хочу сюда!
 

Александра

43 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 37-47 лет

Заметки с меткой «ес»

Ахметов как фактор внешней политики...

...Или когда "регионалы" начнут грызться сильнее оппозиции?

Я никогда не уважал домыслы. В моих глазах строить догадки - это все равно что пытаться провести прямую, имея всего одну точку. Но жизнь - не математика. И очень часто людям приходится принимать решение основываясь скорее на интуитивно просчитанных вероятностях, чем на строгой логической цепочке, ведущей к единственно верному ответу.

Домыслы я по-прежнему не люблю, так что, для успокоения совести, назову изложенное в этой статье гипотезой.

Итак, некоторое время назад мне на глаза попалось интересное совпадение. 19 декабря состоится саммит Украина-ЕС, на котором (если, конечно, европейские политики позволят для своей репутации приехать в страну, где человек, которому они пожимали руку, сидит в тюрьме по прихоти нового Президента) состоится или не состоится парафирование договора об ассоциации.

А уже в 20-х числах декабря Янукович, как он ранее несколько раз заявлял, собирается начинать большое подведение итогов реформ. Если честно, я даже не сомневаюсь, что в планах Президента выпуск пара с помощью кадровых перестановок - это дело десятое. Как можно видеть по его политике, он является твердым приверженцем закручивания гаек. Поэтому, немного пораскинув мозгами, я решил, что в намерения Виктора Федоровича входит, пользуясь случаем очевидного провала евроинтеграции, поменять еще несколько фигур в своем окружении на преданных его "семье" людей.

Будущий праведный гнев ему немного подпортила госпожа Грибаускайте, Президент Литвы, которая старательно ткнула Януковича носом в дело Тимошенко, в который раз увязав евроинтеграцию и наличие политзаключенных в стране, но я не думаю, что это сильно повлияет на упрямого "бульбаша", забравшегося на украинский властный Олимп.

Главная проблема для него, как мне кажется, вовсе не в недостаточности повода по которому он собирается увеличивать свое влияние, а в том, что в стране по-прежнему есть могущественные лица, на деньги которых Янукович поднялся, и которые не заинтересованы в увеличении личной власти своего ставленника, уже не раз проявлявшего склонность к волюнтаризму.

Сегодня в новостях я увидел четкий сигнал недовольства по крайней мере одного из этих влиятельных людей, что и подтолкнуло меня все-таки рискнуть и изложить свою гипотезу.

Кто такие министры иностранных дел Швеции и Польши Бильдт и Сикорский, которые приедут с неофициальным визитом в Донецк к Ринату Ахметову? Некоторые СМИ уже поспешили назвать это "последней попыткой" Европы повлиять на Януковича на счет заключения Тимошенко через его окружение. Я же воспринимаю это совсем иначе.

Для того, чтобы стало понятней, я приведу ряд тем(но не все - их слишком много), связанных с Украиной, которыми занимались эти господа:

* Аудит газовых соглашений Украины и России Еврокомиссией (против чего резко возражала Москва)

* Модернизация украинской ГТС

* Ассоциация Украины с ЕС

* Встреча с главами внешнеполитических ведомств стран-членов ЕС в
формате "Украина - группа друзей Украины в ЕС", в организации которого
участвовал и Бильдт, и Сикорский вместе с министром иностранных дел
Литвы.

Добавьте теперь к этому поддержку Бильдтом решения КС, благодаря которому смогло появиться парламентское большинство тушек, а также нового закона о выборах и теперь уже не столь важно едут ли к Ахметову по своей инициативе(исключительно ради Тимошенко) или донецкий миллиардер сам вызвал иностранных дипломатов, чтобы четко показать зарвавшемуся гаранту, что тот плохо выполняет свои внешнеполитические обязанности. В частности, по поводу новой цены на газ.

Ведь вполне очевидно, что не выпросив уступок у России и испортив отношения с Западом, Украина окажется в глухом углу. Не думаю, правда, что это заботит Ахметова, в отличие от недополученной прибыли...

Точно так же, как не думаю, что Януковича сильно заботит недополученные своим бывшим патроном деньги, в отличие от желания властвовать вечно.

                           



© Mike911 Рейтинг блогов

Цены на зерновые в следующем году останутся высокими

По прогнозу Европейской комиссии цены на зерновые в 2012 году останутся высокими, а запасы будут продолжать снижаться.

По их оценке производство зерновых культур в ЕС в июле/июне 2011/12
останется, по сравнению с прошлым сезоном, неизменным на уровне 275
млн.тонн при снижении посевных площадей и росте урожайности.

При таком положении дел запасы зерна в ЕС будут иметь тенденцию к
снижению. ЕК отметила, что в прошлом году запасы уже снизились на 17
млн.тонн, по причине высокого экспорта на уровне 18,5 млн.тонн.

Даже при сокращении экспортных отгрузок зерновых в 2011/12 сезоне,
Европейскому Союзу будет сложно отыскать на мировом рынке зерно по
низким ценам.

Согласно прогнозу ЕК, в 2011/12 сезоне производство пшеницы в ЕС
останется стабильным по сравнению с прошлом годом - 126,4 млн.тонн.
Производство кукурузы вырастет с 57,2 до 60,8 млн.тонн и ячменя снизится
с 52,7 до 50,9 млн.тонн.

УкрАгроКонсалт

Українці платять за газ в 10-ки разів менше за європейців

Прага – В європейській пресі триває дискусія довкола масштабів репресій влади Віктора Януковича проти української опозиції. Насамперед – стосовно Юлії Тимошенко та її соратників. Експерти в Європі кажуть, що у контролі деяких європейських посольств в Києві за поверненням українців із Шенгену немає нічого дивного. Газети також сумніваються в ефективності альтернативних газових планів Києва і наголошують, що українці досі платять за газ в десятки разів менше аніж європейці.

