Юлія Тимошенко разом зі своїми депутатами з фракції Батьківщина подала у ВР законопроект про звільнення прем'єр-міністра Гройсмана з посади, обгрунтовуючи це такими аргументами:
— непрофесійне управління країною, яке призвело до руйнівних процесів в економіці, соціальній та господарській сферах, а також значного збільшення рівня інфляції, падіння ВВП та торгівля на крові з окупованими територіями та з окупантами;
— у країні відбувається падіння внутрішнього валового продукту, який за часів діяльності урядів Яценюка-Гройсмана впав удвічі в доларовому обчисленні;
— свідома планова руйнація економіки України, знищення малого підприємництва, як основи стабільності і розвитку економіки;
— за перші півтора місяці 2018 року закрито 245 тис. малих підприємств, продовжується знищення українського фермерства, у якого забрали пільгову систему оподаткування;
— ще одною причиною Юлія назвала гіперінфляцію, яка обезцінює доходи громадян.
— Окрім того, переконана Тимошенко, Гройсман має піти у відставку через реалізацію програми зі свідомої зачистки від людей територій малих сіл, селищ та міст під прикриттям, начебто, укрупнення;
--- Гройсман, так само, як і Яценюк, являється дахом корумпованої торгівлі на крові та контрабанди з окупованими територіями та окупантами.
Як бачимо дуже вагомі обвинувачення висунуті політиками з Батьківщини керівнику уряду. Завдяки таким діям відбувається руйнування країни.
Цей зареєстрований законопроект, як водиться у мафіозній структурі, зник з обліку ВР (викрадений), нібито його і не існувало і почались маніпуляції з боку владних нуворішів, що такий законопроект можна подати при наявності підписів 150 депутатів. Але це стосується тільки уряду, а не прем'єр-міністра.
А сам прем'єр Гройсман у Твітері відповів на ці справедливі обвинувачення політиків від Батьківщини: «Тимошенко вже 20 років є популістом і корупціонером».
Не дивно, що така вада, як брехня притаманна, як Порошенку, так і його племіннику Гройсману. Очевидно ця фішка брехати і перекладати свою корупцію на опозицію, родинна.
Юлія популярна, як політичний лідер і її промови популярні. Що таке популізм?
Популізм — політика або риторика, яка відображає інтереси народу і співпадає з його потребою.
Популізм не плутати з брихнею, яку так вдало використав нинішній президент перед виборами 2014 року. Жодної обіцянки він не виконав. Так само і Гройсман обіцяв працювати на благо народу, а результат плачевний, але тільки не для олігархату, які збагачуються за рахунок схем крадіжок з державної казни, прирікаючи народ на злидні.
Популізм Юлії за період прем'єрства мав кепські наслідки для олігархів. Вона відібрала у них на десятки міліардів доларів незаконно їми «рихватизоване» майно, закрила півтори сотні корупційних схем виводу грошей, в тому числі і перекрила контрабанду, повернула вкрадений газ, вивела з тіньового бізнесу сотні міліардів гривен. Всі гроші пішли у казну, а звідти на підвищення рівня життя українців. Мінімальні зарплати і пенсії зросли майже у чотири рази, а розмір одноразової допомоги при народженні дитини підвищився у 17 разів -- 12240 грн ($2424 на першу дитину), 25000 грн ($4950 на другу), 50000 грн ($9900 на третю). Якби президент Ющенко (кум Порошенка) не вставляв палиці у колеса уряду, заблокувавши біля трьохсот законопроектів та рішень уряду, то добробут українців значно б покращився.
Звичайно, отримавши гроші люди понесли їх у магазини, що значно пожвавило економіку країни. Не дарма Юлія має вчений ступінь економічних наук.
От така популістка Юлія Тимошенко, яка страшенно скривдила «бідних» олігархів, за що вони ій віддячили двома термінами у в'язниці, а Порошенко і Гройсман мріють посадити втретє.
Ну невже незрозуміло, хто є лідером української нації?

Доречно нагадати про патріота України Юлію в часи, коли шоколадний узурпатор, якого обрав обдурений електорат, затягує зашморг на шиї народу.

