Греция вступила в Евросоюз 1 января 1981 года, став десятым государством-членом Европейского Сообщества. Серьезных противников у этого решения тогда не было: большинство населения ожидало поднятия уровня жизни, роста экономики и снижения уровня преступности (в точности, как сейчас бастующие ожидают и надеются в Украине). Особо притягательна для греков была принадлежность к "европейской семье". Что же дало Греции членство в Евросоюзе? Сегодня на этот вопрос можно ответить однозначно: точно ничего хорошего. Даже сторонники "европейского пути" признают, что страна за последние годы практически полностью утратила национальный суверенитет (внимание, украинцы!), отказалась от самостоятельной внешней политики и попала в финансовую кабалу. Наиболее емко ситуацию в Греции охарактеризовал видный иерарх Элладской Православной Церкви митрополит Месогейский и Лавреотикийский Николай: "У нас забрали нашу национальную идентичность, чувство собственного достоинства, а после этого еще и уничтожили нашу экономику".

По данным авторитетной афинской газеты "То Вима", в конце первого полугодия 2013 года государственные долговые обязательства Греции достигли 321 млрд. евро. Таким образом, только за 2013 год внешний долг страны увеличился на 16 миллиардов евро. Еще на 18 миллиардов он вырос в период с июня по декабрь 2013 года. Даже официальная статистика свидетельствует об обнищании населения, колоссальном росте безработицы, многократном увеличении преступности. За годы участия в ЕС уничтожена греческая промышленность. Колоссальный удар нанесен и по греческому сельскому хозяйству.

• Источник полностью

Баррозу: ЕС не готов предложить Украине членство

http://www.vz.ru/news/2014/3/27/679318.html

Всё? Приплыли? То, что удержало Януковича и Азарова от немедленного вступления в ЕС, и что привело к Майдану и человеческим жертвам ОКАЗЫВАЕТСЯ БЫЛО ОБОСНОВАННЫМ со стороны Украины, а теперь ПОДТВЕРЖДЕНО и с европейской стороны. Так какого же...

Что теперь скажут романтики?

Когда нибудь мои дети спросят меня - а что ты, папа, сделал для того чтобы мы жили лучше?..

Я смогу ответить - что я был там, а ТЫ?

Ну вот, игра успешно перешла в решительный эндшпиль и можно высказываться более откровенно.
Игроки в карты, шахматы и разведку знают как эффективны так называемые многоходовки, они же тактические уловки или «финт ушами, мах об землю». Политика – это сочетание перечисленных занятий плюс пропагандизация всей страны.

Три месяца назад ряд секторов в Украине были несколько (вплоть до 146%) охреневши от того, какими европейскими хлопцами стали Янек и прочие члены (уж как хотите понимайте этот термин!) Партии регионов. Ну, прям галопом в Европу, роняя тапки и отрасли на ходу! Не только работяги и конторские манагеры промышленных и сельскохозяйственных предприятий испытывали шок и трепет, прикидывая што с ними будет и как с этим жить, но и директора тоже. Потому что любому более-менее осведомлённому экономисту или технологу понятен Е-армагедец, гарантированный украинским аграриям и промышленникам. И куда же рулит этот внезапно ставший непонятным Янек и его «серые кардиналы»?! Мы ж, дескать, почему за него голосовали? Потому што – послидовный и эта… покращання, стабильность и воровку – нафиг с пляжа! Ну и бандерасов штоб того… А он – вон чего! Не говоря уже о «сволоте»…
Электорат изнемогал от когнитивного диссонанса, что сильно сказывалсь на производительности труда, удоях и либидо. 
Я уж как мог старался смягчать своим френдам жосткость ожиданий неизбежного (как было нарисовано в информационном пространстве) попадалова «во всё это». Некоторые френды даже меня не поняли, сильно не поняли. Ну, мне не привыкать быть чужим среди своих. Главное – чтобы шоу продолжалось. Политика! 

И вот, за три дня до падения спелой украинской груши в Е-корзинку, когда Е-чиновники уже вальяжно предвкушали ништяки и пряники, а россияне тоже предвкушали, но значительно более иначе, в плохом смысле, Украина «соскочила». А ось вам! Маловато будет! (с)
И стала укро-власть изображать Солоху на сорочинской ярмарке, то бишь – торговаться. Что, конечно, правильно. 
По всем сценариям следовало кокетливо теребить монисто, колупать сапожком землю и кидать косяки в адрес Вовчика-кремлёвчика. Типа, «А позолоти ручку, яхонтово-газированный!»
А когда Вовчик начнёт делать предложения (на это ж уйдёт пара месяцев, а с учётом традиционного славянского праздника Святки, так и три), то и ЕС, глядишь, испугается, что «санитарный кордон» вокруг РФ проломился и в марте расщедрится по-полной, в соответствии с длиной раскатки украинской губы. Собсна, не столько ЕС испугается, сколько США, но не будем поминать чорта. Он сам о себе уже напоминает прогулками по Майдану.