До редакції «Файненшел Таймз» продовжують надходити відгуки на статтю «Україна має свій ЮКОС», яку редакція оприлюднила тиждень тому. Цього разу громадянин США Джеффрі Берлін із Атланти (Джорджія) заперечує послу України в Лондоні Володимиру Хандогію, котрий перед цим написав відповідь до редакції «Файненшел Таймз» на згадану редакційну статтю про свою незгоду з порівнянням газетою судової справи Юлії Тимошенко з подібним прецедентом з Михайлом Ходорковським у Росії. Джеффрі Берлін вважає заперечення Хандогія «лицемірними» і додає, що, хоча саму Юлію Тимошенко ще не заарештовували спецпідрозділи в масках, як Ходорковського, зате троє соратників Тимошенко – Анатолій Макаренко, Тарас Шепітько та Ігор Діденко – постають в судах «в клітках», під охороною людей у масках. Хоча й, як зауважує Джеффрі Берлін, Макаренко і Шепітько звільнені, та Ігор Діденко, якого командос у масках захопили під час його візиту до дантиста, вже ось більше року перебуває в ув’язненні. Польська «Ґазета Виборча» публікує незгоди і обурення українців, котрих європейські посольства у Києві контролюють на рахунок їхнього повернення в Україну після короткочасних відвідин країн Шенгенської зони ЄС. Утім, деякі експерти з громадських організацій у Києві також критикують подібну практику посольств Греції, Франції , Іспанії, Австрії та Фінляндії. Та все ж, офіційні особи ЄС, зокрема міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський, якого цитує газета з Варшави, не вважає таку практику, коли окремі посольства ставлять навіть печатки про повернення окремих українців із Шенгену, якимось порушенням прав людини, а проявом «суверенної візової політики» членів Союзу. Представники польського МЗС заявляють, що самі такої практики не притримуються, а намагаються максимально лібералізувати візовий рух в ЄС, включно й для українців. «Ґазета Виборча» нагадує, що подібна практика з візами існує у поляків, котрі їздять до США. Видання з Варшави також наводить приклади, коли окремі посольства ЄС у Києві вимагають від українців, що їдуть до ЄС, застави (документи, гроші) як гарантії їхнього повернення до України. Тут також зауважено, що українське МЗС називає таку практику «несумісною з українським правом» і має наміри звернутися з нотою до членів ЄС з цього приводу. Московська «Нєзавісімая газєта» інформує про оприлюднення у Києві «альтернативних газових планів» щодо будівництва в Одесі терміналу з виробництва і транспортування зрідженого газу. Але, разом із тим, наводить думки експертів, котрі сумніваються в ефективності цього проекту з міркувань цін на газ, які навряд чи дозволять компенсувати затрати на будівництво терміналу в Одесі. Газета також публікує матеріал про те, що українці та казахи платять за газ менше, аніж росіяни. Якщо в Росії платять за кубометр блакитного палива майже чотири рублі, то в Україні – лише трохи більше трьох. У Швеції ж, наприклад, платять майже 46 рублів, у Данії – трохи більше 45, в Італії – 32…

Печерське «правосуддя» між Лейпцигом і Москвою

Владі не вдалося переконати ані українців, ані світову спільноту, що справа Тимошенко не є політичною

Судовий процес нал екс-прем'єр-міністром породив чимало запитань. Тимошенко ін­­кримінують перевищен­­ня служ­­бових повноважень під час підписання газових угод із Росією в січні 2009 року. Обвинувачення стверджує, що вони завдали великої матеріальної шкоди Україні. Питання про перевищення, як і про шкоду, є дуже спірним і сумнівним. Звіс­­но, було б значно краще, якби Росія продавала нам той газ по $100 або навіть по $50. Однак, як сторона обвинувачення буде доводити, що Тимошенко мала змогу у перемовинах із монополістом домогтися нижчої ціни, але, керуючись приватними інтересами, не зробила цього? Крім того, переговори відбувалися в ситуації, що цілком слушно мо­­же бути визначена як форс-ма­­жор, адже точилася розпочата Кремлем газова війна проти України, що доповнювалася енергетичною блокадою багатьох держав Євросоюзу. Між іншим, останні тоді не виявили жодного бажання підтримати нашу країну, хоча це цілком відповідало б Будапештському протоколу про гарантії Україні у зв’язку з її добровільною відмовою від третього у світі за потугою ядерного арсеналу. Чи можна було за таких умов досягти ліпшого результату? У зв’язку з цим виникає питання вже до Януковича: чим він керувався, підписуючи харківську капітуляцію у квітні 2010-го, за якою російські війська контролюватимуть на­­шу територію ще 40 років, перебуваючи в Криму, використовуючи десятки тисяч гектарів курортної землі, тисячі об’єктів, інфраструктуру тощо задурно? Які тут збитки? Чомусь не рахують.

Політична мотивація процесу над Тимошенко вже давно не викликає сумнівів. Як кажуть у Європейському Союзі, в Україні сформувалася система, коли той, хто програв вибори, повинен сідати на нари. І немає значення, що ніхто не може знайти в діях Тимошенко якусь особливу корисливість. Навряд чи нинішня влада, що судомно розшукує найменший компромат на екс-прем’єрку, приховувала б такі факти, якби вони були. Деякі прихильники цього режиму і патологічні «противсіхи» стверджують, що Тимошенко мала політичну користь досягти домовленостей у газових питаннях із Путіним, щоб виграти президентські вибори. Але вона їх програла значною мірою через ті угоди, які постійно використовували про­­ти неї опоненти. Якби Тимошенко тоді, 2009 року, кинула всі ті справи на Ющенка (цікаво, що б він робив?), а сама на знак протесту проти шантажу Крем­­ля і саботажу Віктора Андрійовича оголосила свою відставку, то була б сьогодні президентом України. Отже, московські газові угоди – це її по­­літичний провал, політична по­­милка, що має тягти за собою політичну й моральну відповідальність, але ніяк не кримінальну. Політично екс-прем’єрка вже відповіла на президентських виборах. І не тільки за дорогий газ, а й за загравання з Путіним, за проросійські ілюзії. Те, що інкриминують Тимошенко, взагалі не може бути об’єктом розгляду з позицій кримінального права. Бо тоді за контракти з Росією треба притягти до відповідальності всіх керівників українського уряду за 20 років незалежності включ­­но з Віктором Януковичем, який був прем’єром двічі: за Кучми і за Ющенка. Але регіонали ще й досі п’яні від відчуття абсолютної влади, тому юридичний абсурдизм їх не зупиняє. Однак регіонали помилилися, переоцінили свої можливості й не дуже ретельно прорахували всі наслідки. Пого­­дившись (бо Янукович обіцяв це у Страсбурзі) на телетрансляцію наживо із залу судового засідання, позбавили себе простору для маневру. Адже тепер оцінки ними цього процесу кожен мав змогу перевірити особисто, ввімкнувши телевізор. Власне кажучи, влада вже зрозуміла свою помилку: суд заборонив трансляцію.

