Галасуємо за правду

Чому на всіх виборах треба голосувати за Всеукраїнське об’єднання “Свобода”

Чому на минулих виборах українці Світу не голосували за Всеукраїнське об’єднання “Свобода”?

Тому, що, кажучи по правді, українці — мужня, смілива і лінива нація, що дуже любить казки на відміну від одного з лідерів цієї політичної сили.

Здається, 1994 року я їхав потягом зі Львова на Запоріжжя. Що татові міг привезти звичайний студент? Вирішив пригостити татка самим крутим на той час львівським пивом і купив його пляшок 6. І так мені раптом пива випити закортіло, що Світ став немилим. Тим більше, що в купе зі мною були не жінки, а три ляхи, такого, як і я віку, що невпинно теревенили між собою. Клята українська доброта без меж замішана на інтернаціоналізмі підбитому цитатами зі збірника творів Леніна, ще не видихалися з мене, бо лишень здав іспити з “Наукового комунізму”. Картина маслом — пити хочу, але сам не можу!!!

Про себе, перепросивши татка, що ризикував залишитися без пива, я відкриваю дипломата і ставлю на стіл чотири пляшки. Звертаюся до ляхів на “общєпонятном”, бо на іншому я не розмовляв: “Знакомтесь! Самоє лучшеє львовскоє піво “Золотий колос”. Угощайтесь!” На моє щире здивування, від моїх “культурних слів”, ляхи підскочили, неначе їх шандарахнуло 220 вольт змінної напруги. У старшого з них, аж піна з рота полетіла: “Да развє Ето піво?! Вот у нас у Польщі піво, так то піво!!!”

Мій інтернаціоналізм, якось зніяковіло, обійняв доброту за талію і хутенько зник. Я знизав плечима, нехотя, прибрав три пляшки зі столика до дипломату: “Да пожалуйста, пєйтє свойо!” Більше мені випити ту пляшку поляки не заважали. Я їм щиро вдячний! Вони мене навчили, що національною ідеєю є любити своє, хай би яке воно не було. Як що робиш, то зважай! Те “що” є українським продуктом і тому має бути найкращим!!!

Це не раз демонстрували свободівці наполягаючи на українській мові на засіданнях ВРУ і українських сорочках, хоча би по святах. Чому свободівці акцентують на необхідності заборонити окупантам вести бізнес в Україні? Тому, що це є злочином! Ведучі бізнес в Україні, прихильники окупантів і громадяни держави, що окупувала частину території України не просто завдають іміджевих втрат українській державі на міжнародній арені, в час, коли америки і європи накладають на нашого ворога санкції, а ми толеруємо того ж таки ворога, друзі якого знищують наших людей! Вороги створюють ворожий контент на нашій Землі у наших, проданих ним засобах інформації, підважують основи держави у банківській сфері, роблять неякісні товари з українським штрихкодом.

Це знищує довіру до якости товару нашого виробника як в середині країни, так і далеко за її межами.

Володимир Петрович Герасимчук

Чому Олег Тягнибок з перших днів свого депутатства, можливо й до нього, став притчею во язицях зі своїми наполяганнями на проведення копнякової терапії. Без неї Україна нікуди не піде, хіба взад. От лише не втямлю, нашо він її назвав чужим, беззубим, словом “люстрація”? Комуністам та іншиму зброду світу окупантів і колаборантів, що скромно ховаються від очей українського народу на керівних посадах, за вивісками професіоналів та “хазяйствєнікав” потрібні не люстри, а свіжий копняк. Вже тридцятий рік ці клоуни псують імідж української продукції, паскудили бренд української якості, знищували українські заводи і фабрики, українську армію!

Настольною книжкою кожного українця має стати “Енеїда” Івана Котляревського, як один із збірників української національної кухні і найкращим переспівом “Енеїди” Віргілія. Свободівці, українські націоналісти, українці, громадяни України мають шанс на загальнонаціональне об’єднання в яке свято вірив наш творець і Тарас Григорович Шевченко створюючи головну книжку свого життя “Руський буквар”. Наши “політики” сходять на лайно борсаючись в ньому за булаву. А мають вилазити зі шкури і усім перти в одному єдино правильному напрямку, в напрямку на українську національну ідею. Чому? Бо лише вона є українським єдиним і неповторним шляхом в МАЙбутнє. Усі інші шляхи є або свідома облуда, або фрагмент шляху вирваний із загального концепту.