Но Вовчик как-то слабо возбудился… И золотить ручку не поспешил. Ограничился общими высказываниями. Козёл, конечно! Т.е., это для нас, украинцев, он козёл, потому что не повёлся на наш воблер (блесну, поясню для не рыбаков), а для своих – трезвый политик и твёрдый руководитель. Хотя, термин «свои» и в РФ неоднозначен.

Но тут изрядная часть украинского лохтората, реально поверившего в скорое прям-таки вступление в Европу и европейские визы, зарплаты, стипендии и прочие ништяки прямо на следующий день после подписания чегототам (мало кем читанного) в Вильнюсе, сильно охренела и дёрнула на Е-майдан. Не, ну кому ж понравится ощущать себя как в гей-ропе побывавшим. В смысле – поюзанным противоестественно.

И понеслась срань господня по майдану… И власти тоже накосячили от вольной масти…
А когда памятник завалили, то даже поляки припухли. В-общем, посириело. И чисто по «картинке» Украина уже выглядела не европеисто, а азиатисто с добрячими фрагментами африканистости. Т.е., между нами говоря, ЕС и раньше-то не собирался в ближайшие 10 лет принимать Украину в свои ряды, а поглядевши на наши ордынско-варварские «дикие танцы», так и вовсе «взял на карандаш».
Но ежели почитать СМИ и посмотреть «самые честные» телеканалы, то вот-вот оковы «злочинной влады» падут и Евросоюз нас встретит радостно у входа и выдаст с носака в шнобель визы, рабочие места и пенсии. 
(Ога! И снова догонит и выдаст…)
И конечно, все эти толпы людей, майданивших «за европу и шоб менты не били», сами не заметили, как стали тупо мясом, биомассой, которую оседлал триглавец из ПЖВ, которым Европа не нужна, демократия не нужна, а нужно «гэть и перевыборы», чтобы САМИМ стать той же самой властью, против которой они уже три года дерут свои глотки и задницы. А чтоб массы ничо такого не вкурили, запустили в ротацию слово «революция».
Можно подумать, что Кролик, Боксёр и Нерукопожатный собираются измениь хоть что-то помимо фамилий на «посадах». И ведь хавает пипл, аж едальники трескаются!

Но вернёмся к событию. Вова таки сделал покупку! Только лишь 268 баксов за газ вместо тимошеннических 400 – это уже революционно! Конешно, ЕС будет огорчён, што цену на газ для населения не поднимут на 40%. Но неприятность эту мы переживём, ящетаю. Правда, меня смущает, что по-прежнему цена привязана к стоимости нефти, но всё-таки…
Снятие (с умыслом ранее наложенных, будем объективны) препон по кондитерке, трубам и ряду чототам ещё – это понятно, это было прогнозировано. А вот обещанное совместное самолётостроение – это совсем хорошо! И ракеты наши, наверное, снова РФ понравятся.
Ну, и за два года 15 лярдов инвестиций в ценные бумаги плюс те лярды, которые обещает Китай – это набегает под 20 лярдов, которые Украина хотела получить от ЕС за муки европеизации. Только теперь их нам предоставляют без обязательств мучиться.
Янек таки неплохо продал! 
Причём, фактически он ни ГТС не продал, ни завод какой-то, ни порт, ни даже Украину, как непременно будут филозовствовать (или верещать - кто в каком амплуа работает) огорчённые агенты влияния на межушный ганглий и их многочисленное... многочисленная аудитория.… 
Вот это – политика! Спасибо нашим оппо-лохам, что нашугали ВВП до таких щедрот! Вспомнилась фразочка Чечетова об оппозиционерах в ВР: «Мы их сделали как котят!» И вновь господа соискатели власти рельефно проиллюстировали народную примету «Лох – это судьба!» Как-то неладно у них с расчётом вариантов, не говоря уже о программе действий, стратегии, экономической доктрине. 
«Геть и перевыборы! – это для экзальтированной толпы деффачек-мальцикофф прокатит, ну и для странных типажей с причёсками и одеждами феодальных времён… Но это же, падонте-с, не народ, а толпа. Типа бунтующей в Древнем Риме черни, требующей хлеба и зрелищ. Ну, дали им зрелищ, майданьте до посинения! Большим Парням из Большого Бизнеса нужны конкретные расклады, а эти Лебедь, Рак и Щука Кролик, Боксёр и Бульдог не могут договориться по-определению. Опять же – лохи.
Вот и сидят тупо дупой на майдане незваные «гости» столицы, хавая бесплатный хавчик, работая фоном для разных эмиссаров и просто туристов. А чо, нормально! В каком-нибудь ихнем Чорткове или Збараже на халяву ни хлеба , ни зрелищ не обломится.

Хотя, помните я писал «шутливую» статейку про козаков? Так они уже прошли по видеоряду – в Мариинском парке (где митингуют в поддержку власти) возле котлов стоят, людей кулешом кормят. С мясцом, наверняка…

Так что, дали будэ…

Возможно даже и плакаты на майданных местах: "Здесь не интернет, детка, здесь могут и от*издить!"
А то ведь и вправду страх потеряли.

Внезапно!!!