Сьогодні вже лунають заклики з боку опозиції до структур Євросоюзу вчинити щодо організаторів нинішнього явно політичного процесу так, як це роб­­лять щодо російських чиновників, причетних до розправи над юристом Сєрґєєм Магнітскім. Понад двісті тамтешніх високопосадовців потрапи­­ли до списку нев’їзних до країн Заходу осіб. У Конгресі США готуються навіть ухвалити відповідний закон. Згадані російські діячі зберігають у західних банках свої «трудові» мільярди, мають там нерухоме майно, вчать своїх дітей, лікуються в клініках тощо. Тож переляканий Владіслав Сур­­ков, перший заступник гла­­ви президентської адміністрації РФ, особисто відвідав США, вмовляючи не приймати того документа.

Європейські політики не мають жодних ілюзій щодо "печерського правосуддя", як, до речі, й щодо «басманного» і «хамовницького» (райони Москви і назви районних судів) у Росії. Трансляція наживо із залу судового засідання ще раз підтвердила їхні найгірші думки. Тож у регіоналів є підстави замислитися. Оракул правосуддя з ПР Володимир Олійник у програмі Євґєнія Кісєльова «Велика політика» на телеканалі «Інтер» уже висловлював обурення з приво­­ду підготовки опозицією спис­­ку суддів і слідчих, які через справу Тимошенко можуть стати не­­в’їзними на Захід.

Пастка для влади

Головне і для нинішньої влади найнебезпечніше – процес про­­ти екс-прем’єрки створює прецедент. Тепер жоден президент, жоден олігарх, жоден політик не зможуть почуватися в безпеці. Починається ера політичної вендети. Коли ПР утратить вла­­ду, а колись це таки станеться, то кільком тисячам регіональних «патриціїв» доведеться негайно тікати з України, бо на них чекатиме страшна помста тих, кого вони душать сьогодні. Себто цивілізований, мирний і законний перехід влади від однієї політичної сили до іншої стане неможливим. Програш на виборах означатиме звинувачувальний вирок і конфіскацію майна (як відомо, ГПУ, не чекаючи результатів процесів, уже наклала арешт на майно Тимошенко і Луценка). Відповідно Партія регіонів, побоюючись відповідальності, на смерть стоятиме за свою владу. А наслідком може бути перехід від мирних парламентських форм політичної боротьби  в суспільстві до зовсім інших.

Vox populi

Позиція громадян України що­­до «тріумфу правосуддя» у виконанні панів Кірєєва і Вовка була яскраво продемонстрована в студії «Шустер LIVE» на «Першому національному». Там на вимогу Леоніда Кравчука провели голосування: «Чи можна вважати те, що відбувається у справі Тимошенко в Печерсь­­кому суді, правосуддям?» 84% присутніх відповіли «ні». А якщо це не правосуддя, то що?

Однак було ще одне запитання: «Чи правильно поводиться в суді Тимошенко?» Тут уже 60% заявили, що неправильно. Це чудова демонстрація не найкращих особливостей української ментальності. Адже друга думка цілковито заперечує першу. Якщо немає правосуддя, немає чесного й об’єк­­тивного суду (як зазначили 84% респондентів), то як «прави­­ль­­но» має поводитися жертва розправи? Вона повинна своєю скромністю і лагідністю узаконювати беззаконня? Ми ще раз переконуємося в тому, що є істотні відмінності між українським та європейським мисленням. Останнє ґрунтується на багатовікових традиціях арісто­­телівської логіки, що давно увійшла в усі клітини розуму пересічного європейця. Якщо на Заході А = В, а В = С, то й А = С, що нікому не спаде на думку спростувати. Проте це не для українців, які охоче погоджуються з тим, що А = В, а В = С, але явно не поспішають зробити єдино можливий висновок: А = С. Сказавши «А», наші співгромадяни можуть дуже довго не казати «Б». Як можна «правильно» поводитися на вами ж визнаному неправильному суді? На жаль, така ментальна риса вже завдала і ще завдасть нам багато шкоди. Це принципова алогічність, усвідомлена чи неусвідомлена відмова від обов’язку мислити послідовно, а отже, відповідально, вияв дуже небезпечної духовної інфантильності, яку жоден державний народ не може собі дозволити, а в ХХІ столітті й поготів. Це те, що об’єднує ук­­­­раїнців із росіянами і різко відрізняє від поляків із їхньою багатовіковою католицькою школою з притаманним західному християнству логіцизмом і суворою дисципліною думки. Хоча дистанція від інтимних логічно-інте­­лектуальних форм побутування культури до повсякденної поведінки великих мас пересічних людей величезна, однак абсолютно не випадково, скинувши комунізм, поляки не переобрали своїм президентом генерала Войцеха Ярузельського. Як і те, що українці, проголосивши незалежність, обрали главою держави партократа Леоніда Кравчука. І це зумовило багато особливостей розвитку нашої країни впродовж останнього 20-ліття. Що ж, поляки вчинили логічно, українці – алогічно. І далі роблять саме так. Це стосується і «пе­­черсь­­кого пра­­восуд­­дя». Тимошенко, заявляючи, що не вважає цей суд судом, демонструє своє небажання брати участь у тому, що вона сприймає як комедію. Себто вчиняє логічно й послідовно. Чого не можна сказати про її критиків, які ставляться до цього процесу не краще, ніж сама екс-пре­­м’єрка. І як вона має поводитися там, де суддя відмовляється задовольняти 99% клопотань, де їй постійно затуляють рота, де прокурори щоразу вимагають позбавити її слова і хочуть, щоб казала те, що потрібно обвинуваченню, геть забувши, що за українськими законами жодна людина не зобов’язана свідчити проти себе.

