хочу сюда!
 

Танюха

29 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 29-37 лет

Заметки с меткой «геноцид»

Злочинна діяльність спецзагонів МГБ на Західній Україні

ФЕВРАЛЬ 1949 Р. ЗАПИСКА ПРОКУРОРА КОШАРСКОГО Н.С.ХРУЩОВУ

«Совершенно секретно»

Военный прокурор войск МВД Украинского округа 15 февраля 1949 г. № 4/001345

Секретарю Центрального Комитета КП(б) Украины товарищу Н.С.Хрущеву

«ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА О ФАКТАХ ГРУБОГО НАРУШЕНИЯ СОВЕТСКОЙ ЗАКОННОСТИ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ т. н. СПЕЦГРУПП МГБ» 

Министерством Госбезопасности Украинской ССР и его управлениями в Западных областях Украины, в целях выявления вражеского, украинско-националистического подполья, широко применяются т. н. спецгруппы, действующие под видом бандитов «УПА». Этот весьма острый метод оперативной работы, если бы он применялся умело, по-настоящему конспиративно и чекистски подготовленными людьми, несомненно, способствовал бы скорейшему выкорчевыванию остатков бандитского подполья. Однако, как показывают факты, грубо-провокационная и неумная работа ряда спецгрупп и допускаемые их участниками произвол и насилия над местным населением, не только не облегчают борьбу с бандитизмом, но наоборот, усложняют ее, подрывают авторитет советской законности и бесспорно наносят вред делу социалистического строительства в Западных областях Украины.

Например: 1. В марте 1948 года спецгруппа, возглавляемая агентом МГБ «Крылатым», дважды посещала дом жителя с. Грицки Дубовицкого р-на Ровенской области — Паламарчука Гордея Сергеевича, 62 лет, и, выдавая себя за бандитов «УПА», жестоко истязала Паламарчука Г.С. и его дочерей Паламарчук А.Г. и Паламарчук З.Г., обвиняя их в том, что, якобы, они «выдавали органам МГБ украинских людей». «Крылатый» и участники его группы подвергали пыткам Паламарчук А. Г. и Паламарчук З.Г., подвешивали, вливали им в нос воду и, тяжко избивая, заставили Паламарчук З.Г. и Паламарчук А.Г. дать показания, что они с органами МГБ связаны не были, а, наоборот, были связаны с участниками украинского националистического подполья. Участники спецбоевки предупредили членов семьи Паламарчука о том, что если они посмеют заявить органам Советской власти о посещении их дома бандитами, то над ними будет учинена расправа. На основании полученных таким провокационным путем «материалов», 18 июля 1948 года Дубровицким РО МГБ Паламарчук З.Г. и Паламарчук А.Г. были арестованы, причем, как заявили арестованные, сотрудники райотдела МГБ во время допросов их также избивали, заставляли продолжительное время стоять на ногах и требовали, чтобы они дали показания о связи с бандитами. В результате вмешательства Военной Прокуратуры провокационный характер обвинения Паламарчук З.Г. и Паламарчук А.Г. был установлен, и постановлением УМГБ от 24 сентября 1948 г. дело по обвинению указанных лиц было прекращено.

В ночь на 22 июля 1948 г. спецгруппой МГБ из с. Подвысоцкое Козинского р-на Ровенской области был уведен в лес местный житель Котловский Федор Леонтьевич, которого участники спецгруппы подвергали пыткам, обвиняя его в том, что у него в доме часто останавливаются работники из числа совпартактива и в том, что якобы он выдавал органам Советской власти бандитов. Эти провокационные действия преследовали цель путем истязаний и угрозы лишения жизни заставить Котловского дать показания, что он является врагом советской власти. В результате истязаний Котловский находился на излечении в больнице с 27 июля по 27 августа 1948 г. По заключению больницы, Котловскому Ф.Л. были нанесены тяжелые телесные повреждения, с явлениями сотрясения мозга и омертвлением мягких тканей тела.

В ночь на 22 июля 1948 г. той же спецгруппой был уведен в лес житель с. Ридкив Михальчук С.В., инвалид Отечественной войны. В лесу Михальчук был подвергнут допросу, во время которого его связывали, подвешивали и тяжко избивали, добиваясь таким путем показаний о связи с бандитами. Продержав Михальчука в течение 2 суток в лесу, участники спецгруппы его отпустили, причем в результате избиений он в течение 7 дней находился на стационарном излечении в больнице.

В ночь на 23 июля 1948 г. этой же спецгруппой из с. Подвысоцкое была уведена в лес гр-ка Репницкая Нина Яковлевна, рожд. 1931 г. (т.е. 17-ти лет. В.К.). В лесу Репницкая была подвергнута пыткам. Допрашивая Репницкую, участники спецгруппы тяжко ее избивали, подвешивали вверх ногами, вводили в половой орган палку, а затем поочередно изнасиловали. В беспомощном состоянии Репницкая была брошена в лесу, где ее нашел муж и доставил в больницу, в которой находилась продолжительное время на излечении. Из приведенных выше примеров видно, что действия т. н. спецгрупп МГБ носят ярко выраженный бандитский антисоветский характер и, разумеется, не могут быть оправданы никакими оперативными соображениями. Не располагая достаточными материалами, т. н. спецгруппы МГБ действуют вслепую, в результате чего жертвой их произвола часто являются лица, не причастные к украинско-бандитскому националистическому подполью.

Наряду с этим следует указать, что этот метод работы органов МГБ хорошо известен ОУНовскому подполью, которое о нем предупреждало и предупреждает своих участников. В частности, об этом свидетельствует факт обнаружения у убитого бандита «Гонты» полного отчета о провокационных действиях спецгруппы МГБ в отношении гр-на Котловского. Не являются также секретом подобные «операционные комбинации» и для тех лиц, над которыми участники спецгрупп чинили насилия, например: В августе 1948 года Военной Прокуратурой было прекращено дело арестованных Львовским областным Управлением МГБ Стоцкого Степана Петровича и Дмитрук Екатерины Григорьевны. Указанные лица в сентябре 1947 года были незаконно арестованы и поскольку никаких материалов об их антисоветской деятельности не было, они были пропущены через спецбоевку МГБ, где в результате применения незаконных методов допроса вынуждены были оговорить себя. Насколько жестокими были пытки, которым подвергались указанные выше граждане, свидетельствует тот факт, что Стоцкий с 22 сентября 1947 года по январь 1948 года находился на излечении в Лопатинской больнице и в стационаре внутренней тюрьмы УМГБ по поводу глубоких и обширных язв, образовавшихся в результате физического воздействия на мягкие ткани тела. В процессе следствия выяснилось, что Стоцкому стало известно, что его избивали не бандиты, а лица, имеющие отношение к органам МГБ. В связи с отсутствием материалов для предания суду, СТОЦКИЙ и ДМИТРУК, почти спустя год после их ареста, из-под стражи были освобождены.

В апреле 1943 года Львовским Облуправлением МГБ была освобождена из-под стражи Зацерковная Мария, рожд. 1927 года, арестованная Заболоцким РО МГБ Львовской области. В процессе расследования дела было установлено, что Зацерковная была пропущена через спецбоевку, где, будучи избитой и под угрозой повешения, вынуждена была оговорить себя, что состоит в «ОУН» и является станичной. 10 октября 1948 года Здолбуновским райотделом МГБ, Ровенской области, был арестован за пособничество бандитам житель хутора Загребля, Здолбуновского района Дембицкий Петр Устинович. Дембицкий обвинялся в том, что по заданию бандитов «ОУН» собирал для них зерно. Расследованием установлено, что в сентябре 1948 года к нему в дом явились вооруженные бандиты и потребовали, чтобы он среди жителей хутора собрал для них 30 центнеров хлеба. Боясь репрессии за невыполнение этих требований, Дембицкий обратился к некоторым жителям хутора с просьбой собрать зерно, но в этом ему граждане отказали. Спустя несколько дней к Дембицкому вновь явилось несколько человек вооруженных и, дав ему время один час, приказали собрать у жителей хутора зерно и доставить в указанное место. Боясь неизвестных, Дембицкий запряг свою лошадь, погрузил на повозку 3 мешка лично ему принадлежащего зерна и повез это зерно в указанное неизвестными место. Однако неизвестные, как оказалось, участники спецгруппы МГБ, доставили Дембицкого в райотдел МГБ, где был составлен акт о задержании Дембицкого с поличным. После ареста Дембицкого, в Военную Прокуратуру явилась его жена, которая среди посетителей вела разговоры о том, что под видом бандитов действовали сотрудники МГБ, запугавшие и спровоцировавшие её мужа.

Подобные факты из деятельности спецгрупп МГБ, к сожалению, далеко не единичны и, как показывает следственная практика, если в отдельных случаях спецгруппам, путем насилия и запугивания, все же удается получить «признательные показания» от отдельных лиц о связи их с бандитским подпольем, то добросовестное и проведенное в соответствии с требованиями закона расследование неизбежно вскрывает провокационную природу этих «признательных показаний», а освобождение из тюрьмы арестованных по материалам спецгрупп влечет за собой дискредитацию советской законности, органов МГБ и возможность использования каждого случая (провокаций) во вражеских, антисоветских целях украинскими националистами. Выступая в роли бандитов «УПА», участники спецбоевок МГБ занимаются антисоветской пропагандой и агитацией. Однако серьезная опасность подобной деятельности заключается не только в этом. Выступая в роли украинских националистов, участники спецбоевок идут дальше по линии искусственного, провокационного создания антисоветского националистического подполья.

