хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «свобода»

Бойкот гламурному Януковичу! ;)

Пересилаю повідомлення:

Є така громадська ініціатива "Дій".
Вони пропонують цікаву ідею, яку кожен може реалізувати. Просто вируби
і не слухай новорічне привітання Януковича. Відео дивитися тут.
http://dij.com.ua/ Нехай кожен зробить свою маленьку справу - поширить
далі цей ролик.

Я не знаю, хто така ця ініціатива "Дій", але ідея сподобалася.

Приєднуюся та пропоную приєднуватися всім.

Якщо ця ідея пошириться досить добре, то її можуть помітити піплметри. Тобто, соціологічні фірми, що досліджують популярність телепрограм, отримають дані про відразу народу до брехливої та бульдозерної влади бандюків.

С молитвой и свободой в Новый год...

                                                                                  Пусть Новый Год - трамплин надежды,
                                                                     С молитвой просим мы любви...


        Что обычно человек просит в последние часы и минуты старого года?Думаю он
благодарит Бога или судьбу за жизнь и здоровье,за какие-то свои достижения,за помощь своим родным и близким.Ведь каждый человек с надеждами смотрит в завтрашний день,строит планы на Новый год:Кто-то загадывает желания под бой курантов,читает молитвы или просто молится своими словами.Я сочинила небольшую молитву-обращение к Господу накануне Нового Года.

                             

                                              Позволь,Господь,мне помолится,
                                              Общением с Тобою насладится,
                                              И благодарность для Тебя воздать,
                                              Твой план осмыслить и понять...
                                              Позволь мне попросить терпенья,
                                              И хоть  немножечко везения,
                                              А страхи и сомнения победить,
                                              Врагов простить и полюбить...
                                              Дай Господи,мне,вдохновения,
                                              От творчества,простого наслаждения,
                                              Чтоб радовать себя,простых людей,

                                              Обилием и мудростью идей...
                                              Позволь войти мне в Новый Год,
                                              С твоим прощением и заботой,
                                              Уйти от праздности,невзгод,
                                              И слиться с миром и природой...


                  
Разрешите с благодарностью вспомнить о всех людях Доброй Воли не
только в нашей стране,но и во всем мире,которые днями,месяцами и годами ведут борьбу за свои права,свободу и независимость.Таких людей мы называем патриотами и маленькой справедливой армией своего народа.Именно для таких людей эти строчки.


                                              Маленька армія Великого Народу,
                                              Ще бореться,із вірою стоїть,
                                              Надіється і мріє про свободу,
                                              Бо за Країну серденько болить...
                                              Не помічає влада і не чує,
                                              Людей вона не хоче поважать,
                                              А по простому - просто ігнорує,
                                              Насправді їм,на все це,наплювать...
                                              Тому так важко,іноді зневіра,
                                              Що все дарма і буде як завжди,
                                              І все ж не полишає просто віра,

                                              І прагнення Великої Мети...
                                              За стійкість,мужність,вам вклонюся,
                                              Найкращим людям на Землі,
                                              Вас поважаю,розумію і горжуся,
                                              Досягнення бо ваші,чималі...
                                              Великі люди,з Новим Роком,
                                              Надхнення,мужності,життя,
                                              До перемоги крок за кроком,
                                              Назад немає вороття...


                                 С   Любовью к  Вам          кАмарик222*(30.12.2013 год)

                                               Мои хорошие и милые друзья!
                            Спасибо вам что были со мной весь год,дарили частичку
                            своего сердца,писали комментарии,говорили спасибо за
                            заметки,учили,прощали и любили.Люблю вас и желаю вам
                            в Новом Году удачи и терпения,любви и благополучия.
                                              
              С  НОВЫМ  ГОДОМ!!!! С НОВЫМИ НАДЕЖДАМИ!!!

              

           


                      
                                             

СБУ - підрозділ КДБ СРСР? Про акцію, що відбулася.

Отже, акція відбулася.

Музика, яку я додав до цієї замітки, повинна нагадати те, про що багато хто з нас уже забули, а багато хто й не знав у своєму житті.