Історичні паралелі

Приблизно так поводилися підсудні російські народовольці, радянські дисиденти на судових процесах у СРСР, коли всі розуміли, що рішення вже заздалегідь прийнято.

Поведінка Тимошенко є майже ангельською порівняно, наприклад, із діячем Комінтерну болгарсь­­ким комуністом Георгієм Дімітровим на процесі в Лейпцигу, де його судили нацисти. Коли останні 1933 року взяли владу в Німеччині, їм конче треба було дискредитувати комуністів як конкурентів у робітничому русі та соціалістичній агітації. Для цього влаштували підпал Рейхстагу, найвищого законодавчого органу країни, виконавцем яко­­го виступив психічно неадекватний голландець Ван дер Люб­­бе, що страждав на комплекс Герострата. Але в організації злочину звинуватили Георгія Дімітрова, який на той час перебував на території Німеччини. То був такий самий однозначно політичний процес, як і той, що нині веде Кірєєв. Дімітров поводився демонстративно зухвало. Він знущався із суддів, звертаючись до головуючо­­го, як нещодавно нагадав народний депутати Андрій Шкіль, «Ваша песиголовосте!», ображав, не доби­раючи слів, Германа Ґерінга, зрештою зовсім його зацькувавши й переможно проголосивши: «Ви боїтеся моїх запитань, пане прем’єр-мініст­­ре!» Як відомо, обіймаючи багато інших посад, Ґерінг був ще й пре­­м’єром Пруссії. Болгарин кепкував, іронізував, відверто сміявся з того суду, швидко перебравши на себе всі функції прокурора й зробивши підсудними всю верхівку Третього Рейху. Нацисти проклинали той день і час, коли вирішили його судити. Проте якщо на початку 30-х років минулого століття в Німеччині ще зберігалися залишки і пережитки європейської правової традиції, то вже пізніше ця країна дедалі більше нагадуватиме СРСР. На тому нацистському суді Дімітров практично безперешкодно казав усе, що хотів. До залу могли проникнути журналісти і просто цікаві люди, судді реагували на аргументи підсудного й справляли враження правників, здатних ухвалювати незалежні рішення.

Дімітрова виправдали, й ніякий Ґерінг чи Гітлер не зміг нічого змінити, адже процес був змагальним і захист чесно переміг обвинувачення. Нацистські бонзи проковтнули поразку, але, треба віддати їм належне, не стали «грати в Чапаєва». Програли – значить програли. А тут на випадок невдачі в Печерському суді проти Тимошенко готується купа паралельних кримінальних справ…

Дещо пізніше, після тріумфу Дімітрова, аналогічні політичні процеси розпочалися в Москві. Судили «ворогів народу» з найвищого керівництва ВКП(б), армії та радянської держави. Але всі вони як ніч від дня відрізнялися від того, що відбувався в Лейпцигу. Московські псевдосуди демонстрували цілковиту відрежисованість від початку до кінця, там не могло бути несподіванок. З кожним обвинуваченим попередньо змістовно попрацювали у в’язницях і робили це й далі до оголошення вироку. Дехто з жертв судової розправи, наприклад Крестінскій і Бухарін, якось спробували виступити в стилі Дімітрова, але забули, що це не нацисти сидять за столом судової президії. Обвинувач Андрій Вишинський негайно зробив перерву, з підсудними «щі­­льно» поспілкувалися майстри тюремної справи, і після перерви вони вже казали те і так, як було потрібно катам від «юстиції». Використовувалися сильнодіючі засоби впливу:тортури (здебільшого на початковій стадії процесу), шантаж і залякування (погрози знищити родину, заарештувати близьких людей, помститися родичам то­­що), а також обіцянки багатьом від «імені партії» зберегти життя за умови доброї поведінки на суді. Звісно, їх обдурили. Якби Дімітрова судили в Москві, не було б жодного шансу на його виправдання. Але якби він поводився в Лейпцигу «правильно» в українському розумінні цього слова, то не мав би його й там…

Певна річ, печерський процес у жодному разі не можна порівнювати з лейпцизьким. За суттю, формою і стилістикою, за панівним духом у судовому засіданні він значно більш подібний до московських. А поведінка Тимошенко таки ближча до дій Георгія Дімітрова, а не до виступів у сталінській Москві нещасних, переляканих і зламаних людей, які тремтіли за долю своїх дружин та дітей, не знаючи, що з ними можуть зробити (хоча й здогадувалися, і це додавало їм жаху). Ми живемо в ХХІ столітті, вже відійшли в минуле і СРСР, і Рейх, є світова громадськість, що має можливість спостерігати виставу в Печерському суді, є хоч і фрагментарне, але якесь громадянське суспільство в Україні. І від цього не можна абстрагуватися. Бо історія покарає тих, хто не зважає на такі суттєві обставини.