Как показало расследование, проведенное Управлением Охраны МГБ Ковельской ж. д. по делу Ногачевского Ф. И. и других, спецгруппа Ровенского Областного Управления МГБ в составе «Степового», «Верхового» и других, действуя провокационным путем, проводила среди граждан Козинского района, Ровенской области, антисоветскую агитацию, обрабатывала граждан в националистическом духе, создала из местного населения антисоветскую националистическую группу в составе 9 человек, через которую проводила сбор денежных средств и продуктов питания, якобы для нужд «УПА». Не говоря уже о том, что подобная «деятельность», которую кое-кто пытается оправдать соображениями оперативного характера, прямо направлена против мероприятий партии и правительства, проводимых в Западных областях Украины,— кто может поручиться за то, что «обработанные» таким провокационным путем лица не уйдут из-под контроля органов МГБ и не совершат террористический акт, диверсию или иное злодеяние. Ведь имеют же место факты, когда в результате беспечности и притупления бдительности со стороны отдельных работников МГБ даже агентура МГБ выходила из-под контроля органов государственной безопасности и занималась антисоветской деятельностью.

Например: в ночь на 13 сентября 1948 года в с. Ставки, Ровенского района, Ровенской области, участниками антисоветской националистической организации был разоружен боец самоохраны Ковалишин и совершен террористический акт над жительницей с. Ставки Кучинец Лидией Фадеевной, являвшейся секретным сотрудником органов МГБ. Как установлено предварительным и судебным следствием, организаторами данной националистической группы и инициаторами убийства гр-ки Кучинец Л. Ф. являлись секретные сотрудники Ровенского РО МГБ — Парфенюк Н. В. и Грицай С. И., которые в результате преступного делячества и притупления бдительности со стороны Нач-ка РО МГБ майора Егорова к уголовной ответственности привлечены не были.

Получив данные о причастности Парфенюка и Грицая к националистической организации, разоружению бойца группы самоохраны и убийству гр-ки Кучинец Л. Ф., Нач-к РО МГБ майор Егоров вызвал Парфенюка и Грицая в РО МГБ и, установив в беседе с ними, что они являются организаторами и участниками перечисленных выше преступлений, тем не менее не арестовал их, а по «оперативным соображениям» отпустил. Воспользовавшись этим, Парфенюк и Грицай, предупредив о возможных арестах других участников террористической группы, скрылись. Участники спецбоевок МГБ совершают ограбления местных граждан. По сообщению Козинского райпрокурора, Ровенской области, в июле 1948 года на территории района ими были ограблены граждане Швейда Йосиф, Грабовский Иван и другие. Подобные факты имели место и в других областях и районах. Эти грабежи, как и другие нарушения советской законности, оправдываются также оперативными соображениями и не только рядовыми работниками МГБ, но и самим Министром тов. Савченко, который в беседе со мной заявил: «Нельзя боевки посылать в лес с консервами. Их сразу же расшифруют». Таким образом, грабежи местного населения спецбоевиками рассматриваются как неизбежное зло и политические последствия подобных эксцессов явно недооцениваются.

Насилия и грабежи, даже самый факт появления в населенном пункте спецбоевок, действующих под видом банды, как и любое бандитское проявление, действует на жителей устрашающе и несомненно мешает делу социалистического строительства в Западных областях УССР, создает у некоторой части населения ложное мнение о том, что бандитское подполье еще сильно, что его следует бояться и т. п. ОУНовские бандиты терроризируют граждан, желающих вступить в колхозы, но если в селе появляется не ОУНовская банда, а действующая под видом банды спецбоевка, от этого положение не меняется.

В этом отношении характерен следующий случай: 28 сентября 1948 года в Каменец-Подольский горотдел МГБ колхозники села Завалье по телефону сообщили, что в селе появилась вооруженная банда в составе 12 человек, которая подошла к кооперативу и колхозному амбару, проверила замки, а затем проследовала в направлении с. Слободка-Рихтецкая. Фактически это была не ОУНовская банда, а спецбоевка Тернопольского областного управления МГБ. Характерно, что эту спецбоевку приняли за банду не только колхозники, но и работники Каменец-Подольского горотдела МГБ, откуда для ликвидации «банды» на грузовой автомашине была направлена группа сотрудников и офицеров Каменец-Подольского военного училища МВД.

Эта «операция» закончилась тем, что в результате аварии автомашины были убиты офицеры — ст. лейтенант Харченко И. П. и лейтенант Кирпачев В. М., а 16 офицеров и шофер-солдат Кондрацкий получили телесные повреждения. Примеры из деятельности спецгрупп, повлекшие преступные результаты, можно бы было продолжить, но материалы, которыми располагает Военная прокуратура, конечно, не исчерпывают всех случаев нарушения советской законности, допускаемых спецгруппами. Факты, о которых я докладываю Вам, были вскрыты в процессе расследования конкретных следственных дел, однако не каждый случай нарушения советской законности находит свое отражение в следственных делах и расследуется. Мне кажется, что большинство фактов именно не расследуются.

Больше того, если Военная прокуратура и ставит перед МГБ УССР вопросы о наказании преступников, грубо попирающих советские законы, то со стороны МГБ УССР это не находит должного и быстрого реагирования: выискиваются не столько доказательства преступной деятельности лиц, грубо нарушивших закон, сколько различные поводы для того, чтобы «опровергнуть» факты, сообщенные Военной прокуратурой, и заволокитить следствие. Например, о фактах грубейшего нарушения законности спецбоевиками УМГБ Ровенской области Военная прокуратура сообщила в МГБ УССР еще в начале октября 1948 года, но тем не менее преступники были арестованы только в феврале с. г., причем до ареста их Начальник Управления МГБ по Ровенской области тов. Шевченко пытался «опровергнуть» факты, вскрытые Военной прокуратурой, и убедить секретаря Ровенского обкома КП (б)У тов. Бегму, что эти факты якобы расследовались и нашли подтверждение.

Органы МГБ под руководством партии проводят огромную работу по выкорчевыванию остатков украинско-националистического бандитского подполья, в борьбе с которыми хороши все средства и нужны хитрость и изворотливость. Но несмотря на сложность обстановки и коварность врага, недопустимы нарушения партийных и советских законов, недопустимы нарушения постановлений СНК СССР и ЦК ВКП (б) от 17 ноября 1938 года и постановления ЦК КП (б) У от 23 января 1948 года, на что Вы, Никита Сергеевич, неоднократно указывали. Поэтому, как коммунист, для которого партийные решения являются незыблемым законом жизни, я считаю своим долгом о приведенных выше фактах доложить Вам.

Военный прокурор войск МВД Украинского округа

полковник юстиции Кошарский

Листопад 1944 р. Тернопільський обком КП(б)У

ПОСТАНОВА БЮРО ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ОБКОМУ КП(Б)У ПРО ПОРУШЕННЯ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ЗАКОННОСТІ ПРАЦІВНИКАМИ НКВС У с. КРИВЕНЬКЕ ПРОБІЖНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25 листопада 1944 р.

ДОПОВІДЬ ВІЙСЬКОВОГО ПРОКУРОРА тов. БАРТКОВА

До обкому КП(б)У надійшла доповідна записка секретаря Пробіжнянського РК КП(б)У Шинкаренка про факти грубого порушення революційної законності групою працівників НКВС і начальником штабу 174 ОСБ майором Полянським у с. Кривеньке Пробіжнянського району. Завдяки здійсненій перевірці шляхом виїзду на місце і матеріалам слідства, проведеного військовим прокурором військ НКВС, установлено:

21.10.44 р. до с. Кривеньке прибула група у складі 15 чол. для виселення сімей активних членів ОУН і УПА. У селі група була обстріляна бандою, що знаходилась там. Втративши 3-х чол. убитими, група повернулась до райцентру. Вранці 22 жовтня для ліквідації банди у с. Кривеньке з м. Чорткова прибули бійці військ НКВС близько 60 чол., на чолі з майором Полянським і представником УНКВС мол. лейтенантом Молдовановим, але бандитів у селі не виявили. Перебуваючи у нетверезому стані, майор Полянський, мол. лейтенант Молдованов розстріляли ні в чому не винних громадян віком від 60 до 80 років у кількості 10 чол. і спалили 45 будинків з надвірними будовами, хатнім майном і великою кількістю намолоченого хліба. Серед убитих 5 сімей е червоноармійськими (Капустяник В., Поломар М., Остапчук І., Савуряк А., Київський П.). З числа 45 спалених будинків близько 20 є червоноармійськими. Присутні при підпалюванні дворів і розстрілах громадян начальник райвідділу НКДБ Бєляєв, начальник райвідділу НКВС Костін, райвоєнком Кондрашкін не вжили рішучих заходів для припинення провокаційних дій з боку майора Полянського і молодшого лейтенанта Молдованова, а навпаки, були безучасними свідками, коли їх підлеглі брали активну участь у розстрілах громадян і підпалюванні дворів. Помічник оперативного уповноваженого райвідділу НКВС Литвак п’яним особисто розстріляв двох старих людей і дав наказ спалити два будинки. Помічник оперативного уповноваженого райвідділу НКДБ Полянський спалив п’ять будинків. Оперативний уповноважений райвідділу НКВС Смирнов застрелив за наказом Молдованова старого. Начальник паспортного столу райвідділу НКВС Фірсов забирав горілку в будинках громадян села, напився мертвецьки п’яним загубив головний убір і п’яним же був доставлений у райцентр. Працівник районного військового комісаріату капітан Починець особисто підпалив будинок, брав участь у пиятиці. Бійці вказаної групи за наказом майора Полянського і молодшого лейтенанта Молдованова стріляли гусей, займались мародерством, користуючись панікою серед населення, що була викликана пожежами й розстрілами. Бюро обкому КП(б)У вважає подібні дії майора Полянського і молодшого лейтенанта Молдованова провокаційними, спрямованими на те, щоб викликати невдоволення з боку населення. Бюро обкому КП(б)У постановляє:

·         Доручити військовому прокурору військ НКВС тов. Барткову упродовж 10 днів закінчити слідство і передати матеріали військовому трибуналу на майора Полянського і молодшого лейтенанта Молдованова, і помічника оперуповноваженого Пробіжнянського РВ НКВС Литвяка, як на організатора підпалення будинків і розстрілу ними ні в чому не винних громадян с. Кривеньке.

·         За невжиття заходів з метою припинення провокаційних дій у с. Кривеньке зняти з роботи заступника РВ НКВС Пробіжнянського району тов. Костіна і начальника РК НКДБ тов. Бєляєва. Питання про партійність тт. Бєляєва і Костіна розглянути після закінчення слідства.

