Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.

Народний депутат Тарас Чорновіл вважає екс-президента Любодруза кримінальним злочинцем і мерзотником.

Про це він заявив у неділю в ефірі Радіо Свобода.

"Коли сьогодні садять в тюрму ЮВТ, то я можу сказати, що це було б лише частково справедливо у тому випадку, якби за півроку до цього в цій тюрмі з терміном аналогічним або більшим вже би сидів Любодруз", - вважає депутат.

За його словами, Ющенко перевищив свої повноваження, коли втрутився в хід газових переговорів з Росією.

"Він робив це в корисливих цілях, бо в його інтересах було повернути в систему "РосУкрЕнерго", - зазначив Чорновіл, додавши, що "це є його "кормушка", це є його портмоне, звідки він брав свої гроші".

"Я вважаю, що Любодруз – кримінальний злочинець. Це моя особиста думка. Я про це знав і раніше, про ці його здатності", - сказав депутат.

"Можливо, я був неправий, коли я в 2004 році підтримав Януковича, тому що мені важко сказати, яким би був Янукович, якби він тоді став президентом. Але я дуже добре знав, що таку дрібнокримінальну постать як Любодруз і такого мерзотника допускати до влади не можна в принципі", - зазначив він.

За словами Чорновола, Любодруз "створив сам факт злочину, після якого Україна на невигідних умовах підписала договір".

"Після того він свою вину постарався перекласти на інших, у тому числі на ЮВТ, і це в чомусь, все ж, справедливо. Після того він фактично започаткував кримінальне переслідування, яке успадкував Зек і став його реалізовувати", - сказав депутат.

"І останнє: Віктор Ющенко – єдина в Україні постать публічного масштабу, яка не просто підтримала вирок, а підтримала його без застережень", - підкреслив Чорновіл.

За його словами, навіть президент Віктор Янукович "почав заявляти, що цей вирок шкідливий для України".

"Тільки Любодруз однозначно аплодував і казав, що він це схвалює, що він цим дуже задоволений. Як на мене, це дуже добра відповідь усім тим, хто пробував створити собі казочку про гарного, доброго європейського президента. Я вважаю, що він мерзотник", - підсумував Чорновіл.

http://www.pravda.com.ua/news/2011/10/16/6675522/ 

І квас "Тарас"
І я - Тарас.

Последние слова перед смертью великих людей... 

-Вацлав Нижинский, Анатоль Франс, Гарибальди, Байрон перед смертью прошептали одно и то же слово: "Мама!"


-"И теперь не верьте всему, что я сказал, потому что я Будда, но проверяйте все на собственном опыте. Будьте сами себе путеводным светом" - последние слова Будды


-"Свершилось" - Иисус


-Уинстон Черчилль к концу очень устал от жизни, и его последние слова были такими: "Как мне все это надоело"


-Оскар Уальд умирал в комнате с безвкусными обоями. Приближающаяся смерть не изменила его отношение к жизни. После слов: "Убийственная расцветка! Одному из нас придется отсюда уйти", он ушел


-Александр Дюма: "Так я и не узнаю, чем все закончится"


-Джеймс Джойс: "Есть здесь хоть одна душа, способная меня понять?" -Александр Блок: "Россия съела меня, как глупая чушка своего поросенка"


-Франсуа Рабле: "Иду искать великое "Может быть"


-Сомерсет Моэм: "Умирать — скучное и безотрадное дело. Мой вам совет — никогда этим не занимайтесь"


-Антон Чехов умер в немецком курортном городке Баденвейлер. Немецкий врач угостил его шампанским (по древней немецкой врачебной традиции доктор, поставивший своему коллеге смертельный диагноз, ставит умирающему шампанское). Чехов сказал "Ich sterbe", выпил бокал до дна, и сказал: «Давно я не пил шампанского"


-Генри Джеймс: "Ну наконец-то, сподобился" -Американский прозаик и драматург Уильям Сароян: "Каждому суждено умереть, но я всегда думал, что для меня сделают исключение. И что?"