Точка зору
Тиждень поцікавився думкою європейців щодо судового процесу над екс-прем’єр міністром Юлією Тимошенко та загалом ситуації в Україні
Ганне Северінсен
колишня заступниця голови Ліберальної групи в ПАРЄ та колишня співдоповідачка Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи щодо України: «Справжньою метою є не дозволити Тимошенко виступати як лідеру опозиції та балотуватися на наступних виборах»
– Ціла Європа ще пам’ятає морозний січень 2009-го, коли Газпром скористався своїм становищем монополіста, щоб натиснути на Україну, перекривши постачання газу до Європи і захопивши її в крижаний полон. ЄС благав і тиснув на тодішніх президента Віктора Ющенка і главу уряду Юлію Тимошенко, аби ті дійшли якогось рішення з російським прем’єром Владіміром Путіним.
У результаті з’явилася газова угода від 19 січня 2009 року, яку привітав увесь світ, оскільки відновився потік російського блакитного палива і газова торгівля формалізувалася у прозорому договорі між російським Газпромом та українським Нафтогазом. Довгий час стояло питання: навіщо двом країнам знадобилося зливати мільярди доларів у газові операції через RosUkrEnergo і що сталося з тими коштами?
То як ця газова угода перетворилася на кримінବльну справу проти екс-прем’єрки? Дуже розмите звинувачення у «зловживанні посадовим становищем» можна застосувати проти будь-якого (колишнього) міністра, з яким не погоджується чинний уряд, отже, чимало з екс-високопосадовців зараз за ґратами або весь час проводять на незрозумілих допитах. 
Схоже, звинувачення полягають у тому, що Юлія Тимошенко не мала повноважень від свого уряду. Але формально переговори проводилися між двома державними компаніями, а не урядовцями. Той факт, що укладення угоди 2009 року не потребувало повноважень від Кабміну, підтверджують два окремі офіційні листи, підписані торік (коли Янукович уже був президентом) заступником генерального прокурора і чинним міністром юстиції.
Окрім того, з огляду на деякі особливості ситуацію можна назвати форс-мажором – загрозою національній безпеці, життю і здоров’ю людей, яка призвела б до звинувачень Тимошенко у бездіяльності. Під час допиту голова Нафтогазу сам сказав, що Україна була на межі катастрофи, тому що газотранспортна система ніколи за 70–80 років свого існування не функціонувала так, як у січні 2009-го. До того ж і становище в Європі було таким складним, що в деяких країнах люди замерзали до смерті.
Отже, справа абсурдна, і очевидно, що справжньою її метою є не дозволити Тимошенко виступати як лідеру опозиції та балотуватися на наступних виборах. З грудня їй забороняють пересуватися країною і виїжджати за кордон. Вона пройшла тривалі допити, а тепер кожен день проводить або в суді, або в прокуратурі. Тому мені зрозуміло, що, напевне, ду¬¬же важко виявляти повагу до суду, де головує недосвідчений суддя і чітко видно, що він залежить від президента й готовий повторювати все за прокурором. Те, як судова система обслуговує державну владу, нагадує радянські дні.
 Аманда Пол
аналітик Центру європейської політики:
«ЄС не може допустити, щоб його відносини з Україною формувалися крізь призму судової справи над Тимошенко»
 – На жаль, багато гравців у Євросоюзі використовують суд над Юлією Тимошенко як перешкоду інтеграції України до ЄС. Для тих держав, які заперечують саму думку про перспективу її  вступу до Союзу, це чудове виправдання.
 ЄС не може допустити, щоб його відносини з Україною формувалися крізь призму судової справи над Тимошенко. Це було б надто короткозоро і шкідливо для його цілей у цьому регіоні.  Якщо активніше долучати Україну до європейської спільноти, зокрема завершити переговори і підписати угоди про асоціацію та глибоку й всеосяжну зону вільної торгівлі, а також чесно  підходити до лібералізації візового режиму для неї, вона з часом ставатиме дедалі сучаснішою і демократичнішою. Це особливо важливо зараз, коли Росія більше тисне на Україну,  ставляючи її перед вибором: або здати їй газотранспортну систему, або зіткнутися з перспективою банкрутства, коли Москва підніме ціни на газ у жовтні до суми, яка виявиться не по  кишені Києву.
 Леонідас Донскіс
депутат Європарламенту від Литви
: «Тимошенко і члени попереднього уряду заслуговують на справедливий суд»
 – Ми (євродепутати) підписали на попередньому пленарному засіданні резолюцію щодо цього. Внаслідок зусиль українського посольства в Брюсселі деякі члени парламенту з моєї групи  – «Альянсу лібералів і демократів Європи» (ALDE) – не хотіли коментувати цього питання, оскільки вважали, що ми втручаємося в рішення суду суверенної держави. Однак більшість  наголошувала на тому, що, хоча Україна і є демократичною країною й другом ЄС, суд був політично мотивований; відтак я і багато моїх колег стверджували, що вона і члени попереднього    уряду заслуговують на справедливий суд, а не зведення старих політичних рахунків і розпалювання ворожнечі між Януковичем та екс-прем’єркою. Таких виявилася переважна частина, і  ми ухвалили резолюцію, де висловили занепокоєння політичною мотивованістю справи. Загалом це має заохотити Україну поводитися як справді демократична держава та член  символічного клубу демократичних країн.
 Реймон Кудерс
голова групи дружби з Україною в сенаті Франції, член правлячої партії «Союз за Народний Рух»:
«Якщо держава не відповідає сутності європейського проекту, угода про асоціацію  може бути відтермінована»
 – Стосовно угоди про асоціацію, яку сьогодні обговорює з Європейським Союзом український уряд, усе дуже просто. Є правила, яких треба дотримуватися. Якщо стандарти правової  держави порушуються, зокрема впродовж судових процесів, якщо не дотримано формату демократичного життя, переговори можуть бути відтерміновані, зупинені або й скасовані. Не  думаю, що питання про можливе кандидатство України в ЄС постане найближчим часом. По-перше, не поспішає Київ. По-друге, Європейський Союз перебуває нині на стадії не так  розширення, як консолідації, а саме фінансової. По-третє, до цієї перспективи ревниво поставилася б Москва. Отже, такий проект якщо й виникне, то нескоро. Натомість має шанси політика добросусідства на основі угоди про асоціацію, якщо її буде укладено.
Александра Ґужон
доктор політології, викладач Бургонського університету (місто Діжон, Франція), автор книжки «Політичні революції та боротьба за ідентичність в Україні та в Білорусі»
: «Якщо судити,  то всіх прем’єр-міністрів України»
 – Не можна сказати, що проблеми української опозиції не цікавлять французький політичний клас. Навпаки, нині Європейський Союз обговорює угоду про асоціацію з Україною. І  політичні кола намагаються зрозуміти, що відбувається. З одного боку, президентські вибори 2010 року загалом були визнані демократичними, влада мирно перейшла від одного  політичного табору до іншого. З іншого – ми бачимо: не вщухають протести опозиції, опоненти влади скаржаться на системні утиски.
 Французька преса досить зважено коментує українські події. Можна побачити як досить критичні матеріали про судовий процес над Тимошенко, так і інтерв’ю Віктора Януковича в  часописі Le Monde, де він виправдовує дії своєї команди. У наукових колах зазначають, що Тимошенко, можливо, не була ідеальним прем’єром, але сумніваються, щоб її попередники та  наступники діяли принципово інакше.
Нам, напевно, дещо бракує інформації про сутність звинувачень. Але очевидно, що перший непрозорий і тому суспільно не вигідний контракт на постачання газу підписувала не Юлія Тимошенко. Отже, вона не може сама відповідати за всі негаразди українського газового ринку. Якби підхід до справи справді був неупередженим, поряд із нею треба було б садовити на лаву підсудних усіх прем’єрів України, зокрема і Януковича.
Таке враження, ніби нинішня українська влада здійснює політичну помсту за поразку в Помаранчевій революції. Імовірно, йдеться також про бажання послабити опозицію напередодні парламентських виборів.
http://www.ut.net.ua/Politics/26885

