хочу сюда!
 

Наталия

37 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «геноцид»

1933. Чому? І

Доктор фіз.-мат. наук, професор, академік Академії наук вищої школи України            

  Валерій  Швець

 

Я належу до останнього покоління, батьки і матері якого особисто пережили голодомор 1933 року і розповіли про це своїм дітям. Я доволі рано дізнався про цю найбільшу трагедію українського народу від матері. Протягом свого життя вона не раз поверталась до цієї теми. Багато того, що я дізнався від неї і інших своїх родичів я виклав в одній із своїх статей [1]. Все моє життя думки про причини цієї трагедії не покидали мене. Нарешті прийшов час підвести підсумок власних пошуків і спробувати відповіді на питання ЧОМУ  це сталось.

Батько моєї матері – Василь Юхимович Мясковський був заможним селянином з непоганою, як на той час, освітою. Він рано зрозумів пануючі тенденції і одним із перших вступив до колгоспу, очоливши один з п’яти колгоспів села Мошняги (мудрий старець у перекладі з молдавської) Балтського району, що на півночі Одеської області. Батько мого батька – Петро Іванович Швець був швидше бідняком, ніж заможним, мешкав у тому ж селі, мав велику родину і нездолане прагнення  до самостійності. Обкладений неймовірними податками, як одноосібник, пройшовши через виселення з власної хати, чудом уникнувши виселення до Сибіру, у колгосп вступив можливо останнім у селі. Здавалось би різні життєві долі двох родин, але голодомор 1933 року виявися спільною бідою для них обох. В обох родинах діти пухли з голоду, обидві родини зазнали втрат. Тому дивним є число у 10 осіб, що загинули від голоду у великому селі Мошняги у 1933 році. Сама таке число містить Книга національної пам’яті України.

Два українці - один лояльний до радянської влади, інший ні, а доля їх спіткала спільна. Висновок: ступінь лояльності до радянської влади не мав принципового значення. Вироком смерті або спасіння була етнічна приналежність людей.

Селяни становили більшість населення України перед Другою світовою війною. Як змінилось їх життя у радянські часи порівняно з попередніми?

Досліджуючи свій родовід, я паралельно порахував середню тривалість життя у селі Мошняги. І тут зробив перше своє відкриття. За офіційними даними Російської імперії [2] на кінець дев’ятнадцятого сторіччя середня тривалість життя і чоловіків, і жінок була приблизно однаковою і знаходилась в межах 40 років.. У власних розрахунках я просто додав вік всіх померлих за рік і поділив на їх кількість. Середня тривалість життя виявилась на початку двадцятого сторіччя вражаюче малою - в межах 20 років (див. діаграму Мошняги). Така невідповідність офіційних даних і отриманих мною могла пояснюватись нетиповістю села Мошняги.  Тому я провів відповідні обчислення для села Оленівка, що розташоване на протилежному березі річки Кодими напроти Мошняг. З невеликими відхиленнями у той, чи іншій бік результат був той самий. Обчислення, виконані для довільно обраних сіл Балтського району, також давали схожі результати.  З чого довелося зробити висновок, що статистика класичної Московської імперії була такою ж брехливою, як і статистика її наступниці – комуністичної Московської імперії. Тому надалі спиратимусь на дані, отримані власноруч.

Як видно з діаграми, середня тривалість життя у селі Мошняги мала від початку ХХ сторіччя тенденцію до зростання. Різке зростання відбулось у 1916 році до 36 років, а найбільшого свого значення у 42 роки вона досягла у 1919 році. У 1918 році у селі вбили священика. Це означало, мабуть, що революція докотилась і до Мошняг. З цього моменту у реєстраційних книгах замість охайного каліграфічного почерку священика з’явились каракулі малописьменної людини. У 1920 році в один день було розстріляно п’ятеро молодих чоловіків, що, мабуть, означало встановлення у селі радянської влади. Чому максимум середньої тривалості життя прийшовся на 1919 рік? Думаю тому, що у село ще не прийшла радянська влада і життя селян відбувалось за природними законами без масового насильства і реквізицій продуктів. Після 1919 року спостерігається стрімке падіння середньої тривалості життя. Вона швидко скотилась до значень, характерних для початку двадцятого сторіччя і такою залишалась, за тими реєстраційними книгами, що збереглись в архіві, до початку Другої світової війни.

 

Проте чи такою? А що відбувалось у роки першої п’ятирічки, у роки колективізації? Тут ми стикаємось з відвертим бандитизмом. Всі реєстраційні книги за сім років – з 1927 року по 1933 рік за наказом влади були знищені. Це свідчення працівників архіву. Якою ж була середня тривалість життя у ці роки? Певне уявлення про це дає село Бензарі, розташоване впритул до Балти. Середня тривалість життя у 1936 році там склала лише 5 років. Що це було? Продовження голодомору чи епідемія на фоні загального виснаження населення у попередні роки? Я не знайшов реєстраційних книг за 1922, 1923 роки. Можливо вони також були знищені, щоб приховати наслідки голоду початку двадцятих років? Немає даних і за роки, що безпосередньо передували Другій світовій війні. Думаю, що середня тривалість життя у селах України за радянської влади у передвоєнні роки становила лише половину цієї тривалості у часи класичної Московської імперії. Отже, залучивши селян на свій бік у 1917 році обіцянкою поділити між ними панські землі (приблизно 20% наявної землі), більшовики згодом під виглядом колективізації конфіскували у селян практично всю їх землю і, фактично, перетворили у рабів з низькою тривалістю життя. У селян не було паспортів, вони не мали права відлучитись з села без дозволу навіть на декілька днів, за роботу у колгоспі, на відміну від панщини, їм нічого не платили, роками їм доводилось працювати без вихідних Чи слід дивуватись тому, що прихід німців у село Мошняги у 1941 році мешканці зустріли хлібом і сіллю.

А що було у часи Другої світової війни на окупованих територіях? Даних за цей період  мало. Реєстраційні книги в архіві існують але не за всі роки і не для всіх сіл. Стосовно села Мошняги я таких книг не знайшов. А от книги щодо інших сіл містили вражаючу інформацію. Середня тривалість життя на окупованій румунами території виявилась значно вищою довоєнної -  десь на рівні 1919 року. І це було моє друге відкриття – румунський окупаційний режим був для місцевого населення меншим злом, ніж радянська влада. Детальніше про життя на територіях, окупованих як румунами, так і німцями, я написав в статті [3]. Тут лише зазначу, що у селах, де проживали мої родичі і родичі моєї дружини, роки окупації не були чорною полосою, швидше навпаки. В якості узагальнюючої характеристики ситуації в зоні німецької окупації мені пригадуються спогади одного німецького офіцера, що служив у дивізії СС-Галичина: «Ми не повернули українським селянам землю. Єдине що ми можемо вважати своїм здобутком – це те, що ми забирали у них лише половину того збіжжя, що забирали більшовики». Але ж більшовики забирали практично все. От вам і різниця між «страшним» німецьким окупантом і «рідною» радянською владою. Ось вам і пояснення причин голодомору і низької середньої тривалості життя селян.

