11:59 10 березень Київ, Україна
Призначення медіагрупи, яку створив Пригожин, стає все очевиднішим, а Україна залишається постійно в її полі зору, в тому числі й через публікації колишніх українських медійників.
Євгеній Пригожин став постійним фігурантом історій про путінський режим як вірний посіпака президента Росії. Найманці приватної військової компанії «Вагнера», якою фактично володіє Пригожин, воювали на Донбасі, в Сирії, Лівії, Південному Судані, а нині активно посилюють свою присутність у Центральноафриканській Республіці та Нігерії.
Крім того, Пригожин є власником та інвестором ТОВ «Агентство інтернет-досліджень», під дахом якого працювала сумнозвісна «фабрика тролів» Ольгіно, яка потім переїхала до Санкт-Петербурга та оселилася за адресою вул. Савушкіна, 55. Тепер ця колишня «тролеферма» перетворилася на невеличку медіаімперію, в яку входять онлайн-медіа, сторінки в соцмережах та телеграм-канали.
Космополіт злочинного світу
Апетити Пригожина ростуть, а його респектабельність у кремлівському табелі про ранги постійно капіталізується. Так, він став офіційним опонентом Олексія Навального та його соратниці Любові Соболь у російському суді через їхнє розслідування про те, як компанія Пригожина причетна до отруєння школярів дитячим харчуванням, що постачається до шкіл.
Протягом певного терміну, до розслідування Навального про своє отруєння, Пригожин був одним із підозрюваних у справі про замах на вбивство російського опозиціонера.
Значну роль Пригожин зіграв і на останніх місцевих виборах у Росії. За свідченнями російських джерел, Пригожин допомагав передвиборчому штабу виконуючого обов’язки губернатора Санкт-Петербурга Олександра Беглова, коли той хотів обратися на посаду без префіксу «в.о.» Щоправда, ще до виборів анонімними телеграм-каналами почала ширитися інформація про те, що Пригожин та Беглов посварилися й розірвали стосунки.
Минулого тижня стало відомо, що ФБР оголосило Пригожина в міжнародний розшук. У відповідь на це пресслужба компанії «Конкорд менеджмент и консалтинг», якою володіє Пригожин, стала публічно вимагати оголошену ФБР винагороду за те, що надасть інформацію про точне місце перебування Пригожина. Таким чином, постійний тролінг став головною медіастратегією російського міжнародного злочинця, інвестора російських найманців та медіамагната.
Від «фабрики тролів» до медіагрупи
У березні 2017 року російське видання «РБК» опублікувало розслідування про те, як на місці «фабрики тролів» та за участі людей, що там працювали, з’явилося декілька онлайн медіамайданчиків, які почали публікувати матеріали, вигідні інтересам Євгенія Пригожина. Частина з цих онлайн-майданчиків працювала в українському сегменті інтернету та публікувала матеріали про український порядок денний.
Однак флагманським медіапроєктом Євгенія Пригожина було й залишається «Російське інформаційне агентство Федеральне агентство новин» («РІА ФАН»). Його співробітники використовуються Пригожиним не тільки для генерації контенту. Так, російський «РБК» пише, що журналістам «РІА ФАН» було поставлено завдання зайняти максимальну кількість місць у приміщенні суду, де відбувалося слухання позову про право на забуття Пригожина до «Яндекса», щоб не допустити до приміщення журналістів інших видань. Керував такими «журналістськими проєктами» офіційний директор «РІА ФАН» Євген Зубарєв.
За даними Youcontrol, Євген Зубарєв також є і формальним власником «РІА ФАН». Він утримує 76% ТОВ «ФАН» (ОГРН 1147847182174) як фізична особа, та ще 24% він володіє через акціонерне товариство «Аспект» (ОГРН 1187847109933), де він також є єдиним власником.
Через два роки після фактичного заснування більшість Пригожинських медіа була об’єднана в медіагрупу «Патріот», а персонал журналістів та співробітників вебсайтів цієї групи централізовано оселився в бізнес-центрі «Лахта Плаза» за адресою Приморський проспект, 78, у Санкт-Петербурзі. Очолив групу колишній керівник партії «Молода Росія» Ніколай Столярчук.
І Столярчук, і Зубарєв офіційно спростовують участь Євгенія Пригожина у фінансуванні медіагрупи, хоча на її сайті Пригожина вказано як голову опікунської ради медіагрупи. Крім «РІА ФАН» на сайті медіагрупи вказані «Nation News», «Економіка Сьогодні» та «Політика Сьогодні». У пресцентрі медіагрупи, розташованому в тому ж бізнес-центрі в Санкт-Петербурзі, регулярно відбуваються пропагандистські заходи, присвячені Україні. Адже Україна залишається одним із пріоритетних медіаінтересів Євгенія Пригожина.
