хочу сюда!
 

Юлия

32 года, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «особа»

Суспільство "впертих нігілістів " і "ср@них моралфагів"

Іноді цікаво заводити суперечки з ерудованим опонентом, як відомо: в суперечці виявляється істина. Хоча нажаль не завжди( Деякі особи уперто впевнені в своєму нігілізмі, хоча й їхня впевненість заснована, як кажуть, "на глубочайшем заблуждении" і хоть ти їм 10 енциклопедій, сотні історичних довідок і непохитних 100% фактів розбий на голові, все одно:"Я на своих 16-ти квадратных аршин сидел и сидеть буду!"

Важко переживаю той факт, що суспільство масово нівелює норми моралі і етики, базове виховання, культуру, етнічні цінності і традиції, банальні правила поведінки і дорожнього руху, закони(не беремо до уваги деякі "маразматичні" перли наших можновладців), забуваючи про те що ці норми створені НЕ для притискання прав і свобод, а для нашої ж безпеки, і адекватного врегулювання суспільних відносин..

 

Вбиває небажання деяких особ вдосконалювати рівень своєї ерудиції, особливо тих, що мають з цим певні проблеми, дуже дивно і жаль чути від людей якусь ідіотську гордість за своє навігластво, слова, на кшталт: "а я от не знаю такого слова і що?" "делать мне больше нечего, чем книги ваши читать", "ну и шо, я безграмотно пишу, ваша "б"О"нальная "И"рудиция никому не нужна.." вводять мене в легкий шок і страх за майбутнє моєї дитини. 

 

Оскаженіла гонка молоді за псевдо-індивідуальністю, якою прикривають своє недостатнє виховання і низький моральний склад(шляхетним навіть язик не повернеться сказати) теж погано вкладається мені в голові і наводить сум. Коли чуєш "а чё я должен уступать старику место, єто мое личное решение", "а я не хочу как все, это мое самовыражение, а ваши нормы-для стада", "какой-то дебил придумал что не прилично идти в университет в шортах, а я как все должен подчиняться? это мое право ходить как хочу"-стає моторошно.. згадуеться знову той же Шаріков: 

 

"Вот всё у нас как на параде: салфетку туда, галстух сюда, да «извините», да «пожалуйста», «мерси», а так, чтобы по—настоящему, это нет. Мучаете сами себя, как при царском режиме."

 І наївно втішаєш себе:"а мо переросте?", та ні, скоріш тільки укоренить в собі, мало хто реально бажає рости над собою, напевне набагато легше і приємніше опускати до свого рівня оточення і блаженно обурюватись, якщо чиниш тому супротив. Одночасно тебе нарікають "сраним моралфагом" і "сучасним динозавром"

Вважаю, що норми пристойної поведінки не можуть застаріти, плювок під ноги посеред вулиці (і аналогічні кричущі дї ) адекватною людиною завжди будуть розцінюватись як страшенний "моветон" і ознака глибокої не вихованості, адже соціум стрімко розвиваючись не має права на деградацію...  інакше це вже не соціум, а некерована отара в суміш з вовками і собаками, власними недоїдками, кістьми й гівном..

Безумные платья Луизы Казати

Безумные платья Луизы Казати

Сегодняшний этюд будет посвящён одной из самых эксцентричных красавиц прошлого, маркизеЛуизе Казати.

Луиза Аделе Роза Мария Амман родилась 23 января 1881 года в семье преуспевающего итальянского промышленника Альбето Аммана, которому король пожаловал титул графа. Биографы пишут, что в детстве Луиза была не слишком общительна; она любила находиться в уединении, рисовать и проводить время с матерью, листая модные журналы и восхищённо рассматривая роскошные мамины туалеты, элегантные платья и изысканные драгоценности.

Луиза была совсем юной, когда скоропостижно умерла её мать, а через несколько лет – отец. Вдвоём с сестрой они стали наследницами огромного состояния, но, право, никакое наследство не могло компенсировать такую потерю. Возможно, именно этим объясняется то отношение к деньгам, с которым Луиза прожила всю жизнь: она никогда не задумывалась о них, не экономила, а только тратила, тратила и тратила…

[ Читать дальше ]

olx

olx

Про блоги...

 Читаючи блоги та коментарі до них, натикаєшся на різного роду, ступеню вихованості, зі своєрідним світосприйняттям, можливо хворих чи нещасних особ... Якось не вкладається в голові те, що людина в реальності, яка є елементом повсякденної інфраструктури: касир в банку, менеджер з продажу, лікар, вчитель ... може зовсім по іншому поводитися в електронному просторі ніж серед реальних своїх знайомих, оточуючих... Наприклад, ніколи б не подумав, що вчителька, яка є гарним улюбленим класним керівником учнів молодших класів, може, судячи з коментарів, так ненавидіти дітей... інспектор відділу кадрів може (так само судячи з коментарів у блогах) рахувати усіх без розбору дебілами, особливо тих кого обирає на вакансію...підприємець, який так чемно поводиться на переговорах для укладення дилерського договору, може обкладати триповерховими матами, переходячи поза тему на особистості, незнайомих для себе людей...
Яке ж пояснення може бути цьому!? В мене жахливе враження про таких - хворий, нещасний, психічно неврівноважений... От якби ці коментарі, та показати учням тої вчительки...))) взагалі, як відреагували б оточуючі тої особи, яка їм посміхаться і ніби заслуговує поваги в суспільстві, на радикальну писанину...
як можна це пояснити... поки не знаю 

55%, 6 голосов

45%, 5 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.