В сучасній Московії існує ціла інформаційна індустрія по приховуванню факту голодомору, викривленню інтерпретації його причин і наслідків. Нажаль, до цієї індустрії причетні багато істориків і публіцистів сучасної України.

Я не дискутуватиму з питання був, чи не був голодомор в Україні. Я просто оціню кількість його жертв, бо їх точне визначення – це завдання для цілого науково-дослідного інституту. Існуючі натепер точки зору дають число від 0 до 10 мільйонів осіб. Багато різних числових результатів з цього діапазону вважаються «науково обґрунтованими». За основу дослідження можна взяти статтю професора Арсена Хоменка «Людність УРСР у перспективному обчисленні», надруковану ним у кінці 1932 року [4]. В цій роботі на основі свого аналізу руху населення з 1927 року він зробив розрахунок кількості населення України на майбутню п’ятирічку. Спираючись на  базову кількість населення станом на 1 січня 1932 року  – 32.241 мільйона осіб й застосовуючи відповідний коефіцієнт приросту, цей дослідник спрогнозував, що на 1 січня 1937 року в УССР мало бути наявними 35.617 мільйона осіб.  Але 9 січня 1937 року відбувся Всесоюзний перепис населення, який зафіксував в Україні тільки 28.2 мільйона осіб. Тобто в Україні виявилось на 7.417 мільйонів осіб менше, ніж за прогнозом. Це число може служити реальною оцінкою масштабів катастрофи.

Проте кількість загиблих саме від голоду має бути меншою за наведене число, оскільки це число є сукупним результатом взаємодії трьох факторів. Перший з них це зниження народжуваності внаслідок різкого падіння добробуту, психологічної травми та фізичного виснаження населення, Другий – різке зростання кількості смертей від різноманітних хвороб, що вражали  населення, яке пережило голодомор. Третій – це власне смерть від голоду. Саме довільне маніпулювання цими трьома факторами і породжує різнобій у числах щодо кількості померлих від голоду людей. На мою думку, коли ми говоримо про голодомор українців, як злочин всепланетного масштабу, не слід розрізняти перераховані фактори. Кожний з них є наслідком тих самих злочинних дій радянської влади щодо українців. Тому число 7.417 мільйонів осіб слід дійсно вважати опорним числом для підрахунку масштабів голодомору. Саме це пропонує професор Володимир Сергійчук [4].

Результати перепису 1937 року не були визнані Сталіним за достовірні. Більшість відповідальних працівників, що керували переписом, були репресовані, деякі розстріляні. Загинув і згадуваний вище Арсен Хоменко. У 1939 році був проведений повторний перепис населення, який хоча і зафіксував зменшення чисельності населення України, але це зменшення було майже на два мільйони меншим. Якому з переписів слід вірити? На відміну від інших дослідників я думаю жодному. Другий перепис був очевидною підтасовкою результатів на фоні репресій щодо попередньої команди переписувачів. Але чи були об’єктивними результати першого перепису? Цей перепис відбувався у період розкручування маховика репресій у всьому Радянському союзі. Між пошуком правди і демонстрації своєї лояльності вищому керівництву країни практично всі керівники всіх рівнів зрозуміло обирали демонстрацію лояльності. Чи були винятком тут керівники переписної кампанії? Думаю, що ні. Вони прекрасно розуміли, що відбувся злочин, і, думаю, намагались його максимально приховати. Їх зусилля виявились недостатніми і вони пішли під ніж репресій. Радянський союз від початку базувався на тотальній брехні у всьому. Правдива інформація у ньому могла з’явитись лише у разі, якщо вона не зачіпала нічиїх інтересів. Можливо ми знаємо сьогодні кількість загиблих з боку Радянського союзу у Другій світовій війні? Сталін казав про 7 мільйонів, М. С, Хрущов – про 20 мільйонів, зараз найчастіше кажуть про 27 мільйонів, а деякі експерти вже називають число у 41 мільйон. А чисельність населення сучасної Московії ми знаємо? Ви впевнені? Відомий московський історик директор Центру руських досліджень Інституту фундаментальних і прикладних досліджень Московського гуманітарного університету А. І. Фурсов стверджує, що воно менше 100 мільйонів. Отже, число у 7.417 мільйонів осіб має бути збільшене приблизно на таке ж число, на яке результати другого перепису відрізнялись від результатів першого перепису, тобто приблизно на два мільйони. Але ж під час  голодомору в Україні шаленими темпами продовжувалась індустріалізація і в Україну сотнями тисяч завозились робітники із Московії, а у вимерлі села масово завозились сотні тисяч селян з тої ж Московії. Одне таке велике село я знаю особисто. А хіба постійний наплив прибульців з Московії не маскував вимирання корінного етносу? Звідки з’явилось на українській землі 20% етнічних московитів? Більшість з цих прибульців з’явились саме у часи голодомору, або у висліді голодомору. Саме тоді були закладені етнічні корені теперішніх подій на Донбасі. Там лінія фронту якраз відокремлює ту частину Донбасу, де етнічні московити становлять біля 50 % місцевого населення, від тієї частини, де їх значно менше. Скільки додамо до попереднього числа жертв? Ну, нехай лише 1.5 мільйонів осіб. Матимемо вже приблизно 11 мільйонів жертв.

В результаті голодомору українців їх етнічні території суттєво зменшились. Етнічні території московитів суттєво зросли. Тепер від московитів часто можна почути, що Донбас ніколи не був Україною. Насправді вони ще раз його завоювали у тридцяті роки і, одночасно заселили. перетворивши, в значній мірі, у свою етнічну територію. Чим не мотив голодомору – розширення життєвого простору одного етносу за рахунок іншого? Гітлер багато говорив про розширення життєвого простору німецької нації. У висліді його діяльності цей життєвий простір суттєво зменшився. Сталін жодного слова не сказав про розширення життєвого простору московитів. У висліді його діяльності цей життєвий простір суттєво зріс. Зауважу, що одночасно з Україною голодомор відбувався і на території Казахстану. Там загинуло до половини казахів. Правда у них забирали скот, який не мав жодного експортного потенціалу. Чи вписується це у викладену вище концепцію? Цілком. Україна заселялась прибульцями за свіжими слідами злочину, так як тепер активно заселяється окупований Крим. Казахстан з об’єктивних причин чекав такої участі 2 десятки років. Освоєння цілинних земель – це і було відкладене у часі подальше розширення життєвого простору московитів.