Останній такий захід пройшов 4 березня цього року. На медіазаходах, присвячених Україні, випадковим чином обрані «головомовці» яскраво описують те, як Україна нібито розвалюється, та одночасно готується ініціювати військове загострення на Донбасі. Так, кореспондент «РІА ФАН» Ігор Петрашевич хизувався тим, як він працював в Україні, маскуючи свою пропагандистську діяльність протягом двох років, доки його не викрила СБУ та не прийняла рішення про його депортацію в Росію.
Що готують на медіакухні путінського кухаря?
Створена на руїнах «фабрики тролів» медіагрупа в першу чергу захищає бізнес-інтереси свого головного інвестора Євгенія Пригожина. Особливо чітко це стає видно, коли всі онлайн-майданчики Пригожина, як по команді, шикуються і просувають певний, вигідний кухарю наратив.
На сьогодні ключовим бізнес-проєктом покровителя російських найманців є посилення та виправдання силової присутності російських бойовиків у Центральноафриканській Республіці (ЦАР).
4,6 мільйонів мешканців ЦАР живуть у 16 префектурах. У десяти з них є розвідані поклади золота та алмазів. Незважаючи на цей факт, за даними Світового банку, 75% населення живе за межею бідності на 1,90 долара на день. У листопаді 2019 року американська агенція USAID опублікувала нове дослідження про корисні копалини ЦАР з оцінкою їх обсягів і вартості. Не дивно, що іноземні компанії роблять усе для того, щоби поласувати коштовними шматочками центральноафриканської землі, в якій може бути повно діамантів.
Оскільки французи, які володіли цією країною як своєю колонією до набуття нею незалежності у 1960 році, не витрачають свої ресурси у ЦАР, їх місце було зайняли всюдисущі китайці. Китайські компанії Tian Roun, Tian Xiang, SMC Mao та Meng почали видобувати золото та діаманти в регіоні Бозум (Bozoum) на річці Уам (Ouham). Однак 13 липня 2019 року парламент ЦАР оприлюднив своє дослідження, яке забороняло названим компаніям подальші операції в країні через те, що, на думку парламентарів, діяльність китайців призвела до екологічної катастрофи в регіоні.
Ініціатором рішення про заборону діяльності китайських компаній виступив член парламенту Бернард Ділла (Bernard Dillah), який нібито особисто виїжджав до провінції Бозум (Bozoum), відповідаючи на запити громадян щодо забруднень води.
Після повернення з «відрядження» Ділла повідомив, що місцеві медики свідчили про «зростання абортів в десять разів за два місяці, тому що жінки пили забруднену воду з ріки».
Сам Бернард Ділла є керівником політичних кампаній Мартіна Зігуле — політичного опонента Фостена-Арканджа Туадера, який нещодавно був обраний президентом. Втім, у певні періоди політичної діяльності Зігуле висловлював свою повну підтримку Туадера, який забезпечив присутність росіян у ЦАР.
Однак існують усі підстави вважати, що китайські компанії були вигнані з ЦАР не через турботу про екологію. Восени 2017 року в ЦАР була зареєстрована компанія Lobaye Invest, яка почала вести геологічну розвідку в префектурі Лобає на південному заході ЦАР, в регіоні з покладами золота та алмазів.
Французьке видання Africa Intelligence у липні 2018 року повідомило, що одним з інвесторів центральноафриканської компанії Lobaye Invest може бути російська компанія «М-Інвест», яку пов’язують із Євгенієм Пригожиним. Звісно, і пресслужба Пригожина, й Міністерство закордонних справ Росії активно заперечували цю інформацію.
Але офіційні особи можуть заперечувати все що завгодно, та як завжди їх із головою видає російська пропаганда. Пригожину недостатньо просто корумпувати владу африканської країни та наводнити країну російськими найманцями з метою наживи на видобутку корисних копалин. Задля власної капіталізації перед Путіним йому потрібно зобразити свою діяльність «во славу России», для чого він і створив свою маленьку медіаімперію.
Однак тут і трапляється прокол. Журналісти розкривають справжні інтереси путінського кухаря у власних сюжетах. У неділю, 7 березня 2021 року, у підсумковій і найрейтинговішій на російському пропагандабаченні програмі «Вести недели с Дмитрием Киселевым» вийшов сюжет журналіста Олександра Рогаткіна про ЦАР.
Буквально за перші 60 хвилин після його показу в ефірі телеканалу «Россія 1» онлайн-майданчики медіагрупи Пригожина вже почали активно поширювати сюжет.
За простим запитом у пошуковику в топі видачі можна побачити тільки медіамайданчики Пригожина. Та це ще не все. Наступного дня репортажем Олександра Рогаткіна рясніють телеграм-канали, які обслуговують інтереси путінського кухаря.
У розгоні сюжету про роботу російських найманців у ЦАР відмітилися практично всі журналісти і блогери, які раніше були помічені в активній підтримці тем, близьких до діяльності Головного управління ГШ РФ (ГРУ). Однак і це ще не все.
Алмазні копальні Рогаткіна
На 6-й хвилині 40-й секунді свого сюжету журналіст Рогаткін повідомляє, що вилітає на гелікоптері подивитися, як російські найманці «зачищають алмазні копальні на річці Уам». Ті самі, які у липні 2019 року були віджаті центральноафриканським парламентом у китайських компаній, імовірно, на замовлення Пригожина.