Как вырастить Феникса. Рецепт от ПР

Феникс — мифологическая птица, обладающая способностью сжигать себя и затем возрождаться. Известна в мифологиях разных культур, часто связывается с солнечным культом. Считалось, что феникс имеет внешний вид, похожий на орла с ярко-красным или золотисто-красным оперением. Предвидя смерть, сжигает себя в собственном гнезде, а из пепла появляется птенец. По другим версиям мифа, из пепла возрождается сам Феникс. Обычно считалось, что Феникс — единственная, уникальная особь своего вида. В метафорическом истолковании Феникс — символ вечного обновления.

Сегодня на Феникса в украинской политике претендует Юлия Тимошенко - ещё год назад состояние её дел было очень плачевным, тогда как сегодня её рейтинг вышше рейтинга Януковича. Год назад все заявления Тимошенко выглядели пустыми угрозами и скорее были похоже на лай собаки, а сегодня она становится мудрым символом борьбы против засилия власти.

Конечно благодарить за всё надо самих "регионалов" - настолько непоследовательной и проФФесиональной власти в Украине ещё не было (и буду надеятся, что более никогда не будет). Во всех своих провалах правительство винило предыдущее - но прошёл год, а результатов нет - и винить больше некого. Обвиняли в том, что "оранжевые" кредиты брали - но сами увеличили планку в 2 раза доведя госдолг до 90%ВВП и тут ещё нет предела. Очевидно без кредитов МВФ Украину при сегодняшней власти ждёт дефолт. Уж очень много олигархов дорвались до корыта.

На ТВ ввели цензуру, но даже она ничего не может скрыть - временами появляются храбрецы, которые с экранов ТВ говорят правду не боясь репрессий, да и в Интернете её не введёшь. Мне кажется что регионалы дальше своего носа ничего не видят - они обвинили Луценко в коррупции - на 40 тысяч грн... - и из-за 40 к в Украине экономитческие проблемы? Да у него зарплата в правительстве больше была, по меньшей мере смешно - очков Луценко набрал больше чем власть. Он стал мучеником и весьма храбро себя ведёт в ситуации в которой-бы из нынешней шайки выносили-бы всех с мокрыми штанами.

Тем временем Тимошенко ограничивается заявлениями и хитрой игрой на Западе - посади её в заключение и ЕС введёт экономические санкции, что приведёт к дефолту. Вероятно на Западе есть договорённости с леди Ю. о которых нынешняя власть или незнает, или делает вид что незнает. Де-факто ПР завела заранее выиграную партию в пат, а позиция была ой как красива.

Запрет на растительные лекарственные средства в ЕС

Я считаю, что это просто мракобесие, по-другому не назвать.. В ЕС вступает в силу запрет на лекарственные средства растительного происхождения С 1 мая 2011 г. на всей территории ЕС вступает в силу запрет на свободную продажу лекарственных препаратов растительного происхождения. Таким образом, главными средствами лечения людей станут фармацевтические препараты.
 

 По мнению оппонентов соответствующей Директивы 2004/24/EC, этот шаг приведет к увеличению прибылей фармацевтических компаний и нарушению прав пациентов на использование альтернативных методов лечения, основанных на более чем тысячелетнем опыте народной китайской, аюрведической и африканской медицины.  

Директива не только предусматривает запрет  на применение препаратов лекарственного происхождения, но и ставит их «вне закона». Это касается также выращивания и применения трав в различных настоях и сборах. 

Однако у ЕС еще есть время для отзыва директивы или внесения в нее поправок.

Гуманитарная мина под единство ЕС.

  Всегда все войны, независимо от степени справедливости их характера, несут страдания и горе мирному населению. Всегда все войны сопровождаются потоками беженцев, так называемыми  гуманитарными катастрофами, неразберихой.

 Ливийская война не исключение, но её особенность в том, что начав войну с лицемерных уверений о защите мирного населения, это самое мирное население как раз  инициаторы войны и заставляют страдать. Его бомбят, его втянули в затяжную гражданскую войну, его, это мирное население, теперь ещё и унижают. И не кто-нибудь,  а именно его защитники.

 Наверняка в высоких  штабах коалиции рассчитывали, что война будет короткой, театрально красивой, что в финале спектакля "восставший" против диктатора и жаждущий демократических преобразований народ увенчает цветами благодарности благодетелей и защитников.

 Но всё пока складывается по-другому. "Защищаемое" бомбёжками мирное население вполне резонно решило бежать с кровавого театра боевых действий. Ну и было бы глупо не воспользоваться оказией и не попасть в вожделенную Европу уже в статусе опекаемых и защищаемых. Поэтому именно туда направились все бегущие.

 А их-то там и не ждали.....

 Вчера сообщили, что на границе Италии и Франции  разгорелся скандал с мигрантами. Французские власти перекрыли  железнодорожное сообщение с итальянским портом   Вентимилья. Именно оттуда хлынул основной поток беженцев из Северной Африки.

 Накануне электричка с мигрантами  была остановлена на въезде во Францию. Французы просто не пустили к себе беженцев. Те переместились на рельсы и устроили там сидячую акцию протеста.

 Итальянское правительство сделало ответный выпад - решило выдать многочисленным беженцам из Туниса, Египта и Ливии документы, позволяющие свободно передвигаться внутри Шенгенской зоны. Таким образом Рим дал понять Евросоюзу, что он не будет решать проблему африканских мигрантов в одиночку. Италия уже выразила официальный протест Франции, заявив, что Париж ущемляет права беженцев.