І ще одне. Коли ми говоримо про голодомор, слід розуміти, що у європейській частині Радянського союзу він був спрямований виключно проти українців. Але українські села були не лише в Україні. Вони були на Кубані, Ставропіллі, у Поволжі. Ці українців також не були обділені увагою влади. Мор був і на цих землях. Там, де українські села розташовувались упереміш з московитськими, вимирали виключно українські. Щоб розділи такі села, розташовані поряд, часто використовувались війська. Отже, слід говорити про голодомор не на території України, а про голодомор українців на всій території Радянського союзу в місцях їх компактного проживання. Додавши лише 1.5 мільйона втрат на цих землях ми матимемо приблизно 12.5 мільйонів жертв виключно серед українців. Такі втрати відповідають втратам населення України у часи Другої світової війни – 14 мільйонів осіб. Таким чином, українці пережили дві світові війни, а решта світу лише одну. В обох війнах втрати українців були безпрецедентними для цивілізованого світу.

Голодомор був спровокований об’єктивною нестачею продуктів харчування, чи цілеспрямованими діями влади? Якби у селян забирали лише зерно, що мало певний експортний потенціал, то можна було серйозно говорити про економічні причини голодомору. Але під час численних і регулярних обшуків у українських селян забирали всі наявні продукти харчування. Їм не дозволяли тримати корів і іншу худобу. Родина матері моєї дружини вижила лише через те, що тримала корову, переховуючи її у землянці. З причини конспірації траву для неї косили ночами. Отже дії влади були спрямовані саме на те, щоб максимально збільшити смертність серед українських селян. Це цілком вписується в розширення життєвого простору, про який теоретично так багато говорив  Гітлер, і який мовчки на практиці реалізовував Сталін.

Але ж Сталін був грузином. Чи міг він перейматись інтересами московитів? Сталін був імператором дикої імперії. Умовою його власного виживання було опертя на провідний етнос імперії, який століттями доводив свою придатність до її безмежного розширення. Сталін зумів стати душею московитів не лише у тридцяті роки, але, в значній мірі, і дотепер. Українцю дивно спостерігати за тим, що не тільки московська чернь, але і численна рафінована московська професура не соромиться відверто демонструвати свою відданість колишньому імператору. Безмежна експансія, світова імперія, «ідеальний» імператор-Сталін – ось коло ідей, з якими не може розпрощатись і ніколи добровільно не розпрощається пересічний московит і, навіть московит з дипломом професора. Людина, що мала за плечима лише три класи народної школи, які закінчила за шість років, і професор, що може бути у них спільного? Але, насправді, спільного може бути багато, якщо цей професор московит

 

1933. Чому? ІІІ

 Валерій Швець

800 мільйонів доларів на рахунку одного з провідних керівників Радянського союзу і 53 мільйони доларів, недоотримання яких могло б спасти від голодної смерті 10 мільйонів людей. Могли б спасти, якби метою дій влади було їх життя, а не їх смерть. До речі, 1933 рік – це рік найнижчих світових цін на зерно. Його необмежену кількість за символічною ціною можна було б купити за кордоном, якби в країні Рад дійсно не вистачало зерна. Це був ще один спосіб спасти життя мільйонів українців, якби метою дій влади було їх життя, а не їх смерть.

Про справжнє джерело індустріалізації ми могли б дізнатись, проаналізувавши платіжний баланс Радянського союзу у ті роки, але і досі він засекречений. Проте, оскільки мова йде про колосальні кошти, оскільки внутрішні джерела їх і близько не покривають, то залишається лише зовнішнє джерело їх надходження. Дуже сумнівно, що цим джерелом могла б бути зруйнована Першою світовою війною Західна Європа. Джерелом могла бути єдина країна, яка ту війну реально виграла з мінімальними втратами – це Сполучені штати Америки. І навіть не сама ця країна, а потужний світовий фінансовий центр, який і досі існує там, - Федеральна резервна система. Думаю, що не залишився повністю осторонь і другий за важливістю в світі Британський фінансовий центр.

Західний фінансовий капітал зробив ще одну послугу Радянському союзу. Він організував масштабну, а отже надзвичайно дорогу, кампанію з інформаційного прикриття голодомору. Єдина країна, яка наважилась вголос на весь світ говорити правду про голодомор в Україні, була націонал-соціалістична Німеччина. Навіть католицька церква, знаючи всі обставини цієї трагедії, залишилась нейтральною, а її голос міг би зберегти житті мільйонів українців.

Висновки:

1.Голодомор в Україні і поза її кордонами був геноцидом українського народу. Цей факт зокрема відображений у резолюції сенату США від 4 жовтня 2018 року [6]. Більшість провідних країн світу також дотримуються такого визначення [7].

2.Причиною геноциду було бажання московитів зруйнувати етнічне коріння української нації, унеможливити в майбутньому її національне відродження і розширити свій життєвий простір у Європейській частині Радянського союзу. Те, що наше нинішнє національне відродження сильно шкутильгає, - безпосередній наслідок цього геноциду.

3.До дійсно наукового визначення кількості жертв геноциду, доцільно вживати формулювання: «Понад 10 мільйонів осіб».

4.Голодомор не був викликаним економічними причинами, оскільки внесок експорту зерна в загальну вартість індустріалізації був незначним.

5.Голодомор мав потужне міжнародне інформаційне прикриття, у той час як Московія мала таку ж потужну економічну підтримку. Без першого і другого він був би неможливим. Ми повинні дослідити всі міжнародні аспекти голодомору.

6.Нинішня боротьба за Крим - це, з боку Московії, боротьба за спадок Золотої орди. До 1700 року Московія – це її тодішня офіційна назва платила данину спадкоємцю Золотої орди Кримському ханству. Після захоплення Криму вже всі території Золотої  орди стали частиною Московії. Крим без корінного населення – такою була політика Московитів. І у Криму тепер мешкає лише декілька відсотків кримських татар від їх загальної чисельності.

7.Нинішня війна з Московією – це також і війна за спадок Давньої Русі. Без України – справжньої і єдиної спадкоємиці Давньої Русі навіть сучасна назва колишньої Московії виглядає штучною. Україна без українців – такою була справжня політика всіх Московських імперій, аналогічно Криму без кримських татар. Геноцид 30-х природно вписується у цю політику.

8.Визнання голодомору геноцидом має правові наслідки для держави, від імені якої був здійснений геноцид. Юридичним спадкоємцем Радянського союзу нині є Російська федерація. Ось вона і має сплатити компенсацію Україні за всіх загиблих. Мова має йти про трильйони доларів. Тому не варто економити на дослідженнях голодомору. Ми маємо встановити поіменно всіх загиблих і не лише в Україні. Ми маємо розкрити і всі таємниці індустріалізації.

9.Війна українців з московитами триває вже 800 років. Вона триватиме і надалі. Геноцид тридцятих був лише одним епізодом цієї війни, де українці катастрофічно програли. Двадцять перше сторіччя має стати сторіччям наших перемог. Тільки вони є гарантом припинення цієї війни, принаймні тимчасового.

