Незалежність як «дежа вю»
Вже вдруге за обставинами роботи я зустрічаю свято День Незалежності України у стані «Безсмертного диванного полку» коло телевізора і не без того, що мене опосіло відчуття «дежа вю» (таке вже було!)
Хоча локація офіційної частини змінилася з Майдану на площу коло Софії Київської, але все інше лишилося однаковіське: якесь дешевеньке шоу під назвою «День Некомпетентності України» з дуже дивним президентом і не менш дивним його оточенням, якому було явно соромно перебувати поруч і хотілося чим дуж звідси забратися. Знову підспівуючий президент на трибуні при мовчазному стовбиченні всіх інших, гнітюче відчуття глобального сорому включно з самими артистами концерт-шоу і глядачами. Про умовне урочисте нагородження як щось почесне взагалі не йдеться, особливо для військових то була огида і мука: отримувати нагороду від блазня, що вбрався в шати короля. Тьху і розтерти. Або – роздерти.
Не дивно, що учасники офіційної частини миттєво щезли по її завершенні неначе нічого і нікого там не було. І духу їхнього не лишилося ніде. Аж тоді рівно о півдні розпочалося справжнє всенародне відзначення свята: 29-тої річниці Дня Незалежності України. І як минулого разу тут важко щось коментувати – це потрібно було бачити. Величезна маса людей абсолютно на добровільних засадах зібралися з різних куточків України коло пам’ятника Тарасу Шевченку і рушили безкінечною колоною центром своєї Столиці – Києвом. І розпочинав цю величаву святкову ходу незримий «Легіон Героїв України», а вже потім йшли їх рідні з портретами всіх тих, хто загинув у боротьбі з ворогом. За ними йшли ті, що не загинули у боях і тим самим доводили, що Герої не вмирають, якщо справа їх живе. А повздовж всієї ходи стояло багато святково вбраних людей з мешканців і гостей Києва, що аплодували ході і дякували ветеранам.
Сильно вражало усе те дійство справді величне і урочисте. Саме тому скажу відверто, що мені дуже і дуже не хочеться бачити подібну ситуацію в стилі «дежа вю» ще кілька разів у наступні роки. Дуже і дуже хочеться зустрічати 30-ту річницю Незалежності України з іншим президентом. З військовим парадом. З тою святковою всенародною єдністю, яка у нас панувала від 2014 по 2018 роки. Сподіваюся на то, хоча і розумію невелику можливість подібного розвитку подій. Але хто зна? Наш світ тим і цікавий, що в ньому можливо все! Зек був і загув. Сподіваюсь і блазень не затримається…
Богдан Гордасевич
25 серпня 2020 р. (7528)
Льві-Рясне