·         Доручити начальнику облуправління НКВС тов. Малініну притягти до відповідальності учасників підпалювань дворів і розстрілу у с. Кривеньке оперуповноваженого РВ НКВС Смирнова, начальника паспортного відділу РВ НКВС Фірсова, оперативного РВ НКДБ Полянського.

·         Зобов’язати секретарів партійних організацій УНКВС і УНКДБ обговорити дане рішення на закритих партійних зборах первинних партійних організацій УНКВС і УНКДБ.

·         Зобов’язати секретаря Пробіжнянського РК КП(б)У тов. Шинкаренка подати допомогу у придбанні лісу для будівництва помешкань для сімей червоноармійців, що були спалені.

Секретар Тернопільського обкому КП(б)У ]

В. Дружинін

* * *

ВИТЯГИ З АРХІВІВ

"25 октября 1944 г. участковый уполномоченный Порицкого района Волынской области Воротников получил задание от начальника районного отдела НКВД задержать в селе Ляхово гражданина Парфенюка, якобы дезертировавшего из Красной Армии. Взяв четырех бойцов из местной охраны общественного порядка, Воротников в 20.00 окружил дом Парфенюка и ворвался в него. В доме находилась семья Парфенюка: жена, два сына, три дочери, из них одна трехмесячного возраста. Не обнаружив Парфенюка, Воротников застрелил его жену, пятнадцатилетнего сына, трех дочерей, в том числе трехмесячного ребенка (!). В живых остался только младший сын, который спрятался на печке. Расстреляв семью Парфенюка, Воротников с целью сокрытия своего преступления поджег дом и сарай Парфенюка, однако после его отъезда дом был спасен жителями села. Возвратившись в районный центр, Воротников объяснил, что якобы "из дома Парфенюка в него стреляли бандиты”. При расследовании Воротников был уличен оставшимся в живых сыном Парфенюка, после чего он сознался в совершенном преступлении. Впоследствии установлено, что гражданин Парфенюк находится в Красной Армии и никогда из нее не дезертировал. (Центральний Державний архів громадських об’єднань України. Фонд 1. Опис 30. Справа 183. Лист 6).

"…в ночь на 30 октября 1944 г. в село Смородовэ была направлена группа работников Млиновского РО НКВД Тернопольской области под руководством милиционера Шваба и участкового уполномоченного Клименко с заданием установить, посещают ли бандиты дом священника Прибытовского. Прибывшая группа, вместо продуманных действий по выполнению задания, подошла к дому священника и открыла беспорядочную стрельбу, в результате чего был зажжен сарай. Войдя в дом, прибывшие работники НКВД нанесли несколько ударов Прибытовскому, разбили всю его мебель. Не успокоившись на этом, участковый уполномоченный Клименко и милиционер Шваб вывели на улицу священника Прибытовского, его жену, одиннадцатилетнего сына, 70-летнего отца и дочь, всех их поставили на колени перед горящим сараем, а в это время забрали всю одежду и ценности, принадлежащие семье священника. После совершенных издевательств участковый уполномоченный Клименко отвел в сторону священника Прибытовского и расстрелял его” (там же, лист 6). 

ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА НАЧАЛЬНИКА ОТДЕЛА КОНТРРАЗВЕДКИ "СМЕРШ” ВНУТРЕННИХ ВОЙСК МВД ПОЛКОВНИКА ПАВЛОВА ЗАМ.НАРКОМА Т. СТРОКАЧУ, № 5694/30 ОТ 18 ИЮЛЯ 1946 Г. "ОБ ОТРИЦАТЕЛЬНЫХ НАСТРОЕНИЯХ СРЕДИ ЛИЧНОГО СОСТАВА ЧАСТЕЙ И СОЕДИНЕНИЙ ВВ МВД УКРАИНСКОГО ОКРУГА”:

"…на протяжении II квартала 1946 г. среди личного состава оперативных войск МВД Украинского округа зарегистрировано ряд случаев, когда отдельные военнослужащие войск МВД, имея широкое общение с окружением в районах западных областей Украины, подвергаются влиянию враждебной среды и ОУНовского подполья, скатываются не только на путь преступлений, но и являются носителями разных антисоветских настроений. Причем по своему содержанию нездоровые высказывания распространяются по двум основным направлениям: во-первых, в направлении клеветы на колхозное строительство и восхваление единоличной жизни крестьян в западных областях УССР и за границей; во-вторых, нежелание вести борьбу с украинско-немецкими(!) националистами. Об этом свидетельствуют следующие факты: — рядовой взвода связи третьего стрелкового батальона 332-го стрелкового полка Захаров в беседе среди бойцов на тему борьбы с ОУНовским подпольем 2 мая 1946 г. заявил: "Самостийники живут лучше, чем наш народ. Поэтому они и борются за свои интересы и борьбы не прекращают, а наоборот, ушли в глубокое подполье, и все же ведут борьбу с советской властью”; — рядовой второго стрелкового батальона 332-го стрелкового полка ВВМВД Ушаков, будучи недовольным службой в войсках МВД по поводу проводящихся операций с бандитами в начале июля 1946 г. в присутствии старшего сержанта Сулейманова заявил: "Разве в этом доме мы найдем врагов советской власти, тогда как население сел отдает нам все до последнего куска хлеба? Зачем нас гонять по селам и заставлять наводить страх на этих людей?”.

…командир 3-го взвода первой стрелковой роты 86-го стрелкового полка младший лейтенант Н. Казаков, участвуя со своими подразделениями в проводимых операциях по борьбе с бандами УПА, систематически нарушает революционную законность: производит незаконные задержания местных жителей, подвергает задержанных во время допросов нечеловеческим пыткам, в результате чего одна из задержанных, гражданка Дума, будучи на допросе, умерла…

…практика нарушений советской законности и допросов задержанных лиц, в том числе и женщин, с применением избиений и прочих пыток в первом батальоне 86-го стрелкового полка вошла в систему, и командованием батальона такая практика поощряется. Больше того, заместитель командира батальона капитан Шашин лично сам неоднократно участвовал в подобных "допросах” задержанных и применял к ним пытки. … Такая практика избиения задержанных и применения к ним пыток введена работниками местных органов МВД в лице начальника Подгаецкого РО МВД лейтенанта Юрьева и его заместителя старшего лейтенанта Рылова”

Рибний геноцид в Київському водосховищі

   Екологічна катастрофа почалася на Київському водосховищі ще в цю зиму із-за сильних морозів. Але те, що раніше приймали за брак кисню для риби, виявилося лише
невеликою неприємністю. В середині лютого вже спостерігалося масове вимирання риби в руслі Дніпра та Десни вище київського водозабору. Риба потерпала від задухи під півметровим шаром криги. Тоді сотні рибаків рубали ополонки і ловили хто скільки міг унести і зловити, тоді середній улов становив приблизно 6 кг. на людину. Рибнагляд почав боротися з цим, аргументуючи, що ловля йде безпосередньо над зимувальними ямами, перевіряючи рибні квитки та дотримання Правил любительського рибальства.
   Взагалі за статистикою через намивання берегів у руслі Дніпра (багатенькими дядьками під маєткиmoney ) кількість риби в Київському водосховищі щорічно зменшується на 10-15 %. В результаті забудови прибережної території поблизу селища Козин, яка була місцем природного нерестовища, риба звідти пішла і це незворотній процес. Зменшились популяції окремих видів риби : щуки, судака, сома.tears
   Але це були лише ягідкиunsmile , квіточки почалися приблизно в десятих числах березня. 13 березня 2010р. Державною екологічною інспекцією в Київській області  проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства під час використання водних живих ресурсів на території Київського водосховища в Київській області,  із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції України, громадських інспекторів з охорони довкілля та засобів масової інформації.
   В ході перевірки виявлено:  Дніпровське басейнове управління водних ресурсів з метою прийому талих вод та захисту населення від паводку здійснило скид поверхневих вод, чим понизило рівень води в  Київському водосховищі (більш ніж на 1 метр.) В результаті скиду води зменшилась концентрація розчиненого кисню в поверхневій воді і, як наслідок, стався  замор водних живих ресурсів (окремі види риби та малька), значна кількість риби придавлена суцільною кригою водосховища. Тисячі людей в нижній частині водосховища вздовж дамби здійснюють розкол криги та вилучають із криги руками і підсаками розчавлену та мерзлу рибу. Вага вилученої риби в кожного громадянина становить приблизно від 10 до 20 кг, а деяких випадках і більше. В’їзд автотранспорту на дамбу вільний. Вилучення із криги розчавленої та мерзлої риби, не є порушенням Правил рибальства, оскільки гниття мертвої  риби призведе до отруєння поверхневих вод Київського водосховища.

   Рибалки-любителі виявили загрозу тільки сьогодні до обіду (14.03.10). І почали сколювати лід на мілині в районі 3 км від греблі і біля селища Лебедівка, Вишгородського району.
«Ще вчора я був на цьому ж місці в 3 км від дамби і ніяких ознак масової загибелі риби не спостерігалося.(Ще були останні запаси кисню у воді) Сьогодні ж зранку стало зрозуміло, що після різкого скидання води вся риба що стояла досі на мілинах загине. Тому ми почали колоти лід і звільняти невеликі екземпляри, і ловити руками велику рибу. Буквально за годину на моїх очах з ополонок дістали більше десятка сомів і щук на зріст людини » - зі слів одного очевидця рибака.