10.Історія України-Русі – так назвав свою десятитомну працю видатний український історик і перший президент Української народної республіки Михайло Грушевський. Це найкраща назва нашої країни Ми не маємо дати ворогу шансу ні на нашу землю, ні на нашу назву.

Посилання:

1 Валерій Швець. Розплата за поразку. Голодомор 1933-го  – мій рахунок. День. - 2011. - № 215 - 216. - 25 - 26 листопада. https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/rozplata-za-porazku

2. Тривалість життя в Україні. Вікіпедія. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96

3. Валерій Швець. Рабство ХХ століття. Українське село у Другій світовій війні. День. - 2013. - № 110. - 27 червня.https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/rabstvo-hh-stolittya

4.Володимир Сергійчук. Укрінформ. https://www.ukrinform.ua/rubric-ther_news/2181905-demografi-vrahovuut-ne-vsi-zertvi-golodomoru.html

5. Всеволод Голубничий. Причини голоду 1932 – 1933 року. Спільне. Commons.https://commons.com.ua/ru/prichini-golodu-1932-33-roku

7.Интерфакс. https://www.interfax.ru/world/631920

8.Музей голодомору. https://holodomormuseum.org.ua/ru/pryznanye-v-myre-holodomora-aktom-henotsyda/


Повний текст статті можна подивитись на ресурсі:

https://www.ar25.org/article/1933-chomu-realni-prychyny-golodomoru-i-nashi-zavdannya-na-maybutnye.html

1933. Чому? ІІ

Валерій Швець

Ще раз повернемось до питання, чи був геноцид українців викликаним економічними причинами, адже в країні відбувалась індустріалізація? Потрібні були гроші, багато грошей, для закупівлі обладнання, для проектування заводів, для оплати західних фахівців тощо. Одночасно з індустріалізацією розгорталась і конфіскація землі у селян, яка на прийнятій в Радянському союзі іншомові називалась колективізацією. Наступна діаграма «Експорт зерна» дає уявлення про експорт зерна з Радянського союзу [5]1929 рік. Колгоспів мало, селяни не голодують, але практично не продають зерно державі, експорт зерна незначний, хоча ціни на нього доволі високі. 1930, 1931 роки. Колгоспів вже доволі багато, колективізація ще не закінчена, селяни у колгоспах ще не голодують, але вже відчуваються проблеми з продовольством. Зерно у колгоспах просто забирають, експорт зерна стрімко зростає, проте у Західній Європі і Північній Америці з кінця 1929 року розгортається потужна фінансова криза, ціни на зерно падають, відповідно падають і прибутки від його продажу. 1932 – 1934 роки. У селян конфіскована практично вся земля. Здавалося б саме тепер виникли ідеальні умови для вилучення у них всього зерна і різкого збільшення експорту. Але, слідом за фінансовою кризою, на Заході розгортається потужна економічна криза. Фермери Сполучених штатів часто знищують врожай, оскільки продавати його не має жодного сенсу. За свідченням відомого московського економіста професора В. Ю. Касатонова, світові ціни на зерно у своєму мінімумі впали приблизно у шість разів. Продати зерно у економічно розвинуті країни стає практично неможливим. Саме з цієї причини, на мою думку, експорт зерна у зазначені вище роки стрімко скоротився.

            Легко спростовуються численні версії радянських і сучасних московських істориків про падіння експорту через неврожай, саботаж селян тощо. Отже, у найтрагічнішому для українців 1933 році за кордон було продано лише 1.6 мільйона тон зерна. Важко з’ясувати реальну вартість тони зерна у ті часи, тим паче, але на сьогодні середня закупівельна ціна становить доларів двісті. Отже, за 1.6 мільйона тон можна отримати 320 мільйонів доларів. Поділивши це число на шість, отримаємо 53 мільйони доларів. Але ж впали ціни і на промислову продукцію. Впали, але не в такій пропорції. Чи мала така сума валюти вирішальний вплив на перебіг індустріалізації? Абсолютно ні. Ви ніде не знайдете загальну вартість індустріалізації в Радянському союзі. Проте найобережніші оцінки вартості побудованих і обладнаних заводів, електростанцій і об’єктів інфраструктури (приблизно 9000 великих і середніх підприємств) обчислюється у трильйони доларів за теперішнім курсом. 53 мільйонів і, наприклад, 3000 мільярдів доларів. Непорівнянні числа. Проте 1.6 мільйонів тон зерна - це приблизно 440 грам зерна на кожний день для 10 мільйонів голодуючих протягом року. За недоотриманих від продажу зерна 53 мільйонів доларів можна було спасти життя всім, хто врешті помер від голоду. Очевидно, метою продажу зерна був не вирішальний внесок в індустріалізацію країни, а геноцид голодом українських селян.

            Хто ж вніс вирішальний внесок в індустріалізацію? Для цього було недостатньо жодного внутрішнього ресурсу, і навіть їх всіх у сукупності – це думка видатного московського економіста вже згадуваного вище професора В. Ю. Касатонова. Важливим джерелом отримання іноземної валюти для Радянського союзу могла стала ліквідація закордонних рахунків провідних більшовиків, так званої ленінської гвардії. Так, після вбивства Троцького на його закордонних рахунках виявилось біля 800 мільйонів доларів, а після розстрілу Зіновьєва -  ще одного провідного більшовика – 400 мільйонів доларів. Багато  більшовиків розстріляли, значна частина багатства розграбованої царської імперії, що опинилась на їх банківських закордонних рахунках, повернулась у казну, але знищення цієї зграї бандитів-«борців» за щастя людей праці відбулось у 1937 – 1938 роках. Їх гроші вже не могли вплинути на перебіг індустріалізації. Страхітливий промисловий монстр вже постав на кордонах Європи. На початок Другої світової війни кількість сучасного озброєння, яку він створив, перевищувала сукупне озброєння решти країн світу. Це і було метою індустріалізації.

           Повний текст статті можна подивитись на ресурсі:

https://www.ar25.org/article/1933-chomu-realni-prychyny-golodomoru-i-nashi-zavdannya-na-maybutnye.html

Путин: пищевой геноцид собственного народа


В далекие времена Перестройки Москву посетила Маргарет Тэтчер. Тогда она произнесла странную фразу, глядя Горбачеву в глаза: «Страна у вас большая, но и народу в ней много: надо сократить его численность наполовину».

С тех пор российские лидеры по очереди и наперегонки по всей видимости пытаются воплотить слова «железной леди» в реальность. Особенно преуспел в деле геноцида собственного народа Владимир Путин. Если Росстат приводит значение численности «населения» России на 2018 год в 140 млн. человек, включая в это число 14 млн. гастарбайтеров, тогда действительная величина народонаселения России 126 млн. человек.

Особенно зримо это видится на примере Москвы. На 2018 год коренных москвичей, то есть москвичей в третьем поколении, осталось лишь 300 тыс. человек; из 14 млн. прописанных и зарегистрированных в Москве граждан лишь только 3,4 млн. русских. Таким образом, в «русском городе» Москве на одного русского приходится 4 инородцев, большинство которых прибыло в Москву не с российских территорий, а из сопредельных с Россией государств.

