Ми вчора святкували прибуття,
Тепер п’ємо за пластикові вікна,
І сенси швидкоплинного буття
Крізь призму алкоголю геть помітні.
І серед літа нас не зігріва,
То не в напоях справа – одностайно,
Половою розсиплються слова,
«Немає, - зазначала б молодь, - драйву»
За що там завтра «Будьмо, піднімай!»
Не келихи, не чаші – просто чашки?
Так, за новий планшет мейд ін Китай,
Він скільки грамів, кажеш ти, завважки?
Пообірвались всі наші гачки
І залишились між колод підводних,
Як губернатор-екс, товариш Чмир
Казав про рухи душ все благородних?
І як ти той пасьянс не розкладай,
Кому – начхать, а хто – «уже далече»,
Поклала жінка шлюбу тому край,
То чом не забирає свої речі?
Ми дійдемо до висновку удвох
Який Сірко цей сіромаха Путін.
Життя дрібнішає. Чи Бобік справді здох?
Коли ж ми вип’ємо за щось насправді путнє?
11
