хочу сюда!
 

Оля

43 года, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «самолет»

Автолюбителям: нові послуги з протидії радарам!!!



       Двоє поліцейських з каліфорнійського дорожнього патруля сиділи в засідці з радаром на трасі I - 15, трішки на північ від аеродрому морської піхоти в Мірамарі.

       Один з них намірився було виміряти швидкість машин, що виїжджають на пагорб прямо перед ними. Як раптом... радар став показувати 500 км/ч. Полісмен спробував скинути програму радара, але програма скидатися відмовилася, а потім і сам радар вимкнувся. Після чого приголомшуючий рев, витікаючий звідкись з верхівок дерев, роз'яснив, що радар відстежував винищувач з авіабази морської піхоти F/A - 18 Hornet (виробництва фірми Нортроп-Грумман), що здійснював поблизу вправи по низьких польотах.

       Капітан поліцейського управління направив скаргу командирові бази. Відповідь, що прийшла, була витримана істинно у специфічному стилі:

~

       Дякуємо за Ваш лист. Ми, нарешті, можемо закрити папку з цим інцидентом. Вам може бути цікавий той факт, що тактичний комп'ютер Хорнета виявив присутність і почав супровід вашого ворожого радара, чому й послав сигнал придушення у відповідь, від чого Ваш радар і відключився.

       Далі, ракета "повітря-земля", що була частиною амуніції повністю озброєного на той момент літака, так само автоматично націлилася на місце розташування Вашого устаткування.

       На щастя, пілот Морської Піхоти, який управляв Хорнетом, правильно оцінив ситуацію, і, швидко зреагувавши на статус тривоги ракетної системи, що зненацька виник, зміг перехопити управління автоматичною системою захисту перш, ніж ракета була випущена для знищення місця розташування радара противника.

       Пілот так само пропонує вам тримати закритим рот, коли ви лаєтеся на його адресу, оскільки відео-система на цьому типі літаків є дуже високотехнологічною. Сержантові ж Джонсону, поліцейському, який тримав радар, необхідно проконсультуватися у свого дантиста з приводу заднього лівого моляра. Схоже, пломба в ньому розхитана. Крім того, у нього зламана застібка на кобурі.

 

 

Дякуємо за Вашу турботу.

 

 

Semper Fi

 

       Примітка: Semper Fi, - скорочення від "Семпер Фіделіс" - "Завжди вірний" - девіз корпусу Морської Піхоти США.


Замовлення на тренувальні польоти винищучів авіабази та їх бажані маршрути можна направляти цілодобово за наступною адресою:

Marine Corps Air Station Miramar
Public Affairs Office
P.O. Box 452017
San Diego, CA 92145-2017.


P.S. Усе наведене вище є жартом. При цьому на меті не було спричинення будь-якої моральної або ж матеріальної шкоди.  У разі виникнення будь-яких зауважень з боку зацікавлених осіб, автором публікації їх буде одразу ж прийнято до уваги.

P.P.S. З оригінальним текстом оповідки можна ознайомитися за адресою http://imho.net.ua/2010/03/01/kvitanciya-za-prevyshenie-skorosti.html. Задля оформлення цієї публікації також було використано деякі матеріали  з офіційного сайту авіабази Мірамар, за що й висловлюється велика вдячність:

http://www.miramar.usmc.mil


73%, 30 голосов

10%, 4 голоса

17%, 7 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Статуэтка из дерева "Боинг-707"

Не судите строго,я не конструктор))) Адекватные замечания приветстуются) И критика!)

Размер самолета +- по стандарту в пропорции)

Вышел такой: 29*30см. 

Хотел сделать окна, но пока я не знаю как... Не хватает уменя оборудования! Были мысли, но они не реализовались. Руки то дрожат, что бы выдержат линии, а окон приличное кол-во надо! с каждой стороны до 40штук)


А вот с такого я должен был сделать копию!)



[ Большие фотки ]









Авиа арт в живописи Nicolas Trudgian

Долго искала чем бы порадовать любителей самолетов-) В результате нашла интересный сайт http://www.aviationartgallery.co.uk/, где представлены работы различных авторов на тему авиа. 

