День 1:

 Уже все, кто готов к состраданию,  посострадали главе правления «Коалиции участников помаранчевой революции» (КУПР) Сергею Мельниченко. Уже трясли в бессильном гневе кулаками, уже  звучали клятвы отомстить за товарищей. За  поруганные основы демократии, за то и за другое. А за попорченную плитку заплатить никому не захотелось.....

 Напомню: столичное управление милиции предъявило обвинение и вручило главе КУПР постановление о привлечении его в качестве обвиняемого по делу о создании преступной группы, члены которой повредили государственное имущество на Майдане во время акций предпринимателей, выступавших в конце прошлого года против принятия нового Налогового кодекса.

 Им начхать на то, что Серёга Мельниченко ничего нового не придумывал. Он просто скопировал сценарий акций, что вошли в героический эпос Украины. На чём учат детей и если они бойко рассказывают как Саша Доний не кушал в палатках на центральной площади Киева, их гладят по головке и говорят "молодэць, сидай". А за незнание хронологии "Помаранчивой революции" можно принести домой "гуся" (двойку). И все уже семь битых лет штудируют, что ставить палатки на Майдане хорошо, а донецкие - это бандиты. Вот Серёга и обмишурился... Оказалось всем было можно, а Серёге Мельниченко нельзя.

 В прямом эфире известные люди со слезой в голосе жалели активистов, высмеивали власти города и милицию за крохоборство, а ни однэнькому не вспомнилось как на том же Майдане стояли палатки народных депутатов, что они на весь любопытствующий мир пиарились своими общественными приёмными в тех палатках, своими именами на табличках. Теперь за всё, про всё отвечать будет один Серёга.....

 Ну не ёшкин кот? Совсем люди совесть потеряли.

 Сирожа, держись. Я с тобой. Денег тоже не дам, но как я тебя понимаю! Меня в детстве старшие пацаны тоже так разводили....

 Фотонапоминание:










Больше фоток на:

http://joff.ucoz.ru/news/opjat_fotoreportazh_s_majdana/2010-11-26-55

http://joff.ucoz.ru/news/fotoreportazh_s_majdana/2010-11-25-52


http://joff.ucoz.ru/news/fotoreportazh_s_mesta_sobytij/2010-11-24-48

За своє життя я побував по різні боки барикад, тобто був і в молоді роки в бандах злодіїв,хоч в силу моєї непридатності далі роботи "на шухері" я не був задіяний. Так само був і з ментами в якості учасника оперативного загону студентів, коли вчився в Донецькому універі. Бачив багато такого, про що піде справа нижче, але скажу відверто: пес - він на те і пес, щоб гризти. Але ненавиджу псів, які мають породу, а поводяться як лизоблюди або шакали.
Коротше кажучи, мент він і є "мусор", бо лазить по сміттєзвалищах суспільства, щоб його очистити. Але при тому він не повинен сам стати отим мусором! Це головне в цій нелегкій праці! Якщо є свята віра в свою місію правоохоронця - поважатимеш себе і поважатимуть тебе знаючі люди, і навіть бандити, бо вони також знаючі. А що не будеш багатим - то не треба забувати, що ти не тільки мент, але і громадянин держави - працюй над тим, щоб правдива праця правдиво і оплачувалась.
І нарешті остання теза: докази, що ти спіймав справді злочинця, потрібні в першу чергу тобі, менту, а не для шахраювання в суді і перед начальством.Погляньте: хлопець ще 5 років невинно просидів у в*язниці, поки йшло слідство над реальним вбивцею, і ні в кого з ментів не виникло сумління потурбуватись про його дострокове звільнення, хоча все було ясно і без того. Вибачте, дорогі менти, але якщо цей хлопчина незабаром стане маньяком-вбивцею ментів - я тому не здивуюсь і не буду вас жаліти. А ви його пожаліли? Ви помилились, покалічили долю людини і що?- вам байдуже! І мені байдуже, якщо...
 
«Менти» зробили зі школяра маніяка
Іван ФАРІОН 
За ґратами він незаслужено відсидів вісім років