Венгерский делегат на сегодняшней сессии ПАСЕ выступил одним фронтом с представителями российской делегации. В частности, венгр отметил, что в Украине сейчас действуют "скрытые силы", которые пытаются захватить власть, - передает УНИАН.


Также он заявил, что Украина - "искусственное государство", в состав которой, в частности, входит Закарпатье, которое много лет принадлежало Венгрии.

Кроме того, представитель Венгрии упомянул о проблеме закарпатских русинов, которых "никто не признает в Украине". Во время выступления ему на некоторое время выключили микрофон, однако потом включили. Другие члены Совета Европы выразили сожаление по поводу того, что в зале ПАСЕ звучат такие "националистические заявления".

Также по этому поводу на своей странице в Facebook написал народный депутат Украины Владимир Арьев: "Представитель нацистской партии Венгрии, которая называется Йоббик, выразил поддержку российской делегации в ПАСЕ. Венгр заявил, что "Крым - российский, а Закарпатье - мадьярское и сорвал аплодисменты делегации РФ и возмущенные возгласы остальных цивилизованных депутатов, в том числе и венгерских", - написал Арьев.

http://www.unian.net/politics/906011-vengerskiy-delegat-pase-nazval-ukrainu-iskusstvennyim-gosudarstvom-i-predyyavil-pretenzii-na-zakarpate.html

"Обратите внимание хотя бы на рекламу: у вас везде говорят и пишут "европейский сервис", "квартира с европейским ремонтом" и т.п. Вы когда-нибудь слышали подобные выражения с прилагательными, образованными от названий стран — участниц Таможенного союза?"

Феникс — мифологическая птица, обладающая способностью сжигать себя и затем возрождаться. Известна в мифологиях разных культур, часто связывается с солнечным культом. Считалось, что феникс имеет внешний вид, похожий на орла с ярко-красным или золотисто-красным оперением. Предвидя смерть, сжигает себя в собственном гнезде, а из пепла появляется птенец. По другим версиям мифа, из пепла возрождается сам Феникс. Обычно считалось, что Феникс — единственная, уникальная особь своего вида. В метафорическом истолковании Феникс — символ вечного обновления.

Сегодня на Феникса в украинской политике претендует Юлия Тимошенко - ещё год назад состояние её дел было очень плачевным, тогда как сегодня её рейтинг вышше рейтинга Януковича. Год назад все заявления Тимошенко выглядели пустыми угрозами и скорее были похоже на лай собаки, а сегодня она становится мудрым символом борьбы против засилия власти.

Конечно благодарить за всё надо самих "регионалов" - настолько непоследовательной и проФФесиональной власти в Украине ещё не было (и буду надеятся, что более никогда не будет). Во всех своих провалах правительство винило предыдущее - но прошёл год, а результатов нет - и винить больше некого. Обвиняли в том, что "оранжевые" кредиты брали - но сами увеличили планку в 2 раза доведя госдолг до 90%ВВП и тут ещё нет предела. Очевидно без кредитов МВФ Украину при сегодняшней власти ждёт дефолт. Уж очень много олигархов дорвались до корыта.

На ТВ ввели цензуру, но даже она ничего не может скрыть - временами появляются храбрецы, которые с экранов ТВ говорят правду не боясь репрессий, да и в Интернете её не введёшь. Мне кажется что регионалы дальше своего носа ничего не видят - они обвинили Луценко в коррупции - на 40 тысяч грн... - и из-за 40 к в Украине экономитческие проблемы? Да у него зарплата в правительстве больше была, по меньшей мере смешно - очков Луценко набрал больше чем власть. Он стал мучеником и весьма храбро себя ведёт в ситуации в которой-бы из нынешней шайки выносили-бы всех с мокрыми штанами.

Тем временем Тимошенко ограничивается заявлениями и хитрой игрой на Западе - посади её в заключение и ЕС введёт экономические санкции, что приведёт к дефолту. Вероятно на Западе есть договорённости с леди Ю. о которых нынешняя власть или незнает, или делает вид что незнает. Де-факто ПР завела заранее выиграную партию в пат, а позиция была ой как красива.

CONTRPOST.COM Люди, которых интересует «украинская тема», очень хотят понять, что это за сделка без обязательств и почему Путин решил сделать именно такие шаги, а не какие-то иные. Кроме того, ни от кого не ускользнула постная физиономия украинского президента во время встречи с журналистами по итогам переговоров.

Пока публике известно совсем мало, но тем, кто в экономике понимает больше, чем простые граждане, действия президента не только проливают свет на произошедшее, но и показывают направление его дальнейших действий. Кроме всего, сейчас реально видно, какие отношения существуют между президентами двух славянских государств. Чего следует ожидать дальше?    