 Підсумовуючи діяльність Юлії на посаді прем'єр-міністра, бачимо політику розвитку виробництва, соціальної сфери, протистояння монополіям та блискуча дія у кризових ситуаціях.   Вся діяльність Юлії направлена на розбудову України і добробут Українців.
Навіть попри те, що Юлії протистояла ціла корумпована машина, побудована Кучмою і підтримана продажним Ющенком, який заветував три сотні законопроектів і рішень уряду, Юлія змогла значно підняти рівень життя українців. Мінімальні зарплати і пенсії виросли майже у чотири рази. Перша жінка майже три роки прем’єр-міністр – і найвищий рівень життя за 25 років незалежності.
В 2005 році уряд в 12 разів підвищив розмір одноразової допомоги при народженні дитини -- у 2004 було 684 грн, а у 2005 році 8498 грн ($1635).
А з 1.01.2008 -- 12240 грн ($2424 на першу дитину), 25000 грн ($4950 на другу), 50000 грн ($9900 на третю).
У 2005 році журнал Forbs називає Тимошенко "третьою за впливовістю жінкою світу", а „Економічний форум у Криниці Гурській“ видає нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи».
Зомбовані виборці замість патріота України Юлії обрали президентом зрадника, путінського васала Пецю Рошеновича Бариженка, який опустив рівень життя тих же виборців майже до рівня 2005 року і продовжує руйнувати країну, яка докотилася до другого місця у світі по вимиранню населення і першого у Європі по злидням.
А могли ж українці жити гідно і заможно!

Путь к президентству через миллиард от Януковича.

РАБОТАЯ БАНКИРОМ И МИНИСТРОМ ЯНУКОВИЧА — ПОРОШЕНКО РАЗБОГАТЕЛ НА ОДИН МИЛЛИАРД ДОЛЛАРОВ.
Видно этот факт понравился избирателям, которые посчитали, что президентом должен быть миллиардер.

Смотрите в Википедии-укр статью «Найзаможніші люди України 2004»— Порошенко ещё нет в рейтинге «Форбс», он ещё «маленький миллионер», но:
— в 2005 году у Порошенко уже 305 млн. дол.,
— в 2007 —750 млн.;
— в 2008 — 1450 млн. (*Википедия-укр, «Найзаможніші люди країни 2008»);
— в 2009 — 620 млн. (из-за мирового кризиса капитал уменьшился);
— в 2013 по рейтингу «Форбс» — 1600 млн. дол. (седьмое место среди олигархов Украины). То есть за 2010-2013 Порошенко «разбогател на госслужбе» на 1 млрд. долларов!
И обратите внимание — Порошенко богатеет только тогда, когда он при власти, а за одно и кумовство с Ющенко пригодилось.
В 2010-2012 годах он был «Главой Наблюдательного совета Нацбанка», но в это время в Украине происходило «отмывание денег на сотни миллиардов гривен» — через «чёрные конвертационные центры Нацбанка!
Порошенко был «министром экономического развития и торговли» в 2012 году, когда в «коррупционном правительстве Азарова» делили большие деньги на Евро-2012. И вся команда Ющенко (Червоненко, Балога и пр.) все работали на Януковича.
Потом Порошенко быстро бросает «приятеля и вора Азарова» и внедряется в противоположный лагерь, финансово поддерживая Евромайдан.
Тимошенко выдержала в тюрьме три голодовки по 20-24 дней, и прочие издевательства, в то время, когда Порошенко богател в коррупционном Нацбанке (2010-2012) и Кабмине Азарова со скоростью около одного миллиона долларов в сутки. Очевидно это понравилось избирателю?

ЛЮСТРАЦИОННЫЙ КОМИТЕТ ЕГОРА СОБОЛЕВА — НЕ ЗАМЕЧАЕТ «МИНИСТРА АЗАРОВА» И ОЛИГАРХА ПОРОШЕНКО.
Когда создавалось правительство Яценюка (конец февраля 2014) Евромайдан выдвинул ряд требований относительно «принципов формирования правительства»:
1) Чтобы никто из новых министров не был в рейтинге Форбс «100 самых богатых граждан Украины». Это требование — «Отделение бизнеса от власти».
2) Чтобы среди министров не было «бывших крупных чиновников Януковича».
3) Чтобы не было чиновников по которым имеются подозрения в коррупции.
По этим трём основным требованиям — Порошенко не проходит «люстрацию», поскольку:
1) По рейтингу «Форбс» в «списке олигархов Украины» он занимал седьмое место в 2013 году; и шестое место — по состоянию на апрель-2014 года.
Тем более, что в правительстве Азарова в 2012 году — Порошенко был самым крупным олигархом!
2) Порошенко был министром правительства Азарова в 2012 году.
3) Порошенко в 2010-2012 годах был «Главой Наблюдательного совета Нацбанка», того Нацбанка при котором совершались массовые «отмывания денег через конвертационные центры».
Но эти требования «настоящего Евромайдана» уже забыты, а темный «руководитель Люстрационного комитета Евромайдана» Егор Соболев (и его соратница Ганна Гопко) об этих требованиях Евромайдана забыл, и не вспоминал на президентских выборах-2014.
Конечно, люстрацию нельзя начинать с самого Президента или Фирташа, а люстрировать надо в первую очередь — уборщиц.

