Набираємо в гуглі комбінацію "Як убити " "Як убить ", "Как убить "і спостерігаємо цікаву реальну тенденцію ПРастів та їх лідера найближчого часу, те що насправді думають українці 

 Схід і захід разом ! 

 Рекомендації та поради 

В гуглі найдете все що потрібно, може комусь скоро й пощастить 

Зеки знають чого боятися людей, що Шевченко пророчив, чому люди пішли на Майдан 

Хай нечисть не ховається серед вампірів та чупакабр, Україні скоро пощастить ! http://blog.i.ua/user/2594223/615731/#p6  http://maidan.org.ua/2012/01/hennadij-saharov-yak-ubyty-pidarasa/ 

Ану включаємо логіку і думаємо як Україну меценатять меценати, розжую для тих донбасянців хто вважає олігархів українських меценатам

DTEK Holdings Ltd виграв конкурс з приватизації 2 млн 995 тис. 809 акцій (50%) "Дніпрообленерго" за 660,1 млн грн. Таке рішення було прийняте на засіданні конкурсної комісії Фонду державного майна України (ФДМУ). Крім DTEK в конкурсі з приватизації "Дніпрообленерго" брало участь ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" (ЛЕО). Стартова ціна держпакету акцій становила 600 млн грн. Вихідна пропозиція ЛЕО становила 600,05 млн грн, ДТЕК - 600,1 млн грн. Було зроблено 10 кроків і ЛЕО відмовилась піднімати ціну, після чого конкурсна комісія оголосила переможця. http://www.kommersant.ua/news/1917767  http://www.rbc.ua/ukr/top/show/dtek-vyigral-konkurs-po-privatizatsii-50-dneproblenergo--17042012113800

1) Невже Україна настільки бадтидсько-корумпована закрита держава, що окрім татаро-московських (луганських і донецьких) не цікава нікому ? 2) Як без відсутності конкуренції можна проводити якісь торги, хто з ким конкурував ? 3) Чому продаються прибуткові підприємства, невже непотрібно бюджет наповнювати ? 4) Чи не за те сидить ЮВТ що проводила реприватизації таких приватизацій кучмівсько-ющівсько-зеківських, що в шість раз піднімала ціну на об'єкти приватизації ? http://www.mokin.com.ua/public_work/publicism/b9/bs/5656.html  Порівнюючи ціну 4 млрд грн., яку заплатили за «Криворіжсталь» Пінчук з Ахметовим, з ціною 24,2 млрд грн., за якою комбінат продано Лакшмі Міталу, переконуємось у тому, що Юрій Луценко і Юлія Тимошенко були праві у своїх заявах на Майдані під час Помаранчевої революції, в яких тодішня влада звинувачувалась ними у сприянні розтринькуванню за безцінь державної власності. «Криворіжсталь – це відзеркалення сучасної України» або бізнес па данєцкі http://tyzhden.ua/Economics/22906  http://dt.ua/ECONOMICS/privatizatsiya_krivorizhstali_zahidniy_vektor-44662.html

Як Фонд держмайна занижує ціну приватизованих об'єктів http://www.epravda.com.ua/publications/2012/02/6/315146/view_print/ 

Скандал з недопущенням Суркісів до приватизації Вінницяобленерго http://uaport.net/uk/news/ua/t/1202/13/2457966

Особливості приватизації енергетичних підприємств України http://novynar.com.ua/bbc/211604

5) Як може приватизуватись "Дніпрообленерго" за 660 млн., якщо дохід (не чистий) у такого підприємства близько 16 млрд.грн. в рік ? 6) Чому падає чистий дохід і зростає виручка у підприємств перед приватизацією ? 7) Як може взагалі проводити приватизацію кримінально-олігархічна мафія ?

Якщо судити по перепродажу Криворіжсталі то реально вартість "Дніпрообленерго" в 6-10 раз вища, а пакувати в СІЗО кримінальних олігархів якби хотів й не продався ющ міг ще тоді, але залишились одні "чому": - чому ющ тоді прикрив інтереси ахмеда й пінчука й змусив Нацбанк повернути їм 4,3 млрд. грн. за ними ж організоване кидалово України в особливо великих розмірах ? - чому прикрив злісного фальсифікатора виборів Кидалова, на якого так багато плакався ? - чому прикрив убивство Гонгадзе ? - чому прикривав донецьку ген прокуратуру ? - чому цей патрійопт привів донецьких до влади ? .....

Не бійтесь читати багато не потрібно й вдаватись в подробиці утисків української мови не буду, чи російської як вважають Колдирєви, Табачнікі та Каллісніченки й їх інтелектуальні побратими. Написав під враженням від перегляду матчу прем'єр-ліги в Данєцке Шахтарь-Дінама, де диктор по стадіону (й коментатори в основному, хоч зараз не про них) оголошує всі події виключно мовою московських сусідів, ситуація знаю подібна й на стадіонах в Адєсьє, Луганскє, Криму, Запорожьє. Це ж на скільки слід не поважати український народ, себе не поважати (українці становлять більшість у всіх областях України), щоб в Україні навіть не дублювати події на стадіоні українською  мовою. Любий расейській українофоб гірко плачеться про жахливе приниження й утиски язика російського в Україні та й закордоном, про розвинені країни я взагалі мовчу, подібного там й статись не може. Й с права тут не в кількості російських язиків в Україні чи інших національностей, а в повазі жителів України та українців до самих себе й до України, поки ми Українці не поважаємо себе нами й будуть поганяти українофоби,зеки, жиди й татар-монголи, а значить для українців та  інших жителів нічого хорошого чекати не варто. 