Акцію було розпочато 15 вересня близько 13-00 і завершено за пару годин.

Присутніх було, я б сказав, більше 100 точно. Різні ЗМІ називають кількість 100-200 осіб. Деякі учасники акції стверджують, що, рахуючи методом "по головах", визначили, що присутніх було приблизно втроє більш, ніж 100. Тобто, біля 300. 100 нараховано безпосередньо "по головах", потім співставлено розміри порахованої сукупності з розмірами скупчення присутніх загалом. Повідомлення таких джерел, як РІАНОВОСТІ, котрі кажуть про 50 осіб, слід вважати брехливими. Так само, як і неповні й тенденційні переліки організацій-учасниць, де зі зрозумілою метою акцент робиться на "нацыаналистических арганизацыях".

Насправді ж у підготовці та проведенні акції брали участь доволі різноманітні спільноти, від ліберально-демократичного "Нового громадянина" в особі Рибачука до "Свободи" Тягнибока. Сміливими та не без гумору витівками знову відзначилися активісти Громадянського руху "Відсіч", що з весни 2010 року перебуває у процесі самостворення і потроху доводить до свідомості розчарованих та збайдужілих співгромадян гасло: "Час дати відсіч!".

На особливу згадку заслуговують пристарілі люди з Київського товариства політв'язнів та жертв репресій, котрі на собі пізнали, що таке "порядок" по-чекістському та "дружба народів" по-імперському. Це багатолітні політв'язні Левко Лук'яненко, Степан Хмара, Василь Овсієнко, Євген Сверстюк та інші. Антидемократичні зміни в державі та чекістського штибду дії працівників СБУ проти дослідників історії України змусили їх, людей, що пам'ятають жахіття НКВД-КДБ, попри старість і неміч, знову встати і вийти до стін осоружної колись будівлі КДБ УРСР де останні роки містилася ніби СБУ. В останньому тепер важко бути впевненим. Бо слова та вчинки її нового керівника Хорошковського більше схожі на слова та вчинки слухняного підлеглого шефа похмурої та кривавої слави Луб'янки. Присутня демократична молодь тримала в руках  диски з записами розсекреченої "секретної інформації", за яку розпочато тиск на істориків. У той самий час колишні політв'язні говорили, що носіями "державної таємниці" про злочини НКВД-КДБ є вони самі.

Гасла акції прошу дивитися також на фото в моєму альбомі.

http://photo.i.ua/user/1429445/210034/

Загалом, хоч акція і спричинена сумними та зловісними подіями, в процесі її  проведення довелося чути й бачити не тільки знаки обурення громадян, а й чимало гумористичного, сатиричнного. Адже дурість, навіть коли це дурість владноможних і є небезпечною, не може не вилкикати сміху у нормальної людини.

Попри це, хочеться звернутися до тих громадян, що ще не зрозуміли, які часи настали в нашій країні. Це не та влада, яку можна було ігнорувати та спокійно жити, покладаючись на власні сили. Це не та політика, котрою можна не ціаквитися. Ця влада зі своєю політикою, зі своїми вимогами, прийде в кожен дім, до кожного підприємства. Вона претендує і на плоди нашої праці, і на те, щоб визначати, що ми маємо право знати про життя в країні, а що ні. Ця влада дала обіцянки керівництву сусідньої країни, і тепер нас і наших дітей будуть "інформувати" так, щоб ми за правду мали будь-яку брехню, вигідну Кремлю, та за благо вважали будь-яку забаганку Кремля навіть тоді, коли вона небезпечна для України і її громадян. На все, що не вигідно Кремлю, буде накладатися табу. В самій Росії є, як виявляється, чимало людей, не задоволених тим, що керівництво їхньої країни грається за їх рахунок у великодержавну геополітику. Але вони вже нічого не спроможні проти цього вдіяти! Ми ж не все ще втратили.