ЛОЖЬ, ЧТО «ТИМОШЕНКО НЕ ПОДДЕРЖИВАЛ НАРОД».
К началу Евромайдана-2013, соратники Тимошенко были в основном разогнаны Януковичем. Янукович говорил (а также титушки на Майдане), что «Тимошенко не поддерживает народ». Но на самом деле «команду Тимошенко» давили сильнее других:
1) Летом 2010 года Янукович организовал принятие закона, по которому «блокам партий», а значит самому рейтинговому национал -демократическому блоку — «Блоку Юлии Тимошенко», запретили участвовать в выборах.
2) 35 министров и видных соратников Тимошенко прошли через аресты и тюрьмы; многие эмигрировали.
3) В день оглашения «приговора Тимошенко» 11.10.2011 (как сообщило МВД) в центр Киева было стянуто 4.5 тысячи правоохранителей, из них 3.5 тысячи «Беркута» и Внутренних войск. Скажите, а против кого -нибудь ещё Янукович стягивал на Крещатик 4.5 тысячи милиции? Даже против Евромайдана-2014 стояло меньше «Беркута».

«НУ ОЧЕНЬ МЯГКАЯ ОППОЗИЦИЯ ЯНУКОВИЧУ».
Всё это выглядело таким образом: — Янукович стремился заменить непримиримую (и опасную своими «возвратами Криворожстали и морского шельфа») Тимошенко, а вместо неё представить народу «толерантную (дружественную) оппозицию Кличко -Яценюк -Порошенко», или выгодную радикализмом (на словах) «оппозицию Тягнибока».
«Свободе» Янукович разрешал устраивать «факельные шествия в честь Бандеры» — это было нужно Януковичу, чтобы потом говорить и Евросоюзу-США, и востоку Украины, что, дескать, в Киеве есть нацисты.
Но Евромайдан-2014 выдвинул «новых лидеров» — майдановцев. Они и повели народ в решительное наступление, на которое «парламентские лидеры Евромайдана» были не способны.
ПОРОШЕНКО НИКОГДА НЕ ГОВОРИЛ «ЮЛЕ — ВОЛЮ!»
За освобождение Тимошенко постоянно высказывались Турчинов и Яценюк, реже — Кличко. А Тягнибок и Порошенко вообще никогда не призывали к освобождению Тимошенко, ни на Майдане, ни на ток-шоу. Это факт.

ПРЕДЛОЖЕНИЕ ЯНУКОВИЧА ДЛЯ КЛИЧКО И ЯЦЕНЮКА «Официальных лидеров Евромайдана» Янукович не угнетал:
1) Летом-2010 года Янукович предложил Кличко — пост губернатора Киева, без проведения выборов. Это показатель «неплохого отношения Януковича к Кличко».
2) Яценюку в феврале 2010 (как сообщал его заместитель по «Фронту змін» Пышный осенью 2012 года) Янукович предлагал пост премьер -министра (тогда Яценюк ещё не был в «Батькивщине»). В декабре-2013 Янукович вновь предложил Яценюку пост премьер -министра, но в декабре-2013 года это выглядело как провокация.

  НЕДОСТАТКИ ВИТАЛИЯ КЛИЧКО
Кличко прекрасный боксёр, но как политик никудышный. Кличко не имеет своих «взглядов по главным вопросам украинской политики» (по сельхоз. земле, по системе выборов, по приватизации, по «газу РосУкрЭнерго» и т. д.), в 2010-2012 годах он выполнял роль «мягкой оппозицией к Януковичу»; хотя осенью 2011 года — Тимошенко обратилась к нему с предложением «возглавить Объединённую оппозицию», но такой статус не входил в его планы.
На данный момент «минусы Виталия Кличко» такие:
1) Он помог прийти к власти клану «союзу Порошенко и Фирташа».
2) На выборах мэра Киева Кличко занял нечестную позицию относительно «системы выборов». Его партия «Удар» трижды провалила Закон о голосовании «в два тура», то есть Кличко хочет избираться по «закону Черновецкого -Ющенко», чтобы его избирали «в один тур, меньшинством киевлян», это манипуляция на выборах через «хитрый закон».
Система выборов — это система власти. Если можно добиться победы лишь за счёт «хитрого избирательного закона», то зачем мэру «работать на киевлян» если его и так изберут 30% болельщиков бокса или «бабушек Черновецкого».
Тимошенко всегда была за «честные выборы мэров городов» в два тура, чтобы мэра (как и президента) избирало «большинство избирателей» (или хотя бы «большинство, пришедших на выборы»), а не 20%, как может получиться при выборах в один тур.
3) На выборах президента-2010 Кличко (среди других мелких партий) помогал Януковичу лозунгом «Янукович такой же как Тимошенко; голосуй против всех». Впрочем, такую же позицию занял и Тягнибок.
4) В 2010-2012 годах Кличко был «самым мягким из тройки оппозиционеров», в сравнении с Яценюком и Тягнибоком.
Как стало очевидным сейчас -- эта оппозиция, в отсутствие Тимошенко, была "липовой".