Леонід Опанасович Герасимюк

Українці — найбагатша нація у Світі на правду! І стократно був, є і буде ПРАВИЙ наш Кобзар: “В КОЖНОГО СВОЯ ПРАВДА”. Антиподом правди є не брехня, бо ми не кацапики. В нас, українців, правда бореться з кривдою. Кожен з нас ту саму подію бачить по своєму і розповідає по своєму і ради тому катма.

У цьому Світі ніхто, ні Бог, ні Герой, ні Земля не можуть бути важливішим для українців, для громадян України, як турбота про здоров’я, щасливе дитинство, якісне навчання і майбутнє доросле життя наших дітей, ДІТЕЙ УКРАЇНИ. Лише це може стати цементом, а в купі з правдою і потужним фундаментом гідної майбутнього держави України. Держави про яку мріяли герої УПА і Української самооборони Леонід Опанасович Герасимюк і Володимир Петрович Герасимчук і мільйони їхніх побратимів. Лише таке об’єднання всіх прогресивних сил України має сенс і лише така Україна має право йти в майбутнє достойне попередників.

Першими цеглинками у побудові щасливого і корисного життя дітей є українська мелодія, українська пісня, українська мова, українська національна їжа, український одяг, український танок і в подальшому все над’якісне українське, включаючи навчання, ЗМІ, телебачення, фільми, товари, техніка, власний Світ у Вебі і житті. Чому діти мають співати українських пісень? Аби їхні діти були здорові, талановиті і жили довго і щасливо!

Світ, голос, пісня, музика, танці, то все — електромагнитні коливання! Кожен клаптик Землі має власну природу електромагнітних коливань. Десятки чи сотні тисяч років ці коливання і голос народу, що завжди жив на цій богом данній землі створили узгоджену чарівну мову. Є сотні прикладів, коли українська пісня, українська мелодія, українське слово лікувало українців. Головне - українська пісня має нести українську мелодію і корисний зміст. Перевірити то, простіше не буває. Поставте собі на день 3-4 українські пісні і слухайте їх певний вільний час, щось роблячи. Коли Вас якась з них бісить, це і є вірною ознакою Вам не потрібної пісні. В ідеалі, українських пісень мають навчитися співати майбутні українські мами, аби їхні дітки були талановиті, здорові і вловили мелодію мови до свого народження. Тоді життя дитинки стане насолодою, їй легше вивчити слова, освоювати мову, бо мелодію мови вона вже засвоїла.

Трисуття

Українські кухарі мають створити якісні книжки українських національних страв для дітей. Тобто, страв перевірених тисячолітнім досвідом їх вживання. Українські школи і садочки всі мають запровадити у своїх столових виключно українські страви, щоби здоров’я наших дітей, хоча би в школі, чи в садочку не знищувалося ворогами України.

Українські викладачи мають 33 рази прочитати останню книжку Тараса Шевченка “Буквар” і лише по тому допускатися до навчання дітей. Змісту там немає, але користь буде, то 100%, бо Тарас — фантастична особистість :)

Олег Ольжич (справжнє ім'я: Олег Кандиба), (1907—1944) — український поет, археолог і громадський діяч.

- Слава ворогові, що твоєї ненависти вартий. - Не так неохоче стріляє той, хто виріс під реви гарматні. - Нащо слова? Ми діло несемо. - Достаток лише — марність, і щастя — сліпий гріх. - Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна. - Там втрат не буває, де жертва — Здобутий в огні бастіон. - Прокляття моїй плоті Що слабша за мій дух! - Хто вмів справедливо карати, Той дивиться смерті в лице! - Хто має уші — хай слуха! Хто має серце — люби! - Не роки життєвою мірою — зміст для того, хто дивиться прямо. - Захочеш — і будеш. В людині затям Лежить невідгадана сила - Державу не твориться в будучині, Державу будується нині. - Здорові і молоді народи не знають самообмеження. - Не партикуляризми врятують Україну. - Українська історія багата на великі й героїчні моменти, але досить в ній і темних та болючих сторінок, що їх воліли б ми часто вирвати і не мати в цій великій книзі, з якої народ має вчитися славних і добрих діл. Та зріла мужня суспільність не сміє боятися глянути правді в лице, зокрема в тій хвилині, коли дійсність вимагає, щоб її бачити тверезо, а не через рожеві окуляри ідилії. - Вся історія України — це боротьба двох сил: конструктивної, що скупчує українську потугу, щоб звернути її назовні, і руїнної, що розпорошує її у взаємному самопожиранні та несе розбиття і розклад. - Жива віра, віра, що не спиняється перед жертвами — та, що перемагає. - Націоналізм значить світогляд, що в основу суспільно-політичного думання і чину кладе ідею нації'. - Провідною ідеєю українського народу від світанку віків є Ідея Слави — тобто беззглядна цінність героїчного повнення призначення людини. - Мілітаризм — це універсальний світогляд і мораль, що формує людину і народи... Мілітаристичний світогляд ушляхетнює життя, покликаючи в ньому: відвагу, мужність, вояцьку товариськість, почуття вищого обов’язку і честі. - Спільнота нації в Українській духовності історично усвідомлюється не природничо, а духово-містично в Ідеї Роду. З нього родиться вся потуга Української Держави та відродження.