Хто ще спить, але кого не приваблює животіння бидла та прислуговування беззаконню - готуйтеся до активного громадянського спротиву! Небезпечно чекати, доки в нас буде віднято можливості чинити опір. Про те, як воно колись було, мала нагадати пісня.

Тепер не час на відсторонене споглядання подій. Час на активні дії. Час дати відсіч!






Про події, що спричинили цю акцію, написано тут.

Держава - це кров і залізо, Свобода - це вістря мечів!

Em                                     H7
Ні сліз, ні ридань, ні прокльонів,
                                      Em
Ні кволости дряхлих старців,
     Em       D                 G
А нових сотень, батальйонів,
       Am           H7           Em
Твердих і незламних борців.

     D                         Em
Єдиним могутнім поривом
      D                        C
Зітремо кордони Збручів.*
      C                            Am
Держава - це кров і залізо,
      Em             H7         Em
Свобода - це вістря мечів!

Від Дону, Кубані й Кавказу,
До Тиси і Пруту-ріки,
Слухняні одному наказу
Повстанські залізні полки.

В неволі Дніпро і Карпати,
Гартуйте серця, насталіть,
Іде Україна могутня,
Для волі майбутніх століть.

23 Февраля,итоги...Дети песчаных карьеров...Просто наши дети.

    Их у меня 13 оглоедов… Им некуда пойти , кроме нашего зала. Маленькие судьбы которые жизнь уже начала корежить, придавая им уродливые формы зубастых мутирующих растений. Мир перевернулся.  …       Перед тренировкой обязательный ритуал: смотрим вены. Если увижу «дырки», ребенок с пробитыми венами собирает шмотки и навсегда уходит из зала. Это мой единственный закон.

Летом, кроме пары кило золота (статус обязывает), таскаю на себе еще уйму всяких браслетиков, амулетов и деревянных фишек, чем немало смущаю клиентов и партнеров по бизнесу. Говорю на понятном для детей языке. Подбираю рисунки для их татуировок. Достаю им только самую хорошую шмаль. Дети  доверяют мне - научили меня собирать «бульбулятор» из пластиковой бутылки. Вместе осваивали кальян - оборжались . Иногда зависаем всей толпой на пару суток в игровых автоматах.А главное я много общаюсь с детьми. Часто чувствую,что на треннировках ребенок раскрыт и впитывает каждое слово. Иногда даже не понимая о чем я говорю.

     Старательно морщу лоб и судорожно пытаюсь придумать к 23–му Февраля нечто возвышенное и благородно-поучительное. Придумал, мать его так (!). Появляюсь в зале как стильное привидение с моторчиком, Карлссон в пальто. Крутой дятел в шнурованных берцах. Дети хищной стайкой пираний несутся ко мне, в какой-то момент очко даже немного дрогнуло – вдруг затопчут, поросята степные. Скидываю пальтишко. На груди  - орден Ленина и пятиконечная звездочка правильного желтого цвета. Делаю значительное лицо. Втягиваю живот. Выдерживаю героическую паузу. Малыши за спинами ребят постарше не видят и громко скулят: «Шо там, шо там?». Разъяснение меня повергло в оторопь:"Вау!!! Ох*еть!!! у тренера НОВЫЕ ПРИКОЛЬНЫЕ ФЕНЕЧКИ, тебе идет, носи ЗНАЧКИ все время".

     Бурчу расстроенно: «Всем 100 раз отжаться, работаем сами, приеду - проверю... Урюки мохнатые». Натягиваю пальто. Пинком распахиваю дверь. Сажусь в машину и еду пить коньяк. Пью с горла, стоя на берегу Днепра. Пронизывающий ветер откидывает длинные тронутые сединой волосы. Стынут безобразные шрамы на лице. Слушаю прибой. Мерзну. Депрессирую. Вспоминаю слова уважаемой ДРОПСИ (SaintedVirgin ) : «а таким ,как ты Крик, не будет места в жизни , среди богатых и счастливых людей». Ну и хрен с ними … За руль Subaru B9 Tribeca, обратно в зал. Я снова привидение с моторчиком (!), но теперь я еще и с бутылкой. Ору детям: «Расслабились ,подонки!!! Всем одеть перчатки, две пары на ринг! Шевелитесь ,уррррооооды!»….и делаю еще несколько больших глотков вонючего  армянского коньяка… Может быть, ни мне, ни моим мальчикам никогда не будет места в жизни красивых и богатых людей, но моих старших уже обходят стороной даже взрослые отморозки… это все ,что я могу для них сделать… но я делаю и буду делать это… а это не так мало… Не знаю ,кем они станут и будут ли хоть чем-то похожи на меня, но за все это время ни у кого не потухли глаза и не появились пробитые вены…

