Наверное, многие из Вас думают, что Черновцы - это, прежде всего, здание Университета, он же - Резиденция митрополитов  Буковины и Далмации (базовые знания, хотя про то, что ещё и Далмации не уверена)

  

пешеходная улица им. О.Кобылянской (это уже слегка углублённые познания)

 

пара-тройка симпатичных домиков и храмов (это уже практически спец по Черновцам, может давать советы, водить экскурсии, но что там в тех Черновцах ему делать второй раз?)

А многие, скорее всего, вообще о Черновцах не думают, а есть и такие, которые даже и не знают о существовании такого городка. Я на полном серьёзе это говорю, лично и не единожды встречала людей, выросших в Украине, но не знающих её областных центров (географию в их школе забанили)

- Ты откуда?

- Черновцы

Их глаза дико округляются:

- Чернобыль???!!!

Как-то так...

Туристов у нас мало, как правило, приезжают утром, уезжают вечером, успевают «всё увидеть», отобедать и заскучать в ожидании отбытия

Если Вы из числа всех вышеперечисленных, то дальше Вам будет не интересно. Практически все красивые домики я уже показала. В следующей части речь пойдёт о других Черновцах... моих

Ну что, готовы? Тогда пошли.

Знакомьтесь - плитка в наших подъездах:

так что мой вам совет, если вдруг (ну вдруг, всякое же бывает) каким-нибудь попутным ветерком вас занесёт в Черновцы, а именно в подъезд или проходной двор, не забывайте под ноги смотреть, а также не ленитесь поднимать голову вверх, что мы и будем делать в следующей части
может быть, ещё и по сторонам успеем посмотреть
да, чуть не забыла, захватите с собой запасные ноги

Прогулянка новорічним містом почалася близько 10-ї ранку (тут описано як ми зустрічали Новий Рік в купе поїзда Київ-Чернівці), коли ми вийшли з поїзда і здали речі в камеру схову. Від вулиці Гагарина, що йде паралельно вокзалу, ми піднялися до Головної вулиці. Пройшли повз церкву св. Параскеви та будинок-корабель до центральної площі.