Итак, чего же собственно говоря удалось добиться Президенту Украины. Ну, во-первых, он вставил, как говорится, здоровенный фитиль всей Европе и легко показал разницу в отношениях между славянами и прочими. Есть, конечно, и еще кое-что. Янукович показал, что никто в Европе и в мире не может иметь более близких отношений с Путиным. А это совсем не то же, что, скажем, отношения с Олландом, Камероном или, например, с Меркель. Согласитесь, даже звучит по-другому. Это из области политического резонанса. Дальше Янукович показал устойчивость власти, когда справился с Майданом: умение маневрировать, когда отправился в Китай, и запас прочности, когда легко достал денег и создал предпосылки для развития страны. Всем же понятно, что получая газ со скидкой 30 процентов, Янукович получает возможность сосредоточить значительные средства для развития страны, покупки новых технологий и так далее. Будет ли это делать Янукович – это совсем другой вопрос. Главное, что у него такой шанс есть, а уж как они им воспользуется, мы увидим в дальнейшем.

Критики Путина говорят о том, что Путин потерял очень выгодный контракт с Украиной на газ. Но обратил ли кто-нибудь внимание на оговорку Путина, что это «временная цена на газ». Вспомните статью на DIGITALMETRO.US, где автор говорил о временном статусе дружественной державы: пока эта страна не стала вести себя враждебно. Вот, что значит оговорка «временно». Путин решает не снимать уздечку с Януковича. Как только почувствует нечто недружественное от него или от его последователей – временная цена моментально может вернуться к исходной – высокой постоянной цене, оговоренной в действующем ныне контракте. Во всяком случае, никто не заявлял о расторжении контракта. Путин точно выстраивает отношения по предсказанному сценарию. Дружественная страна получает газ по цене со скидкой, но Россия не выпускает из поля зрения своих подопечных, сохраняет рычаги воздействия, при этом совершенно явно вытаскивает дружественную страну из ямы, можно сказать, уводит со двора Евросоюза. У самого носа Украины впустую клацнули челюсти демократии.

Каковы же выгоды России от такой сделки? Выгод очень много. Во-первых, Янукович согласился на эксклюзивные поставки российского газа, тут выгоды России гарантированы. Во-вторых, Путин продемонстрировал господам-кружевникам, что сколько бы они огород не городили, ураган тыном не остановишь. 

Теперь, собственно, о деньгах. Здесь, конечно, вообще все складывается сказочно. Не давая денег Януковичу в руку, Путин скупает украинские евробонды на 15 миллиардов, что мгновенно поднимает цену на них почти на 6%. Вот эти 6%, как говорят биржевые брокеры – at the money, легко вытягивают дефицит украинского бюджета. То есть, Путин денег не дал, но проблему решил. Тем не менее, проблемы дефицита бюджета – это только половина проблемы. Есть серьезные опасения, что из-за плохого рейтинга Украины, займы будут даваться ей под очень высокий процент, возможно, под 20%. Наступает тот самый момент, когда международные банки поймали страну и начинают её рвать, как акулы раненного кита. Это вполне в правилах западного капитала. Новые займы под бешеные проценты уходят на то, чтобы оплатить старые займы, которые брались под низкий процент. То есть, каждый следующий займ – радикально ухудшает ситуацию. Вот этот процесс и остановит Путин, когда «выправит» рейтинг Украины благодаря купленным евробондам. Теперь для Украины снова будут возможны дешевые кредиты.

Президент России увел из под носа у международной семибанкирщины целую страну, миллиарды долларов. Можно только представить себе, как скрежещут зубы у тех, кто считал, что Украина у них уже в кармане. За такие вещи вполне в правилах банков наказать возмутителя банковского спокойствия и даже объявить войну, но, в случае с Россией, у банков руки коротки. Вот сейчас очевидно, для чего России необходимо ядерное оружие – защищаться от друзей-демократов и не дать им рвать на куски народы и страны. Так что, перевооружение российской армии Путин затеял как раз вовремя. Согласитесь, если Путин  размещает деньги в украинские евробонды, но деньги для них вытаскивает из американских бондов, то это получается двойной удар. Американцы начинают испытывать давление, 15 миллиардов – это не стакан семечек. С другой стороны, это упущенная выгода от высоких процентов по займам Украины. Плюс, конечно же, геополитическая потеря самой Украины. Вообще, отказ от американских долговых расписок может спровоцировать эффект «схода лавины», когда все начнут от них избавляться.

Может возникнуть вопрос: США печатают по $800 млрд в месяц, какой урон могут нанести какие-то 15 миллиардов? Это есть заблуждение – все дело в том, что как только 15 миллиардов выбросят на рынок, то к тем, которые напечатает государство, нужно прибавить еще и эти 15. Но американское государство на это не рассчитывало, потребуется применять дополнительные усилия для стабилизации ситуации, а это дополнительная головная боль. Пока дестабилизация маловероятна из-за Китая, но гарантий тут нет никаких вообще. Однако есть некий нюанс. Как только Путин заявил о размещении средств в украинских евробондах, они сразу скакнули вверх. Но купил ли их Путин или только собирается? Если только собирается, то придется покупать по высокой цене. И вот тут всплывает некая история случившаяся несколько дней назад. Мы вдруг узнали, что американская инвестиционная компания  Franklin Templeton скупила украинские долговые бумаги в объеме $5млрд, что, как утверждают, является 20-ю процентами национального долга. То, что делает сейчас Путин, может серьезно повредить американцам.