 Власти Италии, действуя    в соответствии с шенгенским соглашением, выдали мигрантам временные документы по которым теперь беженцы  могут поехать туда, куда им нужно. Хоть в Париж.

  Но и  Париж не лыком шит, кроме документов, требует от беженцев еще и финансовых гарантий. Каждый прибывающий должен доказать, что у него с собой достаточно денег чтоб жить во Франции. А жить в Париже, сами понимаете, можно по-разному. Париж - город дорогой.

 Короче, французы поставили фильтры. Итальянцы не успели. Что теперь? Ведь беженцы и не скрывают, что они в Европу насовсем. "Мы рисковали жизнью, плыли по морю в надежде начать новую жизнь в стране, где уважают права и свободы людей. И вот что получили!"

 Вполне возможно, что очень скоро Италия станет исламским государством. И по традиции там воцарится диктатор-деспот. И очередная коалиция будет бомбить уже итальянцев. Хотя вряд ли. В Италии нефти нет.


 

Они таки всех обманули... Израиль, США, Ливия, исламисты...

Похоже на то, что они таки всех обманули и никто даже усом не повел. 

Прежде посмотрим немного назад, в прошлое. Арабо-израильская война (1947—1949) - Израиль против: Египет, Сирия, Трансиордания, Ливан, Ирак, Саудовская Аравия, Йемен, Судан, Армия Священной Войны
У США и Ливии так же свои давние счеты. 


Теперь вернемся в настоящие и посмотрим где проходят революции: Тунис, Египет, Ливия, Сирия, Саудовская Аравия, Йемен... и другие. 
Не находите нечто общего между первым и вторым списком? 
Затем, в СМИ в открытую заявляют, что в Египте "братья мусульмане" призывают поддерживать палестинцев в секторе Газы против Израиля. Тем временем в самом Израиле в разы увеличились теракты и обстрелы. Тем временем в СМИ пугают тем, что в Европе скоро могут произойти теракты в связи с тем, что Европа вторглась в Ливию. Все теракты естественно свалят на Каддафи и в целом на исламистов. 
В СМИ так же появилась информация, что Израиль готовит операцию "Литой свинец 2", продолжение операции "Литой свинец"

Теперь, в Египте, Сирия, Ирака, Саудовской Аравии, Йемене... правительство уже или будет обезглавлено, армия куплена и не представляет угрозу, а где не купленная там будет уничтожена как в Ливии. Тем временем США укрепляют анти западные и анти Израильские настроения среди арабского населения, для того, чтобы те устраивали теракты и реально начали угрожать безопасности Израиля и Европы. И это все делается для того, чтобы Израиль смог расширить свои границы, устроить геноцид арабов в Палестине и возможно еще в ряд стран. И между прочем это как бы будем месть за прошлые обиды. Если еще до недавнего времени, в Египте, Сирия, Саудовской Аравии, Йемене... было правительство и армия, то теперь вместо этого будет одна огромная биомасса с легким вооружением, которая думает, что сможет победить Израиль одними пулеметами с гранатометами. И чем больше арабы будут устраивать теракты, тем спокойней Израиль сможет геноцидить этих самых арабов, желания и возможности имеются очень сильные. 

Т.е. цель США и Израиля уничтожит арабские государства которые смогли бы оказать серьезное военное сопротивление. Превратить их в сплошную биомассу бешеных исламистов, которые будут устраивать теракты, вызывать злобу и ненависть у всего "прогрессивного человечества" и за что их можно будет, как бы со спокойной совестью, геноцидить так, что Гитлер будет в гробу кусать себе локти от зависти. 
К этому всему, бешеные, глупые, полудикие арабы, будут бежать в Европу, тем самым создавать огромные проблемы европейским странам, от чего эти европейские страны не смогут ничем возразить Израилю, так как будут ослаблены и пропитаны ненавистью к самим арабам. Возможно депортация цыган из Франции еще покажется забавное гуманной репетицией, по сравнению с тем, как европейцы будут топить арабов в морях и океанах. 
По сути, сейчас ЕС больше понимает Израиль, так как сам находиться в таком положении, что под боком у них огромная толпа мусульман среди которых куча бешеных исламистов, у которых детская мечта взорваться где-то в людном месте где-то в Европе. 

Под вопросом еще остается Иран, что с ним будет еще не совсем понятно. Вроде и революция там не о чень, и бомбить страшновато, а вдруг ядерная бомба уже есть? Да и многовато их там, к тому же армия хорошо оснащена, но за это преступление РФ еще ответит перед Израилем. 

Была версия, что все эти революции нужны для того, чтобы взрастить огромную биомассу бешеных исламистов и направить ее на Дальний Восток, т.е. Китай, Индию, Корею. Но толку эту биомассу с пулеметами и гранатометами направлять на Китай где их быстренько сгеноцидят быстрее чем Израиль, тем более что в Китае большой опыт геноцида полудиких мусульман с пулеметами, для китайцев это вообще будни. 
Хотя это может быть тоже часть плана. Надо же куда-то эту толпу гнать на убой. 

В общем где-то так.

Посмотрим правде в глаза и зальем их ложью. О Ливии, США и ЕС

В США и ЕС нашлись люди, которые вышли на улицу с призывом прекратить войну против Ливии. Но, понимают ли эти люди, чего они просят? Давайте скажем прямо, что высокий уровень образования, здравоохранения, высокий уровень безопасности и судебной системы, высокий уровень инфраструктуры, низкие цены на еду и товары при высоких зарплатах… в целом высокий уровень жизни… все это результат того, что военные бомбят другие страны, уничтожают армии сопротивления, убивают мирных жителей и грабят народы. Именно насильственное насаждения марионеточной власти позволяет «Западу» покупать нефть по низким ценам, а потраченные деньги возвращаются обратно, на счета марионеточной власти в западных банках. Т.е. «Запад» получает и нефть, и деньги остаются в стране. При том, что местное население ограбленных стран не получает практически ничего от продажи нефти, остается даже без самого необходимого. 