Один из наиболее понравившихся мне художников Nicolas Trudgian. Его работы можно увидеть тут, тут, в хорошем качестве (на обои вполне)-тут

Художник родился в Англии в Плимуте в 1959 году. С 1980х годов стал широко известнен в мире. На сайте есть его большая биография, я не стала переводить, довольно много текста. Вкратце скажу суть-) Его путь как художника был очень сложен. Закончив колледж, вопреки советам близких, которые говорили, что художник с голоду умрет прежде чем заработает, он дейстивительно столкнулся с проблемами. Работы никому неизвестного художника никто не хотел покупать. Он нашел себя в области коммерческой иллюстрации, работал для известных компаний больше 10 лет, рисовал для Ferrari, Jaguar, Ford, General Motors, Alfa Romeo, а также для судоходства и строительных компаний. Он бы до сих пор так и работал, если бы не счастливый случай. К концу 1980-х годов Ник получил предложение поработать на Военную  галерею. После завершения серии авиационных плакатов, в том числе гигантских картин в ознаменование семьдесят пятой годовщины Королевских военно-воздушных сил, его работы були опубликованы ограниченным тиражом в 1991 году.  

Его живопись отличается точностью изображения. Он стремится к максимальной исторической достоверности за что его работы особенно ценятся коллекционерами. Когда он рисует самолет вы можете быть уверены, что он исследовал его во всех деталях и, когда он изображает аэродром,  значит он там побывал. Даже тогда, когда он рисует закат над тропическом острове, или туман над долиной в Китае, скорее всего, он видел это своими  глазами

картинка
The battle of Kursk
[ Читать дальше ]

Jag

Jag

Чудо в Андах

Хочу поделиться историей, к которой периодически возвращаюсь в течение последних 20-ти лет, с тех пор, как узнал о ней. История о непреодолимом желании выжить, о мужестве и силе духа молодых людей, которым в то время было по 18-22 года.            (Включи звук)

Авиакатастрофа в Андах 13 октября 1972 года, также известная как Чудо в Андах (El Milagro de los Andes) — это крушение чартерного рейса номер 571 уругвайских ВВС с 45 пассажирами-уругвайцами на борту (члены регбийной команды, их родственники, экипаж, спонсоры). Катастрофа произошла над Андами 13 октября 1972 года. Более четверти пассажиров погибло при падении и столкновении со скалой, ещё несколько умерли позже от ран и холода. Затем из оставшихся 29 уцелевших погибли ещё 8 при сходе лавины, которая накрыла их «жилище» из фюзеляжа самолёта. У выживших был минимальный запас пищи, кроме того, у них отсутствовали источники тепла, необходимые для выживания в суровом холодном климате на высоте 3600 метров. Отчаявшись от голода и сообщения по радио о том, что «все мероприятия по поиску пропавшего самолёта прекращаются», люди стали есть замороженные тела своих погибших товарищей. Спасатели узнали о выживших лишь спустя 72 дня, когда двое пассажиров Нандо Паррадо и Роберто Канесса после девятидневного похода через горы обнаружили чилийского фермера, который дал им еды и сообщил властям об остальных пассажирах рейса.

 Крушение

Самолёт FH-227, окрашенный так же, как и потерпевший крушение рейс 571. Этот самолёт использовался для фильма Живые

13 октября 1972 года, в пятницу, турбовинтовой самолёт FH-227 уругвайских ВВС вез через Анды юниорскую команду по регби «Old Christians» из Монтевидео, Уругвай, на матч в столицу Чили Сантьяго. Полёт начался накануне, 12 октября, когда рейс вылетел из аэропорта Карраско , но из-за плохой погоды самолет приземлился в аэропорту города Мендоса, Аргентина и остался там на ночь. Самолёт не смог напрямую вылететь в Сантьяго из-за погоды, поэтому пилотам пришлось лететь на юг параллельно горам Мендосы, затем повернуть на запад, после чего следовать на север и начать снижение на Сантьяго после прохождения Курико. Когда пилот сообщил о прохождении Курико, авиадиспетчер разрешил снижение на Сантьяго. Это было фатальной ошибкой. Самолёт влетел в циклон и начал снижение, ориентируясь только лишь по времени. Когда циклон был пройден, стало ясно, что они летят прямо на скалу и возможности уйти от столкновения нет. В результате самолет зацепил хвостом вершину пика. Вследствие ударов о скалы и землю машина потеряла хвост и крылья. Фюзеляж катился на огромной скорости вниз по склону, пока не врезался носом в глыбы снега. Место падения — координаты: 34°45'54" ю.ш. 70°17'11" з.д. (провинция Мендоса). 