Архітектурний ансамбль центральної частини Чернівців - це щось дивовижне! Тут можна хоть зараз знімати кіно про класичне австрійське містечко 19 століття. Чернівці це багатонаціональне місто. Свій слід в архітектурі, мові, культурі лишили тут австрійці, угорці, румуни, молдавани, євреї... Кожний будинок є унікальний, має свої неповторні барельєфи, свій колір. Кожен займає своє унікальне місце в ансамблі, як нота у грандіозній симфонії, але і сам по собі кожен будинок, це вже симфонія витонченого смаку. Перші кілька годин мене просто розривало... Хотілося одночасно бути і на Центральній площі, і біля театру, і бігти до університету і просто милуватися прогулюючись затишною пішохідною вулицею ім. О. Кобилянської. А потім я втомився і просто ходив щасливий містом...   Місто ще спало, лише кілька майже порожніх тролейбусів та маршруток проїхало повз нас. Коли ми фотографували ратушу,
до нас підійшов чоловік у піджаку та капелюсі і запитав:
- Хочете ніднятися на гору?
Ми відповіли: - а можна? тоді звичайно!.
- Можна, але дещо пізніше, підходьте десь за годину -півтори.
- Добре, прийдемо.
- Точно будете, щоб я знав, чекати вас чи ні?
- Будемо!
Приблизно така розмова відбулася між нами. Чоловік пішов всередину в ратушу, а ми далі гуляти містом. Про себе, заради сміху, ми прозвали його "міський голова", що таким чином підробряє і забезпечує авторитет гостинного міста!
Далі ми піднялися до Соборної площі, де сфотографувалися з головною ялинкою Буковини.
На площі були встановлені дерев"яні кіоски та столики, почали розтоплювати мангал для шашликів. Місто потроху прокидалося, були помітні і такі ж гості міста, як ми.  Вже хотілося кави, але не з пластикових стаканчиків, тож треба було шукати "Віденську кав"ярню" - заради якої ми і приїхали в таку далечінь! А ще виникла ідея сфотографуватися біля годинника ратуші, що показує за 5 хвилин 12. Фото вдалися класні, а от кав"ярня ще була зачинена .
Охоронець сказав, що поки невідомо коли саме кав"ярня відчиниться, але люб"язно запропонував сфотографуватися в плетених кріслах біля Діда Мороза. Ми пообіцяли зайти пізніше, і пішли пити каву через дорогу у одну з піцерій мережі "Піца-Парк", на дверях якої було написано, що 1-го січня вони працюють з 12:00. Кава, 2 капучіно і три тістечка обійшлися нам у 34 грн.
Після кави ми направилися до ратуші. Як виявилося, чоловік, що пропонував нам піднятися нагору це музика, що о 12 годині грає "Марічку" з башти ратуші. Його довелося кілька хвилин зачекати, але це того було варто. Незабутне враження справили спиралевидні східці.
Зверху також відкривався чудовий краєвид. Можна було розгледіти куполи церков та шпилі костелів, гарно, як на долоні було видно ансамбль університету - колишня резиденція митрополитів,
відкривався чудовий вигляд на театр імені Кобилянської та театральну площу перед ним.
Наступною метою нашої подорожі був архітектурний ансамбль резиденції митрополитів, де зараз розміщені корпуси Чернівецького національного університету імені Федьковича. Це знакове місце для мене. Навчаючись у аспірантурі, саме тут я вперше приймав участь у конференції і виступав з доповіддю. Крім того це ще і дивовижний архітектурний пам"ятник. Квитки на територію університету та в дендропарк при університеті коштували по 10 грн. Описувати словами тут щось немає сенсу, просто дивіться фото та збирайтеся самі в подорож!
По дорозі назад пройшли повз дивовижну архітектурну споруду - ресторан "Старе місто", і знову повернулися до центру міста. Прогулялися повз кінотеатр "Чернівці" - колишню синагогу, обласну адміністрацію, де раніше розміщувалася ремісничо-торгівельна палата. Зайшли в турецьку пічерію пообідати. Колись тут готували смачну та пишну піццу, але, мабуть на честь 1-го січня, вона в них вийшла не дуже. Зате смачний був суп з чечевиці та лаваш до нього, а офіціантки з заячими вушками виглядали дуже святково і спокусливо!
Дуже гармонійно серед будинків 19 ст по вулиці Кобилянської вписалася кована карета - подарунок ковалів чудовому місту!
А ще у західних областях є цікава традиція вивішувати Санта Клаусів, чи Дідів Морозів за вікно, що буцім-то лізуть в квартиру з подарунками. Гуляючи містом я нафотографував цілу колекцію таких "домушників", а одного ми майже впіймали.
Каву ми нарешті вирушили пити у "Віденську кав"ярню".  Найбільше мене вразив її інтер"єр. Таке відчуття, що ми зайшли до якоїсь пані додому. Тут були зручні крісла та диванчики, стояли шафи з книжками, на стінах висіли картини та фотографії. Не те щоб тут був аншлаг, але відвідувачів було чимало, тож каву прийшлося трохи зачекати. Чесно, смак кави я чітко не запам"ятав, але точно він гармонійно вписався в домашній затишок і підкреслив смак яблучного пирога!

Лідер Громадської ініціативи «ФРОНТ ЗМІН» Арсеній Яценюк в суботу, 3 жовтня, відкрив у Чернівцях пам’ятник імператору Австро-Угорщини Францу Йосифу Першому. Його зведено за особисті кошти політика.

