Міноборони
Тут нічого особливо не зміниться, принаймні у 2018-му році. Міністерство, як і раніше, повинне займатися підготовкою держави до оборони, воєнною та військово-технічною політикою, оборонним планування, дбати про розподіл ресурсів, свою кадрову політику, забезпечення ЗСУ тощо. Однак ми також у своїх статтях неодноразово розповідали, що міністр оборони буде цивільною особою (не військовою), і його заступники теж. Тепер це буде прописано в законі.
"Міністр оборони України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням президента України з числа цивільних осіб. Перший заступник міністра оборони України та заступники міністра оборони України призначаються з числа цивільних осіб", - йдеться у статті 15 цього документу.
Тому в прикінцевих положеннях сказали, що цей закон про нацбезпеку набирає чинності з наступного дня його опублікування, окрім статті 15 про призначення цивільного міністра оборони та його заступників, ці положення набирають чинності з 1 січня 2019 року. Тобто ще рік міністр оборони України буде військовослужбовцем, і очевидно, що це Степан Полторак.
Так само в законопроекті прописали, що ціла 16 стаття про перебудову ЗСУ та Генерального штабу набуває чинності з 1 січня 2021 року. Сьогодні Віктор Муженко є і головнокомандувачем ЗСУ, і начальником Генерального штабу ЗСУ. Ці посади мають бути розділені – окремо головнокомандувач і окремо буде начальник Генштабу.
Головнокомандувач стане найвищою військовою посадовою особою, підпорядкованою президенту і міністру оборони, на яку покладатиметься вся повнота повноважень щодо керівництва Збройними силами України. У його підпорядкуванні будуть: Генеральний штаб ЗСУ, Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ, командування видів (окремих родів військ, сил), інші органи військового управління, що не належать до видів (окремих родів військ, сил) Збройних сил України. Детальніше про це йдеться у нашій статті "Армія майбутнього. Хто і як буде керувати Збройними силами?"
От власне це і набере чинності аж з 2021 року.
Також цікаво, як буде діяти реальний Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ. Його очолюватиме Командувач об'єднаних сил (призначається/звільняється президентом), підпорядковується він головнокомандувачу. До його обов'язків входить "планування застосування й управління об'єднаними силами, відповідає за набуття спроможностей у сфері управління, зв'язку та обробки інформації, бере участь у реалізації політики застосування і розгортання сил, розробленні планів".
Замисел застосування об'єднаних сил в операціях затверджується президентом.
У МВС теж особливо нічого не змінилося, що би суперечило прямим законам, які стосуються правоохоронних органів. Єдине, на чому треба наголосити, це те, що у мирний час Національна гвардія виконує правоохоронні функції, а у воєнний час входить до складу сил оборони і підпорядковується головнокомандувачу ЗСУ.
Демократично-цивільний контроль
Українці зможуть контролювати свої Збройні сили або інші силові структури через громадські організації, членами яких вони є, через депутатів представницьких органів влади, яких вони обирають, або ж через ЗМІ, формуючи суспільний запит на інформацію. Тобто демократичність контролю автоматично закладена у праві вибору тих, хто буде прямо здійснювати цей контроль – парламенту та президента.
Далі все просто. Контроль цивільний, бо його здійснюють цивільні (не військові) люди, які перебувають на посаді президента, в парламенті, РНБО, Кабміні та в органах місцевого самоврядування, а з 2019 року і міністр оборони. Ми написали велику статтю про демократичний контроль, де пояснювали, що це таке і як його впроваджують.
Хто уповноважений здійснювати контроль над оборонним сектором, так це президент, Верховна Рада, Кабмін, інші органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, суди і громадськість. Якщо зовсім коротко, то президент контролює увесь сектор безпеки та оборони через РНБО і секретаря Ради. Верховна Рада приймає закони і зокрема оборонний бюджет, тобто регулює видатки і їх використання. Також парламент може створювати тимчасові комісії для розслідування чи контролю питань, які мають суспільний інтерес. Контроль за дотриманням прав і свобод людини в оборонному секторі виконує уповноважений ВРУ з прав людини. Військового омбудсмена поки що не передбачається.
Кабмін забезпечує цей контроль у всіх силових відомствах. Повинен забезпечувати.
І трохи про ЗМІ. Спойлер: нічого для роботи медіа не зміниться. У законі від 2003 року "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” було вказано (УВАГА!), що ЗМІ "сприяють підвищенню престижу служби захисників Вітчизни, зміцненню довіри суспільства до Збройних сил України, інших складових частин Воєнної організації держави, правоохоронних органів". У новому законі такого немає, бо такі розпорядження можуть існувати для будь-якого державного органу, але не для журналістів!
Планування
Ще раз нагадаємо, що принципова зміна має відбутися у власне підходах до планування, враховуючи зміни у безпековому середовищі (всередині країни, на її кордонах та ситуацію з суміжними державами) та економічні і фінансові можливості держави. Довгострокове планування (на понад 5 років, у старому законі – на 12 років), згідно із законом, повинне бути у вигляді наступних документів:
Стратегії національної безпеки, Стратегії воєнної безпеки, Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту (розроблюється МВС про виклики і загрози цивільному населенню та їхнє попередження), Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу (подає Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику) і Національної розвідувальної програми (відповідальний координаційний орган з питань розвідувальної діяльності).
***
Нещодавно міністр оборони США Джеймс Меттіс закликав Верховну Раду якнайшвидше ухвалити закон про національну безпеку, “що забезпечить міцну правову основу для реформ у сфері оборони для підтримки безпечної і демократичної України”. Яке діло голові Пентагону до українського закону і термінів його прийняття? Відповідь напрошується сама – вони хочуть бачити, на що йдуть їхні гроші і як використовується те, що США передає Україні. Це можливо тільки з впровадженням демократичного цивільного і громадського контролю, а також внутрішнього контролю. Чи є гарантія, що закон зможе хоч трохи знизити рівень корупції в оборонному секторі? Немає. Це людський фактор, там все одно залишаються ті самі люди. Поки що.
Далі. Закон покликаний чітко розмежувати повноваження силових відомств і навіть повноваження кожного органу всередині цих відомств. Щоб уникнути дублювання функцій і незрозумілості, хто за що відповідає, хто кому підпорядковується. Це важливо.
Й останнє. Україна прагне стати членом НАТО, це один з пріоритетних національних інтересів, тобто прийняття стандартів Альянсу в підготовці, забезпеченні, командуванні. Закони відповідно треба теж адаптувати. І не стільки цінний закон "Про національну безпеку”, скільки розумно прописані безпекові стратегії та воєнні доктрини, ну і вчасне їх виконання.
Ірина Сампан
Пролізуть усюди, наче ніндзя, гризуть як бультер'єри, всюдисущі, як свідки єгови...
