Протести в Росії продовжилися в цю неділю, 31 січня. І знову вони мають ту ж саму відмінну рису - повсюдність. «Відкриті медіа» підрахували приблизну кількість протестуючих в містах Росії. Найбільш чисельні заходи пройшли в Санкт-Петербурзі - до 30 000, Москві - до 15 000, Єкатеринбурзі - до 13 000, Новосибірську - до 10 000, Краснодарі - до 6 000, Челябінську - до 5 000. Першість і в чисельності, і в самих діях, безумовно, тримав Петербург. Що, загалом-то, логічно. Як вдало підмітили у соціальних мережах - саме з Петербургу на країну виповзла нечисть, тому Пітеру і підчищати цей бруд і гидоту.
Цілком очевидно зростає жорстокість у протистояннях з владою. Кремлівська пропаганда натякає на те, що «хтось» завозить «спеціально навчених» людей, що викликає тільки сміх - хто завозить і де саме навчають бойовиків-терористів, що все це пройшло повз грізну ФСБ? Зазвичай все навпаки - саме спецслужби Росії організовують тренування терористів.
Напруга зростає. На Сінний площі в Петербурзі протестуючим вже почали погрожувати табельною вогнепальною зброєю. А зброя - штука така: достатньо її витягнути і застосувати, як виникає ризик, що зброю відберуть і застосують вже у зворотний бік. Так що все вже дуже близько до критичних рівнів. І це при тому, що нічого особливого насправді не відбувається.
Людей на вулицю виходить явно менше, ніж карателів, яких влада наганяє їм назустріч. Страх Кремля настільки високий, що в хід йдуть максимально можливі людські резерви.
31 січня на вулиці вийшли ті, хто готовий був йти на мирний протест, але концентрація радикально налаштованих людей у натовпі протестувальників зростає. Виходять ті, кого терор вже особливо й не лякає. Навіть застосування шокерів і кийків мало впливає на натовп. Якщо почнеться стрілянина - з'явиться додатковий фактор: після пролитої крові на вулицю підуть і ті, хто вважав за краще не виходити. Такий соціальний феномен незмінно повторюється всюди.
Коли наявного особового складу вже буде не вистачати для стримування, а це цілком можливо, якщо в регіонах почнуть виходити поки що «непротестуючі» міста, то Кремль буде змушений виводити на вулиці приватних карателів - різноманітних «байкерів-казаків» та інших чорносотенців.
Це відразу переведе ситуацію в закритичний рівень, так як рівень насильства різко зросте (найманці просто необучені, а тому можуть діяти тільки за межею допустимого силового впливу).
Як тільки влада Кремля випустить на вулиці цю публіку, це буде означати початок ресурсної кризи, за якою залишиться тільки один шлях - збільшення рівня насильства аж до застосування зброї.
Путін та Ко бояться. Ні, не Навального, не зарубіжної реакції та санкцій, не Нюрнберга, не баз НАТО і навіть не арешту рахунків в Швейцарії. Вони нестерпно бояться власних народ. Тих самих людей, яким постійно, щомиті брешуть, яких залякують то терором, то фізичною розправою, то кримінальними справами. Колони росгвардії, зміна статей КК, всі ці Соловйови та Симоняни – це кремлівський страх, породжений не тим, що звичайні люди можуть зробити з «ними», а тим, що «вони» роблять зі звичайними людьми весь цей час. Вони-то в курсі глибини та змісту тієї ями, яку вирили під країною, під майбутнім Росії. Критично деградоване керівництво країни з повністю розбалансованою системою управління та вкрадено-вичерпаними ресурсами достеменно розуміють, що Росію від прірви відділяє всього один крок. Та чи погодиться з таким станом речей народ Росії? https://censor.net/ru/blogs/3246269/za_paru_krokv_do_?fbclid=IwAR2sOCNp2edTOkWo2uHWu6XFMCrtkn7tLDNowcE4LfAURR71_oesBVZAAaY Источник: https://censor.net/ru/b3246269
Конец 2020 года стал для разведки России провальным. В странах Европы были обнаружены и высланы шпионы, работавшие с военной разведкой ГРУ. Ими оказались как высокопоставленные дипломаты, так и обычные граждане РФ.
Так, в декабре 2020 года, разведка Дании обвинила российского гражданина в шпионаже в пользу России, ст. 108 УК Дании. Подозреваемый гражданин находится под стражей с июля 2020 года. На официальном сайте полицейского управления Дании указано, что россиянин собирал информацию об энергетических технологиях страны. Правительство Дании требует, чтобы виновный понес уголовную ответственность, после того как будет депортирован из страны. Ему грозит до 6 лет тюрьмы.