Як відомо зараз в футбольє музику замовляють не українці, а олігархи-українофоби http://blog.i.ua/community/1925/791330/  й ніколи у нас не буде українського футболу, не буде спорту в Україні. Олігархат спорт розцінює тільки як вдалу рекламу свого бізнесу успішно знищуючи цим підходом дитячий, молодіжний та масовий спорт, активно виховуючи собі рабів алкашів по московській методиці. 

Отож щоб жити нормально слід кожному жителю України поважати державу в якій живе, а значить себе поважати, тоді у нас буде можливість жити нормально й вимагати щось від держави, а зараз з нас роблять бидло тому що ми цього варті, українці прокидайтесь скоріше !

Десятки мільйонів росіян втягнуті у кримінальні схеми. Про це на зустрічі «Природа й суть російського неототалітаризму», організованою книгарнею «Є» та виданням «Український тиждень», заявив російський політик, історик та громадський діяч Юрій Афанасьєв.

«У Росії відбулася криміналізація влади на всіх рівнях. Згори й знизу. Однак варто розуміти, що влада - це не лише уряд і парламент, чи просто парламент. Швидше це уряд, парламент та прості люди. У нас кримінальна влада у криміналізованому соціумі. Й кількість втягнутих у це людей - десятки мільйонів!» - заявив Афанасьєв.
 
Крім того, він стверджує, що не можна говорити про криміналізацію самої лише влади.
 
«Створені Путіним корпорації типу Газпрому чи «Аерофлоту»  не зовсім «прозорі»: неможливо зрозуміти, куди йдуть гроші, хто власник цих підприємств. Всі кінці губляться в офшорних зонах. І на це, до речі, скаржився сам Путін», - зазначив політик.
 
«А під час мітингів у Москві у ЗМІ почали виступати олігархи, які вимагали, аби до них прислухалися. З цього можна зробити висновок, що відбувається протиборство між  путінським кланом та іншою «елітою», - вважає Афанасьєв.
 
Нагадаємо, на зустрічі, що відбулася у книгарні «Є», Афанасьєв зазначив, що «справжня Росія ще не сказала свого слова у протесних акціях».
 
Юрій Афанасьєв – російський політик та історик, ідеолог антикомуністичного руху в СРСР, один із засновників і співголова руху «Демократическая Россия».
 
Тиждень

Ближе к осени активизировались не только разговоры о будущем политическом сезоне и зачистке властью оппозиционного поля, но и о зачистке информационного пространства. «Частотный скандал» с последовавшей недавно раздачей цифровых частот четко продемонстрировал, что на преференции на телерынке могут рассчитывать только «свои», и не за просто так . К явным «своим» можно отнести группу «Интер» дуумвирата Хорошковский – Фирташ, сладкоголосый Первый национальный плюс группы телеканалов Рината Ахметова, Игоря Коломойского и Виктора Пинчука. У каждого из перечисленных персонажей разный доступ «близости к телу» гаранта, но все они как минимум не давали поводов заподозрить их в нелояльности к нынешней власти. Пример перестраховавшегося Коломойского, избавившегося с приходом новой власти от нескольких «проблемных» во всех отношениях медиактивов, – весьма показателен.

На дружное воспевание или как минимум нейтральность по отношению к власти практически всех крупных каналов неоднократно обращали внимание «замерители» медиа-пространства.Островками оппозиционности (если не считать местных «локалок» вроде «Черноморки») вроде бы остаются ТВi и Пятый канал. По поводу последнего еще сразу после президентских выборов поговаривали, что Петру Порошенко намекнули о передаче Пятого (небезвозмездно, конечно) в другие руки. Все прекрасно понимают, что в отличие от 2004-го, когда Пятый был откровенным политическим рупором, Порошенко уже далеко не оппозиционер, более того – его даже активным политиком в нынешнем статусе не назовешь. И когда, например, Пятый попытался выпустить в эфир аполитичное ток-шоу, аргументируя это тем, что на выходных люди хотят отдохнуть от политики, в этом увидели «первую ласточку» осторожных изменений концепции канала в новых реалиях. Фактически нынешний его собственник оказался между двух огней – оппозиция кричит, что канал стал более лояльным власти, власть же всегда будет не в восторге от проявлений вольнодумства. Однако Пятому, в отличие от того же ТВі, на недавнем конкурсе выделили одну лицензию на вещание в цифровых сетях.