-Генрих Гейне: "Господь меня простит. Это его работа"


-Последние слова Иоганна Гете широкоизвестны: "Отворите пошире ставни, больше света!". Но не все знают, что перед этим он спросил доктора, сколько ему еще осталось, и, когда доктор ответил, что остался один час, Гете облегченно вздохнул: "Слава Богу, только час" -Борис Пастернак: "Откройте окно"


-Виктор Гюго: "Вижу черный свет"


-Михаил Зощенко: "Оставьте меня в покое"


-Салтыков-Щедрин: "Это ты, дура?"


-"Ну чего же вы ревете? Думали, я бессмертен?" — "король-Солнце" Людовик XIV


-Графиня Дюбарри, фаворитка Людовика XV, всходя на гильотину, сказала палачу: "Постарайтесь, чтобы мне не было больно!"


-"Доктор, я все никак не умру, но не потому, что боюсь" , — сказал первый американский президент Джордж Вашингтон


-Королева Мария Антуанетта, поднимаясь на эшафот, оступилась и наступила палачу на ногу: "Простите, пожалуйста, месье, я сделала это случайно"


-Шотландский историк Томас Карлейль: "Так вот она какая, эта смерть!"


-Композитор Эдвард Григ: "Ну что ж, если это неизбежно..."


-Философ Фридрих Гегель прошептал: "Только один человек меня понял на протяжении всей моей жизни", потом помолчал и добавил: "А в сущности, и он меня не понимал!"


-Нерон: "Какой великий артист умирает!"


-Автор слов "деньги не пахнут" император Веспасиан умер спустя 11 лет после Нерона. Умирая, он прошептал: "Я думаю, что теперь я стану богом..."


-Бальзак перед смертью вспомнил одного из своих литературных героев, опытного врача Бианшона и сказал: "Он бы меня спас"


-Леонардо да Винчи: "Я оскорбил Бога и людей! Мои произведения не достигли той высоты, к которой я стремился!" 
-Автор слов "мысль изреченная есть ложь" Федор Тютчев: "Какая мука, что не можешь найти слово, чтобы передать мысль"


-Мата Хари послала целящимся в нее солдатам воздушный поцелуй и сказала: "Я готова, мальчики"


-Философ Иммануил Кант: "Das ist gut"


-Один из братьев-кинематографистов, 92-летний Огюст Люмьер: "Моя пленка кончается"


-Американский бизнесмен Абрагим Хьюит сорвал с лица маску кислородного аппарата и сказал: "Оставьте! Я уже мертв..."


-Испанский генерал, государственный деятель Рамон Нарваэс на вопрос исповедника, просит ли он прощения у своих врагов, криво улыбнулся и ответил: "Мне не у кого просить прощения. Все мои враги расстреляны"


-Когда умирал прусский король Фридрих I, священник у его одра читал молитвы. На словах "нагим я пришел в этот мир и нагим уйду" Фридрих оттолкнул его рукой и воскликнул: "Не смейте хоронить меня нагим, не в парадной форме!".


- Михаил Романов перед казнью отдал палачам свои сапоги - "Пользуйтесь, ребята, все-таки царские"


- Больная Анна Ахматова после укола камфоры: "Все-таки мне очень плохо!".


- Ибсен, пролежав несколько лет в параличе, привстав, сказал: "Напротив!" - и умер.


- Надежда Мандельштам - своей сиделке: "Да ты не бойся!"


-Литтон Стречи: "Если это и есть смерть, то я от нее не в восторге"


-Джеймс Тербер: "Благослови, Господи, черт побери!"


-Полетт Брилат-Саварин, сестра известного французского гастронома, в свой сотый день рожденья, после третьего блюда, почувствовав приближение смерти сказала: "Быстрее подавайте компот – я умираю"


-Знаменитый английский хирург Джозеф Грин по врачебной привычке мерил свой пульс. "Пульс пропал" - сказал он


-Известный английский режиссер Ноэль Хауард почувствовав, что умирает, сказал: "Спокойной ночи, мои дорогие. Увидимся завтра"


-Последние слова Эйнштейна остались неизвестны, потому что сиделка не понимала по-немецки.