В захисті слави і мови
Завдання еліті постав,
Хай люд наш всю працю, талант свій,
В українську справу вклада!

Боже, великий, єдиний,
Нам Україну храніть,
Всі свої ласки, щедроти,
Ви на неї зверніть!

Дайте їй волю,
Дайте їй долю,
Дайте доброго Світу!

І правду,  Ви,  Боже народу
Дайте на многая літа!!!

Використано світлину зроблену на день вишиванки.

Для вуха і ока: https://www.youtube.com/watch?v=-y32mqgoEDo

Писати коменти під замітками російських ЗМІ – марна справа. Як вийшла вдала, десь пропала, як вийшла гарна, без помилок (і таке раз сталося))) помилки самі налетіли. Тому вирішив просто самому написати замітку.

Російські ЗМІ знову мусолять „братню” тему. З якого дива? Просто вирішили скористатися лінню людською, духовним „совком”.

Є категорія людей, що думати не може з фізіологічних причин. Але зазвичай, вони дуже довірливі. Одному повірять, і все! Інші, хай хоч показяться, будь-які докази надають, але їм ці особи ніколи не повірять. Інколи вони себе і самі обзивають „вірними”.

Є люди, мають інші характеристики „сірої речовини”. Вони нікому не вірять. Користуються власним розумом, хоч і він інколи підводить. Цій категорії людей навіть образу таку придумали: „свідомити!” Ну не можна їм на пальцях пояснити, як нації можуть бути дружніми, тим більше „братніми”, тим більше з нацією якої нема практично. Тобто є назва, але нема, відсутня територія. Сама назва території звучить „російська федерація”, тобто об’єднання всіх за певними правилами. Але це інша тема.

Бувають родичі не вважають себе братами, бо не бажають. Але родичів десятки, а як можуть дружити нації, в яких мільйони людей?

Тому природі не існує нації гарної і не гарної, бо всі вони складені з різних людей, що мають різний вихиляс. Тому оптимально, розумно і доречно кращою вважати власну націю і всемірно сприяти її розвитку і утвердження у цьому жорстокому Світі. Найгірше знищувати „не таких” представників своєї нації, бо вони не з тою нацією бажають дружити, брататися, об’єднуватися.

Ялинка медиків АТО

Що ж бажають „брати-москвичі”?

Бажання стареньке як світ. Використати українців „хароших” проти українців „паганих”, аби, наприклад, власні 200-ті з АТО не отримувати, і т.п..

Що робити українцям? Всіма засобами підтримувати українську мову, українські території утримувати всюди, в радіо просторі, кінематографі, на землі. Пам’ятати треба, „зарубати на носі”, що мовні кордони нації визначають кордони на карті, на землі, на теренах. Коли на теренах нації, навіть в межах державних кордонів плодиться на противагу мові державній, - мова іншої нації, слідом приходе та нація. Рано чи пізно. Тому небезпідставно, навіть маленькі нації прикладають великі зусилля і „волають” свої пісні, власну культуру на весь світ, аби втримати свій шмат, аби всі знали в різних куточках землі, що є така нація. „Українська еліта” чи з дуру, чи з того, що не наша, того правила двадцять років не дотримувалася і отримала війну.

В народі кажуть – горбатого могила виправить, а дурню нічого не допоможе! Проте, інколи, могила є гарною наукою для ворога і корисна нації.