Мы все помним первый «национальный» проект-идею Путина, заявившего в 2003 году, что для него нет ничего более главного, нравственно-высокого, чем умножение русского народа. Слова, слова, слова…

Так говорил принц Гамлет в одноименной трагедии Шекспира про речи своего отчима, узурпировавшего королевскую власть в государстве, который желал всем свободы и процветания в его стране. Все до единого персонажи трагедии (несколько десятков человек) были насильственно умерщвлены друг другом. Никто из них не увидел этого царства свободы и справедливости.

Обстановка в России в наши дни до ужаса напоминает ситуацию в датском королевстве времен принца Гамлета: та же ложь в устах верховной власти о спокойствии народа под её владычеством, те же насильственные действия королевской полиции в отношении недовольных королем, те же «профилактические» действия с подсовыванием негодной (отравленной) пищи и воды людям и так далее.

Древнегреческий политик времен войн диадохов Фокион сказал фразу о Кассандре, царе Македонии, которая вполне походит как характеристика Путина: «Путин подобен кипарису, Он высоко и гордо поднимается кверху, но не приносит плодов; его лучшая сторона – произнесение непрекращающихся надгробных речей».

Все идеи об умножении русского народа давно забыты Путиным, но Путин с нами! Как говорили древние германцы: «Хайль, Путин!», или «Да снизойдет на Путина Божья благодать!». Русские люди знают, как закончились все эти эксперименты с «хайль» или «зиг хайль» («Да пребудет с нами победа» – перевод с немецкого)


Путинская политика в отношении роста благосостояния народа закончилась, не начавшись, когда он в 2002 году заявил, что настоящей русской идеей является удвоение ВВП. Один мудрый политик эпохи античности диадох Антигон сказал по этому поводу: «Когда смолкают высокие идеи и национальные импульсы, только деньги становятся сильнейшим рычагом и единственным основанием власти».

Поскольку дети не являются субъектом капиталистической экономики, построенной Путиным, то они страдают от гегемонии капитализма в первую очередь, их родители – во вторую. Соответственно, никакого умножения народонаселения России при Путине не было и не могло быть.

Соответственно, слухи о пищевых отравлениях как следствии применения генетического оружия против народов России нуждается в самом глубоком расследовании, нахождении главаря-инициатора этого плана, его исполнителях и производителях отравленных генетическим будильником продуктов питания, которые срабатывают не сразу, а по мере захватом чужих ДНК через продукты питания организма принимающего эту пищу человека.

Пресловутое пальмовое масло с температурой плавления около 40 С уже является генетическим грузом для русского человека, поскольку его может усваивать организм только в условиях тропиков, в которых температура кожных покровов автохтонов, негров, превышает 45 С, что делает усвоение организмом пальмового масла нормальным физиологическим процессом.


При температурах окружающей среды ниже 40 С пальмовое масло становится шлаком, который повреждает мелкие и крупные кровеносные сосуды, лимфатическую сеть, способствует деградации мочеполовой системы, ограничивая или вовсе уничтожая способность человеческого рода к размножению и появлению потомства.

Деградация населения России, а значит, и уменьшение его численности могут быть связаны с заменой традиционных цепочек питания, что ведет к негативным последствиям: умственной и половой деградации населения России, уменьшение численности её населения, увеличение его инвалидизации, причем с детского возраста. В процентном отношение Россия вышла на одно из первых мест мире по инвалидности населения!

Все эти явления произошли во время правления Путина, то есть в период 1999 – 2019 годы, которому еще не видно конца, а это значит, что и население России будет стремительно уменьшаться, как бы не хотелось Росстату подсластить язык Путину, приписывая к числу граждан России 15 – 20 млн. гастарбайтеров.

https://myc.news/mneniya/putin_pishevoj_genocid_sobstvennogo_naroda?fbclid=IwAR2tGZSnOOEqPJdSmj1Qa4KmMmNTqi5T-80bEpFPbMVlbiMt804fuUxODqU

Путин: пищевой геноцид собственного народа

В далекие времена Перестройки Москву посетила Маргарет Тэтчер. Тогда она произнесла странную фразу, глядя Горбачеву в глаза: «Страна у вас большая, но и народу в ней много: надо сократить его численность наполовину».

С тех пор российские лидеры по очереди и наперегонки по всей видимости пытаются воплотить слова «железной леди» в реальность. Особенно преуспел в деле геноцида собственного народа Владимир Путин. Если Росстат приводит значение численности «населения» России на 2018 год в 140 млн. человек, включая в это число 14 млн. гастарбайтеров, тогда действительная величина народонаселения России 126 млн. человек.

Особенно зримо это видится на примере Москвы. На 2018 год коренных москвичей, то есть москвичей в третьем поколении, осталось лишь 300 тыс. человек; из 14 млн. прописанных и зарегистрированных в Москве граждан лишь только 3,4 млн. русских. Таким образом, в «русском городе» Москве на одного русского приходится 4 инородцев, большинство которых прибыло в Москву не с российских территорий, а из сопредельных с Россией государств.



Мы все помним первый «национальный» проект-идею Путина, заявившего в 2003 году, что для него нет ничего более главного, нравственно-высокого, чем умножение русского народа. Слова, слова, слова…

Так говорил принц Гамлет в одноименной трагедии Шекспира про речи своего отчима, узурпировавшего королевскую власть в государстве, который желал всем свободы и процветания в его стране. Все до единого персонажи трагедии (несколько десятков человек) были насильственно умерщвлены друг другом. Никто из них не увидел этого царства свободы и справедливости.

Обстановка в России в наши дни до ужаса напоминает ситуацию в датском королевстве времен принца Гамлета: та же ложь в устах верховной власти о спокойствии народа под её владычеством, те же насильственные действия королевской полиции в отношении недовольных королем, те же «профилактические» действия с подсовыванием негодной (отравленной) пищи и воды людям и так далее.

Древнегреческий политик времен войн диадохов Фокион сказал фразу о Кассандре, царе Македонии, которая вполне походит как характеристика Путина: «Путин подобен кипарису, Он высоко и гордо поднимается кверху, но не приносит плодов; его лучшая сторона – произнесение непрекращающихся надгробных речей».

Все идеи об умножении русского народа давно забыты Путиным, но Путин с нами! Как говорили древние германцы: «Хайль, Путин!», или «Да снизойдет на Путина Божья благодать!». Русские люди знают, как закончились все эти эксперименты с «хайль» или «зиг хайль» («Да пребудет с нами победа» – перевод с немецкого)

Путинская политика в отношении роста благосостояния народа закончилась, не начавшись, когда он в 2002 году заявил, что настоящей русской идеей является удвоение ВВП. Один мудрый политик эпохи античности диадох Антигон сказал по этому поводу: «Когда смолкают высокие идеи и национальные импульсы, только деньги становятся сильнейшим рычагом и единственным основанием власти».