Феерическая рецензия на Бульбу 

Вердикт: можно было не смотреть. Да, Бортко "освоил" москальское бабло. Хотел может быть снять поближе к тексту Гоголя. Но, фильм - не книга, да и знание истории "широким загалом" сейчас немного лучше, чем об этом знали профессиональные историки в первой половине 19в. Ну и о "соцреализме" не забываем: нужно отражать типичное в типичных обстоятельствах. Романтизм - романтизмом, но все же. 

Итак, полковник реестрового полка Т.Бульба ни с того, ни с сего решает проехаться с сыновьями на Сечь. А как же полк? А вышестоящее командование, староста или воевода? Не поставил в известность. Сказал пару слов помощнику да и ускакал. Не успел ускакать, как полк вырезают поляки, раненую жену несколько сотен километров сподвижники полковника везут на Сечь, где она по дороге и умирает. Где взялись поляки, вырезавшие целый полк? Кварцяного войска небыло, о посполитом рушении никто не объявлял. Выходит этот полк был вырезан другими реестровиками, ведь других войск у Короны польской в первой половине 17в. в Украине небыло. Зачем только полякам гражданская война у границ Османской империи и Царства московского? Ах, да, ксендзы-езуиты!  Паненка готова отдаться за пару буханок хлеба. Это реализм. Но зачем воеводе выдавать дочку за сына бывшего командира реестрового полка, а ныне бунтовщика? Костюмы на высоте! Сверкающая кираса, плащ бело-красный (цвета Великого княжества Литовского) на Бульбе-младшем - шерман! Но какой идиот поручит бывшему студенту Могилянки командовать сотней крылатых гусар? А ведь студент до этого ничем не командовал и робеет перед "батькой", как юный Ющенко перед Кучмой. Другой бы или отца зарубил, или хотя бы ускакал. А тут батя не спеша из мушкета уложил любителя паненок. 

Казнь запорожцев как-то не смотрится. Сэкономил Бортко бабло, а ведь площадь в Варшаве еще цела, где наших гетманов в "медном быку" жарили. Но... сняли сцену по-моему в том же Хотинском замке, который так и не смогло взять Бульбино воинство. 

Финальная сцена на берегу Днестра - просто Бульба холодного копчения. Хмызу поляки наложили вдоволь, но низко. В результате главный герой в тлеющих сапогах еще способен давать советы заблудшему отряду запорожцев, как им лучше драпать от поляков. Ну и целый апофеоз - финальная сцена, где коптящийся в дымку Тарас Бульба грозит полякам появлением грозного русского царя. Звучит смешно, особенно нам, теперишним. Уж не Путина ли имел ввиду Бортко? А то поляки тогдашние вряд ли испугались бы. Они даже пару своих Лжедмитриев на трон московский садили... Тарас Бульба вообще ведет себя как политрук Красной армии, вдохновляя козаков и кинозрителей в начале и в конце фильма. Но хороший политрук должен быть евреем. Еврей Янкель тоже есть в фильме. Доказывает Янкель Бульбе, что украинские жиды не имеют с ним ничего общего. И правда, Янкель говорит с отчетливо белорусским акцентом.  В общем, реклама у москалей пока опережает "важнейшее из исскуств". Народ на фильм повалил, денежку понес, тут и 200-летие Гоголя кстати подвернулось. Немного попиарили "русский дух", позлили "официальных хохлов", ну и хватит. А вы больше хотели? _________________