   Прибулі на місце мору представники інспекції рибоохорони спочатку повели себе неадекватно, стали перешкоджати рибалкам на льоду і при виїзді з траси на автомобілях, мотивуючи свої дії забороною будь-якого вилову в місці зимувальних ям перед дамбою. «Але через кілька годин, коли сюди прибуло величезне число рибалок з Києва та навколишніх сіл Вишгородського району, стало зрозуміло, що під льодом загине більше, ніж рибалки зможуть забрати», - резюмує співрозмовник.
   Риба, що страждає через кисневе голодування і раніше збилися біля нечисленних тріщин в льоду, зараз опинилася у крижаній пастці і масово гине. На це побічно вказує запах, що відчувається вже на під'їзді до київської дамби.
   Щоб врятувати становище, рибалки на Київському водосховищі кілька тижнів тому почали рубати лунки. У них вставляють снопи з очерету, щоб проходило повітря. Криголам у водосховище пройти не може, він знаходиться в річпорту Києва (У нас так завжди знаходиться там де він на цей час не потрібен unsmile ) і через шлюзи не пройде, тому в операції брали участь добровольці, рибоохорони, МНС, рибалки.
   Київська ГЕС скинула воду в результаті в Дніпрі загинуло більше 100 тонн риби. Зі слів екологів екосистемі завдано значної шкоди, відновлення стану буде тривати більше 4-5 років. Зроблено це було, щоб не допустити підтоплення будинків у Конче Заспіmoney . Хіба це не екологічна катастрофа? Порушено цілу біосистему! Винних не знайдено!!! Але цікаво, що катастрофи можна було уникнути - чиновники визнають, що риба могла б жити, якби перед спуском води з водосховища, просто пройшов криголам. Рішення спускати воду було прийняте міжвідомчою комісією при Держкомводогоспі. На думку керівника ЦОС КиєвДержРибОхрана, Ігоря Тихолаза, про рибалку на місці катастрофи можна забути років на п'ять.
   Всілякі газетки ( Комсомольська правда в Україні наприклад) пишуть про якусь циклічність мору риби, ніби виправдовуючи тупізм і ненажерство чиновників, які зажиріли на своїх місцях і пальцем поворухнути задля порятунку риби не хочуть. Розмірений тон статті вражає: Від задухи риба гине щороку. У нинішню зиму ситуація наблизилася до критичної. За словами фахівців, якщо терміново не вжити заходів, втрати становитимуть десятки тонн...
«У подібних явищах помітна якась циклічність - вони відбуваються раз на десять років. Останній такий мор закінчився загибеллю близько 35 тонн риби. Причина банальна - товстий шар льоду і 20-сантиметрова шапка снігу перекривають доступ сонячному світлу і кисню у воду. На дні припиняється процес фотосинтезу, водорості починають гнити, виділяючи небезпечні гази: метан, сірководень, вуглекислий газ. Риба просто задихається. В особливій небезпеці Київське водосховище»

   Київодоканал допускає обмеження водозабору води з Дніпра в разі погіршення її якості через загибель риби. Частковий водозабір води з Десни здійснюється, як і раніше, Деснянська водопровідна станція, а також плавуча насосна станція Роса-300, яку Київодоканал  готує до роботи в разі потреби. Частина води, забраної з Десни, буде перекидатися по трубопроводах на споруди Дніпровської водопровідної станції. Повністю відмовитися від забору дніпровської води технічно неможливо, але 70% деснянської води викачується, і частково використовується дніпровська. Вже зараз дослідження фіксують підвищений рівень заліза і марганцю у воді обох річок і знижений рівень кисню.

ПЕКЛО:НКВД на Західній Україні в 1939 - 1941 рр.

Організатори і виконавці масових етнічних убивств на території України у довоєнний період
Товарищ Цисаров, оперуполномоченный НКВД в Черткове: "ДАЙ НОЖ! РЕЖЬ ГРУДЬ!"

