Ой у лузі та ще й при березі
Червона калина.
Породила молода дівчина
Хорошого сина.

Вона ж його ой та й породила
В зеленій діброві,
Та й не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі.

Та й не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі,
Тільки дала тому козакові
Личко й чорні брови.

Було б тобі, моя рідна мати,
Цих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати,
Щастя й долю дати!

*     *     *

Розвивайся, ти, зелений дубе,
Завтра мороз буде,
Собирайся, молодий козаче,
Завтра похід буде!

Я й морозу ой та й не боюся –
Завтра розів’юся.
Я й походу ой та й не боюся,
Зараз ізберуся!

Ой розвився в полі при дорозі
Та й дуб зелененький.
Ой од’їхав гей та й з України
Козак молоденький.

*     *     *

Ой ви галки, галки чорнокрилі,
Підніміться вгору!
Ой ви хлопці, славні запорожці,
Верніться додому!

Ой раді б ми та вгору піднятись –
Туман налягає.
Ой раді б ми додому вертатись -
Гетьман не пускає.

Не так гетьман,
Ой та не так гетьман,
Як гетьманська мати:
Хоче нами, нами, козаками,
Турка звоювати.

Вона ж нами, нами, козаками,
Турка не звоює,
Тільки нашим, нашим білим тілом
Дунай загардує!

Ой вже галки, галки сизокрилі
Усе поле вкрили,
Ой вже хлопці, славні запорожці
Жалю наробили!

Дякую сайту http://homin.etnoua.info/ за знайдений там найбільш повний текст

Слухати

Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську - без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками...
За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві - як жито. За викот глибокий, і те, що за ним...
За все, що зуміли вхопити
У спальні, на кухні, у свіжій траві,
В машині, в коморі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви –
І хай вам Господь помагає! Любіть галичанок, бойкень та
лемкинь
Гуцулок любіть, подолянок
Таврійські дівки, слобожанські
жінки -
Не знайдете кращих коханок. Любіть гагаузок, болгарок
струнких
Угорок, грекинь, караїмок
І кримських татарок – бо люблячи
їх
Ви любите все ж українок! Любіть українок, негайно любіть!
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна нелюблена, втрачена
мить
Примушує жінку старіти
Любіть українок – щотижня, щодня
А буде можливість – і двічі
Бо жінку (та ще й не одну)
вдовольнять -
Робота така чоловіча
Життя в Україні дає нам урок - Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать
жінок -
Це їх РЕГУЛЯРНО любити!

Сьогодні 360 років тому, 25.03.1651 – Полковник Іван Богун розбив поляків під Вінницею. Хоча лише два роки до цього його прізвище можна бачити в Реєстрі усього Війська Запорозького /http://namman.uol.ua/ukr/ куди Хміль вписав його як звичайного перспективного козака у свій резерв при чигиринському полку. Іван був славний і стратег і тактик, та полум'яний його характер, звичка, різати правду в очі сприяли тому, що він Гетьманам не дуже подобався. Хоча в народі вважається, що він був правою рукою Хмельницького Богдана. Схоже, він був проти як Богдановим союзам то з татарами, то з Московією, так і проти союзу Виговського з поляками. На жаль, він тоді чи не єдиний розумів, що Україні треба покладатися виключно на власні сили. І в незалежній вільній Україні Іван Богун завжди буде символом могутності і волі, правди і шляхетності.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Богун 

    

А ви й не помітили?

 

 

Хочу такий же!