Сейчас, по нашей информации, c владельцами «пятерки» ведут переговоры представители Администрации Президента о возможном переходе канала в другие руки. Генеральный продюсер канала нардеп Юрий Стець уверяет, что на данный момент инвестгруппа на канале не сменилась:

«Я много слышал, что и канал продали и менеджмент в ближайшее время сменят – но это не больше, чем слухи. Разговоры о том, что на Пятый канал может зайти другой инвестор, были еще до выборов Президента. То есть привлечение инвестиций рассматривалось и несколько лет назад, но это исключительно бизнес и с политикой его связывать не стоит. Я, во всяком случае, находясь в середине процесса, не чувствовал и не видел никаких политических попыток. Если произойдут какие-то изменения, то это будет публичная история – никто на канале не будет это скрывать, потому что имиджевые потери от сокрытия этой информации будут очень большими».

Гораздо дальше, согласно нашим источникам, продвинулась сделка по продаже медиахолдинга Виктора Пинчука новому загадочному инвестору. Преследование Леонида Кучмы многие связывали как раз с попыткой надавить на его зятя, сделав более сговорчивым в продаже медиа и не только активов. Не стоит забывать, что StarlightMedia – это не преимущественно политическая площадка, коей является новостной Пятый, а весьма успешное коммерческое предприятие. «Все годы, что я здесь работаю, постоянно слышу, что что-то продается, – говорит президент телегруппы StarlightMedia Александр Богуцкий. – Так точно «Кока-кола» продается. Обговаривать это неправильно, нечестно и непорядочно, потому что ничего не продается».

Как бы то ни было, задачу фактически отрезать оппозицию от телеэфиров Банковая пока выполняет успешно, наверняка вооружившись конспектом со стареньким российским сценарием монополизации медмапространства в одних руках. В России Борис Березовский в свое время вынужден был продать акции телеканала ОРТ (вкупе с акциями некоторых других своих предприятий) лояльному Путину Роману Абрамовичу и избавиться от «Коммерсанта», медиаактивы Владимира Гусинского (НТВ, «Эхо Москвы») со скандалами, но оказались в собственности компании с говорящим названием «Газпром-медиа»…

Сам Березовский в 2001-м году достаточно сдержанно комментировал продажу ОРТ, заявив, что телеканал был для него не бизнес-, а политическим проектом, и, в целом, он доверяет Абрамовичу как бизнес-партнеру. А уже в 2005-м, после известной опалы, Березовский пригрозил подать на Абрамовича в суд, утверждая, что тот, бравируя своими связями в Кремле, оказывал на него давление, заставив расстаться с бизнес-активами по заниженной стоимости. «К этому был напрямую причастен Роман Абрамович, а среди организаторов был Путин, – заявил Березовский. – В любом случае, Абрамович говорил, что он действует по их приказам: либо я сдаю то, чем владею, по низкой цене, либо они мои активы отберут».

В общем-то, схемы давления на собственников не новы – сначала предлагается некоторая вроде бы неплохая сумма, а если от предложения отказываются, то у собственника, как правило, имеющего интересы в различных сферах, начинаются сложности. И даже если он уже соглашается на старые условия, «за несвоевременность» ему предлагают куда более низкую компенсацию. Есть, конечно, вариации, но «посланники власти», в любом случае, говорят с позиции силы.

По слухам, президентская семья уже обзавелась «пробником» – проблемным в последнее время в финансовом отношении небольшим телеканалом «Тонис». Но так как по традициям украинского бизнеса (а особенно в такой щепетильном деле как медиа) реальные собственники прячутся за паутиной из «оффшорок», их «засветки» придется некоторое время подождать либо выяснить их персоны по неким косвенным признакам. Касается это и грядущих новых покупок. Хотя, как мы уже отмечали, в Украине днем с огнем не найдешь олигарха с более-менее крупным медиаресурсом, позволяющего себе откровенно оппозиционную деятельность, чем в свое время баловались Березовский с Гусинским, перестраховка не помешает.

Редактор еженедельника «Зеркало недели. Украина» Юлия Мостовая уверена, что российский вариант медиацентрализации в Украине абсолютно реален: «Более того, думаю, по этому сценарию все и будет развиваться – скупка коммуникаций, оккупация информационной коммуникативной инфраструктуры, которая существует между властью и обществом. В цивилизованном мире могут меняться собственники – они привносят оттенки, но основное тело – информационное, аналитическое, расследовательское – создает журналист. Если журналисты верны своей профессии, объективны, то смогут отстоять свое профессиональное жизненное пространство. А если нет – то не о чем жалеть. Если журналист спокойно делает платные сюжеты, если его абсолютно не интересует объективность сообщаемой им информации, то какая разница, кто им будит руководить – Пинчук, Ахметов, Саша Янукович или Юра Енакиевский? Общество в случае этой централизации будет лишено информации еще в большей степени, чем это происходит сегодня.

Да, есть Интернет, где можно много всего найти, где есть думающие люди, а что касается телевидения, как самого массового «развлекатора», то его судьба только в руках коллективов. Иначе она предрешена». Конечно, формальные оазисы оппозиционности, вроде контролируемого «Газпромом» в России «Эха Москвы», никуда не денутся, как вряд ли власть решится контролировать Интернет-пространство по белорусско-китайским образцам. Но вот демонстрация стабильности в доступном большинству «ящике», судя по всему, будет принимать все более глобальные формы