Розговорилась я сьогодні чогось...
Така думка виникла:
є люди, з якими перестаєш спілкуватись раз і назавжди. після однієї фрази, одного поступку, одного погляду.
і навіть потім забуваєш, і здається, що можна було б спілкуватись знову з радістю...
але 
На днях прийшлось двох людей закинути в ігнор. Хоть не практикую такого, адже кожна людина має право висловлювати свою точку зору. Але осіб, особливо чоловіків, які навішують на мене негативні ярлики і перекручують написане на свій лад, не потерплю.
Як Ви боретесь з подібними явищами?
добавлю: такі особи зустрічаються і в реалі, їх в ігнор не посадиш.
Такого сна вы не видали,
Какой вчера увидел я…
Как будто женщин всех забрали
Инопланетные друзья!!!
…И стало на Земле тоскливо...
Куда не глянешь – мужики.
Не в радость и таранка с пивом!
Рехнуться можно от тоски!
Никто не пилит, не ругает
И не расспросит ни о чём!
Никто с работы не встречает
Любимым Киевским борщём.
А ночи? Разве это ночи?..
Охота выть и причитать!
Такая жажда (нету мочи)!
Щетиной бюст пощекотать!
Я, после этого кошмара
Уверен так, как никогда:
Попаровал нас Бог недаром!
Без женщин, братцы – НИКУДА.