Известно, что мужчина работал в консалтинговой фирме в сфере возобновляемой энергетики и нефтяной отрасли. Он был задержан в Норвегии. Именно там шпион передавал сведенья российским спецслужбам. Видимо, правительство Норвегии начало подозревать представителя Кремля у себя в стране, потому как вскоре после задержания шпиона, посол России в Осло был выслан из страны.
Хотим напомнить, что в феврале 2019 года был задержан гражданин РФ по подозрению в шпионаже в пользу России, но уже в Швеции. Схема была примерно такой же. Член представителей РФ с дипломатической миссией, завербовал гражданина РФ, проживающего на территории Швеции. При помощи отлаженной системы конспиративных встреч мужчина передавал подчиненным посла добытые засекреченные сведенья.
В марте 2020 года был обнаружен еще один тайный агент, но уже в Чехии. Им оказался директор российского культурного центра, 34-летний Антон Кончаков. Как рассказал в эфире «Новости сегодня» корреспондент «Радио Свобода» Сергей Стеценко, Кончаков прилетел 14 марта с целью убийства чешских чиновников, неугодных Кремлю. Он имел дипломатический иммунитет, поэтому мог перемещаться между странами во время карантина.
Стеценко также рассказал, что у Антона обнаружили ядРицин, которым он и хотел отравить госслужащих. Директор культурного центра подтвердил, что прилетел с дипломатической миссией и у него и вправду был чемоданчик, “однако в нем были лишь конфеты, средства гигиены и обеззараживания ”. Из-за обнаружения шпиона с ядовитым веществом под охрану были взяты мэр Праги и два местных чиновника. Дело в том, что они были инициаторами и лично принимали участие в переименовании улиц и сносе советских памятников. К примеру, площадь, где находится посольство России, теперь называется “площадь Бориса Немцова”, а после того как один из чиновников снес памятник советскому маршалу Ивану Коневу, он начал получать сотни угроз, направленных нему и его семье. Дипломат Антон Кончаков был выслан из Чехии и стал персоной нон грата в стране.
В декабре 2020 года, был рассекречен шпион в Болгарии. Им оказался военный атташе при посольстве РФ в Софии - Василий Сазанович. Представитель Кремля, с 2017 года, развил масштабную шпионскую сеть и передавал добытую информацию в ГРУ о военной промышленности, учениях с НАТО и модернизации вооружения. В конце декабря был так же объявлен персоной нон грата и выслан из страны.
В декабре 2020 года Россия вновь была поймана на шпионаже. В этот раз агентом оказался Василий Сазанович – полковник ГРУ и военный атташе при посольстве России в Болгарии. Кремль отрицает обвинения в отношении дипломата. Путин также пригрозил Софии ответными действиями.По данным прокуратуры Болгарии, военный атташе передавал секретные сведенья российской военной разведке ГРУ. Его главной целью было узнать количество войск Болгарии, модернизацию вооружения, заключения о совместных учениях с США, а также количество американских военнослужащих на территории страны.В ходе расследования удалось узнать, что незаконной деятельностью Сазанович занимался с начала 2017 года. Таким образом, он успел наладить внушительную шпионскую сеть. К примеру, сразу двое российских дипломатов были объявлены персонами нон грата перед разоблачением Сазановича, а именно в сентябре 2020 года. Они помогали военному атташе в вербовке агентов среди болгарского населения, собирали информацию и передавали полковнику ГРУ.
Во всех трех случаях Россия отрицает обвинения Болгарии. Также Путин отметил, что оставляет за собой право на зеркальные действия. Он уже отправил двух болгарских дипломатов из страны и готовит к отправке третьего. По заявлению Кремля, Болгария так и не представила доказательств, отвечающих нормам международного права, подтверждающих обвинения в сторону дипломатом.Стоит отметить, что начиная с 2019 года, это уже шестой представитель России, которого обвиняют в шпионаже и вручают ноту об объявлении персоной нон грата. В октябре 2019 года , первый секретарь российского посольства в Болгарии был обвинен в шпионаже. Он регулярно проводил конспиративные встречи с гражданами Болгарии, которые имели доступ к секретной информации. Двое других были обнаружены в январе 2020 года. Они собирали и передавали информацию о выборах в Болгарии и об энергетике в стране. По данным прокуратуры, дипломат, передававший информацию о выборах, был первым секретарем консульского отдела посольства РФ и занимался разведкой с 2017 года, а другой представитель Кремля, занимавшийся сбором данных об энергетике страны, являлся сотрудником торгового представительства России, начиная с 2018 года.
