Не спиться. Почав рахувати овець. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати овець, це вже не рахунок, а імітація рахунку... Встав. Знайшов у дітей чистий зошит. Прошив його і пронумерував. «Журнал обліку овець» готовий. Ліг. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так, безконтрольно рахувати овець. Встав. Знайшов у дітей ще один чистий зошит. Прошив його і пронумерував. «Журнал контролю обліку овець» готовий. Ліг. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати не маючи на те повноважень. Встав. Знайшов у дітей чистий листок. Написав наказ «Про призначення мене лічильником овець». Ліг. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати овець однією особою, без комісії. Встав. Знайшов у дітей чистий листок. Написав наказ «Про створення комісії з підрахунку овець». Розбудив сім'ю. Довів наказ. Вони всі сварилися. Ліг. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати овець, ніяк не позначаючи вже полічених. Встав. Знайшов у дітей чистий листок. Написав наказ «Про маркування лічених овець». Ліг. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати овець, без інструктажу. Встав. Розбудив сім'ю. Призначив нараду. Вони всі люто сварилися. Довів порядок наради. Дуже сильно лаялися. Вклали мене спати. Одна, друга, третя, четверта... Стоп! Так не можна. Не можна, ось так просто рахувати овець без врахування всіх аспектів оперативної обстановки по лінії протидії корупції. Встав. Мене уклали спати назад силоміць. Лежу. Дискутуємо з вівцями на тему трактування методики перерахунку овець в нічний час, в рамках реалізації останнього рішення колегії... ось так і служимо...!!!

44. Guatrain.

1.
   ...Бог нас кинув по-чорному
      Бог нас кинув і викинув...
                                       ( "Кобза-сансара", Ю. Іздрик)

як радіє глупота!
як зненавистю стікає
московитськая орда!..
...що робити, я не знаю,
коли в серці пустота..
роскажи мені, скажи -
як із пам"яті зітерти
день задурених в олжі,
боронитися, не вмерти?..
коли сили на межі.

2.
барани та вівці
никають по місту,
нишпорять по місту
вівці, барани.
кучері не стрижені,
не брудні, не чисті -
розбрелися в пошуку
де є їстівне.
не мала отара -
з-під копитів цоки,
врубують у вулиці
різнобійний крок -
барабанить в юлиці
на окіл сутужний
мовчазне, байдуже,
свійське, хутряне.
є для них усе тут:
в розруху травичка,
сльозова водичка
спалених осель.
але не їстивна
та трава червона
і вода солона
наче сум гірка.
і втікла до міста -
жуйна, безталанна
забрела отара
і за небокрай,
в змелену пустелю,
де на спашу стерво... -
втрапила в халепу
зрада чабанів.

...чи то сон, чи явне -
зрозуміти важко.
вівці наче люди.
лаються вожді!
ділять неподільне
батогами, пугами -
у спекотній спаші
гнилісних ідей
уплелося, сплуталось
із людськими криками
бекання та мекання,
гайворонів кряч...
і печально, гірко
все те споглядати
сном у нічку темну
наче на яву...

...чи зітреться з пам"яті
день в омані здурених,
наглухо затулених
тінями тінЕй?..
те питання висне
докором сумління
і клубок гіркотний
в горло прикотив.

...каву наливаю
ранком, п"ю в задумі
із солодким печивом,
печивом кришу...

3.
 ...тут земля ділиться від
 напіврозпаду і розпАду...
                           ("Serpentari", Ю. Іздрик)

спіймане небо сіткою засухи й спеки
попелом впало на спраглую землю.
настовбурченим грифом
дивиться місто в майбутнє
в чеканні кривавої бойні
останнього подиху миру.
люди обпалені спекою злоби
зненависті і переляку
никають
нишпорять
вкритими попелом венами вулиць
сомнабулічно моляться ідолу
на двоголового птаха
стерв"ятника
що вивертає бебехи міста
відригує сморід брехні
...розгублені люди
б"ються лобами об черево
в череві міста
вкритого попелом неба -
бо вірять
вірують в ідола
і проклинають Вітчизну
матом
"по фєнє" клянуть.

4. P.S., або - сліпий.

   "я те що не ти" - нашіптує смерть
   і я їй безмежно вірю...
                                       ("Дефеніція", Ю. Іздрик)

вітаючи зміни в часі
аж здригався радісний в реготі
і марнотне минуле власне
відітнув від себе знехотя

і блукає просвітлений в темряві
невагомий
нічий
ніхто
непотрібний
без роду
без племені
світу зайвий німий фантом

і у сімнівах переламних
озирається у пітьмі
поміж нечистю і Богами
поміж сферами і людьми

і яскраво зірки хихикали
і манили
і прикликали
а в душі його
демони
никали
у душі його
Боги спали...