Тушонка душевна

Я російськомовний, тому, розумію, спеціально займатися мовою ніколи! Це заняття на роки. Особливо, коли твоє бажання нагло „банить” держава. Головне поставити мету, засіб знайдете. Це пісні, газети, радіо, журнали, передачи, книжки, кіно, мультики, співрозмовника знайдіть. Дитину віддайте до українського класу. Хай вона Вас вчить українській мові! Це найкращий варіант та найкорисніший співрозмовник. Виключити зі школи російську мову. Тисячі мов в Світі. Українцям необхідно, коли ми бажаємо стати справді вільними, стати вільними у спілкуванні з вільним Світом. Навіть коли всі зусилля, українці свідомі, разом з державою українською направлять на повне викорінення російського язика, і фінансово, та іншим чином зацікавлять громадян у тому, ним, язиком, тисячі володітимуть ще століття, хай би завтра навіть РФ моль трахнула. Бо життя таке. Бо справа не в Москві, справа в голові, в лінощах людини звичайної, що придумає тисячі причин, аби, скажімо, „традицію” зберегти, чи відкласти справу до понеділка. І їй чхати на те, що її дідів змушували силою ту язикату мову засвоювати, бо протестуючих катували немилосердно. Чихати, що прізвище змусили змінити, бо прямий родич далекий любив дітей і бажав їм досягти чогось в умовах тоталітаризму, коли одна буква в кінці прізвища ставала межею життя і існування, смерті і покори, волі в смерті, чи життя в неволі, залишать тобі нажите непосильною працею цілих поколінь чи дадуть годину на збори і гнатимуть пішки сотні кілометрів під конвоєм засніженим лісом, де бордюрами стали тіла тих хто не дійшов до „місця” придуманого катом. Бо то стерво тикнуло пальцем брудним на мапу і ляпнуло: „Здєсь будєт город залажон!!!”

Я переконаний, війну на Донбасі Москва почала, бо по окупації Криму, „українець культурний” перейшов на російську. Це додало сили агресору, відповідало планам російської нації злитися, як французькі богомоли в екстазі з нацією українською аби її повністю фізично знищити. Може трошки залишити для медичних експериментів, бо то модно з часів Другої Світової. Ніякий фізичний спротив Москву ніколи не зупинить, бо ніколи не зупиняв. Просто конфлікт розтягнуть в часі.

Знаки перемоги

Єдина можливість перемогти Москву є провести реорганізацію і вести наступ у сфері культури і церкви, духовості і духовності.

Культура – це дія, чин. Мова – то сила культури. Культура без мови, то тіло без души. Душа і мова – родичі, сестри, бо від Бога. Фізично, бути культурним українцем, російськомовний українець може, але недовго, бо вплив ЗМІ російських вишибає мізки російськомовним. Прошу зрозуміти, це не образа, це науковий факт. Це доведено найновішою історією, підкреслено окупацією Криму і Донбасу. Я це бачу щодня. Чим менше українець вживає в розмові українських слів, тим далі він віддаляється від України. Райдужні виключення лише підтверджують загальні суворі правила.

Знаю, що як раптом, у 2016-му році, всі українці повернуться в материнське лоно української мови, війна припиниться одразу. Воювати економічно вигідно лише з нацією, що всюди вживає твою мовою. Найліпше „в кайф” воювати з державою де еліта вживає мову загарбника. Це неймовірно спрощує всі операції розвідки, вербування, слідкування, ліквідації до рівня сугубо грошових операцій.

Не розумію людей, що люблять манку і м’ясо, скажімо! Любити треба жінку, а їжу треба міняти, аби бути здоровим.

Переможний шрифт

Прошу, друзі, не любіть українську мову, не націлюйтеся її вчити. Просто вживайте, бо це теж здоров’я, але не лише Ваше та Ваших дітей, але і сусідів. Вважаю ліпше переходити поетапно. Краще знайти співрозмовника, чи перейти на українську серед рідних, в сімї. Потім, як розговорилися трохи, поширте територію, вживайте українську в походах до крамниці, в транспорті, потім на роботі. Це повага до себе самого. Не пробуйте перейти одномоментно. Це неможливо. Навіть людям гарно підготовленим на то треба як мінімум, години. Це страшно. Це некомфортно. Можна втратити „дутих” друзів, яким шкода на Вас хвилини, аби зрозуміти. Але воля не приходить сама, без зусиль, тим більше до нації)))

Шлях складний та довгий, але є! Здолаємо, з Богом!