Все вышеперечисленные люди, являлись высокопоставленными представителями РФ. Опираясь на тот факт, что до 2019 года случаи выявления шпионов Кремля в Софии также имели место, можно сделать вывод, что любой посол России по умолчанию может считаться шпионом и должен доказывать свою невиновность.Кремль не признал ни одного случая. Более того, все представители России, обвиненные в шпионаже, были представлены к различным наградам на родине от лица самого Путина. Для того чтобы хоть как-то убедить весь мир в обратном, Путин делает вид обиженного и отправляет представителей Болгарии из России. Таким образом, он показывает, что российские дипломаты были выгнаны безосновательно и лишь для того, чтобы “поклониться” перед западными покровителями. https://myc.news/specproekty/rossiya_otricaet_obvineniya_v_shpionazhe?fbclid=IwAR0YGommVuDvzgWcc33IoOWFtrnJ_zYse4wXzxPaqvisEGUX2M_6hQTmj6I
Недавнее заявление Дмитрия Пескова в адрес Белоруссии поставило многих в тупик. Он официально сказал, что Россия не поддерживает Александра Лукашенко.
В интервью для RT, пресс-секретарь президента РФ, заявил, что Россия поддерживает не Александра Лукашенко, а легитимного президента РБ. На вопрос, дорожит ли Россия отношениями с белорусским народом, представитель Кремля ответил: “Конечно, об этом и речи быть не может, это даже не дружба, а скорее родственные отношения”. Он так же отметил, что Лукашенко в последние несколько лет часто предавал Россию, требовал специальную цену на газ и сразу же договаривался с США, получал деньги от Москвы и обращался к Китаю за помощью.
Из этого интервью следует, что Россия уже не так уверена в дальнейшем сотрудничестве с Лукашенко. По словам Пескова, они согласны с легитимностью президента в Белоруссии, но всему есть предел.
Следует так же отметить, что жестокие действия ОМОНа в отношении мирных протестующих, поддерживаются Россией. Это не явные высказывания, но достаточно взглянуть на позицию Кремля и все становится ясно. Приказ другим странам не вмешиваться в происходящее на основании ОДКБ и абсолютное бездействие со своей стороны. Подготовка собственных вооруженных сил рядом с границей Белоруссии и внедрение отрядов ЧВК Вагнера.
Звучат громкие заявления от официальных представителей Кремля о родственных связях двух народов. Однако “большой брат” позволяет жестокое избиение родственного народа. Что должно произойти, чтобы Путин наконец начал сильнее воздействовать на Лукашенко?
Вероятно, что последнего диктатора Европы заменят на другого прокремлевского персонажа, но дело тут вовсе не в сострадании к жителям Белоруссии. Путину необходимо превратить республику в собственную провинцию, а Лукашенко становится совсем неуправляем.
Вправний керманич формує своє оточення завжди по «образу та подобію».
Однотипність оточення, тотожність його зі своїм психотипом – головна стратегія «довічної влади». Путін, як він сам вважає, – доволі вправний керманич, тому в ієрархічній системі путінської Росії на верхньому поверсі влади знаходяться злочинці.
Новий рік, який наступив, показав, що, навіть таке жахіття як 2020 не може бути вічним і колись закінчується. Те ж саме стосується і перебування Володимира Путіна на посаді президента Російської Федерації. Навіть, попри зміни до Конституції Росії, які дозволяють йому продовжувати бути на посту стільки, скільки він забажає. Але питання в тому, чого він бажає насправді?
Сам Путін, у своїх інтерв’ю натякав, що ламання російського народу через коліно, для успішного проведення референдуму щодо змін до Конституції РФ, було зроблено, щоб продемонструвати і оточенню і опонентам, що “Батя в силі…” (Так, колись висловлювалися соратники Януковича незадовго до його втечі в Ростов).
Путінський особистий досвід передачі влади Дмитру Медведєву у 2008-му році говорить про те, що за 1–3 роки до виборів наступника, люди з оточення президента починають “рискати” у пошуках вигідної стратегії, щоб у наступному розкладі сил опинитися ближче до тіла лідера. Це спричиняє хаос і дестабілізацію. Саме тому, за словами Путіна, “нехай працюють”, знаючи, що є усі підстави очікувати ще довге перебування Путіна на посаді президента.
Однак, дискусія про наступника Путіна все ж ведеться і стає все більш жорстокою і динамічною. Напередодні нового року російські медіа масово рознесли цитату Володимира Жириновського, на ахінею якого, зазвичай, не звертають великої уваги. В ході свого чергового ефіру на телеканалі “Россія 1” Жириновський запропонував свій список претендентів на російський “трон”. Серед інших було назване і прізвище директора Служби зовнішньої розвідки Росії Сергія Євгеновича Наришкіна.