Поскольку дети не являются субъектом капиталистической экономики, построенной Путиным, то они страдают от гегемонии капитализма в первую очередь, их родители – во вторую. Соответственно, никакого умножения народонаселения России при Путине не было и не могло быть.

Соответственно, слухи о пищевых отравлениях как следствии применения генетического оружия против народов России нуждается в самом глубоком расследовании, нахождении главаря-инициатора этого плана, его исполнителях и производителях отравленных генетическим будильником продуктов питания, которые срабатывают не сразу, а по мере захватом чужих ДНК через продукты питания организма принимающего эту пищу человека.

Пресловутое пальмовое масло с температурой плавления около 40 С уже является генетическим грузом для русского человека, поскольку его может усваивать организм только в условиях тропиков, в которых температура кожных покровов автохтонов, негров, превышает 45 С, что делает усвоение организмом пальмового масла нормальным физиологическим процессом.

При температурах окружающей среды ниже 40 С пальмовое масло становится шлаком, который повреждает мелкие и крупные кровеносные сосуды, лимфатическую сеть, способствует деградации мочеполовой системы, ограничивая или вовсе уничтожая способность человеческого рода к размножению и появлению потомства.

Деградация населения России, а значит, и уменьшение его численности могут быть связаны с заменой традиционных цепочек питания, что ведет к негативным последствиям: умственной и половой деградации населения России, уменьшение численности её населения, увеличение его инвалидизации, причем с детского возраста. В процентном отношение Россия вышла на одно из первых мест мире по инвалидности населения!

Все эти явления произошли во время правления Путина, то есть в период 1999 – 2019 годы, которому еще не видно конца, а это значит, что и население России будет стремительно уменьшаться, как бы не хотелось Росстату подсластить язык Путину, приписывая к числу граждан России 15 – 20 млн. гастарбайтеров.

Купа скелетів посеред Дубна - останки жертв НКВС

Купа скелетів: посеред Дубна: військові під час розкопок виявили останки жертв НКВС? 30 ТРАВНЯ 2019, 13:10

У місті Дубно на території військової частини ОК «Захід», де раніше була розташована виховна колонія, проводять розкопки розстріляних в’язнів у 1941 році.

Про це повідомляють спільноті «Це Рівне друже» у соціальній мережі Фейсбук.

Там же дружина військового з Дубна, Таїсія Гайда, повідомила ще деякі деталі:

– На територію колишньої в’язниці в Дубно, зараз після АТО переїхав на ротацію підрозділ мого чоловіка. Занедбану територію віддали їм під казарми. Днями, коли почались ремонтні роботи й проводили каналізацію, знайшли залишки масових поховань. Припускають, що це знищені НКВСниками репресовані українці…

Джерело: radiotrek.rv.ua

https://svidok.online/kupa-skeletiv-posered-dubna-vijs-kovi-pid-chas-rozkopok-vy-yavy-ly-ostanky-zhertv-nkvs-foto/

Пора поставить знак равенства между Геноцидом армян и Холокостом

Близится сакральная дата для миллионов армян и сочувствующих им представителей других народов в разных странах мира. 24 апреля традиционно они отдают дань памяти жертвам Геноцида в Османской империи, унесшего жизни более 1,5 миллионов армян.

В этот день, как и прежде, я вместе со своей семьей поднимусь на мемориальный холм Цицернакаберд в Ереване и возложу цветы к вечному огню, а потом, вернувшись домой и включив телевизор, надеюсь услышу, что Геноцид армян признан всем мировым сообществом. Конечно, это заветная мечта, но какой бы недостижимой она не казалась, работа в этом направлении ведется. Причем именно в этом году, благодаря усилиям армянской диаспоры в США, многолетняя мечта может, наконец, реализоваться.

Уважаемый г-н Помпео,

Армянский национальный комитет Америки выражает глубочайшую благодарность за оказанное содействие в вопросе признания уже подавляющим большинством штатов геноцида армянского народа, а также за вывод на завершающую стадию реализации проекта резолюции Совбеза ООН о признании геноцида армян. Возможное принятие подобной резолюции в очередную годовщину "Великого Злодеяния", совершенного турками против нашего многострадального народа, стало бы знаковым событием для всего мирового сообщества, приверженного содействию упрочения принципов исторической справедливости и недопущения новых преступлений против человечества и цивилизации.

Армянский национальный комитет Америки высоко ценит Вашу осведомленность в исторических событиях, касающихся преступлений, совершенных турками в отношении армянского народа, солидарность с армянской позицией в вопросах определения историографии фактов массовых депортаций, убийств и иных жертв, которые принес армянский народ, непримиримость с позицией турецкой стороны, касающейся признания данных фактов, а также нацеленность на узаконивание компенсационных выплат, которые обязана осуществить Турция армянскому народу за понесенные им страдания.

Вместе с тем надеемся на содействие с Вашей стороны в нашей работе, направленной на признание геноцида армян штатом Миссисипи. К сожалению, губернатор Фил Брайант не последовал примеру губернатора Алабамы Кей Айви, подписавшей декларацию о признании геноцида армян, и пока не отреагировал не только на наши письменные обращения, но и на многочисленные и обстоятельные встречи с представителями его администрации.

Надеемся, что наши совместные усилия возымеют положительный эффект не только в Соединенных Штатах, но и на площадке Генеральной Ассамблеи ООН, страны-участницы которой непременно прислушаются к авторитетному мнению США. Армянский национальный комитет Америки считает непременным долгом донести до всего человечества вопиющие бесчинства, совершенные в отношении армянского народа, что как нельзя лучше осуществить на площадке Генассамблеи ООН.

Армянская община высоко ценит поддержку, оказываемую Соединенными Штатами, рассчитывая на дальнейшее укрепление взаимоотношений, а также на дополнительную финансовую поддержку выбравшей демократический путь развития Армении в размере 80 миллионов долларов, которые позволят руководству страны продолжить плодотворный переход государства на демократические рельсы для проведения независимой внутренней и внешней политики.

Руководство Армянского национального комитета Америки, пользуясь случаем, выражает г-ну Помпео уверения в своем самом высоком уважении и готовности к всестороннему сотрудничеству.