Центральне керівництво масовими убивствами
товарищ Чернышев - зам. народного комиссара внутренних войск НКВД СССР. товарищ Волхонский - зам. начальника 1 отдела тюремного управления НКВД СССР, капитан госбезопасности СССР. товарищ Сергиенко - народный комиссар внутренних дел УССР, майор государственной безопасности. товарищ Ткаченко - зам. народного комиссара государственной безопасности УССР, майор госбезопасности. товарищ Филиппов - начальник тюремного управления НКВД УССР, капитан госбезопасности. политрук Демехин - зам. начальника тюремного управления НКВД УССР. товарищ Коршевер - зам. начальника отдела тюремного управления НКВД УССР, лейтенант госбезопасности. товарищ Панин - представитель республиканского НКВД в Бережанах, капитан государственной безопасности. товарищ Попереля В.Н. - старший инструктор политотдела тюремного управления НКВД УССР.
Львівска область
товарищ Харитонов Л.П. - прокурор Львовской области (с 04.10.1939 по 29.06.1941 и с 10.11.1943 по 01.09.1944). товарищ Дятлов - начальник УНКВД по Львовской области, капитан милиции. товарищ Сергиенко В.Т. - начальник УНКВД по Львовской области. товарищ Коноваленко О.А. - заместитель начальника УНКВД по Львовской области. товарищ Михайлов - заместитель начальника УНКВД по Львовской области. товарищ Шумаков - начальник следственной части УНКВД по Львовской обл. товарищ Козлов - начальник следственной части УНКВД по Львовской обл. товарищ Лерман - начальник тюремного отделения УНКВД по Львовской области, лейтенант государственной безопасности. товарищ Попов А.В. - начальник тюрьмы НКВД № 1 товарищ Шевченко И.Д. - начальник тюрьмы НКВД № 2 товарищ Козин П.А. - политрук тюрьмы НКВД № 2 товарищ Запутуряев Г.М. - сержант в тюрьме НКВД № 2 товарищ Гуткова В.Г. - секретар тюрьмы НКВД № 2 товарищи Соломенников Ф.К., старшина Струнников В.М., Сорокин Е.М, командир отделения Шадский О.И. - соучасники массовых убийств в тюрьме НКВД № 2 товарищ Лаврышев Д.П. - секретар коммунистической партийной организации ОУНКВД товарищ Арсеев - опер. уполномеченный тюремного отделения во Львовской обл. товарищи Стадниченко И.А., Дорфман О.Ш., Климочкин П.П., Селивестров С.Ф., Мухин В.О., Гуленко П.Е., Приз М.К., Гандин В.И., Зеленский В.П., Лвчинников О.Т. - убийцы из следственного обласного УНКВД товарищ Малишев М.В. - начальник Бибрского НКВД товарищ Евграфов - начальник Бродского НКВД товарищ Волков О.П. - начальник Буского НКВД товарищи Калинин О.П., Телушкин Б.С. - Вынниковский НКВД товарищ Нусимович О.В. - Глынянский НКВД товарищ Крикун А.М. - Горынецкий НКВД товарищ Матвеев З.А. - Городоцкий НКВД товарищ Андреев П.А. - Дунаивецкий НКВД товарищи Гусев И.М., Гриднев Ю.П. - Жовковский НКВД товарищ Бурков И.Д. - Золочивский НКВД товарищи Губаренко С.Р., Дарченко Ф.Г. - Камянко-Струмиловский НКВД товарищ Кравченко М.П. - Краковецкий НКВД товарищ Насад Т.А. - Красненский НКВД товарищ Литунов Ф.И. - Куликовский НКВД товарищи Русанов Я.Ф., Дегтярец Г.С. - Лопатинский НКВД товарищи Сырцов И.Ф., Хомутов С.В. - Львовский НКВД товарищ Челандин О.О. - Ляшковский НКВД товарищи Часукий С.М., Панин И.О. - Немировский НКВД товарищ Гаспаров А.И. - Ново-Ярычивский НКВД товарищ Горбач Д.П. - Олесковский НКВД товарищ Попов И.А. - Перемышлянский НКВД товарищ Куприянов И.Г. - Подкаменский НКВД товарищ Коломийчук В.И. - Поморянский НКВД товарищ Чорных И.И. - Поныквинский НКВД товарищи Клохтин И.Д., Черпаков К.Д. - Рава-Руський НКВД
Тернопільська область
товарищ Чоботов - начальник НКВД в Тарнополе. товарищ Глова - опер. уполн. Тарнопольского НКВД, младший лейтенант товарищ Максимов - начальник НКВД в Бережанах, Тарнопольской обл. товарищ Красан - начальник тюрмы в Бережанах. товарищ Молитвинов - политрук тюрмы НКВД в г.Бережаны товарищ Вадис - рай. НКВД в Бережанах, капитан государственной безопасности товарищ Литвин - опер. уполн. Бережанской тюрмы. товарищ Рябов - начальник тюрмы НКВД в г.Кременец товарищ Левчук - начальник тюрмы НКВД в г.Черткове товарищ Евстратенко - начальник райотдела НКВД в Копычынцах, Тарнопольськой обл. товарищи Булатов, Ралко, Петров, Погребной, Коган - следователи рай. НКВД в Копычынцах товарищ Глиняной - начальник следственно-оперативного отдела рай. НКВД в Копычынцах товарищи Зимин, Федосеев, Кушнир, Пасечник, Хатомченко, Сергиенко, Артеменко, Тергер, Волосян, Зорин, Скрипник, Холоимов, Лебелинский, Иванов, Фтин, Петрухин, Гончаренко - убийци из следственно-оперативного отдела рай. НКВД в Копычынцах
Станиславівська (Івано-Франківська) область
товарищ Михайлов - начальник УНКВД по Станиславской обл. товарищ Грицюк - начальник тюрмы НКВД в Станиславове (ныне г.Ивано-Франковск) товарищи Бурмистров, Жданов, Овчинников, Скорик, Судаков, Авиенко- сержант госбезопасновти, Двинин- политрук, Клименко- интендант 2-го ранга, Стругин- секретарь-интендант 2-го ранга, Тараканов- военный юрист 1-го ранга, Тихонов- сержант госбезопасности, Храбров- техник-интендант 1-го ранга - убийци из Станиславского (Ивано-Франковского) УНКВД
Дрогобицька область (сьогодні входить до складу Львівської)
товарищ Крыгин - обласной прокурор товарищ Зачепа И.И. - начальник обласного УНКВД товарищ Рогов И.П. - Бирчанский НКВД товарищ Осадчий Г.И. - НКВД г.Борислава товарищ Павлишин А.И. - Дрогобицкий НКВД товарищи Побережный Ю.М., Басалаэв А.К. - Добромыльский НКВД товарищ Коваленко В.Т. - Дублянский НКВД товарищ Булыгин Г.Г. - Жыдачивский НКВД товарищ Ромазанов Г.М. - Журанивский НКВД товарищ Лозовой И.Н. - Комарнивский НКВД товарищ Колесников Б.И. - Крукеницкий НКВД товарищ Борисов Д.О. - Лавочнянский НКВД товарищ Махиня П.Л. - Лисковский НКВД товарищ Хименко И.С. - Перемышльский НКВД товарищ Власов И.М. - Пидбужский НКВД товарищи Авераянов С.В., Бадматов Т.А. - Рудковский НКВД товарищ Дронников П.Т. - Самборский НКВД товарищ Казанкин О.О. - Сколевский НКВД товарищ Климов К.И. - Старосамборский НКВД товарищи Купчин О.И., Григорьев В.С. - Стрыйский НКВД товарищи Анаьенко Г.И., Кочетов И.Х. - Стрилковский НКВД товарищ Кульпин А.Е. - Судово-Вышнянский НКВД товарищ Филимонов М.О. - Турковский НКВД товарищ Камсков С.П. - Устрико-Долышнянский НКВД товарищ Оганезов Я.Г. - Хыровский НКВД товарищ Лещенко И.И. - Ходоровский НКВД
Вінницька область
оварищ Морозов - начальник НКВД, капитан госбезопасности СССР товарищ Соколинский - преемник тов. Морозова, майор госбез. товарищ Корабльов - преемник тов. Соколинского, майор госбез. товарищ Шаблинский - преемник тов. Корабльова, кпитан госбез. товарищ Ширин - начальник секретного отдела товарищ Томчиский - начальник особого отдела товарищ Бельский - начальник комендатуры НКВД товарищ Мойсеев - преемник Бельского товарищ Татарчук - преемник Мойсеева товарищ Берестенко - преемник Татарчука товарищи Шакалов, Островский, Весенев, Криворучко - убийцы из следственного отдела НКВД товарищ Журавльов - начальник тюрьмы НКВД в Виннице товарищ Абрамович - преемник Журавльова товарищ Стан - преемник Абрамовича товарищ Беккер - начальник спецотдела политзаключенных товарищ Орденчук - заместитель Беккера товарищ Розенбаум - преемник Беккера товарищ Машевский - начальник оперативного отдела
"Ця різня за своїми розмірами й звірствами переходить всі жахіття, що їх знало людство.":
ЛЬВІВ: У 2001 році проголошений Церквою Блаженним-Святим отець Зиновій Ковалик був жахливо замучений червоними поганами-антихристами в далекому 1941. Його довго і страшно катували, а потім розіп'яли на стіні тюремного коридору. В розпорений живіт кати засунули мертву недоношену дитину.; "У багатьох трупів були "майстерно" відрізані голови." САМБІР: "По кімнатах і коридорах лежали постріляні старики, жінки і діти."; "Кожний із цих трупів мав зв'язані за спину колючим дротом руки, в устах повно дрібно посіченого скла або ганчірки, поламані руки, ноги і ребра, повідрізувані вуха, виколені очі, а в жінок, крім того, вирізані груди й здерта шкіра. Большевики здирали шкіру із волоссям і чоловікам."; "... Були теж помордовані діти, понад 50 осіб..."; "МИ ВБИЛИ ТРЬОХ ЕНКАВЕДИСТІВ... Ми, напираючи лавою з тюрми на стріляючих зі скорострілів енкаведистів... премо вперед. Енкаведисти під нашим напором відступають, хоч озброєні скорострілами, наганами і гранатами. У висліді енкаведисти почали втікати, показалося, що вони в дійсности боягузи. По дорозі вбили ми цеглами і дрючками з водопроводних рур ще на коридорах тюрми трьох озброєних наших катів. Шкода, що тільки трьох..." СТРИЙ: "На подвір'ї лежало дві сотні трупів порозстрілюваних людей з повідрізуваними вухами, носами, пальцями, повиколюваними очима. Біля стіни стояли чотири величезних котли із звареними людськими тілами. В кожному з них було по 3-4 трупи."; "На гаку висів труп в'язня головою в низ над загаслим багаттям із зовсім спеченою головою, а на долівці лежало цілковито спечене тіло дитини." ЗОЛОЧІВ: "... нелюди-большевики саджали на палі, вбивали цвяхи в голову, під нігті, виривали кусками тіло, обривали носи, вуха (живцем дерли пояси з шкіри.)" БІБРКА: "У Бібрці енкаведисти замучили адвоката д-ра Кульчицького: відрізали вуха і ніс, потім кинули в окріп..." ДОБРОМИЛЬ, КОМАРНО, ПЕРЕМИШЛЯНИ, ТУРКА, ДРОГОБИЧ, ЖИДАЧІВ, СОКАЛЬ, ЖОВКВА, ГОРОДОК, ХОДОРІВ, ЩИРЕЦЬ, БУСЬК, КРАСНЕ, КАМ'ЯНКА СТРУМИЛОВА, РУДКИ, ПІДБУЖ ЛУЦЬК: "... з 22 по 25 червня москалі почали масово вбивати ув'язнених у Луцькій тюрмі. Основна маса була розстріляна в ніч на 25 червня. Із 5950 тисяч врятувалось тільки 45, котрих москалі невстигли розстріляти, бо на подвір'я тюрми несподівано увірвалися німецькі вояки." КОВЕЛЬ, ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ, ЛЮБОМЛЬ, КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ ТЕРНОПІЛЬ: "Коли я увійшов у тюрму... Трупи помордованих були жахливо змасакровані, мали повідрубувані чи викручені руки й ноги, повипалювані очі. Московські катюги вживали до свого кривавого ремесла сокир, щоб завдати своїм жертвам як найбільших мук. У жінок, які я бачив по камерах, були повідрізувані груди і повикручувані руки й ноги та порозбивані голови."; "В одній камері я побачив трупи двох молодих дівчаток, пов'язаних із собою колючим дротом. В одної був розпорений живіт і в нього вложено кота, в другої була здерта з рук шкіра по лікті, на рани насипано ячмінних остюків і знову засунено шкіру. В камері на першому поверсі я побачив на стіні, прибитий цвяхами, труп 30-літнього мужчини."; "Були трупи мужчин із відрізаними головами." КРЕМЯНЕЦЬ: "Згідно з оповіданнями очевидців найстрашнішу смерть мав православний владика Cимон. Звироднілі енкаведисти обсмалили єпископові бороду, відрізали п'яти, ніс та язик й викололи очі." ЧОРТКІВ: "Мужчина і жінка - обоє мертві - були притулені спиною до стіни і підперті кілками, щоб не впали. У нього дітородний орган перетягнутий колючим дротом, а їй теж встромили в статевий орган жмут колючого дроту"; "Тулуби і навіть голови в замордованих мужчин і жінок були обмотані дротом. У декого з чоловіків колючий дріт був пропущений між ноги. Він з'єднував перев'язаний одним кінцем статевий член із кістями рук, скрученими іншим кінцем за спиною. Задні проходи у тих мужчин були затичені шишками, а статеві органи жінок - пляшками."; "Я помітила, що на голові, у тих місцях, де хрящі, плоть повідпадала. Чому? Посередині камери знаходився металевий бак, від якого відходили труби, завтошки, як рука. Тими трубами надходила пара і виїдала плоть..."; "Ми піднялися на другий поверх, до стіни були прибиті жінки. Висіли жінки розп'яті. Зовсім голі. Груди були вирізані, очі виколоті."; "Ай, Надя Юрчинська! Провідник ОУН. Московські звірі жорстоко поглумилися над нею - з її грудей стримів простромлений наскрізь колючий дріт." БЕРЕЖАНИ: "...Тіла знищених безневинних людей мали сліди жахливих тортур. У них були вирізані язики, вуха, носи, виколоті очі, поясами знята шкіра, відрубані кінцівки. Багато частин тіла були пробиті цвяхами, мали сліди опіків. Особливо витонченим по жорстокості тортурам піддавали дівчат...", "...Серед ув'язнених були і зовсім юні - учні 7-го класу школи, і старезні пенсіонери..." ГУСЯТИН, КОПИЧИНЦІ, ЗАЛІЩИКИ, КОЗОВА, ПІДВОЛОЧИСЬК, ХОРОСТКІВ, ПІДГАЙЦІ, ЗБАРАЖ, ВЕЛИКІ БІРКИ, ТЕРЕБОВЛЯ, БУЧАЧ, ЗБОРІВ, ПОЧАЇВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК (в минулому Станіславів): "... В одній із камер було дуже багато крові. Там ще було декілька трупів, що були приперті до стінки. Там же стояла бляшана посудина, подібна на відро. Коли я заглянув туди, то побачив очі і відрізані вуха... В одної жертви я бачив, що в ніс було забито два цвяхи, в іншої був знятий скальп. В одної жінки були відрізані груди, а в іншої був розпоротий живіт і плід дитини лежав їй на грудях. Люди покликали нас з братом до одного з трупів і сказали, що то наш батько. В цьому трупі не було очей і був відрізаний ніс. Деякі трупи були чорні. Люди говорили, що ті жертви вбивали струмом..."; "... Біля однієї жінки я бачила мертву дитину, яка напевно народилася в тюрмі. Трупи були всі голі і чомусь коричневі, напевно їх вбивали струмом, в крайньому разі так тоді говорили дорослі. Це була жахлива картина. В багатьох були повикручувані ноги і руки, що було зв'язано не з передсмертною агонією, а із слідами катувань, тому що ноги і руки не держалися практично тіла. В багатьох трупів не було очей, були повиривані язики..."; "...було багато трупів із відрізаними головами..."; ...Судово-медична експертиза свідчить, що жертви НКВД з Дем'янового Лазу зазнавали від своїх катів нечуваних тортур. Більшість із них загинула від вогнепальних ран у голову. Стріляли, як правило, в потилицю. І не один раз... КОЛОМИЯ, ПЕЧЕНІЖИН, НАДВІРНА, КАЛУШ, ГАЛИЧ, ДОЛИНА РІВНЕ, ДУБНО, ОСТРІГ, САРНИ, КОСТОПІЛЬ, НЕТІШИН, ЗДОЛБУНІВ УМАНЬ: До Умані були депортовані 1500 в'язнів із Чорткова чортківським еНКаВеДе. "На всіх виднілися сліди катування: виколоті очі, відрізані вуха, розбиті голови, зламані в ліктях руки й шкіра здерта аж до плеча; багато трупів мали постріли в потилицю."; "Ніколи не забуду того, як одна жінка, пізнавши свого чоловіка з перерізаним горлом, схопила його за голову. Голова відірвалася і вона, з головою в руках, почала бігати й несамовито кричати."
Спільним методом убивств для усіх управлінь НКВД є постріли в голову і відрізування голів.
ЛЬВІВ в 1941 році: Управління НКВД закатувало 6850 людей. Епіцентром діяльності армії диявола в червні 1941р. були тюрми та управління НКВД у Львові. За номенклатурою їх було чотири: №1 - на вул. Лонцького (у той час це найбільший комплекс НКВД - на перехресті колишніх вулиць Сапєги, Коперніка i Лонцького); №2 - відома ще як Замарстинiвська тюрма - на вул. Замарстинiвськiй; №3 - тюрма НКВД у м. Золочеві; №4 - „Бригiдки“ на колишній вул. Казимирській (сьогодні вул. Городоцька).
ТЕРНОПІЛЬ в 1941 році: Управління НКВД закатувало 3250 людей. Останки 1200 мучеників, захоронені на Микулинецькому цвинтарі. Решта, через велику ступінь розкладу в'язнів, були залишені у підвалах тюрми НКВД. Їх останки знаходяться і до нині в районі бульвару Тараса Шевченка та вул.Музейної.
Подвір'я тюрми НКВД в м.Тернополі, тіла закатованих і розстріляних еНКаВеДистами тернополян, липень 1941р.
Закатовані НКВД люди в Тернопільській тюрмі, липень 1941р.

