Знову ми їздили в ліс по гриби, бо вже настала пора збирати врожай польських грибочків. Маслючки зустрічались де не де, на відміну від позаминулих вихідних, в які ми достатньо їх накосили. А от з білими і польскими цього разу пощастило більше. І хоч зібрали ми не так і багато, але задоволення отримали силу силенну, від осіннього тепла, від смачнючого хвойного аромату, від азартних пошуків лісових мешканців, які так старано намагались ховатись від нас. 

         Це маслючки, старано вкрились покривалом з похилої трави. Нахиляєшся за одним, і вже не розгинаючись, в прямому сенсі косиш їх. Напали на маслюкову жилу. Приміром в цьому місці їх було одразу 8 штук (на фотці є 7)

 

Далі ще одна схованка. Здається рєбята соображают на троїх  

Далі вже в старому лісі шукаємо польські, які теж вдало маскуються

А цей чудік наче виглядає зі своєї схованки  

Далі натрапили на помешкання лісового жителя. Страшнувато було, але сфоткала і швиденько пішли звідти.

А трохи поодаль знайшлась і столовка 

Знаходили різну некондицію. Звичайно не брали, але для історії запєчатлєлі

І звичайно як же без лісових красавців

     Повсюди були наплетені сітки, які лісові стражі поснували. Але ж як гарно дивитись на них в сонячних променях. На жаль чітка фотка не вдалась, бо вітерець постійно хитав павутинку.

         Короче, знайшли хоч і не багато, але благородних грибочків. 

Ось павучок лісовий страж прикордонник рахує скільки ми грибів виносимо з лісу