Если Franklin Templeton решила сыграть в долгую и получать проценты с бумаг, то Путин может серьезно испортить им настроение. Все дело в том, что чем устойчивее бумаги, тем меньший интерес по ним выплачивает государство-заемщик. Если Путин укрепит рейтинг Украины, то и долги Украины станут стоить дешевле, доходность по ним будет меньше. Доходность выше там, где выше риск. С Россией за плечами риск Украины минимален. Стало быть, денег там особых не будет, а вот риски для самой Franklin Templeton значительно возрастут, потому что доходы на инвестиции клиентов будут незначительными. Американцы не любят платить за чужие долги, им бы со своими разобраться. А тем временем президента США не слышно совсем, будто и нет его на земле. Вспомните последний разговор Путина с Обамой, когда они вышли к журналистам и практически не смотрели друг на друга. Слово Путина тогда оказалось крепче, чем Обама смог выдержать. В истории с Украиной Путин вообще на США не оглядывается. Он уверен в том, что он делает, и никто ему в этом помешать не может.

Автор рассмотрел лишь один маленький эпизод этого дня, но практически уверен, что мы будем узнавать все больше и больше по мере течения времени и стабилизации настроений не только на Украине, но и в ЕС. Тамошний простофюля уже заявил, что Россия и Украина могут заключать всякие договора, но они должны соответствовать договоренностям об ассоциации между ЕС и Украиной. Так значит, всё хорошо, и Путин с Януковичем могут продолжать, что они, без сомнения, и сделают. А уж соответствует или не соответствует все это требованиям ЕС – это уже забота ЕС. 

І все-таки, надія вмирає останньою. 

Ні, я не нестримний оптиміст. Я просто продовжую сподіватися. Запитаєте, чи є для цього хоч найменший привід після всіх аж ніяк не євроінтеграційних подій останніх тижнів? Спробуймо його відшукати.

Що вселило в багатьох відчуття "пропало все" напередодніВільнюса? По-перше, дві несподівані й покриті таємницею зустрічі В.Януковича з 
В.Путіним, після яких різко змінилася риторика "розмовляючих голів" Партії регіонів — з ура-євроінтеграційної на євроскептичну ("ми — за євроінтеграцію, але не за будь-яку ціну"). По-друге, широко розтиражована ЗМІ (явно за сигналом з Банкової) "глибока стурбованість" промисловців і підприємців Сходу України проблемами співробітництва з Росією, що спричинили багатомільярдні втрати, а потім заява прем'єра Азарова про те, що головним на сьогодні для української влади стало "російське питання". І, по-третє, стійке небажання Януковича і, як наслідок, фракції Регіонів вирішувати "питання Тимошенко" навіть перед абсолютно реальною загрозою зриву Вільнюса. 

У цілому, приводів для глибокого песимізму та припущення, що Янукович уже не хоче й не збирається підписувати Угоду з Євросоюзом, вистачає.

Але, як свідчать наші київські й московські джерела, насправді на сьогодні Янукович і Путін не домовилися. За інформацією DT.UA з Білокам'яної, усе, що Янукович хотів для країни і для себе особисто, у тому числі й заходження Сім'ї в деякі суперприбуткові, але не доступні їй сьогодні, схеми; непідтримку Москвою альтернативного кандидата на президентських виборах і активну підтримку в одержанні міжнародної легітимації після перемоги (за будь-яку ціну) в 2015 р., Путін йому пообіцяв. Але все це спокусливе багатство Віктор Федорович розраховував одержати за відмову від підписання Угоди про асоціацію, за "паузу" у відносинах з ЄС. Однак Володимир Володимирович, як стверджують наші джерела, поставив жорстку умову: тільки "полный останов", тільки Митний союз — причому не на словах і в обіцянках, а за повною процедурою входження, причому до виборів 2015 р. Київські ж високопоставлені конфіденти свідчать: васальний договір з Москвою Янукович підписувати категорично не бажає, і Митний союз як варіант поки що не розглядає. Якщо ця інформація відповідає дійсності, країна все ще має шанс. 

Тепер про тяготи й негаразди нашого промислового Сходу. 

Зауважимо, що після всіх гучних та емоційних звернень до президента директорів підприємств, лідерів профспілок, просто підприємців і особисто пана Ландика В.Янукович не оголосив про зміну геополітичного курсу заради порятунку частини промислового сектора (М.Азаров, схоже, знову чогось не вловив і побіг поперед паровоза, заявивши про екстрений розворот української влади до "нормалізації відносин із Росією"). На стурбованість промисловців і підприємців президент відповів виразним дорученням уряду, що містить перелік антикризових заходів. 

Крім того, як правило, суперобережний міністр закордонних справ Л.Кожара, який ніколи б не посмів сказати щось щодо настільки чутливого питання без відмашки зверху, заявив у четвер, що він — проти перенесення підписання Угоди на рік, як це запропонували промисловці на зустрічі з президентом. Міністр також повідомив, що МЗС починає інформаційну роботу з вітчизняними товаровиробниками про можливості й виклики зони вільної торгівлі з ЄС після підписання Угоди про асоціацію. 