Места аварии летом

Первые дни

Из 45 пассажиров 12 погибли при аварии или вскоре после неё; затем ещё пятеро умерло на следующее утро, а после ещё один пассажир рейса 571 умер от ран. Оставшиеся в живых 27 человек столкнулись с проблемой выживания в суровых климатических условиях. У людей не было ни тёплой одежды и обуви, ни альпинистского снаряжения, ни медикаментов. Чтобы хоть как-то помочь раненым товарищам, два студента-первокурсника из медицинского колледжа делали гамаки и медицинские шины из обломков самолёта.

Выжившие пассажиры среди обломков

Поисковые операции

Власти трёх стран незамедлительно начали операции по поиску пропавшего с радаров самолёта. Но, поскольку тот был белого цвета и практически сливался с горным ландшафтом, его обнаружить так и не удалось. На восьмой день все поисковые операции были прекращены. Пассажиры рейса нашли небольшое радио и Рой Харли первым услышал эту новость на одиннадцатый день после катастрофы.

Каннибализм

У выживших был скудный запас пищи: несколько плиток шоколада, немного крекеров и несколько бутылок вина. В целях экономии всё это разделили поровну и растянули на несколько дней. Воду добывали, кладя снег на металлические пласты и плавя его на солнце. Даже при строгой экономии запасы пищи быстро иссякли. К тому же кругом не было ни растений, ни животных. Чтобы не умереть с голода, было решено есть мясо с тел погибших товарищей. Это решение далось нелегко, так как каждый из погибших был чьим-либо другом, однокурсником или родственником.

Все пассажиры самолета были католиками и поначалу восприняли это предложение оскорбительным и неуместным. Но через несколько дней, измученные голодом, они изменили мнение на этот счет. Некоторые даже сравнили каннибализм с обрядом Святого Причастия.

Лавина

29 октября, пока выжившие спали, с гор на долину, где расположился фюзеляж, сошла лавина. Из-за этого природного бедствия погибли ещё восемь человек. Трое суток живые вместе с трупами были зажаты снегом в тесном пространстве остатков самолёта. Затем Нандо Паррадо выбил маленькое окошко в кабине пилотов ногами, чем спас людей от удушья.

Трудные решения

Ещё перед лавиной оставшиеся в живых поняли, что помощь не придёт и нужно спасать себя самим. По словам пилотов, они пролетели Курико, а это означало, что Зелёные Долины Чили находятся всего в нескольких милях к западу от места падения. В поход вызвались Нандо Паррадо, Роберто Канесса, Нума Туркатти и Антонио Визинтин, однако Туркатти умер от заражения крови незадолго до экспедиции.

Канесса долго не решался идти в поход, ожидая окончания зимы и повышения температур. Затем путешественники выдвинулись в путь. Пассажиры разбившегося самолета отдали им много тёплой одежды и человеческого мяса, чтобы быть уверенными в успехе предстоящей операции. Неожиданно тройка людей нашла хвостовую часть самолёта, в которой был багаж. В чемоданах они нашли шоколад, сигареты, чистую одежду и многое другое. Переночевав там, экспедиция двинулась далее к Чили, однако на второй день они чуть не умерли от резкого снижения температуры и ухудшения погодных условий. Тогда было решено вернуться к хвосту, забрать аккумуляторы и возвратиться на место падения фюзеляжа, чтобы с помощью радио послать оттуда сигнал SOS.

Радио

Вернувшись в хвостовой отсек, участники похода поняли, что батареи очень тяжёлые и дотащить их до фюзеляжа не представляется возможным. Тогда они вернулись к остальным, забрали из кабины пилотов рацию и решили вернуться к хвосту, чтобы послать сигнал оттуда. С собой в очередной поход они взяли Роя Харли, который разбирался в электронике лучше остальных. Однако из этой затеи ничего не вышло (потому что электрические системы самолета используют переменный ток, а батареи в хвосте выдают постоянный). Члены экспедиции вернулись назад и поняли: переход через горы до Чили является единственным путем к спасению.

Спальный мешок

Теперь стало ясно, что единственным путем к спасению является переход через горы. Однако, также стало понятно и то, что без возможности ночёвки в горах этот переход становился невозможным. Тогда была выдвинута идея спального мешка.