ЧОРТКІВ в 1941 році: Управління НКВД в Чорткові закатувало 2680 людей. Останки 1000 мучеників були захоронені у спільній могилі і в 1942 році поставлений кам'яний хрест. Решту, через велику ступінь розкладу в'язнів, були залишені у підвалах тюрми НКВД, де їхні останки знаходяться і до сьогодні.
Чортківська тюрма НКВД. Тут жахливо загинули тисячі людей в 1941р.
Могила некаведистських жертв в м.Чорткові.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК в 1941 році: Управління НКВД в Станиславові закатувало 4760 людей. Близько 1000 останків людей енкаведисти таємно заховали поблизу міста в міцевості Дем'янів Лаз у кількох, наперед викопаних, ямах. Ці могили досліджені і вивчені судмед експертами. Решта людей поховані у спільній могилі на цвинтарі та в інших невідомих місцях.
Дем'янів Лаз - судово-медичні дослідження на місці етнічних чисток здійснених московськими окупантами.

БЕРЕЖАНИ в 1941 році: Управління НКВД в Бережанах закатувало 1250 людей. Останки 157 мучеників на сьогодні відомі і захоронені родичами та у декількох спільних могилах. Решта вивезені енкаведистами у невідомі місця.
Колишній будинок НКВД і меморіальний знак, який засвідчує про цю жахливу подію. Двір тюрми НКВД, де відбувалися ці пекельні події.
 

Активное спаивание или Геноцид русского народа

Активное спаивание или Геноцид русского народа
Фрагмент из статьи Николая Левашова «
Зримый и незримый геноцид»



Скачать видео здесь >>>
http://jizn.my1.ru/news/2009-12-07-98

Смотреть видео Онлайн >>>
http://jizn.my1.ru/forum/12-173-1

А теперь рассмотрим другие методы уничтожения людей, которые не связаны с их физическим устранением, но, тем не менее, от этого эти методы не становятся менее опасными. Незримые методы уничтожения даже более опасны, так как они НЕЗРИМЫ, большинство людей даже не подозревают, что они собой представляют на самом деле. Начнём с алкоголизма, как одного из самых «старых» незримых методов уничтожения людей. До введения христианства, люди пили только в трёх случаях – при рождении ребёнка, после победы над врагом и на похоронах! И пили весьма умеренно, ни на похоронах, ни по поводу рождения ребёнка напиваться было НЕ ПРИНЯТО! Только на пирах в честь победы над врагом воины позволяли себе немного больше выпить… мёда или медовухи! Так как ничего другого не пил никто! Этиловый спирт, содержащийся в медовухе, был структурно близок этиловому спирту, который производится в человеке, как промежуточный продукт обмена веществ организма, и поэтому не оказывал на организм человека такого отрицательного действия, как водка и другие спиртные напитки, которыми завалены все магазины сегодня! Особенно, если учесть, что пили очень мало!

Водка в европейской части современной России появилась впервые в 1428 году, и её сразу же запретили! Вновь водку на русские земли завезли только в середине XVI века, а первый питейный кабак появился только при Иване Грозном в Москве, и он был тогда единственным, его называли «Царёв кабак». При этом за появление в пьяном виде в общественных местах наказывали и денежным штрафом, и отправляли протрезвиться в тюрьму.

И только при Петре Первом водка появляется везде.

Чтобы пополнить быстро пустеющую казну, Пётр Первый вводит многие налоги. Именно он привозит из Швеции водку и создаёт государственную водочную монополию. Водка продавалась в государственных кабаках, трактирах и на ямах (станциях смены лошадей). До Романовых пьянство было на Руси пороком. Именно Пётр I стал насаждать пьянство на Руси, развернув широкую рекламную кампанию, насаждая пьянство на всех уровнях общества, собственным примером заставляя людей пьянствовать. Водочная монополия приносила баснословные прибыли казне, что и было необходимо для его целей. Выплаченные казной деньги стали быстро возвращаться обратно при минимальных затратах. В советские времена большевики «приумножили» опыт Петра «Великого», сделав водку жидкой валютой, посредством которой обворовывали людей, отбирая у них и те жалкие копейки, которые выплачивались им в виде зарплаты и т.д. Но даже во время Петра Первого водка, знаменитая петровская водка, была крепостью только 14 ГРАДУСОВ!

Так что насаждаемая идея о беспробудном русском пьянстве – очередная ложь, очерняющая русский народ! Активное спаивание народа началось только после революции 1917 года, когда само пьянство стало активно насаждаться через все возможные тогда средства! Одна из основных причин спаивания населения страны большевиками-бундовцами заключалась в том, что находящимся под действием алкоголя человеком ЛЕГКО УПРАВЛЯТЬ ПСИ-ВОЗДЕЙСТВИЕМ, ТАК КАК АЛКОГОЛЬ РАЗРУШАЕТ ЕСТЕСТВЕННУЮ ЗАЩИТУ ЧЕЛОВЕКА!

Но и это ещё не всё!

Алкоголь разрушает не только здоровье и психику пьющего человека, но вызывает ещё и генетические изменения. Установлено, что при употреблении СВЫШЕ 8-9 ЛИТРОВ ЭТИЛОВОГО СПИРТА НА ДУШУ НАСЕЛЕНИЯ В ГОД ПРОИСХОДЯТ НЕОБРАТИМЫЕ ГЕНЕТИЧЕСКИЕ ИЗМЕНЕНИЯ! На данное время в современной России потребление этилового спирта на душу населения в год составляет БОЛЕЕ 18 ЛИТРОВ В ГОД! Социальные паразиты превратили ЭТИЛОВЫЙ СПИРТ В ГЕНЕТИЧЕСКОЕ ОРУЖИЕ! И что самое ужасное в этом, так это то, что люди под воздействием нейролингвистического программирования «добровольно» уничтожают себя, своих будущих детей и нацию в целом!

***

Николай Левашов

Источник:
http://www.levashov.info/Articles/Genocide.html

***

Манифест белого геноцида

Способ построения МАНИФЕСТА БЕЛОГО ГЕНОЦИДА преднамеренно выбран таким образом, чтобы исключить заумствования санкционированные правящей элитой. Власти, как светская, так и религиозная на протяжении всей известной истории изобретала епископов, священников, историков, пропагандистов, докторов в различных придуманных дисциплинах и целое войско прославляемых проституток со специальным заданием - одурманить, запутать, контролировать и использовать массы.

Две хорошо известные фигуры утратившие расположение после демонстрации редкой искренности - Наполеон Бонапарт и Генри Форд. Упоминается, что Бонапарт, просмотрев документы из Ватиканской библиотеки, сказал: "История - это басня". Генри Форд после входа в состав группы ученых для расследования истинных сил, стоящих за правительствами отметил :"История - это чушь". Некто Треваниан писал, что "Пропаганда победителей становится историей побежденных". Не секрет, что любая власть переписывает историю и трактует современные ей события в своих собственных целях. Оправдывание лжи проституток системы с помощью цитат, дебатов или принятием политически санкционированной терминологии только узаконивает их безумства и открывает дверь бесконечной софистике.

Трезво мыслящими людьми давно было подмечено, что получившие благословение системы через, так называемое "высшее образование" проявляют, обычно, чрезвычайную тупость в восприятии реальности как то подсказывает здравый смысл, и, что эти "образованные" личности остаются наиболее верными сторонниками продажной, разрушительной и тиранической системы. Отчасти это так потому, что они проституируют ради собственной выгоды, но так же потому, что высшее образование имеет более подходящее название "усиленное загрязнение мозга". Цель высшего образования - создание квалифицированных слуг для хозяйской империи.