Давньогрецького походження, означає: неспокійний, бунтар, баламут. Тарас у дитинстві рухливий і впертий. Він завжди надійде по-своєму, так що краще не витрачати часу на роз`яснення й наставляння - мовчачи вислухає, може навіть згідно кивнути головою, але вперто буде рухатися до поставленої мети. Серед Тарасов зустрічається багато розумних і талановитих людей, однак їм не завжди вистачає активності, щоб реалізувати свої здатності. Лякаючись потенційних труднощів, вони неохоче беруться за нові справи. У Тараса багато ідей, з якими він ділиться з навколишніми, оскільки сам втілити в життя їх не може. У нього недостатньо розвинене честолюбство, і це теж перешкоджає практичним успіхам. Близьких друзів у Тараса небагато, він більше занурений у мир власних переживань, чим у події навколишнього світу, але якщо людина йому дуже потрібний, вона знайде можливість із ним близько познайомитися, однак робить це як би з небажанням. Тарас небагатослівний, вільний час любить проводити в телевізора, за читанням книг. Тарасу потрібна дружина, що могла б відшкодувати його природну недостачу ініціативи й працьовитості. Він, можна сказати, розцвіте як сім`янин, якщо дружина виявиться практичною жінкою й візьме на себе більшу частину турбот по господарству. Тарас же в такому випадку повністю займеться зароблянням грошей, а його участь у домашніх справах буде зводитися головним чином до контролю за витратами дружини. При цьому може проявляти дріб`язковість і скнарість. Часто жениться на розведених жінках, діти від першого шлюбу не зупиняють його. П`є небагато. Ім`я Тарас із давньогрецького переводиться як "неспокійний", "хвилюючий". Заступник імені - святитель Тарасий, патріарх Константинопольський. На прохання святою князя Володимира він прибув з Константинополя на Русь, щоб хрестити народ київський. Тарасий ретельно проповідував віру Христову й в інших областях Русі. Тараси відрізняються особливою впертістю, непосидючі, допитливі. Людям, які носять це ім`я} не вистачає самостійності, твердості, ініціативності, через що вони часто попадають під чужий вплив. Тарас не терпить заперечень і підвищеного тону. Він не дуже комунікабельний, важко сходиться з новими людьми, не любить, більших, гучних застіль. Не підходять: Дарья, Олена, Зінаїда, Клавдія, Нелля, Юлія, Марта.

Іменини:
10 березня
22 березня
10 березня

http://imena.uaclub.net.ua/22_73_name.html

 4.03.1874 – Проголошення Буковини коронним краєм Габсбурзької імперії.

5.03.1950 – Загинув у Білогорщі Головний Командир УПА ген.-хор. Роман Шухевич.

6.03.1934 – Відкрито пам'ятник Т. Шевченкові в Києві.

http://www.uvkr.com.ua/ua/calendar/kalend_march.html

 

 «А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще ,нехай судять люди».(Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 12т. К.: Наук. Думка, 2001) http://izbornyk.org.ua/shevchenko/shev7.htm

Тарас Шевченко

народився 9 березня 1814 року в с. Моринці (нині Черкаська обл.) у сім’ї кріпака і до 25 квітня 1838 року був кріпаком, та рабство не стало йому до смаку і всі свої сили він приклав до оспівування волі, до клейміння кріпацтва. Думки Тарасові крутилися біля звільнення рідного народу з рабства. Всі дії Шевченка були направлені на утвердження українського слова. Всі сили і здоров'я поклавши на поборювання кріпацтва, Тарас Григорович добився свого. Хоча кілька днів він не дожив до одміни кріпацтва, але внесок до тої перемоги його неймовірно великий. Душа Тарасова, з малку, завжди жила Україною, для України та заради українців. Друзі Тараса 150 років тому назад повернули українській землі і тіло академіка гравюри, великого українського поета та вчителя, сина чумака і внука гайдамаки

Тараса Григоровича Шевченка.

Він Великий українець тим, що Сам пізнав рабство, Сам пізнав, що таке бути в прислужниках, в козачках, але людям те саме пізнати не бажав. "Москалева криниця", "Кавказ", інші твори його наповнені побажанням усім людям доброї пам'яті і Волі. І за душу його велику -- буде йому, співаку правди пам'ять навіки!!!

Тарас Григорович Шевченко. Мати — Катерина Якимівна Бойко. Батько — Григорій Шевченко. Народився Тарас, кріпосним, у селі Моринці 9 березня 1814 року. Помер Тарас Григорович академіком у столиці Російської імперії 10 березня 1861 року.