Было решено сшить вместе большие куски ткани, которые были принесены из хвоста. Этим занялся Карлитос Паэс, которого учила шитью мать. Чтобы дело шло быстрее, он обучал остальных и те помогали ему в работе.

После того, как спальный мешок был закончен, 12 декабря путешественники решили совершить переход через Анды до Чили.

12 декабря

12 декабря 1972 г. Паррадо, Канесса и Визинтин выступили в поход. Инициативу взял на себя Паррадо, подгонявший уставших товарищей. Спальный мешок помог им не умереть в ночное время от холода.

Экспедиция заняла больше времени, чем предполагали путешественники, поэтому на третий день Паррадо и Канесса, взяв у Визинтина часть мяса, отправили его назад к фюзеляжу. Визинтин благополучно добрался назад на самодельных санях, сделанных из обломков самолета.

В поисках спасения

Паррадо и Канесса продолжили свой путь. Постепенно снежный ландшафт исчез, стали попадаться следы жизнедеятельности человека. На девятый день пути в местечке Los Maitenes (координаты: 34°48'44" ю.ш. 70°35'20" з.д.) они встретили чилийского пастуха Серджио Каталана. Пастух сообщил властям весть о выживших пассажирах рейса 571. Двое путешественников были спасены.

Вскоре Паррадо был нанят властями для участия в спасательной операции.

Паррадо и Канесса рядом с чилийским пастухом Серджио Каталаном

Спасение

22 декабря два вертолёта достигли места крушения самолёта, но из-за плохой погоды и невозможности вернуться сюда ещё раз в этот же день спасательная экспедиция забрала только половину пассажиров. Вторая экспедиция достигла этого места утром следующего дня. Все 16 остававшихся в живых пассажиров были спасены. Вскоре они были доставлены в больницы Сантьяго. Их лечили от высотной болезни, обезвоживания, обморожений, цинги, переломов костей и недоедания.

 

Последующие события

28 декабря 1972 г. выжившие провели пресс-конференцию, где рассказали о своем существовании между жизнью и смертью на протяжении 72 дней.

Позже спасатели вернулись на место крушения и захоронили тела погибших под камнями и обломками фюзеляжа. Сверху был установлен железный крест.

Мемориал погибшим пассажирам рейса 571

В 2009 году сообщалось, что 16 выживших согласились пропагандировать донорство органов в кампании, которая проводится уругвайским Национальным институтом донорства и трансплантации и призывает граждан регистрироваться в государственной программе донации органов. По словам Хосе Луиса Инсьярте — одного из выживших после авиакатастрофы, они советуют людям заключить «соглашение с жизнью», как сделали затерянные в горах 37 лет назад. 13 октября 2007 г.  в Монтевидео прошёл матч между клубом Old Christians Club и сборной Чили. Мяч в игру ввёл старый чилийский пастух из Анд Серхио Каталан, который первым обнаружил на 71-й день после крушения двоих уцелевших в катастрофе людей.

Книги

§                     Пирс Пол Рид — «Живые: История спасшихся в Андах» (1974)

§                     Нандо Паррадо — «Чудо в Андах» (2006)

§                     Антон Майлд — «В ледяном плену» (2007)

§                      

Фильмы

§                     Superviventes de los Andes (1976)

§                     Живые (1993)

§                     Живые: Двадцать лет спустя (1993)

Материал из Wikipedia

Нандо с женой, дочерью и Джорджем Харрисоном.

Джекки Стюарт и Нандо Паррадо

Семья Паррадо.

Найнезвичніші аеропорти світу.

Необычные аэропорты

Усі вже напевно звикли що аеропорт - зона суворого контролю,порядку і відповідальності. Але напевно і тут бувають вийнятки.В житті взагалі часто серйозне і кумедне ходить разом.Ось на ваш розгляд декілька, я би сказав,курйозних аеропортів.
"Princess Juliana International Airport" (острів Сен-Мартен)
Створення цього незвичайного аеродрому безпосередньо пов'язано з недавньою історією. А починалася вона так: ще за часів Другої Світової війни на одній частині острова Сен-Мартен був побудований голландський аеропорт, тому що південна частина належала Голландії, а північна частина була в правлінні Франції. У наш же час цей аеропорт носить горду назву міжнародного аеропорту принцеси Джуліани і є самим перевантаженим аеропортом Карибського моря. Просто біля незвичайного аеропорту розташований курорт, і коли літаки заходять на посадку, а виходить це з боку моря, то вони пролітають над пляжем курорту і головами сотень туристів, приземляються на злітно-посадкову смугу. Вона розпочинається за невеликим парканом після пляжу.
Аэропорт Princess Juliana
Така картина є абсолютною нормою для цього аеропорту.На острів постійно збирається багато любителів таких видовищ і відчуттів. Ну і як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути, тому пропоную ще подивитися відеоролик:


"Аеропорт Гібралтара" (Заморська Великобританія)
Airport, Gibraltar
В основному диво-аеропорти будують не для того, щоб їм милувалися люди або просто по «приколу», а тому, що інфраструктура міст дуже завантажена, щоб хоч якось її розвантажити, архітекторам доводиться придумувати різні варіанти, щоб поєднати несумісне. До одного з таких випадків і відноситься споруда незвичайного аеропорту Гібралтару.Так вже вийшло що його злітно-посадкова смуга перетинає жваву автомобільну магістраль. Десятки людей в машинах стоять у пробці, щоб пропустити літак який злітає . Дуже дивно і цікаво, чи не так?!

Аеропорт на острові Мадейра.
Airport, Madeira
А Ви можете собі уявити  людину, яка боїться літати в літаках, та ще й опинитися саме на літаку, що летить в аеропорт острова Мадейра? Справа в тім, що весь португальський острів має гористий рельєф. І тільки маленьку смужку суші вдалося випрямити і трохи витягнути, простяґнувши прямо над морем і зміцнивши на 180 колонах. А тепер повернемося до того пасажира, який дивиться в ілюмінатор і бачить як вони летять прямо на гори, а потім різко повертають направо і починають сідати на злітно-посадочну смугу. Дуже захоплююче!

Аеропорт "Гісборн"(Нова Зеландія)
Airport, Gisborne
Можливо це єдиний  аеропорт у світі, де літакам періодично доводиться зупинятися і чекати поїзда, щоб пройти. Злітно-посадкову смугу регіонального аеропорту перетинає залізнична колія, яка обслуговує вантажні і пасажирські лінії. Здавалося б, два несумісних види транспорту «уживаються» на одній смузі. Куди ще дійде прогрес через десятки років, якщо вже тепер можна з ілюмінатора помахати пасажирам у поїзді. Напевно літати будуть не літаки, а поїздиlol

Париж "Шарль де Голль"
Airport, Paris Charles de Gaulle
Це один з найбільших аеропортів у світі - шосте місце по жвавості, а в Європі він займає друге місце - основний повітряний вузол. Біля самого аеропорту знаходиться готельний комплекс. Там надаються різні послуги: від няньок до доглядальниць, цілодобове обслуговування номерів. А якщо захочеться грунтовно розслабитися, то для цього існують теніс і фітнес-центр. Що говорити, готель Парижа, як може бути там по-іншому. Все з шиком і блиском!

Аеропорт "Мале" (Мальдіви)
Airport-Maleh
Створюється враження, що острів Хулуле, на якому побудований цей аеропорт, спеціально для нього і створений. Так можна сказати, якщо подивитися зверху і побачити його подовгасту форму, яка ідеально підходить злітно-посадкової смуги. Аеропорт Мале - це єдиний аеропорт на Мальдівах. Тому всі туристи і мандрівники можуть побачити його невимовну красу.Злітно-посадкова смуга розпочинається прямо біля води. Дуже красиво і оригінально!

"Куршевель (гірський курорт)"
Airport, Courchevel
Коли ми чуємо назву Куршевель, всі чомусь одразу представляють в голові гірськолижний курорт, але ні в кого це слово не асоціюється з незвичайним аеропортом Куршавель, який є одним з найнебезпечніших аеропортів в світі для приватних літаків. Все це тому, що садити літак або злітати доводиться на схилі, кут нахилу якого 18,5 градусів. Дуже екстремально, але так само цікаво. Пілоти повинні володіти бездоганними навичками і великим досвідом, і все буде в порядку.

Дозаправка в повітрі F-16 і F-15

 Справжнє відео дозаправки в повітрі F-16 і F-15 за допомогою заправочної штанги.Відео відзнято на навчаннях RIMPAC 2012.Літак-заправник BOEING KC-135 Stratotanker


Заправочна штанга представляє собою телескопічну трубу довжиною близько 20 метрів.На кінці штанги розташовані невеликі крильця,за допомогою яких штанга може переміщуватися у просторі.