В свете этих обстоятельств, МАНИФЕСТ БЕЛОГО ГЕНОЦИДА, не полагается на слова "признанных" авторитетов или "одобренных" произведений. Заявления и выводы МАНИФЕСТА в основном исходят из трех источников : Законов Природы, здравого смысла и текущих обстоятельств. Специалисты в интеллектуальной мастурбации, нанятые властью, почти наверняка ответят обычной показной игрой слов, ибо софистика - единственный способ отрицать факт. Например, когда я заявляю, что лишь около 10% населения земли составляют Белые, я могу предвидеть из прошлого опыта, что проститутки системы попытаются спорить - что эта цифра составляет аж 11%, или можно ли считать современных греков Белыми, или существует ли вообще Белая Раса. Их семантический арсенал практически не имеет границ. Это лишь самообличающая, недопустимая политическая риторика. МАНИФЕСТ БЕЛОГО ГЕНОЦИДА основывается на абсолютной ПРАВДЕ по духу, действенной в мелочах и неоспоримой людьми ясного сознания и здравого ума.

МАНИФЕСТ по своей структуре и целям использует одобренную временем терминологию, преднамеренно нарушая политически обусловленное словоблудие.
На протяжении столетий слово "gay" относилось к радостному настроению, тогда как "гомосексуальный" означало печальное состояние, при котором естественные отношения между самцом и самкой отвергались во имя некоего противоестественного влечения. На протяжении столетий три основных расы мира назывались Негроиды, Монголоиды и Кавказоиды, последние - синоним Белых.

Цветные расы мира (составляя около 90% населения земли и еще больше если принять во внимание важную демографическую статистику о населении детородного возраста или младше) не являются меньшинствами.

Западная цивилизация - творение Белого человека, от водопровода и центрального отопления до более сложных изобретений, таких как симфонический оркестр, современные средства связи и обезболивающие средства. Прибавление суффикса -изм или -ист не превращает слово в чудовище. Как баптист любит и поддерживает свою религию, так и расист любит и поддерживает свою расу. Сохранение своего рода - первый и наиглавнейший Закон Природы, и когда существование расы под угрозой расизм становится врожденным выражением высшего порядка.

МАНИФЕСТ БЕЛОГО ГЕНОЦИДА не страдает извращениями слов, как приведенные выше, или другой политически санкционированной но ложной терминологией.

МАНИФЕСТ обращает мало, если вообще обращает, внимания на заявления политических или религиозных проституток нашего, или любого другого времени. О намерениях лучше судить по действиям, результатам и тому, кто в итоге выиграл.

Сознавая, что ни одна раса не пойдет добровольно на самоубийство, МАНИФЕСТ обличает расово-религиозное племя, правящее сегодня некогда Белыми странами, отрицающее сегодня Белую Расу как таковую, и не только Белые Страны, но и Белые школы, Белые районы, Белые организации и все необходимое для выживания как биологического и культурного сообщества.
В заключение настоящего введения, хочу напомнить, что термин "расовая интеграция" - лишь эвфемизм, маскирующий понятие геноцида. Неизбежным результатом "расовой интеграции" становится увеличение процента межрасовых браков, ведущее к исчезновению Белой расы, как4 уже случалось неоднократно в разных регионах Земли в прошлом. Как только 500 миллионов Белых, из которых лишь миллион с небольшим составляют женщины детородного возраста и младше, погрузятся в приливную волну 5 миллиардов цветных, они сразу же превратятся в исчезнувший вид в кратчайший срок. Этот геноцид вершится с немыслимо хитроумным замыслом. Автор этого МАНИФЕСТА, его товарищи, закованные в цепи и остающиеся на свободе, и другие сохранившие способность мыслить здраво, находятся в оппозиции. Сионистский контроль над СМИ, так же как и над ключевыми узлами промышленности, финансов, юриспруденции и политики в некогда Белых нациях - не секрет для людей у власти. Тем кто сомневается рекомендуем обратится к общедоступным источникам - еврейский ежегодник "Кто есть кто" в местной библиотеке или другому сборнику биографий "выдающихся людей". Бесконечные и, как правило, притворные вопли о "антисемитизме" не изменят фактов. Признавая, что в природе трезвомыслящих людей воспринимать диктат или указания существующей системы религиозной и светской власти, необходимо четко определять - в каких именно направлениях эта система идет. Если направление, в котором идет нация разрушительно для народа, то все детали текущего плана должны быть представлены вниманию всех людей здравого смысла.

Поэтому мы, сознательная часть народа исторически известного как Белая или Арийская раса, заявляем следующее:
1) Все существующие правительства в ранее Белых политических образованиях отрицают наше право на гегемонию и территориальное пространство, необходимое для выживания нашего народа, как биологического и культурного сообщества.
2) Неизбежным результатом расовой интеграции - смешанных браков становится геноцид Белой расы. Пропаганда смешанных браков между белыми женщинами и цветными мужчинами не скрываемый приоритет в существующих (одобренных системой) информационных полях.
3) Белые мужчины противостоящие геноциидальным практикам против их расы уничтожаются экономически, политически и социально. Если они продолжают успешно противостоять системе их убивают или заключают в тюрьму по ложным обвинениям.
4) Жизнь расы - в лонах её женщин а сегодня лишь приблизительно 3% земного населения составляют женщины детородного возраста или моложе. Это наиболее важная демографическая статистика в отношении расового выживания.
5) Экономическая, политическая и религиозная системы могут быть разрушены и восстановлены, но гибель расы необратима.
6) Инстинкт сохранения красоты своих женщин и будущего на этой планете для своих детей заложен в Белого человека Природой и Её Богом.
7) Все западные нации управляются согласно Сионистскому заговору, цель которого - смешать, превзойти и уничтожить Белую расу.
8) Америка - мировое сионистское полицейское управление. Американские полиция и вооруженные силы используются для разрушения любого Белого государства или территориального образования на земном шаре. Примерами тому - принудительная интеграция южных школ 101 десантной дивизией с помощью штыков, избиение с разрешения федеральных властей полицией дубинками Белых матерей Южного Бостона, протестующих против интеграции и разрушения их районных школ, разрушение Белого расового государства на нашей древней родине - Европе с помощью войны и оккупации цветными войсками. Речь идет о Германии, пытавшейся выполнить свою историческую миссию, как защитника расы, как это уже было с нашествиями Монголов и Мавров.
9) Отказ в получении работы Белыми в результате так называемых акций поддержки нац.меньшинств уменьшил количество Белых семей и Белого населения.
10) Мультирасовый спорт, развлечения и интеграция созданы для разрушения ощущения уникальности и достоинства необходимых для расового выживания нашего народа.
11) История неоднократно переписывалась, чтобы скрыть достижения наших предков и приписать их цветным расам.
12) Иудео-христианство создавалось для расового уравнения человечества и, поэтому, -геноцида.
13) Сионисткие оккупационные правительства Америки и других западных стран усиленно пропагандируют неестественный институт гомосексуализма, сознавая что по Законам Природы вся мощь мужского полового инстинкта должна быть направлена на женщин, на размножение и следовательно на расовое выживание.
14) Сионисткие оккупационные правительства Америки и других западных стран усиленно пропагандируют детоубийство, называемое теперь абортом, наносящее неизмеримый вред Белой расе.

В свете вышесказанного и других бесчисленных преступлений против Белой расы, так же как самообличающей политики геноцида, мы нижеследующим отказываемся от преданности или поддержки установлений палачей нашего народа. В соответствии с Законами Природы и сознавая, что Природа и ее Законы суть творения Бога, каким бы ни было человеческое понимание Творца, и, что высшим законом остается сохранение своего рода, мы требуем создания исключительно Белого государства на Северо-Американском континенте и в Европе.
В случае отказа мы оставляем за собой право использовать для достижения этой цели все необходимые средства.

Пусть же те, кто творит предательство своего народа, играя на пользу сионистских палачей, или остается равнодушным стерегутся. Если мы преуспеем в претворении в жизнь нашей цели, выраженной в 14 словах : "Мы должны сохранить само существование нашего народа и его будущее для детей Белого Человека", тогда ваше предательство будет оплачено сполна.
Если же мы потерпим поражение, и Белая раса пойдет по пути динозавров, последнее поколение Белых детей, включая ваших собственных, отплатит вам за ваше мерзкое соучастие в убийстве собственной расы и её передачу в руки цветных народов унаследующих мир.

88
Девид Лейн
Федеральное исправительное учреждение 

СБУ порушила кримінальну справу за фактом вчинення Геноциду

Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом вчинення Геноциду в Україні у 1932-1933 роках, внаслідок чого загинули мільйони громадян.

Про це повідомив голова СБУ Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО сьогодні під час зустрічі з представниками Світового конгресу українців, поінформували УНІАН у прес-центрі Служби безпеки.

«Україна зібрала достатньо свідчень для порушення кримінальної справи про штучно створений більшовицьким режимом голод, який призвів до масового знищення цивільного населення», – зазначив голова СБУ.

Він звернувся через Світовий конгрес українців до провідних зарубіжних юристів та адвокатів з проханням сприяти з’ясуванню усіх обставин, пов’язаних із підготовкою та вчиненням злочину геноциду у 1932-1933 роках.

Виконавчий секретар СКУ Стефан РОМАНІВ зазначив, що українські громади у світі сприймають такі кроки як значний прогрес на шляху до встановлення історичної справедливості.

Учасники зустрічі домовились про співпрацю у поширенні в інших країнах правдивої інформації про Голодомор-Геноцид в Україні 1932-33 років шляхом проведення виставок, історичних громадських слухань, видання документальних збірок та книжок.

В.НАЛИВАЙЧЕНКО також подякував Світовому конгресу українців і всім українським організаціям за кордоном за допомогу у збиранні матеріалів про злочини радянського режиму.

УНІАН.

Священний синод УПЦ МП публічно назвав голодомор геноцидом

Чи не вперше Священний синод УПЦ МП публічно назвав цей злочин геноцидом. Враховуючи унікальність такої події, подаємо текст звернення повністю.

Звернення Священного синоду Української православної церкви з нагоди скорботної дати – 75-ї річниці Голодомору 1932–1933 рр. в Україні

У XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – Голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Голодомор призвів до значних жертв, приніс багато горя. У нього були об’єктивні й суб’єктивні витоки й наслідки. Штучний голод 1932–1933 рр. було сплановано більшовиками з метою прискорення примусової колективізації, ліквідації “куркульства” як класу, знищення “ворожих елементів”.

