Сьогодні на радіо "НВ" відбувся ефір з лікарем паліативної виїздної служби Зоєю Максимовою. Пишаюся тим, що ми є колегами та товаришами. Лікарів, яких цікавлять ті питання, про які каже Зоя в ефірі, як на мій суб'єктивний погляд - одиниці.

Я не маю вибору. Я вважаю, що я зобов'язаний поділитися посиланням та дати можливість побачити цей ефір максимальній кількості людей. Колись я сказав: "закриваючи очі на проблему, ми робимо її вічною". Так, на такі теми складно та неприємно говорити, їх складно слухати. Але краще знати та бути готовим. І хай краще це не знадобиться, ніж ми будемо неготовими, коли самі потребуватимемо такої допомоги. Застрахованих від цього, перепрошую за гірку правду, товариство, - немає. Від слова зовсім. 

А допомоги, за великим рахунком, через те, що і владі, і суспільству якось по фіг та не хочеться говорити на "непрості теми" - просто немає. Добре, що в столиці є Зоя Максимова, в Івано-Франківську є Людмила Андріїшин. Ну й ще точечно по країні є кілька небайдужих лікарів... Немає через те, що всім нам по фіг. І ніхто не напружується через цю проблему.

З іншого боку, принаймні є речі, про які каже Зоя протягом ефіру, які можуть бути важливою порадою тим, хто зіткнувся з бідою. Це може неабияк допомогти. Тому по-доброму ражду - уважно послухайте та подивіться. 

Примусити не можу. Та й не хочу. Я дав вам можливість. Як нею розпорядитися - вирішуйте самі.