Мабуть, нікого із засуджених у виправній колонії №50, що неподалік районного Миколаєва, не проводжали минулої п’ятниці на волю так, як Якова Поповича – з вітаннями і водночас зі співчуттям. Цей посивілий 22-річний хлопець вісім років промучився за ґратами, хоча не вчиняв жодного злочину. А звинувачували його у страшному лиходійстві – убивстві і посмертному зґвалтуванні 9-річної племінниці. Із школяра-семикласника міліція, прокуратура, суд зробили жорстокого сексуального маніяка…
23вересня 2002 року маленьке містечко Пологи у Запорізькій області здригнулося від жахливої звістки: в очереті біля місцевого озера знайшли тіло третьокласниці Яни Попович. Напередодні, повертаючись зі школи, вона вирішила провідати бабусю, але так і не дійшла до неї... Експертиза встановила, що дівчинку задушили, а потім поглумилися над нею.
На пошук злочинця кинули всі сили. Стояло завдання будь-що знайти нелюда – бо пологівці бояться виходити з дому. Невдовзі міліція затримала 14-річного Якова Поповича, для якого замордована була племінницею, який того фатального дня неподалік ловив рибу. Забрали його прямо з уроку, на очах однокласників накинувши на руки кайданки. «Наводку» дав учитель, який раптом згадав, що саме Яша порадив людям, в якому ще місці можна шукати зниклу родичку.
Хлопець заперечував причетність до злочину, розповідав, як дружно жили вони з Яною, як по-родинному любив її. Щоб Яків «заговорив», слідчі дві ночі не давали йому спати, пускали в очі сигаретний дим, затискали пальці між дверима, змушували стояти на колінах, тикали в обличчя дулом пістолета. Насамкінець сказали: якщо не зізнаєшся, на твоїх батьків чекає розправа. Це зламало школяра, і під диктовку міліціонерів він дав сфабриковані покази проти себе.
Згодом на суді Яків Попович відмовився від цих свідчень, розповів, що з нього їх вибили силою. Але головуючий не взяв цього до уваги. Школяреві «впаяли» 15 років позбавлення волі. Спочатку покарання відбував у колонії для неповнолітніх, а потім його перевели до дорослих злочинців.
Не мала життя і мати Якова. У Пологах їй не давали проходу на вулиці, одного разу родичі Яни, яким сплачувала велику грошову компенсацію, тяжко побили її – за те, що, мовляв, виховала «вовченя». Через таке ставлення змушена була продати хату і виїхати у Житомирську область.
Після арешту і засудження Якова убивства і ґвалтування у Пологах не припинилися. Було замордовано ще сім дівчат-підлітків, одній із школярок вдалося втекти. За ґрати «доблесні» правоохоронці безпідставно відправили ще декількох «насильників». Свідчення з них вибивали у такий же спосіб. Один, не витерпівши наруги у в’язниці, покінчив життя самогубством. Інший невинно засуджений розповідав згодом, що після довгих знущань кати у погонах вдалися до останнього аргументу: сказали, що якщо не зізнається, привезуть його сестру, яка недавно народила, і зґвалтують її… усім райвідділом. Тож змушений був написати «явку з повинною».
У 2005 році міліція випадково затримала справжнього «пологівського маніяка», який здійснив невдале полювання на дівчину. Ним виявився 52-річний працівник насосної станції, а у минулому слідчий-криміналіст з Росії Сергій Ткач, звільнений з органів за грубі порушення. Коли його брали, цинічно сказав: «Я чекав на вас 25 років». Увесь цей час він глумився над жінками. На його рахунку понад сотні убивств. Серед них – мордування 9-річної Яни Попович. Колишній «мент» у деталях розповів, як розправлявся з нею, і точно показав місце злочину. Ось тоді і стало зрозуміло, чиє пасмо сивого волосся було затиснене у руці дівчинки…
Ткача засудили до довічного ув’язнення. А протягом п’яти років, поки тривало це слідство і суд, у неволі і далі перебував невинно засуджений Яків Попович. Лише кілька днів тому його оправдали.
Ця моторошна історія вкотре порушує проблему наскрізь прогнилої правоохоронної системи в Україні. На волі розкошують крадії-мільйонери, депутати-розбійники, серійні убивці, а у тюрми кидають невинних людей. Часто відбирають у них життя. Кілька днів тому «Високий Замок» писав про те, як горе-міліціонери із Сокальщини закатували місцевого жителя, який зробив їм зауваження…
Яків Попович спробує покарати тих, хто поламав йому долю. Добиватиметься матеріальної компенсації. Але де гарантія, що жандарми з державною символікою на кашкетах так само, як з ним, не вчинять з кимось іншим?

Львівська область
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=89167

ДТП произошло 20 октября в 6.40 утра,  в Днепропетровске, по ул. Набережная Победы: автомобиль «Тойота Прадо», гос. номер АЕ 2939 ВЕ, который на большой скорости двигался со стороны ул. Литейной в направлении улицы Космической, в районе дома 56 сбил трех женщин. Пешеходы ждали зеленого сигнала светофора на пешеходном переходе посреди проезжей части. Одну из женщин от удара отбросило на встречную полосу движения, где она попала под колеса автомобилю «Дэу Сенс», который двигался во встречном направлении.

Как сообщил 18-летний водитель «Дэу Сенс» Олег, автомобиль «Тойота Прадо» вначале остановился. Из него вышел из машины молодой человек посмотреть, что он натворил. Но когда водитель «Дэу» побежал вызывать скорую помощь, внедорожник скрылся.