Ху із містер Наришкін?
Сергій Євгенович Наришкін народився у Ленінграді у 1954 році. На два роки пізніше Путіна. Вони навіть народилися в один місяць — у жовтні. Батьки Сергія — Євген Михайлович та Зоя Миколаївна — жили на Фонтанці. Маленький Сергійко ходив спочатку у школу на вулиці Моховій, а потім у 190-у школу з художньо-естетичним спрямуванням, яка знаходилась зовсім поруч з будинком, де жила сім’я. Сергійко захоплено займався спортом. Трохи грав на гітарі. Отримав золоту медаль…
В 1973 році вступив до Ленінградського механічного інституту, щоб стати інженером-радіомеханіком, де його і помітили серйозні чоловіки в цивільному одязі з Ленінградського управління КДБ СРСР. Окрім усього іншого, Наришкін очолював комсомольську організацію інституту, а отже, імовірно, трохи “постукував” на інших студентів своїм кураторам.
В інституті він познайомився з Тетяною Якубчик, дівчиною з Білорусі, яка вчилася з ним в одній групі. По закінченню інституту вони одружилися, а пізніше народили двох дітей Андрія і Вероніку, та мають двох онук.
Ленінградський механічний інститут, відомий більше як “Воєнмєх”, або, нині, Балтійський державний технічний університет “Воєнмєх”, займався, серед іншого, ракетно-космічною технікою. Саме тому, не дивно, що до його студентів у КДБ була стійка і прискіплива увага.
Наришкін характеризувався позитивно, тому після випуску з інституту у 1978 році був запрошений на навчання до дворічного факультету 101-ї школи Першого головного управління КДБ, або “Краснознамьонного інституту імені Андропова” (славнозвісне “КАІ”, а нині — Академія зовнішньої розвідки РФ). Щоб потрапити туди після “вишу” потрібно було мати, або сильну “волохату руку”, або бути трошки геніальним. Ми не виключаємо обидва варіанти у випадку Наришкіна.
Про людей, які викладали у цьому закладі, ходили легенди як про напівбогів. З усього СРСР (в т.ч. з України) були зібрані максимально можливі вершки суспільства зі знання мов, людської психології, оперативного мистецтва і так далі. Поза будь-яким сумнівом — це був один з найкращих навчальних закладів Радянського Союзу, що готував еліту еліт. Свідчення російських медіа про те, що Путін і Наришкін навчалися разом є неправдивими. Оскільки Путін був відправлений на навчання до КАІ аж у 1984 році, попрацювавши перед тим у територіальному підрозділі в Ленінграді.
Під час навчання, кожний слухач отримував свій псевдоним. Слухачі “КАІ” не розкривали своїх реальних особистостей ні перед однокашниками, ні перед викладачами з метою уникнення витоків інформації. Наришкін мав псевдо “Наумов”, а Путін, що навчався на кілька років пізніше — “Платов”. Вікіпедія каже, що окрім “КАІ” Наришкін ще встиг повчитися у “французькій” групі 8-го факультету Вищої школи КДБ у Ленінграді.
Скоріше за все, саме в період навчання та практики (яка могла проходити в Ленінградському управлінні КДБ) Наришкін міг познайомитися з Володимиром Путіним, який, на той час, вже працював опером контррозвідки цього управління. Однак, можливо, що їх знайомство відбулося тільки під час роботи у мерії Санкт-Петербургу.
Після підготовки в КАІ, Наришкіна направили спочатку на один-два роки освоїтися в новому статусі шпигуна під прикриттям помічника проректора по іноземним зв’язкам Ленінградського політеху. А потім вже надали дипломатичне прикриття у апараті економічного радника посольства СРСР в Бельгії. На службі в ПГУ КДБ за кордоном він і провів, практично, весь період горбачовської “Перебудови”, доки Радянський Союз не розвалився.
Після повернення до Ленінграду, який вже називався Санкт-Петербургом, Наришкін потрапив до мерії Анатолія Собчака, де працював і Путін. Не виключено, що органи КДБ, які проходили перетрубацію, таким чином, прилаштовували своїх співробітників “під дах” цивільних органів влади.
Тобто, залишаючись на оперативних посадах в ПГУ КДБ, Путін та Наришкін отримали можливість працювати “під прикриттям” спеціалістів з питань зовнішніх зв’язків та економічного розвитку мерії Санкт-Петербургу. Наришкін формально підпорядковувався Олексію Кудріну, якому зараз часто пророкують посаду прем’єр-міністра, через те, що він, нібито, “зможе домовитися з Заходом”.