Втішно, звичайно, що в Києві, як і раніше, говорять про підписання. Та тільки кортить запитати: а чому лише зараз, за два тижні до Вільнюса, промисловців і підприємців починають про щось інформувати? Чому пана Ландика ще півтора року тому, після парафування Угоди, не повідомили про необхідність "підготуватися й закупити обладнання", щоб він сьогодні не просив перенести підписання на рік? Чому не дали команди перелаштовуватися й реформуватися під європейські стандарти всім іншим? Чому не прорахували можливі втрати від дій Росії й заздалегідь не підготували захисних заходів? Тому що у владі катастрофічно не вистачає професіоналів? Чи тому, що влада не вірила, що Москва піде в наступ? Але ще наприкінці лютого — початку березня (!) ми писали, що, за даними джерел DT.UA (немає сумнівів, що ці джерела доповідали й на Банкову), Кремль перед різними російськими відомствами поставив чітке завдання — за будь-яку ціну не допустити підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС, причому ніколи. Сподівалися сторгуватися з Кремлем? Не виходить. Тепер ось почали новий торг із ЄС. 

Ще зовсім недавно спікери Партії регіонів навперебій перераховували перед камерами за командою зверху переваги евроінтеграційного шляху, а сьогодні, вже за іншою командою, також навперебій розповідають про його тернистості. Якщо кілька тижнів тому Єфремов роз'яснював бізнесу колосальні можливості зони вільної торгівлі з ЄС (добалакавшись у євроінтеграційному екстазі навіть до обіцянки виходу України "автоматом" на американський ринок після створення ЗВТ Євросоюзу зі Штатами), то сьогодні йому вже не потрібна Угода "за будь-яку ціну". А його колега по партії В.Олійник прямо заявляє про необхідність "пошуку шляхів компенсації втрат України від відкриття ринку для товарів ЄС і відможливих заходів з боку Росії". Президент же в Запоріжжі в четвер оперував цифрами: збитки України від російських заходів — 15 млрд дол. (хоча Глазьєв починав з п'яти, а Іванов зупинився на дванадцяти), на модернізацію української промисловості під технічні стандарти ЄС буде потрібно від 100 до 
500 млрд дол. Євросоюзу є над чим задуматися? Виконавши значну частину вимог ЄС для підписання Угоди та давши зрозуміти, де межа компромісу щодо решти, офіційний Київ почав висувати свої умови? 

Що ж до критеріїв ЄС, які залишилися невиконаними, а конкретно: ухвалення трьох документів — стосовно вирішення "питання Тимошенко, а також законів про прокуратуру та про внесення змін до закону про вибори народних депутатів, то місія Кокса—Квасневського знову залишила нашій країні шанс. Змучені, але повні рішучості втягти все-таки Україну в асоціацію, місіонери Європарламенту переконали конференцію президентів ЄП продовжити їхній мандат до початку Вільнюського саміту. Уже очевидно, що й у понеділок, 18 листопада, Рада міністрів закордонних справ ЄС не ухвалюватиме остаточного рішення про підписання Угоди з Україною і, як раніше припускало DT.UA, перенесе його на останні дні або навіть години перед самітом. І в ЄС, і в США усе ще сподіваються, що наступний тиждень в Україні буде "історичним, а не політичним". А.Квасневський оцінює шанси позитивного розвитку ситуації — 50 на 50. Хочеться вірити, що хоча б два закони — про вибори та про прокуратуру — парламент ухвалить без зволікань, як сподівається ЄС. І провладна фракція, і опозиція обіцяли проголосувати за них (причому, нагадаємо, опозиція, яка запропонувала до законопроекту про прокуратуру 450 поправок, а про вибори — понад 350, у своєму зверненні до Ради ЄС із проханням про перенесення рішення стосовно Угоди, заявила про готовність "піти на будь-які компроміси", що дозволять її підписати). 

"Питання Тимошенко" залишається головним каменем спотикання. Президент чітко дав зрозуміти, що ні милувати, ні звільняти колишнього прем'єра він не збирається — "ніяких ексклюзивних підходів". Але з Запоріжжя вказав шлях вирішення: народні депутати мають знайти консенсус і об'єднати всі п'ять відповідних законопроектів. "Якщо такий консенсус буде знайдено, буде виписана відповідна процедура, і якщо це не буде технологією уникнення кримінальної відповідальності, я думаю, цей закон буде прийнятий, і він буде стосуватися не тільки Тимошенко". Якщо такий закон буде ухвалено, то він його підпише, у черговий раз пообіцяв В.Янукович. 

Чи влаштує "такий закон" Європу? Схоже, Європу влаштує вже будь-який закон, який дозволяє Тимошенко виїхати на лікування. Примітно, що в останньому звіті Кокса—Квасневського немає вимоги випустити "качанівську ув'язнену" до саміту у Вільнюсі. Йдеться лише про необхідність ухвалити три "євроінтеграційні" закони, включаючи "тимошенківський". У тому ж дусі був і коментар представника єврокомісара Фюле П.Стано. Причому, якщо закони про вибори і прокуратуру, за його словами, мають бути ухвалені "невідкладно", "без зволікання, тому що часу для досягнення результатів залишилося мало", то стосовно питання Ю.Тимошенко має бути "рішуче просування". 