Арсеній Яценюк підкреслив, що відкриття пам’ятника імператору Австро-Угорщини Францу Йосифу Першому – це відновлення історичної справедливості. «Відбулася справедлива оцінка історичних подій на Буковині. Адже Україна і Буковина були частиною імперії, і саме в період існування цієї імперії тут відбувався дуже серйозний розвиток. Чернівці почали розвиватися як національний культурний центр – починаючи з відкриття університету і закінчуючи чотирма україномовними школами, українськими газетами й загалом економічним, соціальним, політичним рухом», – сказав лідер «ФРОНТУ ЗМІН». 

Він зазначив, що «це - не сум за імперією, це - відзнака здобутків». «Це означення того, що велике історичне минуле завжди формує велике історичне майбутнє. Так завжди ставалося, що Україна була частиною великих об’єднань. Та я переконаний у тому, що обов’язково буде так, що Україна стане ініціатором великих об’єднань. Україна може і зобов’язана бути ініціатором нового об’єднання - Східноєвропейського, яке я бачу від Ужгорода до Владивостока. І Київ буде центром», - підкреслив Арсеній Яценюк. Повідомляє "ФРОНТ ЗМІН" (http://frontzmin.org/)

Нарешті Яценюк показав своє справжнє обличчя - старого кучміста з багатовекторною політикою. Мета Арсенія епохальна - задобрити якнайбільше країн та народів. Виявляється, що бути під окупацією чиєїсь імперії - це вже почесно! Я пропоную шановному кандидату в Президенти поставити пам*ятник Сталіну у Донецьку, пам*ятник Невідомому Султану - в Криму, ну а Львів просто забомбити пам*ятниками усіх королів польської династії. Щоби рейтинг у Арсенія Петровича тримався на висоті - пофарбувати всі ці пам*ятники у гівняно-смугастий колір. Браво, Яценюк! Дорогу молодим політиканам!

Ну а для тих патріотів, хто ще не передумав голосувати за "Продуктивне Село", радісна новина: Арсеній вже не хоче бути Президентом України. Це замало для нього. Тепер він хоче бути очільником "нового об*єднання - Східноєвропейського", яке тягнутиметься аж до самого Владивостока. По-простому: союз із Росією. Те, за що патріоти так не любили Януковича, вже прямо в лоб заявив Яценюк!

Ну і наостанок майбутньому царевичу Всєя Руси Арсенію І хочеться побажати нових гасел. Окрім "Нової індустріалізації" додати "новий феодалізм", "нове рабовласництво", і можливо, - "новий комунізм". Наснаги Вам, Петровичу! З вами Куч... тобто Бог! 

Stanislove, спеціально для upu.org.ua

Благодійний літературний вечір на підтримку публіциста, літературознавця і перекладача Олександра Бойченка відбудеться 28 листопада у Домі Освіти та Культури «Майстер клас».

4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років.

Володимир Івасюк 

СЛУШАТЬ ПЕСНЮ

При цьому вони не гребують ніякими методами, обираючи жертвами свого нелюдського плану невинних громадян України

«Наша версія» вже не раз повідомляла про резонансний суд в Чернівцях, на якому звинуватили добровольців-атошників у «пограбуванні» подружжя Желіків. Начебто у 2017 році це зробили Богдан Козубаль, Михайло Бальберт, Максим Каленюк і його друг Олександр Якушик. Хлопці своєї вини не визнали. Вони, як і незалежні від Бориса Желіка фахівці, вважають справу сфабрикованою. Та все ж у кінці лютого 2020 року Новоселицький районний суд Чернівецької області виніс обвинувальний вирок. Жертвам поліцейсько-прокурорського свавілля недореформований (а точніше – абсолютно не реформований) суд першої інстанції у м. Новоселиця визначив від 8 до 11 років ув’язнення з конфіскацією майна! Наразі добровольці очікують вже на другу апеляцію, яка розглянеться в Апеляційному суді м. Івано-Франківська.

Борис Желік: «У нашому суді не було жодного випадку корупційного діяння».