ПРИЗНАНИЕ ГЕНОЦИДА АРМЯН, ЭТНИЧЕСКОЙ И РЕЛИГИОЗНОЙ ДИСКРИМИНАЦИИ, ВКЛЮЧАЯ ПЕРЕМЕЩЕНИЕ ГРАЖДАНСКОГО НАСЕЛЕНИЯ В УСЛОВИЯХ, ПРИВОДЯЩИХ К НЕМИНУЕМОЙ СМЕРТИ, СОВЕРШЕННЫХ ТУРКАМИ В 1915-1923 ГОДАХ

Совет Безопасности,

руководствуясь Уставом Организации Объединенных Наций, Всеобщей декларацией прав человека, Международным пактом о гражданских и политических правах (резолюции Генеральной Ассамблеи ООН 217 А (III) (1948) и 2200 А (XXI) (1966)), и другими соответствующими документами по правам человека

ссылаясь на резолюции Генеральной Ассамблеи ООН о предупреждении преступления геноцида и наказания за него, а также о неприменимости срока давности к военным преступлениям и преступлениям против человечества, в частности, резолюции 260 (1948) и 2391 (1968),

учитывая другие важные инициативы Генеральной Ассамблеи, направленные на содействие упрочению принципов исторической справедливости и повышение степени осведомленности о страданиях жертв этнической и религиозной дискриминации, ксенофобии и связанной с ними нетерпимости и дискриминации в различных формах, в частности в память о жертвах геноцида, депортации и медицинских экспериментов над представителями армянского народа,

выражая глубокую озабоченность отказом турецкого руководства признать факт этнических и религиозных преступлений, совершенных турками в 1915-1923 годах,

подчеркивая, что ответственность за преступления на национальной и религиозной почве против армян в 1915-1923 годах должно нести действующее правительство Турции,

выражая серьезную озабоченность внешней и внутренней политикой, проводимой турецким руководством под влиянием турецких экстремистских организаций,

изучив документальные подтверждения преступлений и фактов дискриминации армян по этническому и религиозному признакам в 1915-1923 годах со стороны турецких властей,

с глубокой озабоченностью констатируя вызывающее тревогу увеличение числа случаев дискриминации и нетерпимости в отношении армянского населения Турции, мотивируемых предубеждениями против лиц, имеющих иное этническое происхождение, исповедующих иные религии или придерживающихся иных убеждений,

действуя на основании главы VII Устава Организации Объединенных Наций,

1. признает преступления турецких властей против армян по этническому и религиозному признакам в 1915-1923 годах геноцидом и рекомендует тем государствам-участникам, которые еще не сделали этого, рассмотреть вопрос о его признании, в том числе турецкому правительству,

2. рекомендует правительству Турции в назидание за совершенные преступления против человечества и цивилизации и во избежание их повторения, в том числе против других народов, населяющих страну, принести извинения на официальном уровне за преступления против армянского народа в 1915-1923 годах,

3. настоятельно призывает правительство Турции использовать все возможности для искупления вины турецкого народа перед армянами за геноцид 1915-1923 годов,

4. требует рассмотреть вопрос о выделении денежных компенсаций потомкам пострадавших в ходе геноцида, согласовав вопросы размера и сроков выплат с армянской стороной,

5. решительно осуждает инциденты, связанные с прославлением и пропагандой дискриминации по этническому и религиозному признакам армян и других народов Турции,

6. призывает руководство Турции продолжать предпринимать надлежащие шаги, в том числе с помощью национального законодательства, в соответствии с международным правом, в целях предупреждения мотивированных ненавистью риторики и подстрекательства к насилию против представителей любых национальных меньшинств,

7. напоминает о необходимости введения уголовного преследования за отказ признания факта геноцида армян в 1915-1923 годах,

8. постановляет продолжать активно заниматься этим вопросом.

Надеюсь, что резолюция о признании Геноцида, проект которой уже подготовлен, будет принят в самые сжатые сроки, несмотря на все политические препоны. Ведь, несмотря на более чем вековой рубеж с момента трагедии, ее значимость для Армении не ослабевает. Годы не властны над памятью народа, а преступления турок против армян навсегда останутся кровоточащей раной и будут отзываться болью в сердце.

Невозможно предать память предков, забыть и простить злодеяния турок. Осуществленное ими беззаконие сложно назвать высылкой и депортацией, потому как имели место жестокие репрессии и целенаправленное уничтожение людей. Беззащитное население убивали, закапывали живьем, топили в море, депортируемые умирали в муках от жажды и голода, женщин и детей отдавали на растерзание особой организации, состоящей из так называемых "четтес" - выпущенных из тюрем преступников.

Оправданием уничтожения армян являлось просто возмутительное утверждение, согласно которому армянское население в Османской империи имеет более низкий биологический статус. На этом основании многие армяне становились "сырьем" не только для медицинских экспериментов, но и для бесчеловечных пыток и издевательств турецких "светил" науки. Многим прибивали к ногам подковы, имитировали на армянах распятие Христа. Испытывали на детях и беременных женщинах яды, вводили смертельные дозы морфия....

Возможно, кто-то меня осудит и подвергнет критике за столь подробное эмоциональное акцентирование внимания на нелицеприятных страницах армяно-турецкой истории. Но разве вам они ничего не напоминают?

В годы Второй Мировой Войны человечество столкнулось с одним из опаснейших явлений 20 века - массовым уничтожением и преследованием евреев нацистской Германией. Имя ему всем хорошо известно - Холокост. Безусловно, осуждая репрессии против еврейского населения и разделяя память о миллионах погибших и замученных в немецких концлагерях, вместе с тем, наблюдаю существенную разницу между отношением мировой общественности и международных организаций к имевшим место преступлениям против человечности. В этой связи стоит вспомнить об установленном ГА ООН Международном дне памяти жертв Холокоста (27 января), о резолюциях Ассамблеи, которые отвергают и осуждают отрицание Холокоста как исторического события. Во многих странах в силу данных решений его публичное отрицание является противозаконным....

Несколько по-иному обстоят дела вокруг ситуации с признанием геноцида армян, несмотря на то, что он стал первым преступлением XX века, повлекшим массовое истребление народа по этническому и национальному признаку. Конечно, репрессии против армянского населения получили некую оценку и в 1915 году (Совместная Декларация Великобритании, Франции и России), где впервые были признаны преступлением против человечности, и в 1920 году - по итогам расследования военного трибунала Османской империи... Однако приговоры трибунала и провозглашение в дальнейшем преступников национальными (!) героями и мучениками, фактически свели на "нет" всю его работу и значение.

Вне всякого сомнения, сегодня, спустя десятилетия с той страшной трагедии и благодаря усилиям многочисленной армянской диаспоры по всему миру и неравнодушной общественности, проблема геноцида армян получила широкую международную огласку. Геноцид признан и осужден многими странами мира и международными организациями, а дата 24 апреля вписана в европейскую историю и объявлена Днем памяти жертв геноцида армян в Османской империи. Да, сегодня я могу пройтись по улице в Ереване, названной в честь Рафаэля Лемкина, автора проекта конвенции ООН о предупреждении и наказании преступлений геноцида ...

Но этого мало. Признание Геноцида должно, наконец, состояться и стать конечной точкой для торжества над исторической несправедливостью. Турция должна понести моральное и материальное наказание, выплатив компенсацию армянскому народу.

«реформа Супрун – это и есть сама смерть»

То, что по форме является геноцидом украинского народа, команда Супрун называет «реформой здравоохранения». Такое заявление сделал украинский писатель Игорь Лесев в эфире передачи «Не добрый вечер!».