Євросоюз, зі свого боку, уже пройшов величезний шлях до компромісу. "Ще півроку тому нікому в Євросоюзі й у страшному сні не привиділося б, що ми знизимо свої вимоги до "просто відпустіть Тимошенко на лікування", — дивуються самі європейські дипломати. Але межі для поступок уже досягнуто. Європейці й раніше не могли собі уявити, як 28 лідерів найбільшого об'єднання планети перед десятками телекамер підписуватимуть Угоду про асоціацію з Януковичем, якщо Тимошенко в цей момент усе ще перебуватиме в ув'язненні. Вони із жахом уявили сюжети на українських телеканалах, у яких торжествуючий Янукович демонструє, як він "нагнув" Європу, змусивши її підписати Угоду на своїх умовах. 

Однак події останніх тижнів — таємні зустрічі Януковича з Путіним; зухвала поведінка регіоналів у спілкуванні з Коксом і Квасневським, людьми, від яких багато в чому залежить доля Угоди; зрештою, історія зі "щемленням" захисника Тимошенко Власенка, — усе це в європейців взагалі викликало шок, а потім не на жарт розлютило. "Що він собі дозволяє? За кого він себе має? — чули ми не раз останніми днями від наших європейських співрозмовників. — Як найбідніша після Молдови й далеко не найдемократичніша країна Європи може диктувати свої умови найбільшому й багатому Союзу, побудованому на демократичних цінностях, та ще намагатися при цьому принизити його провідні країни, зокрема Німеччину, висуваючи абсолютно неприйнятні вимоги?". 

І річ — не тільки й не стільки в побоюваннях Європи та її лідерів втратити обличчя. Річ — у принципах, через які вони не можуть переступити. Європейці не хочуть створювати небезпечний і шкідливий для всіх країн Східного партнерства й усього регіону прецедент і дозволяти порушувати їхні фундаментальні цінності, йдучи на повідку в авторитарного режиму. "Це буде дуже поганий знак", — кажуть вони. Для європейців дуже принципово припинити практику, коли після виборів нова влада починає з політичних міркувань саджати за ґрати представників попередньої. Якщо вони пробачать це Україні, що потім робитимуть, наприклад, із Грузією? І ще в Євросоюзі переймаються запитанням: якщо українська влада заради укладання історичної Угоди не хоче піти на такий "дріб'язок", як відпустити політичного опонента на лікування в іншу країну, то де впевненість, що після підписання такого складного й глобального документа ця влада виконуватиме його положення? 

Напевно, вони міркують правильно. Ось тільки з "дріб'язком" не мають рації. І це одна з двох головних помилок Євросоюзу. Сьогодні навіть у Європі вже для багатьох очевидно, що "волю для Тимошенко" не можна було робити ключовою умовою підписання найважливішої Угоди. Янукович загнав себе і країну в темний кут, посадивши Тимошенко, Євросоюз опинився в глухому тупику, призначивши ціною Асоціації волю Тимошенко. 

Поза будь-якими сумнівами, ЄС і його лідери мали вимагати від України ліквідації вибіркового правосуддя й боротися за звільнення екс-прем'єрки, позбавленої правосуддя чесного і справедливого. Але не робити його умовою підписання. Європа недооцінила, не врахувала "фактора Януковича", точніше, його ненависті до Тимошенко й страху перед нею. Чи могла вона це зробити? Велике запитання. 

Розповідають, що якось після чергового злету надій і чергового розчарування в Києві, А.Квасневський у вузькому європейському колі з гіркотою зізнався: "Навіть я, котрий так давно й тісно спілкується з українцями, уже не розумію українських політиків". Європейці розмовляють із насельниками печерських пагорбів різними мовами. Це люди — навіть не з різних світів, а з різних планет. "Ми абсолютно incompatible!", — у розпачі зізнався один європейський дипломат. Ще б пак! Одні говорять про "принципи й цінності" і звикли вірити даному слову. Тим паче якщо воно дається на президентському рівні. Інші ж довіряють і виконують тільки "понятійки". Кокс і Квасневський з Януковичем "понятійку" на першій зустрічі не підписали? Не підписали. Вони ж не розбираються в "поняттях". От і їдуть в Україну 27-й раз… 

Хто може вивести нас усіх з глухого кута? На своїх надії мало. Залишається вірити в колективний розум Євросоюзу. Так, знаю, багатьом його лідерам неприємне товариство Януковича, для багатьох, напевно, навіть образливо ставити поруч із ним свій підпис під найважливішим документом. Але якщо думати стратегічно, якщо зазирнути в майбутнє, хто програє і хто виграє, якщо Угоду не буде підписано? 