З того часу Наришкін та Путін — нерозлучні. Коли у 1995 році почалася масова кампанія по дискредитації Собчака, Наришкін встиг попрацювати керівником відділу зовнішніх інвестицій у “Промислово-будівельному банку Санкт-Петербургу” (“Промстройбанк”). “Промстройбанк” інтенсивно використовувався Тамбовською ОПГ, якою керував партнер Путіна — Володимир Кумарін (Барсуков), для своїх комерційних оборудок та відмивання доходів від злочинної діяльності.
У другій половині 90-х Наришкін продовжує працювати в мерії Санкт-Петербургу на різних посадах, пов’язаних з економікою, зовнішніми зв’язками та інвестиціями. Паралельно він є членом ради директорів компанії “Філіп Моріс Іжора”. Цю посаду йому, ймовірно, подарували, в обмін на прикриття бізнесу від наїздів з боку влади та налагодження взаємодії з мерією.
У лютому 2004 року Наришкіна призначають заступником начальника економічного управління Адміністрації Президента РФ. Вже через місяць роботи він переходить на позицію заступника керівника апарату Уряду Російської Федерації. А його безпосереднім керівником і очільником апарату в тому ж березні 2004-го призначили колишнього офіцера ГРУ МО РФ Дмитра Миколайовича Козака, який зараз є заступником АП РФ та контрагентом Андрія Єрмака у перемовинах з Кремлем щодо Донбасу. За словами окремих експертів та російських телеграм-каналів, між Козаком і Наришкіним і досі є дуже тісний зв’язок, зокрема в питаннях, що стосуються Білорусі, України та Молдови.
У вересні 2004-го Наришкіна підвищують до керівника апарату уряду (замість Козака) і роблять міністром. У 2007 році він вже стає віце-прем’єром зі збереженням посади керівника апарату. Це означає, що, фактично, уся документація про рішення російського уряду протягом декількох років проходить через нього. Для колишнього розвідника та вірного посіпаки Путіна — дуже зручно, чи не так?
На той період, коли Путін та Медведєв взаємно “махнулися” місцями, і Медведєв став президентом, а Путін — прем’єр-міністром, Сергія Наришкіна було призначено “смотрящім” за президентом. З 2008-го по 2011 він є незмінним керівником АП РФ при Медведєві.
За декілька місяців до закінчення президентської каденції Медведєва, у 2011-му Наришкін покидає пост у АП РФ та обирається депутатом Державної Думи і тут же стає спікером. У 2016-му році він знову успішно балотується до Державної Думи по одному з одномандатних округів Ленінградської області. Але одразу після обрання Путін призначає його головою Служби зовнішньої розвідки РФ. Цю посаду він обіймає і досі.
Окрім політичної кар’єри, Наришкін, за студентською комсомольською звичкою, має ще “суспільне навантаження”. Він є головою “Російської історичної спільноти”, головою ради фонду “Історія Отєчества”, очолює опікунську раду кіностудії “Ленфільм”. Іноді Наришкін ще й співав на корпоративах та весіллях. Зокрема, на весіллі депутатів Державної Думи Дениса Вороненкова та Марії Максакової, з якими підтримував тісні і дружні стосунки. Пізніше подружжя втекло у Київ, де Дениса Вороненкова було вбито 23 березня 2017 року.
Нещодавно, у своєму інтерв’ю для російського телеканала “Звезда” Наришкін розповів, що зустрічався зі зрадою у своєму житті, однак відмічав про те, що зрадники вже горять у пеклі.
Спадкоємець №3
Сергій Наришкін не тільки впродовж усієї своєї кар’єри тягнеться хвостиком за Володимиром Путіним. У 2007-му році, коли Путін оголосив кастинг на свого спадкоємця, окремі інформаційні джерела вносили Наришкіна до ТОП-3 претендентів на рівні з Сергієм Івановим та Дмитром Медведєвим.
Тоді медіа дуже жваво обговорювали процеси політичного посилення Наришкіна. Йому очевидно дали можливість проявити себе через певні конкретні проекти та інформаційні приводи, які він мав відпрацювати. Пізніше це повторилося і у 2020-му.
У 2007-му, перед початком президентської кампанії, його активно презентували інвесторам на масових міжнародних заходах, широко висвітлювали те, як Наришкін доповідав Путіну про результати своєї роботи. А чесноти Наришкіна публічно обговорювали відомі люди. Навіть помічник Путіна Юрій Шувалов прозоро натякнув, що Наришкін може увійти у путінський шорт-лист кастингу президента РФ. Для просування Наришкіна навіть запустили байку про його дворянське походження.