Сам процес заправки виглядає приблизно так:
1 Оба літака зближуються і вирівнюють швидкість польоту.
2 Літак, який іде на заправку займає позицію знизу і трохи позаду заправника.
3 Далі в роботу вступає оператор заправочної станції.Керуючи крильцями на штанзі він стикує її з заправочною горловиною на літаку.Заправочна горловина як правило розташована за кабіною пілотів.Фіксація вістря штанги у горловині відбувається за допомогою електромагніта.
4 Після стикування паливо подається у баки літака.



Из подслушанного разговора.

Очередь на почте. Подходит бабця старая. Спрашивает у впереди стоящей женщины:

- Милааая... пенсию сегодня дают?

- Не дают. Говорят, денег нет.

- А куды ж деньги подевались-то?

- Да опять наверху что-то купили. Самолет, кажись.

Посадка в аєропорту Kai Tak.Шокуючий відеофільм.

Kai Tak - старий аєропорт Гон Конга, який було закрито у 1998 році в зв*язку з відкриттям нового.Через безліч хмарочосів і гір, розташованих на північ і єдиною ЗПС 13/31, виступаючою в Victoria Harbour, посадки в цьому аеропорту були дуже складні.
Захід на посадку на ЗПС 13 в аеропорту «Кай Так» завдяки своїй складності і видовищності отримав всесвітню популярність. Зниження проводилося на точку за межами аеропорту в північно-східному напрямку над завантаженим портом і густонаселеними районами. На цьому етапі інструментальний захід на посадку здійснювався за допомогою модифікованої курсо-глісадної системи (з 1974 року).Доворот на посадковий курс здійснювався з наземного орієнтиру, суміщеному з середнім маркерним радіомаяком. У цей момент на відстані всього 3,7 кілометра від точки приземлення екіпаж повинен був виконати розворот на 47 °. Як правило вхід в правий розворот здійснювався на висоті близько 200 метрів, а вихід на передпосадкову пряму - на 40 метрах.І так непростий захід на посадку ускладнювався частим сильним і мінливим по напрямку вітром. Крім того, доворот на посадковий курс виконувався виключно візуально, що робило неможливим посадку в поганих метеоумовах.Захід на посадку на смугу 31 і зліт з смуги 13 не мав значущих відмінностей від стандартних умов. Вихід після зльоту з смуги 31 передбачав різкий розворот на 65 ° незабаром після зльоту.


Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

Авиа, Мото живопись от Дэвида Уля (David Uhl) +pin up

«Uhl Studios» — компания во главе с художником Дэвидом Улем (David Uhl). В состав команды входят три человека: вышеупомянутый Дэвид Уль, Даниэль Джеймс (Danial James — иллюстратор) и Грег Роудз (Greg Rhodes — менеджер по международным продажам). Дэвид Уль рисует картины в основном на мото тематику, зачастую в ретро стиле. Его картины стоят в пределах примерно 600-2500$.  http://www.uhlstudios.com/

Он был назван “The Norman Rockwell of Harley-Davidson artists.”David Uhl родился в Толедо, штат Огайо в 1961 году, всегда интересовался искусством, а к концу средней школы, решил продолжить это как карьеру. После того как получил полную стипендию уехал поступать в Колорадский институт искусств, проучившись один год, он решил оставить его,  продолжив свою карьеру в  коммерческой иллюстрации.

В 1988 году Дэвид купил свой первый Harley Davidson и поехал на нем в Стурджис на мотоциклетное ралли (Sturgis Motorcycle Rally, проводится уже более 70 лет), где его жизнь изменилась раз и навсегда. Байкерская культура проникла в сердце Дэйва и осталась там до конца его жизни. Он начал творить, создавая рисунки для  футболок.

Духовный мир Дэвида снова изменился после того, как в 1996 году он начинает писать картины маслом. И уже в 1998 году он создает совершенно новое направление в мире искусства, Harley-Davidson Fine Art. Его излюбленными темами являются ретро мотоциклы Harley Davidson, а картины пронизаны духом тридцатых-сороковых  годов прошлого века. Первая работа Дэвида была предназначена руководству компании Harley-Davidson.(с)

Остальные картины в моем фотоальбоме 

An August to Remember

[ Читать дальше ]

Найнебезпечніші аеропорти світу.