    Комменс стеснительной девушки к одному из моих первых блогов:

Крик! У меня просто  нет слов! Все твои блоги немного странны и жестоки, такое как ты пишеш реально нельзя читать больным людям! Удивительно как в одном человеке совмещяется такая доброта и ненависть, такой ум и глупость. Может ты чегото недопонимаеш в жызни (а может это я не все понимаю!)!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Вообщем Ты просто класный мужык!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


8%, 18 голосів

9%, 20 голосів

73%, 161 голос

10%, 21 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Синяя мгла!


О, как же можно позабыть о синеве?!

Цвет радужных надежд, и цвет Свободы!

Нас, унося, к таинственной Мечте,

Он дарит крылья, вознося нас к небосводу!




Цвет идеала, что на подвиги зовет,

Самозабвенно, приглашая в Вечность!

  Он нас так манит, он вдали нас ждет …

  Что бы Вселенной мы познали бесконечность!


Без свода неба синего нам  жизни нет!

Нет ни начала, ни конца у синевы бездонной,

Нас  вдохновляет  бесконечный цвет!

И вдаль манит, на штурм высот непокоренных!




16.11.2010 вийди проти податкового терору та трудового рабства!

ЗУПИНІМО ПОДАТКОВИЙ ТЕРОР І ТРУДОВЕ РАБСТВО!!!
 
ЯКЩО 16 ЛИСТОПАДА ТИ ЗАЛИШИШСЯ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ І НЕ ВИСТУПИШ ПРОТИ ПОДАТКОВОГО І ТРУДОВОГО КОДЕКСІВ, ТО ВТРАТИШ ЗНАЧНО БІЛЬШЕ, НІЖ МОЖЛИВІСТЬ САМОСТІЙНО ЗАРОБЛЯТИ НА ЖИТТЯ
 
16 листопада – об’єднана всеукраїнська акція протесту підприємців та найманих працівників проти Податкового і Трудового кодексів
 
9.00 – мітинг на Майдані Незалежності
10.00 – похід до Верховної Ради та акція протесту під її стінами
 
З 1 січня 2011 року майже 4 мільйони громадян України стануть безробітними через те, що влада намагається знищити малий та середній бізнес. Серед них майже напевно опинитесь і Ви, якщо дозволите Верховній Раді остаточно прийняти Податковий кодекс. Ще 7 жовтня парламент ухвалив у першому читанні проект цього кодексу, який фактично ліквідує власний бізнес мільйонів малих підприємців по всій Україні.
 
Для тих, хто змушений буде закрити свій бізнес та піде шукати роботу, а також для тих, хто вже працює за наймом, влада приготувала ще один «подарунок» – Трудовий кодекс, який робить безправними працівників перед роботодавцями і зменшує права найманих робітників. Цей документ збираються прийняти одночасно з Податковим кодексом.
Трудовий кодекс (ТК) надає роботодавцям право самостійно регулювати трудові відносини шляхом видання власних нормативних актів без погодження з працівниками, профспілками і державою. Роботодавець не повинен буде проводити переговори з профспілками, проект ТК не передбачає будь-якої відповідальності роботодавця за порушення ним його власних актів. Законопроект дозволяє встановлювати робочий тиждень 48-годин і більше, якщо цього бажає роботодавець.
ТК ділить профспілки на дві нерівноправні категорії – «репрезентативні» і «нерепрезентативні». «Нерепрезентативні» профспілки (які охоплюють не менше 3% працівників певної галузі або 2% працівників області) не матимуть права брати участь в укладанні колективних угод, а також в управлінні соціальним страхуванням.
Незважаючи на свою показову нахабність та впевненість, влада все ж боїться Вашого протесту. Вона не ризикнула відразу прийняти Податковий кодекс в цілому, а розтягнула цей процес у часі, ухваливши його спочатку у першому читанні. Однак на 16 листопада заплановане прийняття кодексу в цілому. Цей величезний документ прийматимуть кілька днів. Трудовий кодекс також можуть розглянути в будь-який день і час з трудовим.
 