Однак, Путін обрав своїм спадкоємцем Медведєва. А Наришкіна поставив контролювати його діяльність на посаду голови Адміністрації Президента.
Одночасно з медіа-хвилею просування Наришкіна на посаду президента, з’явилися і критичні коментарі та зустрічний медіа-негатив від тих, хто був проти його обрання спадкоємцем. Так, з’явилися публікації щодо його тісних зв’язків з Фрадковим, або й зовсім щодо сміховинності балотування Наришкіна у президенти.
Вже тоді, у 2007 році, війна за спадок Путіна велася не на життя, а на смерть. У 2020-му році ця практика “боротьби за престол” тільки поглибилася. Але, тактика і прийоми просування публічної особи у потенційний склад претендентів на роль спадкоємця Путіна, не змінилися.
Головний розвідник Росії
Напередодні переобрання Сергія Наришкіна до ДержДуми Росії у 2016-му році, у російських медіа розповсюдили інформацію про те, що, нібито, його дисертація на тему “Іноземні інвестиції та розвиток економіки Росії” на 40% складалася з плагіату. Тоді Наришкін просто проігнорував це звинувачення.
Скандал не завадив йому бути призначеним на посаду директора Служби зовнішньої розвідки РФ (СВР). Наришкін одразу ж включився у діяльність по здійсненню агресивної розвідувальної діяльності та активних заходів проти України. Звісно, він сам це пояснює бажанням протистояти шкідливому впливу спецслужб США.
Перші два роки роботи на посаді керівника СВР Наришкін з’являвся у медіа виключно для того, щоб якось відгавкуватися за провали своїх співробітників у країнах перебування, звідки їх висилали за речі несумісні з дипломатичною діяльністю. Сам Наришкін перебував під персональними санкціями США та ЄС за анексію Криму.
Однак, у 2018 році керівник ЦРУ Майк Помпео особисто запросив Сергія Наришкіна та голову ФСБ РФ Олександра Бортнікова приїхати на зустріч до Вашингтона, для чого їм зробили одноразові візи, не випускаючи на території США нікуди, крім автомобіля та офісу, до якого вони доїхали тим автомобілем.
Офіційною версією візиту був обмін інформацією про терористичні загрози. Однак, злі язики брешуть, що після цієї зустрічі ФБР поволі згорнуло розслідування щодо ймовірного отруєння російського опозиціонера Володимира Кара-Мурзи та відмовилося ділитися інформацією про свої знахідки в ході цього розслідування.
Не виключено, що це відбулося в обмін на якісь домовленості, досягнуті під час зустрічі. В подальшому, у своїх наступних інтерв’ю Наришкін досить тепло відгукувався про свого колегу Майка Помпео. За його словами, співпраця з новою керівницею ЦРУ Джиною Хаспел склалася не настільки райдужно.
Тим не менше, неофіційний візит, скоріше за все, відбувся дуже добре та викликав політичне посилення Наришкіна в орбіті Путіна, яке розлютило тих, хто відвойовує своє місце під кремлівським троном. Про це може, зокрема, свідчити інформаційна атака на сім’ю Наришкіна, пов’язана зі звинуваченнями у спробах отримати угорські паспорти. Джерелом компромату стали журналісти російської “Нової газети” та угорського центру журналістських розслідувань Direkt36.
2019-й рік також розпочався для Наришкіна зі скандалу. Журналіст російського видання “Комерсант” Іван Сафронов, разом зі своїми колегами, написав статтю про те, що, за даними його джерел, керівниця Ради Федерації Росії Валентина Матвієнко буде невдовзі зміщена зі своєї посади.
Стаття була написана у компліментарному до Наришкіна стилі. І, хоча прямо це і не говорилося, стаття доносила наратив про те, що Наришкін замінить на посаді спікерку Ради Федерації.
Доказів про те, що до появи цієї публікації мав відношення Сергій Наришкін, у відкритих джерелах немає. Однак, внаслідок публікації, Матвієнко — мастодонт російської політики — неймовірно образилася і влаштувала усім причетним, включно з Наришкіним, “вирвані роки”.
Внаслідок скандалу, журналіст Іван Сафронов змушений був звільнитися з “Комерсанту”. Очевидно, що для Матвієнко така публікація була аналогічна публічному ляпасу і вона особисто вимагала у власника видання Алішера Усманова, щоб той звільнив винних. Тоді у скандалі взяв участь і один з провідних російських журналістів, а нині, медіа-рупор Дмитра Козака — Олексій Венедіктов. У дні скандалу він закликав “придивитися до Наришкіна”.