Блогер акцентировал внимание на том, что Супрун пребывает на должности вопреки закону.

«Согласно Кодексу законов о труде, исполняющим обязанности министра можно быть не больше трех месяцев. Потом кандидатура должна быть или утверждена парламентом, или обязательно должен быть назначен другой и.о. министра. Но Супрун, как и ее покровителю Гройсману, на закон плевать», — объяснил Лесев.

В руки к «банде» Супрун попал гигантский медицинский фонд, более 110 миллиардов гривен. Но при этом лечение в Украине теперь будет платным. Любая операция только за деньги. Никаких выделений средств для онкобольных, они ведь все равно умрут — именно так сказал один из людей Супрун.

«Реформа от Супрун – это еще и больницы без врачей. Врачи – они ведь лечат. А лечение – это всегда дорого и затратно. Поэтому врачи в стране массово увольняются. Вообще, по мнению Супрун, больницы должны только диагностировать заболевания. Естественно, за деньги. А лечением пускай уже занимаются бабки-знахарки. Ну или священники», — рассказал писатель.

Лесев уверен, что только владельцы похоронных бюро, гробовщики и директора кладбищ искренне радуются, что в нашей стране появилась Супрун, потому что она им обеспечивает процветание.

«Реформа Супрун – это самая большая смертность среди украинцев в Европе. Реформа Супрун – это панэпидемия кори, масштабов которой нет даже в африканских странах. Реформа Супрун – это дикое вымирание украинцев от сердечно-сосудистых заболеваний и рака. Собственно, реформа Супрун – это и есть сама смерть», — подытожил блогер.

=============

NO COMMENTS

Древнейшая ДНК неандертальцев найдена в итальянском Скелете

Древнейшая ДНК неандертальцев найдена в итальянском Скелете
-----------------------------------------------------------------------------------------------





Останки так называемого человека Альтамура, ныне считающегося Неандертальцем, инкрустированы кальцитовыми образованиями в Альтамуре, Италия. Кредит: Министерство культурного наследия и деятельности, Суперинтендант археологии Апулии.


Инкрустированный кальцитом скелет древнего человека, все еще встроенный в скалу глубоко внутри пещеры в Италии, дал самую старую НЕАНДЕРТАЛЬСКУЮ ДНК, когда-либо найденную.


Эти молекулы, возраст которых может достигать 170 000 лет, могут в один прекрасный день дать наиболее полную картину жизни неандертальцев, говорят исследователи.

Хотя современные люди являются единственной оставшейся человеческой родословной, многие другие когда-то жили на Земле. Ближайшими вымершими родственниками современного человека были неандертальцы, которые жили в Европе и Азии, пока не вымерли около 40 000 лет назад.

Недавние находки показали, что неандертальцы скрещивались с предками современных европейцев, когда современные люди начали распространяться из Африки — от 1,5 до 2,1 процента ДНК тех, кто живет сегодня за пределами Африки-это Неандертальское происхождение. 

В 1993 году ученые обнаружили необычайно неповрежденный скелет древнего человека среди сталактитов и сталагмитов известняковой пещеры Ламалунга, недалеко от Альтамуры в Южной Италии-открытие, по их словам, имело потенциал, чтобы выявить новые подсказки о Неандертальцах.

"Человек Альтамура представляет собой самый полный скелет одного немодерного человека, когда-либо найденного", - сказал в интервью Live Science соавтор исследования Фабио Ди Винченцо, палеоантрополог из Римского университета Сапиенца. "Почти все костные элементы сохранились и не повреждены."

Скелет Альтамуры имеет ряд Неандертальских черт, особенно на лице и задней части черепа. Тем не менее, он также обладает функциями, которые обычно не видны у неандертальцев — например, его надбровные дуги были еще более массивными, чем у неандертальцев.Эти различия затрудняли определение того, к какой человеческой линии мог принадлежать человек Альтамура. Кроме того, скелет Альтамуры остается частично встроенным в скалу, что затрудняет его анализ.

Новые исследования показывают, что ДНК от части правой лопатки скелета указывает на то, что окаменелость Альтамура была Неандертальцем. Форма этого куска кости также выглядит Неандертальской, считают исследователи.

Кроме того, ученые датировали скелет примерно от 130 000 до 170 000 лет. Это делает его старейшим Неандертальцем, из которого когда-либо была извлечена ДНК. (Эти кости не самые старые из известных неандертальских окаменелостей-самым старым из когда-либо найденных около 200 000 лет. Это не самая старая ДНК, когда-либо извлеченная из человека; эта награда идет на 400 000-летнюю ДНК, собранную у родственников неандертальцев.)

Кость настолько стара, что ее ДНК слишком деградирована для исследователей, чтобы секвенировать геном ископаемого-по крайней мере, с помощью современных технологий. Тем не менее, они отметили, что технологии ДНК-секвенирования следующего поколения могут быть способны к такой задаче, которая "может обеспечить важные результаты по геному неандертальца", сказал соавтор исследования Дэвид Карамелли, молекулярный антрополог из Университета Флоренции в Италии, Live Science.

В то время как предыдущие фрагментарные окаменелости разных неандертальцев давали частичную картину того, что представляла собой жизнь неандертальцев, скелет Альтамуры мог помочь нарисовать более полный портрет неандертальца — например, он мог бы раскрыть более подробную информацию о генетике, анатомии, экологии и образе жизни неандертальцев, говорят исследователи.

======================

существует версия, что НЕАНДЕРТАЛЬЦЫ не убивали ни своих соплеменников, ни соседние племена, т.к. у них был МАТРИАРХАТ, т.е. там рулили ЖЕНЩИНЫ, которые РОЖАЛИ и РАСТИЛИ СВОИХ ДЕТЕЙ, и именно поэтому они НЕ ХОТЕЛИ НИКОГО УБИВАТЬ...

А КРОМАНЬОНЦЫ придумали КОПЬЁ - ОРУДИЕ УБИЙСТВА, причём это помогало им убивать не только крупных животных, но и воевать со своими СОПЛЕМЕННИКАМИ или с СОСЕДЯМИ, нпр., за более крупный кусок убитого животного, или за соседние  территории..., и именно кроманьонцы устроили на Земле самый первый ГЕНОЦИД над неандертальцами..., что отвечает на главный вопрос всех современных людей - почему все последние 50000 лет люди убивали себе подобных ???

Про шкаф, морковку и полы.

  Если  основа кривая , то что на нее ни ставь , как ни равняй, а оно все-равно   скривится как среда на пятницу . И всё.  

Морковка дороже яблок  и даже бананов . Всем витамина А не хватает , а морковкорастителям еще и совести .  Хоть бери да морозь ее драгоценную с осени на черный майско- июньский день .  Не зря у нее форма морковки , природа редко ошибается. 


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
40
предыдущая
следующая