ТОМУ БУДЬ ГОТОВИМ ПРОТЕСТУВАТИ ПІД ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ВСІ ЧОТИРИ ДНІ – з 16 по 19 ЛИСТОПАДА. ОДНАК ВКРАЙ ВАЖЛИВО ВИЙТИ НА ВУЛИЦІ ВЖЕ В ПЕРШИЙ ДЕНЬ – 16 ЛИСТОПАДА.
 
НАСТАВ ЧАС ЗРОЗУМІТИ: вони хочуть розділити нас на категорії (підприємців і найманих працівників, україно- і російськомовних тощо), нацькувати один на одного аби й надалі  володарювати над нами. Саме тому під шумок вони збираються винести на голосування ще й законопроект «Про мови в Україні», який розколює країну та, за висновками експертів, може призвести до її розпаду. Вони чудово знають, що частина населення вийде протестувати проти цього закону, а тому хочуть, щоб біля Верховної Ради зібралися люди з різними вимогами, які б пересварилися між собою.
 
МИ НЕ ПОВИННІ ДАТИ ЇМ МОЖЛИВІСТЬ НАС РОЗКОЛОТИ. У СВОЇХ ПРОТЕСТАХ НАМ ТРЕБА ЄДНАТИСЯ З ІНШИМИ ПРОТЕСТУВАЛЬНИКАМИ Й ПІДТРИМУВАТИ ОДИН ОДНОГО. БО ТІЛЬКИ РАЗОМ МИ МАЄМО ШАНС ПЕРЕМОГТИ.
 
Якщо законопроект «Про мови в Україні» буде винесено на голосування, дуже важливо, аби ті, хто протестуватиме проти Податкового і Трудового кодексу, не сприймали мовних протестувальників як чужих. Бо серед тих, які протестуватимуть проти законопроекту про мови, буде багато людей, які одночасно протестуватимуть і проти Податкового і Трудового кодексу, і які вже брали активну участь в організації акцій протесту проти цих кодексів. Ми всі зараз знаходимося по одну сторону барикад, і нам не можна розходитися у різні боки. В 1990 році під час студентського голодування влада вже намагалася зіштовхнути студентів з ветеранами Афганістану, які протестували на захист своїх прав. Однак афганці підтримали студентів, а студенти – афганців, вони об’єдналися й разом перемогли. Нам слід взяти цей приклад і також виступити на захист прав кожного з нас єдиним фронтом.
 
P.S. Також 15 листопада о 10.30 відбудеться пікетування будівлі Комітетів Верховної Ради (вул. Грушевського, 18/20), де проходитиме засідання погоджувальної ради депутатських фракцій, яка формуватиме порядок денний сесії на 16-17 листопада. Частина пікетувальників вийдуть проти Трудового кодексу, частина – проти законопроекту «Про мови в Україні». Протестувальники вимагатимуть не вносити до порядку денного проекти цих документів. Частина організаторів обох пікетів бере участь як в боротьбі проти Трудового кодексу, так і проти законопроекту про мови, тому досягнута домовленість про підтримку одне одного під час пікетування та запобігання конфліктам, якщо такі виникатимуть між людьми, які неорганізовано приєднаються до тієї чи іншої групи. На розмови на кшталт «Та попустіться з тою мовою» чи «Мова – головніша за ковбасу» має бути накладена заборона. Якщо хтось починає такі розмови, йому слід пояснювати, що україномовних українців також хвилює порушення їхніх трудових прав, а російськомовним важливіше, аби влада забезпечила нормальні умови праці, а не переймалася статусом російської мови, якою ніхто нікому спілкуватися не забороняє.
 