Чи буде від цього краще Тимошенко? Чи залишиться в неї хоч якась надія вийти на волю, і чи зможе ЄС вплинути на те, щоб це сталося в недалекому майбутньому? Чи зможе ЄС узагалі хоч на щось і на когось вплинути в Україні, якщо не прив'яже її до себе асоціацією? Адже за останні вісім-дев'ять місяців він міг переконатися, що його "м'яка сила" все-таки діє, що навіть перспектива асоціації (не членства!) сподвигла Україну до змін у бік демократизації. Чи розумно, чи мудро карати країну з хиткою демократією, відмовляючи їй у потужному інструменті для прогресивних реформ? Чи уявляють у Брюсселі та інших столицях розмах реакції, відкоту від демократії й свавілля на майбутніх президентських виборах? 

У 2004-му, коли в ЄС приймали 10 нових держав, говорили про "відновлення історичної справедливості", про "повернення європейських народів додому". Але хіба справедливо — залишити за європейським бортом 46-мільйонну націю? Адже за останнім опитуванням Gfk Ukraine, навіть серед виборців Партії регіонів 47% — за асоціацію. Чи можуть у Євросоюзі оцінити масштаб фрустрації й песимізму, які відчує проєвропейська частина України? 

Чи думають у ЄС про наслідки провалу Східного партнерства, особливо після провалу на Півдні й гірких плодів "арабської весни"? Чи усвідомлюють ступінь майбутнього торжества Кремля та геополітичні наслідки непідписання Угоди з Україною? 

І ось тепер — про другу головну помилку Євросоюзу, який уперто заплющує очі на геополітику та недооцінює російський фактор. Чудово пам'ятаю, як у 2008 р., після відмови Україні в Плані дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) і російсько-грузинської війни, багато європейців, особливо німці, настійно рекомендували нам: та облиште ви на якийсь час це НАТО, все одно у вас немає підтримки населення, сконцентруйтеся на зближенні з ЄС — і можливостей тут набагато більше, і Росія проти цього нічого не має. Заперечень, що вона "нічого не має", бо поки що не вірить у реальність української євроінтеграції, тоді ніхто чути не хотів. 

Сьогодні серйозні арсенали Росії, що використовуються для екстреного гальмування нашої євроінтеграції, побачили всі, Україна ж відчуває їхню потужність на собі. Чи вистоїмо? Без підтримки Заходу — навряд. Але чим допоміг нам Євросоюз після початку російської атаки, крім різкої резолюції Європарламенту? Невже тільки Квасневський по цей бік океану розуміє, що "йдеться про геополітичну битву, в якій вирішується майбутнє всієї Європи, України, ЄС і Росії"? 

"Список Єлісєєва" — це не відповідь на "Список Фюле", це прохання допомоги і підтримки. "Євросоюзу необхідно повністю усвідомити свою частину глобальної відповідальності. ЄС повинен вийти за рамки декларативної солідарності з Україною, яка тільки провокує подальший зовнішній тиск третьої сторони і її готовність покарати Україну за погану поведінку", — написав український посол у своєму листі в Financial Times. Пропонований ним список видів підтримки з боку ЄС цілком адекватний: сприяння поновленню співпраці Україна—МВФ; надання фінансової допомоги; вихід на європейські ринки української продукції, що відповідає нормам ЄС; спрямування допомоги Євросоюзу на потреби виконання дальших реформ відповідно до Угоди про асоціацію; залучення фінансових ресурсів для модернізації української ГТС і запобігання реалізації політично мотивованого проекту "Південний потік"; форсування вирішення проблеми застарілих антидемпінгових заходів проти українського експорту, яка не зрушила з місця з кінця XX ст. 

Це не українські забаганки, це заходи, конче потрібні для виживання нашої країни. Про те, що Україна гостро потребує допомоги Євросоюзу і США, на Заході уже говорять багато. У тій-таки статті у FT, на яку відреагував К.Єлісєєв, цитується британський експерт Д.Шерр: "ЄС і МВФ мають бути готові надати допомогу Україні, щоб та змогла подолати наслідки відплати Росії". А Washington Post у редакційній статті 13 листопада написав: "Захід повинен врятувати українську економіку. Але спочатку Янукович і його партія мають прийняти правильне рішення". 

А ми, громадяни України, мусимо чітко дати зрозуміти, яким воно має бути. У Кишиневі на центральній площі 3 листопада зібралося понад 100 тис. людей. І хай лихословлять, що це влада (!) вивела людей на вулицю на підтримку євроінтеграції, зате картинка на телеканалах Європи вражала. У Брюсселі та столицях це відзначили. Ми засиділися на кухнях та в соцмережах. Настав час виходити. Не заради телекартинки. Не заради Тимошенко і, тим більше, Кличка, Яценюка etc. І навіть не заради себе. Без пафосу — заради дітей. 24 листопада я візьму свого 14-річного сина й о 12.00 піду до пам'ятника Шевченку. Все, чим можу... 

                Тетяна Силіна "Дзеркало тижня"                                                                               15 листопада 2013 року

На Україну і українців чекають санкції Заходу і черговий кидок Москви.