У одній із попередніх своїх попередніх публікацій я розповідав про найбільш незвичайні аеропорти світу а зараз доповню про найнебезпечніші.Найбільш небезпечними аеропортами в світі вважаються гірські аеропорти. Чому в них існує  необхідність? Тому що є на Землі такі куточки, в яких природа збереглася в своєму первозданному вигляді, і дуже багато охочих потрапити в такі «невинні» місця.Число "гірських" туристів росте з року в рік. Тому доводиться будувати аеропорти в таких складних для посадки місцях.

Гірський аеропорт в Непалі
До одного з самих небезпечних відноситься гірський аеропорт, розташований в щілині скелі біля містечка Лукла. Злітна смуга знаходиться між горою і обривом. Він побудований на висоті 2860 метрів над рівнем моря в Непалі і з усіх боків оточений горами, тому, щоб безпечно приземлитися, літаку потрібно різко спікірувати вниз, щоб не зачепити гори.Піти на друге коло у пілота немає можливості, тому посадка передбачає тільки одну спробу. А саму злітно-посадкову смугу називають «горбатою» через те, що вона піднята дугою.Зрозуміло ,усілякі "несподіванки" вроді несправного двигуна на старті тут неможливі - смуги безпеки я не помітив жодної.Рейси з цього аеропорту здійснюються тільки в денний час, тому що хоч пілоти спеціально навчені і підготовлені, але літати вночі тут дуже небезпечно.Навідь від відео зльоту і посадки тут іде мороз по шкірі.







Аеропорт Каталіна (Авалон, Каліфорнія)
У кого слабкі нерви, то краще не літати на літаках в аеропорт Каталіна, розташований в Каліфорнії.  Це дійсно небезпечний аеропорт. Друга назва його - «аеропорт у небі». Через підйом в центральній частині зльотно-посадкової смуги пілоти навіть не бачать кінця доріжки. При заході на посадку присутня зона турбулентності і низхідні потоки повітря. Також злітна смуга знаходиться не в найкращому стані внаслідок постійних проливних дощів. Літакова доріжка вся в ямках і тріщинах, що додає ще більшу незручність. «Аеропорт в небі» - це звучить одночасно романтично і небезпечно.

Аеропорт Тонконтін (Тегусігальпа, Гондурас)
Цей аеропорт не тільки цивільного призначення, але і служить для військових. Злітно-посадкова смуга дуже коротка. Навколо самого аеропорту знаходяться лише гори, тому при посадці літака пілотам буквально доводиться протискуватися між гірських схилів. Так само майже в останній момент необхідно розвернути літак на 45 градусів, що може зробити тільки дуже досвідчений пілот. Цим і небезпечний гірський аеропорт Тонконтін.Ось відео посадки літака в аеропорту Тонконтін.



Аеропорт Шимла в Індії
Цей гірський аеропорт знаходиться на висоті 1546 метрів над рівнем моря, тому і відноситься до найнебезпечніших аеропортів в світі. Через постійну непогоду там стоять густі тумани, а в сезон проливних дощів дуже важко здійснювати посадки, так як аеропорт розташований на вершині великої гори.

Аеропорт Juancho Є. Yrausquin (Саба, Нідерланди)
Злітно-посадкова смуга цього аеропорту є однією з найкоротших у світі. Її довжина всього лише 396,24 метра. З одного боку літакової доріжки розташовуються гори, а в самому початку і кінці - обрив над морем, що і робить аеропорт дуже небезпечним. Пілоти, щоб здійснювати посадки та злети на такій смузі - повинні володіти великим професіоналізмом!

Аеропорт Паро в Бутані
Аеропорт Паро розташовується на березі річки Паро серед гірської долини на висоті понад 2000 метрів над рівнем моря.Посадка тут схожа на слалом що добре видно на відео. недарма тільки 8 пілотів мають сертифікати на посадку літаків тут.Посадка в нічний час у Паро заборонена.


Аеропорт Аспен-Піткін (Колорадо, США)
Через розташування аеропорту в горах пілоти повинні йти на посадку під дуже крутим кутом спуску. Внаслідок цього в салоні дуже різко починає змінюватися тиск, що погано впливає на самопочуття пасажирів. А трапляється й те, що пошкоджується ніс самого літака. Однак всі зусилля додаються для того, щоб зробити аеропорт менш небезпечним, тому постійно проводяться реконструкції.

Рейтинг блоговСчетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
9
предыдущая
следующая