Білобог, мольфар що рабом народився, а батьком української правди, творцем української мови і нації помер. Помер, аби воскресати в героях за волю нації. Дріб’язковий до крохоборства Кобзар помер аби керувати процесом відродження України згори, з раю. Вмираючи, Тарас склав свій заповіт у вигляді 12 аркушів паперу скромно помереженому літерами. Малесенькі тексти, грубо пошматовані двома скаженими собаками Російської імперії, цензорами від церкви і імператора (язик не повертається назвати цензора цивільним, бо який цивільний собака мундира носитиме). Але сила духу і знань в тих текстах та обсяг думок творили чудеса.

Назвав Шевченко свій заповіт з ласки цензорів: “Южнорусскій букварь”, вклав у нього всю душу і всі кошти, що виручив з продажу творів, домовився з друзями, хто, як і де розповсюджуватиме, визначив і оплатив видавництво, визначив ціну буквара, аби по силах був він біднякам, у 3 копійки.

Більшого тиражу той буквар ніколи не мав, навіть у “незалежній Україні”. Може тому, що не така вже вона й незалежна. Бо раби керманять нами і дерибанять країну до сьогодні. Раб навряд чи спроможний створити незалежну державу. І суть раба не в гаманці, але у сірій речовині, що наповнює черепну порожнину.

Скільки раз не перечитую тарасові тексти, щоразу вони викликають іншу реакцію, інші думки. Всі партії, всі рухи, знаходять у Шевченка притулок і наводять його як аксіому. А він змінний, як інтернет. Кожен спраглий може знайти у Тараса свою правду. А Кобзар і не приховував, що знає українців: “В кожного своя правда”.

Всі люди на землі мають однакову кількість сірої речовини в голові. Та не всі можуть писати, ніби їм Бог диктує. Так, тексти Тарасові жорстокі, бо правдиві. Правда вона колюча, болюча й незручна.

Чи слухаємо ми нашого філософа, генія, вчителя, творця мови і нації. Чи хто спробував “все розібрати”. Чи хто пробував перечитати Кобзаря? Та навіть буквар, напевно ніхто не прочитав. Оскільки його й не видавали на папері. Найбільшим накладом у багато тисяч його видав сам Тарас. Вмер Шевченко, до виходу буквара з друку. Буквар вийшов у білий Світ і впало кріпосне право! Перелякане суспільство його більше й не видавало. Хіба по кілька сот, пару раз, на початку минулого століття і перед його закінченням, та завжди, перед здобуттям Україною незалежности.

Я що зрозумів?

Що не можна брехати і лінуватися. Щоби навчитися наши правди так складати, аби істина задовольняла всіх. Що заради спільного добра, можна й на жертву піти, але розумно. Що цінувати треба життя наших пацанів, героїв війни, що забезпечують мир людям, ціною власного життя. Що брехню, підлість і зраду пробачати не можна ніколи.

З найулюбленішого:

Не нарікаю я на Бога,
Не нарікаю ні на кго.
Я сам себе, дурний, дурю,
Та ще й співаючи. Орю
Свій переліг — убогу ниву!
Та сію слово. Добрі жнива
Колись-то будуть. І дурю!
Себе-таки, себе самго,
А більше, бачиться, нікго?


Орися ж ти, моя ниво,
Долом та горою!
Та засійся, чорна ниво,
Волею ясню!
Орися ж ти, розвернися,
Полем розстелися!
Та посійся добрим житом,
Долею полийся!
Розвернися ж на всі боки,
Ниво-десятино!
Та посійся не словами,
А розумом, ниво!
Вийдуть люде жито жати...
Веселії жнива!..
Розвернися ж, розстелися ж,
Убогая ниво!!!


Чи не дурю себе я знову
Своїм химерним добрим словом?
Дурю! Бо лучше одурить
Себе-таки, себе самого,
Ніж з ворогом по правді жить
І всує нарікать на Бога!