4-Nov-2018
Сьогодні був дивовижний день.
Один із дней, коли вирішуються долі.
Усе найліпше у цьому житті коїться раптово. В мене здоровий фаталізм. Або навіть трохи нездоровий. Я у цьому вбачаю якусь містику. І мені прикольно так жити. Фаталізм-фаталізмом, але їсти хочеться. І не просто їсти, а смачно, та те, що сам обираєш (про це теж колись буде кілька постів).
Корочє, створив я групу у вайбері для грибників. Затягнув туди комрадів зі свого Макдональдсу. Попередньо провів опитування, та виключив тих, у кого 100 пудів не вийде приєднатися. Тих, хто збирався, але був не певен, записав собі як потенційно бажаючих (відмовитися можна у останню мить).
Назбирав учора зранку в групі вайбер 75 душ. З попереднім результатом екзіт-полу:
11 - за гриби
65 - відмовились
69 - не відповіли.
У чат потрапили з моєї подачі (тупо невиправдане насильство), а от вийти - то справа особиста, добровільна та швидка.
Захід не комерційний, то я майже не тиснув.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ #1:
Народ відмовляється, а не виходить. Бо цікаво, походу..
Я пояснив як вирубити звук у тому чаті та дозволив (володар чату) розводити оффтоп і срач.
Доречі, грибний день закінчився, я трансформую групу у "Лесной", проте, напевно, залишу ту саму назву. Бо це вже якось історично-символічно.
Учора з 9 ранку до 13.30 чесно займався чатом, грибами та списками. Між усім, виконуючи роль тамади у чаті.
Потім чесно визнав - я пас. Не можу далі усіх за вуха тягнути, бо коньяк сам себе не вибухає. Збирався у гості. Попросив когось стати заступником тамади на трішечки. Залишились тільки питання "куди", "що жерти", "що пити", та коли і на якому транспорті рушаємо. Фігня дєлов... подумав кожен і ніхєра не зробив. Чат тупо мовчав. І окей, мовчали ті, хто не збирався.. але.. шо решта? Не розумію.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ #2:
Коли справа стосується людини особисто, але потенційно є хтось, хто за неї може якусь роботу виконати, більшість не робить тупо ніфига! І хвала господу, є інститут керівників. Бо якщо б не було людей, які можуть вжарити за бездіяльність, я не розумію, на холєру в моєму Макдональдсі тримають аж 5.5к вільних кас.. В мене немає претензій до тих, хто записав та відмовився.. усе було толерантно, усі хто кенсельнувся, пояснили чому не можуть (що зайве) та вибачитись.
Повторюю, ніяких образ.
Чесно? Я вам дякую, що день склався саме так. (Фаталізм)
Дякую Юлі та ії родині. Буду у тому лісі - обов'язково завітаю знов!
100 коньяку в крові.
Мариновані гриби у пузі.
Ніфіга не знайшли за півгодини у перекопаному граблями лісі.
Безкоштовне "таксо" до Дніпра з пакетом АТБ, повним яблук.
Мірзоян у навушниках.
І я "добрий і щаслівий і нємножко п'яний" (с) https://youtu.be/h59a7TTYlaA мандруючи у Мост помічаю книжковий магазин Книгарня "Є" Дніпро (моя слабкість: книжкові магазини, канцелярка, алкомаркети в таке інше).
Офігенське місце! Не знаю, за який рахунок вони існують, мабуть, альтруїсти (сєкта, карочє).
То я на гачок потрапив. У них є зона читача. Заряджаєш свої девайси на шару, обираєш книгу і читай доки не луснеш. Безкоштовно! Блін, походу, тільки в мене це викликає шалений екстаз, бо народа там був мінімум (може, тому що вечір неділі..) Я там буду зазвисати тепер. Якщо помітите, що у неробочий час я кудись зник, не публікую дивних постів - ви знаєте де мене знайти (кажу як невловимий Джо, який невловимий не тому що його важко впіймати, а тому що він нафіг нікому не потрібен).
Цей день приніс ще два цікавих яскравих епізоди, про які я наразі не готовий писати.
Просто цей день залишається в моєму календарі з особливою позначкою.
Усім бобра!
p.s. а книгарня - ядос! Дешевше тільки на блошатнику біля автовокзалу. Та тут усе нове!
Отой 2000 англійських фраз - дешевший за Ротманс (24,25)
Поляки трохи дороще, але вони побільше.. (36)
Тобто 2,5 у.є. і у вас такі видання...