P.P.S. Оскільки більшість організаторів пікетування проти Трудового кодексу не проти, аби на акції була партійна символіка, і на пікетування з приводу Трудового кодексу заявка була раніше, бо раніше з’явилася інформація про те, що його збираються винести на голосування, інші організатори не можуть, як раніше, виставити вимогу безпрапорності акції і закликають всіх толерантно поставитись до партійних прапорів і гасел, оскільки питання, які розглядаються, мають серйозне значення, і конфлікт у ситуації, коли партії раніше подали заявку на пікетування, буде лише на руку можновладцям.

ЭФФЕКТ БАБОЧКИ...Чужие следы на горячем песке...

 

      Ну продал я пулемет. Ни я первый, ни я последний. И не мой первый пулемет и ни мой последний. Выпить хотелось, а в 18 лет такие желания абсолютно приоритетны. Армия учила отмораживаться - иначе можно было и не выжить. Отморозков уважали и побаивались. Если бы не накурился перед этим, то все бы сделал чисто, а так я просто тупо закинул тяжеленный  «Утес» на плечо и оттарабанил его нужному челу. Комбату стуканули, он набил мне морду и отобрал все добытое непосильным трудом пойло, а замполит ,сволочь гнилая , инспирировал исключение из комсомола…пацаны на собрании проголосовали «ЗА», а в каптерке морально поддержали-забили папиросу планом и мы весело поржали. Ширяться мы боялись, и наш единственный наркоша не уставал повторять: «Качки трусливые, дыхалку себе сажаете, вену себе проткнуть боитесь, я на тренировках прямо в ринге себе глюкозу колол , когда вес гонял».

           Проблемы начались только на гражданке. Исключение из комсомола автоматически тянуло исключение из института. Потряс в комитете комсомола медальками, выставился пойлом- пацаны в больших районных креслах придумали компромисс…

          Так я оказался в самолете , летевшем в Якутск, потом старенький «Икарус» и долгая дорога через маленькие северные таежные поселки в город Нерюнгри…меня покорило то, как ласково и нежно называют этот городок русские – НЮРКА. Самый настоящий город в тайге, рестораны, кавказцы, здание горкома партии, менты ходят совместным патрулем с овчарками и автоматчиками ВВ-шниками и сами здорово смахивают на крупных опытных волкодавов, по вечерам увлекательная поножовщина и весь город пьет пиво «БАЛТИКА № 9»… так и говорят : « это наш НАЦИОНАЛЬНЫЙ ЯКУТСКИЙ НАПИТОК»…только якутов мало, и у всех рожи славянские. Пару дней кантуюсь в деревянном бараке, пью что-то страшное и вонючее . Потом попутным «Уралом» дальше по грунтовому ТРАКТУ , пробитому  грейдерами в тайге, в настоящую глубинку.

           Глубинка оказалась микроскопическим поселком на живописном берегу маленькой  пронзительно прозрачной горной речки с бешеным нравом…Собственно, это были и не горы, а скорее  СОПКИ, густо заросшие  карликовым лесом. Тонюсенькие сосны, елки, пихты всякие высотой чуть больше человеческого роста. А под ними на подстилке из мягкого мха самых психоделических зеленых оттенков раскинулось настоящее «царство гномиков»...клены, осинки, березки , высотой не дотягивающиеся до колен…и конечно ковер из ягодников. Пьем непрерывно, закусываем «пайкой» (сгущенкой ,тушенкой, кабаченкой) и ягоды горстями, девчонки только автохтонки . Смазливенькие восточные мордочки, раскосые черные глазищи азиаток зятягивают непривычного к местным женщинам мужчину в омут неожиданных грез…Трахаются все, лишь бы наливали и не предают этому никакого особого значения, девчонки бухают так, что пьющие мужики поначалу не верят…и никого не волнует, что многим из них 12-14 лет…в 20 уже морщинки, в 25 легкая седина, все торопятся жить … СЕВЕРА…