Теперь давайте честно спросим: готовы ли вы пожертвовать дешевыми продуктами и товарами, качественной медициной и образованием, качественной инфраструктурой и самое главное готовы ли вы пожертвовать развлечениями? Ведь без дешевой нефти не будет не только дешевой еды и дешевых вещей, но не будет ни тебе многобюджетных фильмов, ни тебе музыки, ни тебе развлекательных шоу, ни тебе дешевых книг и доступного спорта, ни тебе вообще ничего. Готовы ли вы жить по средствам и только на честно заработанное? Кто из вас готов? 

Можно еще понять пуритан, которые живут без света и благ цивилизации. Если они выйдут с требованием прекратить колониальные, преступные, грабительские войны в странах третьего мира, тогда еще можно понять. Остается признать, что да, вы правы, мы вот такие кровожадные звери, очень много убивает, проливаем реки крови и ради того, чтобы много жрать до ожирения и развлекаться до потери сознания. Но вы то что? Вы же, как говорится: «в доле». Мы же за всех стараемся и за себя, и за вас, и вообще за всех своих граждан. 

Можно еще понять граждан других стран, которые живут по средствам и никого не грабят. Да, им завидно, они смотрят на нас и завидуют, их элита ездит к нам отдыхать и с удовольствием проводит у нас время. А тем временем их народы живут в нищете, зарабатывают копейки, потому что их ограбила их же элита, чтобы ездить к нам отдыхать и у нас обучать своих детей. А что делать? Они слабы и грабить могут только свой народ. 

И вот теперь, зададим еще вопрос тем, кто протестует: раз вы против, тогда никто не мешает вам поменять гражданство, уехать в ту страну, где правительство грабит свой народ, а не чужие народы. Хотите? Даже если вы уедите, найдется еще 100*** желающих на одно ваше место. Хотите поменяться? 

Если никто меняться не хочет, тогда прекращайте митинговать. Лучше поверти в то, что мы лжем в СМИ, если искреннее поверить в эту лож, то так легче жить. Ведь гораздо легче грабить из благих побуждений, при этом думать, что ты на самом деле делаешь добро и несешь людям что-то хорошее. И трудно грабить в открытую зная что ты на самом деле преступник; убийца по уши залитый в крови; вампир пьющий кровь детей, женщин и стариков из стран третьего мира; трудно жить зная, что ты проливаешь море крови, ради того, чтобы обжираться до такой степени, что ожирение становиться национальной угрозой; трудно жить зная, что ты купаешься в крови детей, стариков и беременных женщин ради того, чтобы развлекаться до помрачения рассудка. 
Вы все еще хотите правды? Вы готовы узнать правду и отказаться от всего, что имеете сейчас и жить бедно, скромно, как другие народы живут по средствам? Вы этого действительно хотите? Так чего же вы хотите?

Золотой телец требует все больше жертв.

Дальше будет только хуже. Когда преступник совершает свое первое преступление, тогда его совесть призывает раскаяться в своем преступлении. Затем преступник или раскаивается или ищет, как ему кажется, объективные оправдания своего преступления. Если преступник начинает оправдывать свои преступление то он ожесточается и становиться все злее и наглее. А если еще его преступления остаются безнаказанные, тогда он может прийти в чудовищное и зверское состояние. 
И это касается не только отдельно взятых людей, но это касается и ОПГ. В банде совершать преступление психологически гораздо легче, и гораздо легче будет оправдать свое преступление коллективной безответственностью. 

Страны НАТО превратились в откровенное ОПГ, которая ищет и высматривает добычу, а когда найдет, набрасывается как шайка придорожных бандитов и начинает разрушать, убивать и грабить. 

Даже если среди людей не найдется тех, кто сможет остановить это зло, то зло пожрет само себя. Так же как преступники нравственно деградируют и погибают от разврата и порока, точно так же погибнут и народу ОПГ-НАТО. 
Из книги свт. Николая Сербского "Мысли о добре и зле" в частности там говорится следующее: 
" Безбожник сам себе палач
Когда человек поворачивает свое лицо к Богу, все пути его ведут к Богу. Когда человек отворачивается от Бога, все пути ведут его к погибели. Когда человек окончательно отрекается от Бога и словом, и сердцем, он уже ничего не способен создать и сделать, что не служило бы к его полному разрушению, и телесному, и душевному. 
Потому не спеши казнить безбожника: он нашел своего палача в самом себе; самого беспощадного, какой только может быть в этом мире. "

ОПГ-НАТО убивая или помогая убивать мирных жителей стран третьего мира, тем самым отвергают Бога. Ведь заповедь "не убей" дана всем людям, это вселенская заповедь. И даже если варвар-язычник - солдат стран НАТО, убивает язычника или мусульманина, то это все равно вражда против Бога, тем более что убивают-то из-за золотого тельца.  США, Британия, Франция, Канада и остальные они не против Ливии пошли, убив одного мирного жителя Ливии они тем самым нарушили заповедь Всесильного и бросили Всевышнему вызов. Страны НАТО думают, что нет над ними Всевидящего, Всесильного и Всемогущего Судьи, но они узнают, что Бог Жив. 

Агрессия так называемого "Запада" против слабых стран, которые не в состоянии себя защитить, это ни что иное как жертвоприношения своему божеству - золотому тельцу. Золотой телец требует время от времени приносить в жертву тысячи, сотни тысяч человеческих жизней. Вот на чем стоит "Западный мир" на кровавых человеческих жертвоприношениях. Это новая форма язычества, если раньше приносили человеческие жертвоприношения перед истуканом, то теперь человеческие жертвоприношения приносят массово убивая людей в их домах, на улицах, в больницах, в школах... 
"Запад" уже не может не убивать. Не даром в последнее время в западных странах любимые фильмы стали про вампиров и зомби. Это все взаимосвязанно, потому как люди на западе уже сами стали вампирами сосущие кровь у стран "третьего мира" и в большинстве своем являются бездушными, жестокими зомбами, которые хотят только жрать, жрать, жрать и еще тысячу раз жрать. 

Но как говорит народная мудрость: "сколько ниточка не вьется, а все равно конец будет"