Ось скриншот із відео Рогаткіна, на якому зображено звивини річки Уам (Ouham).
А ось скриншот із сервісу Google Maps, на якому видно ту саму місцевість.
Знімаючи «зачистку» копалень на камеру, Рогаткін та його оператор бадьоро рапортують про трьох убитих. Герой сюжету Ерік Родонго, командир батальйону урядових збройних сил FACA, говорить, що до «зачистки» копальні нібито перебували під контролем «повстанців». Імовірно, це було вже після того, як центральноафриканський парламент вигнав китайські компанії.
Таким чином, призначення медіагрупи, яку створив Пригожин, стає все очевиднішим. Здобувши успішні результати в сусідньому Південному Судані, де бойовики та медійники Пригожина забезпечили йому стабільний вплив на місцеві еліти, економічні інтереси кухаря поширилися через кордон на Центрально-Африканську Республіку. Золото й алмази стали ласим шматочком, який погано лежав.
Так само, здобувши політичний вплив, росіяни забезпечили зачистку ринку від конкурентів руками місцевого парламенту. А потім, пообіцявши невеличкі відкати, за допомогою найманців забезпечили і фізичну зачистку локацій, де має відбуватися видобуток корисних копалин. Однак щоб усе виглядало пристойно і звично, як радянський інтернаціональний обов’язок, підконтрольні медіа забезпечують правильну інтерпретацію діяльності найманців у ЦАР.
Офіцери й рядові «медіавагнерівців»
Отже, про сміливий сюжет Олександра Рогаткіна щодо вбивства трьох утікачів під час «зачистки» алмазних копалень написали вже згадані нами «РІА ФАН», «Політика сьогодні», «Nation News» та «Економіка сьогодні». Усі вони офіційно входять до медіагрупи «Патріот», яку пов’язують із Пригожиним.
Однак, крім зазначених видань, інформацію «РІА ФАН» стосовно сюжету з ЦАР передрукували такі джерела:
- «Слово і дєло»;
- «Інфореактор»;
- «ПолітРосія»;
- «ПолітЕксперт»;
- «НьюІнформ».
Оскільки прозорість медіавласності онлайн джерел в Росії є більш урегульованою в правовому полі, ніж в Україні, відкриті джерела свідчать, що всі п’ять згаданих видань належать російській юридичній особі ТОВ «НовІнфо» (ОГРН 1167847302039), яку контролюють Дар’я Михайлівна Августинопольська та Дмитро Олександрович Гордєєв (утримує 26% компанії через акціонерне товариство «Ніолапрес»). До них директором «НовІнфо» був Краснов Юрій Едуардович.
Крім того, всі згадані онлайн-медіа зареєстровані за однією адресою, як і взагалі всі медіамайданчики Пригожина, — Санкт-Петербург, проспект Приморський, 78 («Лахта Плаза»).
Ще одним онлайн-виданням, яке також постійно пише про ЦАР і присутність (точніше, нібито відсутність) найманців «Вагнера» є така собі «Журналістська правда», головною редакторкою якої є Ксенія Роджерс, дружина громадянина України Олександра Роджерса, який до Революції гідності працював в українському виданні «Хвиля» Юрія Романенко та, в міру своїх можливостей, критикував політику Путіна.
Після активної діяльності на боці «Антимайдану» Роджерс із дружиною втекли з України, а тепер разом створюють контент в інтересах Євгенія Пригожина на сайті «Журналістська правда».
Таким чином, Пригожин утримує, щонайменше, десять медіамайданчиків, які спільно працюють над одними й тими самими темами, вигідними для бізнесу путінського кухаря. Навіщо так багато, спитаєте ви? Відповідь на це питання є очевидною.
По-перше, чим більше в тебе є зареєстрованих медіа, тим більше ти можеш акредитувати «своїх» журналістів від різних медіа, для того щоби створити «масовку» на потрібних подіях чи інформаційних приводах.
По-друге, це дозволяє використовувати алгоритми таких новинних агрегаторів як «Yandex.Новини». Агрегатори виносять у топ повідомлень за день ті інформаційні приводи, які мають більше унікальних публікацій, формуючи, таким чином, сюжети. Десять онлайн-медіа Пригожина можуть швидко створити десять унікальних публікацій про якийсь інфопривід, подаючи інформацію у вигідному для себе світлі. І в такому контексті даний сюжет потрапить до користувачів платформи Yandex, кількість яких обчислюється мільйонами.
https://myc.news/ua/rassledovaniya_/medamperya_putnskogo_kuharya?fbclid=IwAR0zX8J64nAsvEUYIyf4fXpmRNd18nVbmQHTZDfJeqPiN4YfnZOsXarr0R0
В мае 2018 года Алекс Штайнле касательно реализации проекта «Экополис» проводит консультации с Анатолием Вьяткиным - автором идеи создания немецкой деревни на Урале.