Россия в очередной раз доказала, что ее правительство еще не способно к нормальному сотрудничеству и осталось в прошлом веке. Конец года для Болгарии оказался не совсем приятным. Благодаря спецслужбам, им удалось выявить шпионскую сеть, руководителем которой был военный атташе в посольстве РФ, в Болгарии.
Василий Сазанович – полковник ГРУ, который был назначен военным атташе еще во времена правления Игоря Додона, когда страна была нацелена на тесное сотрудничество с России и дальнейшую интеграцию. После прихода к власти Майи Санду, вектор развития изменился и шпионскую сеть быстро раскрали. К слову, это не первый раз когда в Болгарии персоной нон грата становится российский дипломат.
В 2019 году из страны выгнали Владимира Русяева, который так же был офицером ГРУ. Годом позже, к нему присоединились Сергей Николашин и Вадим Быков. Дипломаты были подконтрольны Сазановичу, который курировал их по поводу заданий. Как сообщает “Радио Свобода”, в их обязанности входила внешняя разведка посредством шпионажа. Они изучали информацию о закупке американских истребителей, модернизации армии Болгарии, совместных учениях с НАТО, а так же вербовали граждан страны, причастных к военно-промышленному комплексу.
По данным Министерства обороны Болгарии, становится понятно, что после поимки Николашина и Быкова они смогли насобирать достаточно доказательства, чтобы сделать персоной нон грата Сазановича. По результатам контрразведки стало ясно, что Сазанович использовал все свое положение для налаживания отлаженной шпионской сети в посольстве РФ.
В последнее время, Болгария все чаще проводила совместные учения с НАТО. Парламент в республике, еще до выборов, начал активную компанию по сотрудничеству с западными странами. Информация о взаимосвязях армии и членов правительства с США и ЕС наиболее интересовала шпионов. В том числе и потому, что учения планировались и в Черноморском регионе.
В России как всегда отрицают предоставленные доказательства и говорят, что болгарские спецслужбы придумали эту историю для выставления за пределы страны российских представителей, так как теперь они держат курс в сторону запада. В МИДе РФ представитель Мария Захарова публично предала критике военную политику Румынии и Болгарии. По ее словам, на территории этих стран находится оружие, которое будет использовано для нападения на России. Весь мир в очередной раз посмеялся над словами официальных представителей, так как известно, что именно Россия является той страной, которая наносит удар первой.
9 декабря 2020 года, в своем пресс-релизе, прокуратура Дании заявила, что выдвигает обвинения гражданину России по статье 108 УК Дании, Шпионаж.
Одного из российских граждан подозревают в воровстве научных данных. По данным прокуратуры, человек, постоянно проживающий на территории Дании, сотрудничал с российской разведкой и передавал им данные в сфере энергетических разработок. Обвинительная сторона намерена подавать ходатайство о приговоре, чтобы шпион сел в тюрьму и был депортирован из Дании.
Очередной российский шпион находится под стражей в Дании с начала июля. Как сообщает прокуратура, после частых кибератак на сервера энергетических ресурсов страны, датчане решили провести расследования и найти виновного или группу виновных в этом происшествии. Им удалось обнаружить московский след. После этого круг подозреваемых резко сузился. Впоследствии спецоперации киберполиции и контрразведки Дании, удалось выйти на след реального человека. Им оказался гражданин России, который и был причастен к передаче как физических, так и метафизических данных. В дальнейшем коды были использованы для дальнейшей кибератаки с целью завладеть еще большими знаниями в области энергетики страны.
В связи с тем, что дело касается государственной безопасности страны, судебный процесс будет идти в закрытой форме. “Мы будем добиваться лишения свободы гражданина России и немедленной его депортации” – говорит представитель стороны обвинения.
В российском посольстве Копенгагена назвали обвинение ложным. По словам официального представителя РФ, расследование датских правоохранителей было неверным. Дипломаты питают надежду, что их гражданина оправдают и отпустят.
В очередной раз Россия пытается выставить всех дураками. Вместо того чтобы договориться о взаимном сотрудничестве, Путин по-прежнему ведет грязную игру. На сегодняшний день это может быть решающим аргументом в пользу прекращения строительства проекта “Северный поток-2”. Как сообщает прокуратура Дании, в отношении гражданина РФ не будут действовать смягчающие обстоятельства. С другой стороны, у датчан появился неплохой рычаг давления на Кремль. В любом случае решение суда будет в пользу Дании, какое наказание получит РФ, покажет время.
В Киеве и регионах Украины уже месяц идут акции протеста предпринимателей. Накрученные телеканалами, фейками и интернет — «тролями» украинцы не воспринимают доводов власти и готовы повышать градус противостояния, уже получившего название «тарифный майдан», пишет Олег Измайловский для ОРД.