          Солнечным утром подъехал гусеничный вездеход. Водила улыбчивый белобрысый парнишка с простецким русским лицом, на котором отразились  много поколений жестокой и безнадежной борьбы с зеленым змием. Жилистое тело расписано по местной моде до синевы. Нервный, как и положено. Чуть что готов схватиться за выкидуху. Люди культурные пугаются, не понимая, что это такой стеб. А по мне так приятный, знакомый до боли, мужской типаж. Знакомимся при погрузке оборудования. Друг друга прохавали сразу. Я с уважением киваю на наколотые перстни: «Первый раз по малолетке?». Он с интересом глянул на мои шрамы : « Ты откуда такой деловой?»…. «Нефтеюганск, Тюменской  области»… «Я в курсе, там большая зона…И не сидел? ... Умный. Студент наверно?». Последними закидываем карабины.

           Взревел мощный дизель, вездеход ломая карликовый лес и разрывая в клочья траками гусениц психоделический зеленый мох уверенно поперся по проложенному на карте маршруту. Как будто подводная лодка нырнула в бескрайний океан тайги,разрывая всякие наши связи с Большим Миром. Ближайшие 3 месяца короткого северного лета-это будет наш дом. Людей мы будем видеть только в точках дозаправки топливом.Или охотников.

           Было много времени, мало водки и хорошо думалось. В какой-то момент задремал и перед глазами встали барханы, горячий песок, чужая неприветливая страна, изнуряющая жара, раскаленная на безжалостном солнце броня БТРа, потресканные пересохшие губы на почерневших лицах русских мальчишек быстро научившихся стрелять и собирать коллекции отрезанных ушей с непривычным цветом кожи, на зубах скрипнул песок…Вот так проданный так далеко и так давно пулемет потянул тонкую цепочку событий которая привела меня обратно на Север….ЭФФЕКТ БАБОЧКИ…

Is_me

      
1048

31.03.08 08:19

Ответ на [854] от krik Гранит-М

мой текст про заметку Ица()....важно,что это КРАСИВАЯ и добрая история....в ней как в дорогом коктеле есть и крепкий напиток и ломтик лайма и сладкий ликер и соломинка для читателей ,а самое главное,что он подмешал туда что-то такое НЕУЛОВИМОЕ которое ни кто назвать не может,но именно благодаря этому коктейль перестал быть вульгарным алкоголем,а стал изысканным НАПИТКОМ для гурманов
ответ Ица мне: Вот ты и почувствовал и рассказал в чем разница наших подходов к заметкам. По сути и у тебя и у меня выражаются острые социальные проблемы, только у тебя больше эмоций ("жести"), а у меня спокойное описание событий. А исходник-то один - общество.

Ответить | с цитатой |

а вот тебе дружище ответ .... я тоже умею делать коктейли ,но они никому не нужны...люди любят и читают только мои экстремальные истории...от моих хороших вещей они скучают и зевают wakeupwakeupwakeup.... так устроен мир


17%, 34 голоси

18%, 36 голосів

64%, 125 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Недипломатичний виступ Л.Лук'яненка на святкуванні Соборності

             Виступ Л.Лукяненка в столиці України на Софіївській площі у день

              відзначення свята Соборності  22 січня 2011 року.

                

                    Шановні громадяни України!

 

        Вітаю Вас із святом Соборності!

Я належу до покоління тих синів української нації, які боролися проти російської комуністичної імперії за українську національну свободу. Ми не шкодували ні своєї свободи ні власного життя, бо Україну любили всією  душею і підпорядковували себе ідеї боротьби. Ми вивели Україну з-під влади Москви і переможно завершили кількасотрічну боротьбу наших героїчних попередників.