Але існує фактор, який об’єднує цей соціальний катаклізм і решту репресивних акцій тоталітарного радянського режиму. Це кардинальна революція світогляду – відречення від Боголюдини Христа й християнської моралі та обрання нової віри – у людину-бога, в антихриста. Адепти цієї віри зажадали побудувати рай на землі, домогтися світлого майбуття для людства. Але майбуття без Бога. Їхнє світло насправді було темрявою. Їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог є джерелом світла. Їхня ідеологія замість блага принесла зло, бо тільки Бог є Творцем усякого блага. Де без Бога будують рай, там з’являється пекло. Замість обіцяного райського життя опутаний радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки.

Історія нашої Батьківщини зазнала багато важких часів. Стихійні біди, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричинялися до різних кризових явищ, серед яких були “знищення, голод і меч” (Іс. 51: 19).

Але в 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому й людиноненависницькому середовищі міг відбутися подібний злочин. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей ГЕНОЦИД був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольської помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам’ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод прирекла націю і на голод фізичний.

У людей відібрали хліб, як перед цим намагалися відібрати насущний хліб духовний. Родюча нива давала достатньо хліба сумлінним трударям. Але весь зрошений потом селянства хліб було вилучено. Забирали все, чим можна було підтримувати життя, – до останньої зернини. Тих, хто збирав колоски на полях, розстрілювали. Агонія голоду була воістину пекельною. Мерців не встигали ховати. Багатьох закопували у спільні “могильники” ще живими. Особливо страждали діти. Молох більшовизму поглинав ці невинні жертви з диявольською бездушністю.

Україна втратила тоді мільйони своїх дітей. Усі вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті. А ті, хто вижив, назавжди запам’ятали, що таке “рай на землі”, коли він без Бога.

Сімдесят п’ять років минуло відтоді. Час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо. Вона завжди буде невгамовним болем нагадувати про час, коли над Україною, над іншими народами колишньої радянської спільноти панував диявол.

Українська Православна Церква у глибокій скорботі молитовно згадує жертв голодоморів та інших репресій радянського тоталітаризму. Постраждалих – десятки мільйонів: розстріляних, закатованих у в’язницях, страчених через різні душевні й фізичні тортури, загиблих від мук голоду. Такої кількості жертв не було навіть під час війни. Воістину, режим вів кровопролитну війну з власним народом.

Церква сурово засуджує чинники, які призвели до цієї трагедії. Виправдання їм немає. Сама історія винесла вирок. Ніякі репресії не змогли врятувати державно-політичну систему, яка за базис обрала гріх та богоборство, знехтувала ґрунтовними моральними принципами людства – вірою, надією і любов’ю. “Горе тим, що замислюють беззаконня”(Мих. 2: 1). Справа таких “діла протизаконні” (Пс. 100: 3). “Кінець їхній — погибель” (Флп. 3: 19).

Церква застерігає від глибокої хибної та антигуманної ідеології, що зробила подібну трагедію і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства в усіх його формах.

Церква закликає до відмови від екстремізму, нетерпимості, помсти, братоненависництва, розділення на своїх і чужих. У Бога чужих немає. Настав нарешті час духовного єднання народу України, повернення до споконвічних духовних цінностей. Історія виразно показала, до чого призводить зречення християнських засад. Лише свята віра, тверда надія та всеперемагаюча любов допоможуть побудувати гідне майбутнє і застережуть від помилок минулого.

Церква розкриває істину вічного життя тих, хто прийняв мученицьку кончину під час голодомору. Як любляча Мати, свята Українська Православна Церква молиться за їхнє упокоєння в оселях праведних і оголошує їм вічну пам’ять.

Душі їх во благих водворяться. І пам’ять їх – з роду в рід.

Від імені Священного Синоду

Володимир, Митрополит Київський і всієї України

Історія сільської дівчинки з Луганщини (історія голодомору)

Цю історію має знати кожен. Ми пам'ятаємо це і ніколи не забудимо.

 

  До Луганської філії Асоціації дослідників голодоморів звернувся професор з Москви, щодо допомоги у встановленні прізвища і дати народження його матері Ганни Євгенівни, яка пам'ятає тільки те, що виховувалася у дитбудинку на Луганщини.

  Після кількох місяців пошуків в архівах, дослідники не лише встановили прізвище (Неласа), але й допомогли розкрити усю трагічну історію сім'ї. Усі рідні - батько, мати і четверо братів маленької Ганни померли від голодомору навесні 1933 року.

  Побачивши фото рідних місць, зроблені дослідниками, почувши аудіозаписи розповідей своїх земляків, Ганна Євгенівна з плачем зізналася, що насправді вона все це пам'ятала. Але понад 70 років, через страх за своїх дітей не наважувалася розповісти правду.

 Комуністична влада відібрал усе майно і вигнала сімью Неласих з п'ятьма дітьми з рідної хати і з села. Для прихисту вони викопали у лісі землянку. Щоб вижити, їли ховрахів, змій, яйця птахів, падаль зі скотомогильників. Представники влади час від часу навідувались у землянку і відбирали будь-який харч. На очях восьмирічної дівчинки померли обоє батьків. Згадує Ганна Євгенівна:

  "Зайдя в землянку, я увидела мамочьку лежащую на лохмотьях с распущенной косой, по лицу ползали вши, живот прилип к спине. Я стала лить ей в рот из бутылки молоко, но оно не проходило. Я плачу. Отец говорит: "Дочька, ей это уже не поможет..."

  Отец стал бредить... и хрепеть. Я прошу: "Тату, не храпи!". Он умер на второй день после мамы... Мы с братиком остались среди мертвых родителей. Сколько это продолжалось - не знаю.

  Нас забрали в ясли. Братика положили на земляной пол под печкой. Он умирал, с его опухшего тела сочилась жидкость. Я сидела рядом, он скрипел зубами и просил огурчик... Братик умер. Его завернули в одеяло и похоронили рядом с яслями."

  Історія сім'ї Неласих є лише краплею в морі людського горя, яке довелося пережити мільйонам українських сімей у 1932-1933рр. Вона засвідчує, що голодомор був не стихійним лихом, а страшним слочином комуністичного режиму проти Українського народу.

Голодомор 1932-33 рр. - геноцид українського народу

           

[ЛЮДЯМ ЗІ СЛАБКИМИ НЕРВАМИ НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ]

                                       
"Там, де комора артільна, вибігши вранці на ганок, Христя, вдова божевільна, йде в канібальський танок. А я діточок побила, до схід сонця поварила, тракористу-молодцю наварила холодцю. Їж, коханий, не барися, виплюнь пальчики Орисі. Від синів та дочок Тільки жменька кісточок..."

П. Тичина "Загупало в двері" (уривок)

1932 рік.... Урожай 1932 року всього лише на 12 % був менше середніх показників 1926 і 1930 років... Продуктів харчування мало вистачити всім...
...але...
"Рівень хлібозаготівель підняти на 44% будь що..." - рішення верхівки комуністичної партії, що прирікла на загибель мільйони...

мал.1

___Обкомам: Одесса, Днепропетровск, Харьков, Киев, Донбасс, Чернигов. ___ЦК КП(б)У постановил произвести сокращение завоза товаров (за исключением спичек, шли, керосина) районам, наиболее отстающим выполнении плана хлебозаготовок. Вашей области намечается провести эту меру отношение следующих районов: ___(выписываются районы). ___Не позже 9/ХІ телеграфно сообщите Ваши изменения или дополнения этому списку районов.

СЕКРЕТАРЬ ЦК КП(Б)У (КОСИОР) № 029879/с 6.Х1.-32 г.

мал. 2 (масштаби голодомору)
Кількість помeрлих(у тисячах) в Україні за 1933 р. у розрізі національність Національність  I  у містах  I  у селах  I  всього Українці                 111,8            1440,4       1552,2 Росіяни                   33,2              51,8           85,0 євреї                       20,1              6,9             27,0 поляки                     2,8               17,9           20,7 молдовани               0,1               16,0           16,1 німці                        1,7               11,5           13,2 болгари                    0,2               7,5             7,7 греки                        0,7               1,8             2,5 всього                    230,9            1678,1       1909,0
                                        табл. 1
Представники найчисельніших етносів на території СРСР за матеріалами переписів 1926, 1937 рр. (витяг) Національність           1926 р.              1937 р.            1937 у % до 1926 росіяни                      77 791 124      93 933 065            120,7% українці                    31 194 976      26 421 212            84,7 % білоруси                     4 738 923       4 874 061              102,9% узбеки                        3 955 238       4 550 532              115 % татари                        3 029 995       3 793 413               125,2% євреї                          2 672 499       2 715 106               101,6% азербайджанці           1 706 605       2 134 648               125,1% грузини                      1 821 184       2 097 069               115,1% вірмени                      1 568 197       1 968 721               125,5%
                                                                      табл. 2
І це - лише офіційна статистика... Насправді загиблих було більше. Тіла по селах рахували через одного, багатьох не реєстрували. Документів як таких, у селян не було, тож важко було підбити реальні статистичні дані. І сталінському режимові не дуже було вигідно не те що оприлюднювати, а й документувати дані та заносити їх до архівів. Дані з останньої таблиці найбільш повно висвітлюють жахливу картину жнив голодомору. А якщо врахувати ще й тих, хто мав би народитися за цей період, зважаючи на загальну тенденцію до збільшення чисельності інших етносів.......          ...за 500 днів сталінський режим знищив близько 7 мільйонів українців...                                                 
...а далі, як то кажуть... [NO COMMENT]
   Нам наразі лишається берегти пам'ять про загиблих. Робити висновки... І дивитися з надією у майбутнє... Бо ми - сильна нація... Пам'ятайте це...
                                                
Використані матеріали з wikipedia.org golodomor.org.ua  geocities.com та розсекречених архівів КДБ. (c) Nemesis, 2007
Страницы:
1
33
34
35
36
37
38
39
40
предыдущая
следующая