Отже: що таке є наш народ? Кожен визначає це особисто. Особисто для мене наш народ - це певне коло людей. В першу чергу це найближчі люди - батьки, дружина, діти. Потім - більш далекі родичі, друзі, потім знайомі. І, з рештою, незнайомці, які самоідентифікують себе як українці, громадяни України, жителі, населення, тощо. Тож, особисто для мене, наш народ - це гарні і добрі люди, які мене оточують.
       Яку ціну я здатен заплатити за для забезпечення їх існування? Тут може бути лише одна відповідь: будь-яку. Адже йдеться про, моїх рідних і близьких людей, друзів, про мій народ, представником якого є і я.
       Наступне питання расистське. Якої я, мої діти, моя родина, мій народ раси? Я - білий, європеєць, українець. Оскільки усі відомі мені мої і моєї дружини пращури білі, то й діти мої теж білі. Це не дає мені жодної преференції перед представниками інших рас, але і стати людиною іншої раси я теж не можу. Тож приймаю об'єктивну реальність, як даність.
Чи турбуюся я про своїх дітей, чи забезпечую їх майбутнє? Так. А як інакше? Чи буду я забезпечувати майбутнє і турбуватися про дітей моїх близьких, мого народу у випадку, якщо діти потребуватимуть допомоги чи захисту? Однозначно так, буду.
Тепер висновок: якщо ви згодні з усіма вищенаведеними тезами і відповіли на питання так, як і я, то ви - фашист, нацист, расист, націоналіст. Тому що приймаючи ті тези ви погоджуєтеся з відомими 14 словами Девіда Лейна: „Ми мусимо за будь-яку ціну забезпечити існування нашого народу і майбутнє для білих дітей”

Народ стає нацією і утворює державу тоді, коли більшість його представників має психологію володаря, і кожен усвідомлює свою місію в творенні держави, з готовністю на самопожертву заради збереження свого народу, нації, держави.

Нас, Українців, за спроби створення власної держави, постійно звинувачують у націоналізмі і фашистських настроях. Хто звинувачує? Ті хто втратив і ті хто продовжує втрачати контроль над Українським народом, над його землею, його ресурсами. А втрачають контроль саме завдяки посиленю націоналістичних настроїв українців. Що таке посилення націоналістичних настроїв українців? Це збільшення серед українського народу кількості індивидумів, які вважають себе володарями на своїй, Богом даній землі. Пам’ять, відновлення, розвиток, захист і шана свого коріння, своєї культури, вірувань дохристиянських і християнських предків, повернення основних цінностей українського народу, в межах сформованих на даний момент земель – ось основи духовної складової провідників нації, з психологією володарів. Наявність серед народу духовно багатих, сильних духом і тілом, мудрих людей, беззаперечно приведе націю до процвітання, до щасливого життя людей в гармонії з довкіллям та іншими народами. Виховання таких якостей в людях – головне завдання на сучасному етапі становлення держави Україна.

Основні нації Європи, протягом тривалого часу робили все для збагачення(в тому числі і за рахунок інших) і збереження своїх націй, утворення держав, посилення їх могутності. І це вважається еволюцією державотворення. Творити державу можуть дуже сильні особистості, здатні на самопожертву заради високої мети. Згуртовуючи коло себе однодумців, вони здатні змінювати літопис, впливати на долю цілих народів як позитивно так і негативно. Прихильники расизму, фашизму, комунізму та інших людиноненависницьких теорій, ведуть свої народи до краху, занепаду та забуття. І тільки згуртовані, консолідовані нації спроможні протистояти тиранам, диктаторам та купці їх прибічників. Приносячи в жертву своє особисте, заради суспільного, не байдужі свідомі люди здатні не тільки протистояти, а й успішно боротися із злочинними режимами, і перемагати. Залишаючи слід в літописі свого народу, герої живуть в думах, піснях, легендах, в пам’яті майбутніх поколінь. Славні подвиги героїв минулого і сьогодення надихають сучасників і нащадків на нові звершення в розбудові нації та власної держави. Недавні події новітнього літопису України, ще раз підтверджують зрілість української нації, відродження незламного духу, волі і витримки. Отримавши, практично «на халяву», можливість створити власну державу, народ не справився, і з першої спроби іспит був провалений. А ні народ, а ні тодішні керманичі не були готові стати володарями своєї долі, долі Української держави. На відміну від інших країн східної Європи, та деяких країн «постсовєтского простору», ми були не готові іти своєю власною стежкою, поряд з іншими народами. Маючи вільний дух, незламне бажання та непохитну віру, народ стрімко змінювався. Гартуючись революційними подіями, віддаючи кращих свої синів в жертву, народ перетворюється в сильну об’єднану націю, готову долати будь які перешкоди в розбудові власної держави. Держави вільних, самодостатніх людей, з психологією володаря на своїй Богом даній землі.

                                                                                                                             Олесь Забудько