И хотя, внешне, акции протеста якобы вспыхивают стихийно и проходят вроде бы «вне политики», вполне очевидно, что организуются они по одному шаблону конкретными «кукловодами» из страны-агрессора. Так, в целом ряде областей в местных пабликах уже появились призывы выходить на уличные акции с блокировкой дорог и административных зданий, и количество их нарастает.
Особенно активно эта проблема обсуждается прежде всего на оппозиционных и пророссийских ресурсах в интернете. Цель такой активности понятна: расшатать общество, выдвинуть кроме экономических и политические требования, включая внеочередные парламентские выборы, формирование правительства.
Подконтрольные Кремлю информационные ресурсы, прежде всего телеграмм-каналы подогревают ситуацию «вбросами» о, якобы, подготовке на конец января массовых акций протеста на площади Независимости и под стенами парламента. Для информационной атаки россияне мобилизовали все силы от главного «обличителя» Зеленского Шария до таких политических маргиналов как «лидер ДНР» Пушилин.
Интересно, что последний на сайте «Донецкое агентство новостей» даже разразился публичным заявлением в поддержку акций протеста, которые назвал ни много ни мало «революционными событиями на Украине».
Пушилин призвал поддержать протесты 15 и 28 января и перевести их во «Всеукраинскую Народную Революцию» против власти, олигархов и МВФ, в ходе которой привести во власть «новых народных лидеров» — Шария, Доротича, Штанько, Шилову. И если Шарий более-менее известен интернет-аудитории как пророссийский блогер-пустозвон, обливающий грязью Украину и все украинское, то фамилии остальных мало что говорят украинскому обывателю.
Сергей Доротич – несостоявшийся бизнесмен — лидер движения Save ФОП, призывающий в соцсетях к уличным акциям с блокировкой дорог и административных зданий. Большую часть жизни проработал во властных кабинетах. Сейчас мечтает выгодно продать протест Save ФОП более опытным политикам.
Дмитрий Штанько – аферист, «торпеда» силовиков, автор записей брата председателя Офиса президента. Из опубликованных видео ясно, что фигуранты схем пребывают с автором видео в доверительных отношениях. Еще бы – ранее журналистское расследование доказало причастность Штанько к «договорнякам» по назначению руководителей госпредприятий Национальной академии аграрных наук.
Виктория Шилова – бывший член Партии Регионов, Социалистической партии, Радикальной партии Олега Ляшко. Стоит отметить, что выход из каждой из вышесказанных партий сопровождался скандалом. После того, как на территории Донбасса начали вестись боевые действия, Шилова была противником мобилизации. Из-за ее высказываний по этому поводу на нее было возбуждено несколько уголовных дел. Принимала участие в различных политических ток-шоу на российском телевидении, где поддерживала пророссийскую позицию.
Я з 2015 року тисячу разів повторяв, що мінські угоди – це зрада національних інтересів. Хоча всі запевняють нас у їх безальтернативності, мінські угоди неможливо виконати без втрати незалежності та суверенітету нашої держави.
Оприлюднені сьогодні нові мінські домовленості вчергове довели беззаперечну правоту нашої позиції. У них зафіксовано, що Росія – не агресор, а лише учасник переговорів на рівні з Німеччиною, Францією і ОБСЄ. Натомість терористи, які є маріонетками Кремля, стають повноцінними учасниками переговорів із Україною. Таким чином, підписавши нові мінські домовленості, нинішні представники України визнають те, чого добивався Кремль усі минулі шість років від початку збройної агресії: Росія – миротворець, в Україні – внутрішній конфлікт, Росія допомагає сторонам конфлікту знайти компроміс.
Те, що підписали представники України в Мінську – це шлях до зняття міжнародних санкцій із агресора – путінської Росії. Це державна зрада!!!
Представники України в Мінську мають бути негайно відсторонені від переговорів і віддані під суд. Якщо в Україні є СБУ і прокуратура – справа про державну зраду має бути порушена сьогодні!
Президент Зеленський має особисто дезавуювати ці нові мінські домовленості, які ведуть до величезних внутрішніх потрясінь і розколу України. У цей надважкий час будь яка дестабілізація – смерті подібно!
Єдиний спосіб повернути справедливий мир і території – це разом із цивілізованим світом змусити Росію прибратися геть із нашої країни. Ми маємо не ставати на коліна перед Путіним, демотивуючи своєю принизливою поведінкою увесь світ і наших союзників, а змусити Кремль заплатити найвищу ціну за продовження війни проти України. Іншого рецепту перемоги і бажаного миру немає!