 

Проголошенням незалежности наше покоління виконало свою історичну місію. Далі завдання ваше – молодшого покоління - наводити лад в українському національному домі. І ви, як не прикро це говорити, не справляєтеся з цим завданням. З одного боку ви розумні і активні політики і нібито любите Україну, а з другого - ви найбільше любите себе. Боретеся не за справедливість, духовне і економічне відродження України, а за високі посади у владі. Кожен з вас мріє за будь-яку ціну піднестеся над іншим, випхати того першого. Ви всі свої сили напружуєте для поборювання таких же патріотів України, а разом опускаєте Україну все нижче й нижче. 

       Не берете ви приклад зі своїх попередників.

       На свято Соборності ви не запросили до слова нікого з політвязнів. Немає у вашому списку ні Олеся Шевченка, ні Василя Овсієнка, ні Миколи Горбаля, ні Богдана Гориня, Василя Лісового і ще небагатьох живих, які поки що не переступили поріг до іншого світу. Ви самі штовхаєтеся один перед одним за першість виступити і показати себе перед багатотисячним зібранням народу і, виступивши, тут же сходити зі сцени і покидаєте майдан, кудись поспішаючи. Людей, що приїхали з різних куточків України і хотіли почути відповідь на питання: що будемо робити далі, залишаєте без відповіді.

Розказуєте про любов до України і свого народу. Може і любите. Але найбільше любите себе. Коли б ви любили менше себе, то в боротьбі авторитетів відступили б на друге місце і сприяли б спільній перемозі. Ви не дбаєте про спільну перемогу. Ви дбаєте про найвище висунення своєї особи.  Україна йде на дно. Ви своїми ногами штовхаєте її ще глибше, аби підстибнути вище за ближнього патріота.

 

Не ваше покоління побудує справедливу і незалежну Україну, бо ви не готові йти на жертви задля України. І мені гірко, бо смертями і безмежними муками  щирі сини України добилися проголошення незалежності держави, а ви неспроможні вгамувати владолюбство та зменшити жадобу слави і тим сприяєте ворогам руйнувати Україну. Ви навіть у День Соборності неспроможні разом відсвяткувати єдність.

Опамятайтеся!

Якщо кожен з вас задля обєднання патріотичних сил не відступить на друге місце, то вельми скоро доведеться стати перед судом духовних батьків української нації за руйнацію України.

І не викрутитеся! І не виправдаєте себе жодним лукавством!

Бо чорна руїна України не прийме ваших виправдань!

Почуйте це зараз від мене!

 

Ваш Левко Лукяненко

22 січня 2011 року

МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ, СВЯТО СВОБОДИ

Дякую, Друзі, що у свято СВОБОДИ Ви душею були з нами! Я відчувала Вашу присутність і Вашу співучасть.

Купа публікацій і різні бачення (замовні і щиро - особисті) не зможуть передати атмосферу свята так, як це зробить візуальний екскурс.

Пропоную Вашій увазі короткий ФОТОЗВІТ. Висновки робіть самі.

Людей було чимало!

І "нелюдей" було НЕ МАЛО!

  Було багато політиків, публічних людей. Але ніхто з них не поривався виступити зі "сцени"

Ось Васюник.

Молода пара влаштувала прикольний флешмобlol

А це "гурт" Калашнікова під пильною охороною СТРАЖІВ ПОРЯДКУ! Їх навіть фотографувати не дозволяли... zlo

А це НАШІ!

Наливайченко і Бондарчук. Оглянули все пильним оком, поспілкувалися з людьми...

Брати Капранові. Хлопці, як завжди у чудовому гуморі.

А це до них "підскочив" Стретович пофотографуватися...  Із всього було видно, що Капранові не у захваті від цієї зустрічі, але чемно посміхалися і щонайшвидше намагалися розпрощатися з "нав"язливим дружбаном"rofl  

На прапорі написано "Українська партія".

А це "хлопці в засаді" біля "ЙОЛОК". Роблять вигляд, що вони ЗАЙЧИКИ.

Вечір БУВ НАСИЧЕНИМ!

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
59
попередня
наступна