Скрывшийся джип был найден в одном из дворов жилмассива Победа. Хозяин джипа уже установлен. Внедорожник «Тойота Прадо», на котором был совершен наезд на пешеходов, принадлежал следователю прокуратуры Индустриального района Днепропетровска. Он же – сын прокурора Жовтневого района. Об этом сообщил наш источник в ГАИ. Он также сказал, что на данный момент подозреваемый в ДТП уже уволен из прокуратуры. Увольнение произошло до наезда на пешеходов. Но вот насколько раньше, и не было ли это увольнением задним числом – пока неизвестно.

По данному факту, возбуждено уголовное дело по ч. 3 ст. 286 Уголовного кодекса Украины – «Нарушение правил безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта лицами, управляющими транспортными средствами».

В ДТП пешеходы получили смертельные травмы: две женщины, 1967 и 1962 годов  рождения, погибли на месте. Третью пострадавшую, 1965 года рождения, в состоянии клинической смерти транспортировали в реанимационное отделение больницы Мечникова, где после 30-минутной операции она умерла.

                                                                                                                                         

http://9-channel.com/dtp-v-dnepropetrovske-vnedorozhnik-sbil-nasmert-trex-chelovek-na-zhilmassive-pobeda007815.html ПРОЙДЯ ПО ССЫЛКЕ - ПОСМОТРИТЕ ВИДЕО

   Есть-ли у кого контакты родственников погибших? Думаю в такой ситуации семьям стоит помочь хотя-бы матеиально.

   С нашей стороны независимо от политических убеждений стоит распространить инфу о ДТП на любом ресурсе. Иначе мы доказываем лишь то, что  НАРОД=БЫДЛО. Менты и иные властьимущие безнаказанно убивают наших родителей, детей, друзей родственников а мы на это не реагируем... Мент, неважно чей он сын должен сидеть в тюрьме!

   В субботу под стенами областной прокуратуры пройдёт акция. Начало 10.00 - БЕЗ ФЛАГОВ И ПАРТИЙНЫХ БАННЕРОВ, АКЦИЯ МОЛЧАНИЯ И БЛОКИРОВАНИЯ ПРОКУРАТУРЫ. АДРЕСС - КАРЛА МАРСА 38.

Интернет-современная штука

Русский человек

Русскому человеку не нужны материалистические «ценности» Запада, не нужны сомнительные достижения Востока в сфере абстрактной духовности, не имеющей ничего общего с реальностью. Русскому человеку нужна Правда, и он ищет её.. 



Русский человек никогда не будет счастлив, зная, что где-то творится несправедливость.

Русскому человеку не нужны материалистические «ценности» Запада, не нужны сомнительные достижения Востока в сфере абстрактной духовности, не имеющей ничего общего с реальностью. Русскому человеку нужна Правда, и он ищет её, прежде всего в жизни.

На фото изображён генерал А.И. Череп-Спиридович

Жить по Правде – это по-русски!

В несправедливом строе, когда меньшинство паразитирует на большинстве, у Русского человека нет мотивации к труду. Русский человек добросовестно и безвозмездно трудится, если в обществе есть нравственная идея, праведная цель.

Концепция добронравия – жить по совести – это по-русски. Русскость – это мировоззрение справедливого жизнестроя.

Ради праведной идеи Русский человек с радостью трудится, даже находясь в заключении, и тогда он не чувствует себя узником, – он обретает свободу.

Трудиться на благо народа, всего человечества – это по-русски. Общинность – в крови у Русского человека.

Русская душа – это щедрость, не знающая границ. Для Русского человека характерно нестяжательство.

Русский человек никогда не одурманивает себя. Абсолютная трезвость – это по-русски!

Русский человек не нуждается ни в чём сверх меры. Мера – есть суть Русской цивилизации.

Русская культура не приемлет разврат. Русский человек не терпит всякой мерзости!

Русский человек никогда не живёт по принципу «моя хата с краю, ничего не знаю».

«Жить для себя», «работать на себя», прожигать жизнь в различных удовольствиях – это не по-русски.

Смысл слова «радость» в русском языке неслучайно отличён от смысла слова «удовольствие». Радость у Русского человека появляется от чёткого осознания смысла жизни: делать всё возможное (и невозможное), чтобы будущие поколения не были рождены в рабовладельческом толпо-элитарном обществе.

Русский человек неустанно работает на преображение себя и окружающих от человекообразия к Человечности!

Жить по-русски – значит жить по-человечески!

Счастье для Русского человека – это ощущать себя частью великого Единения и соучаствовать в деле создания справедливого мироустройства на Земле.

---
Владимир Цветков
Источник: http://www.rod-vzv.info/Structure/kodex.html#02
---

Когда-то однажды, одна мудрая женщина сказала мне: «Чего Бог не дал, того в аптеке не купишь». С годами я убедилась, что это верно. Не купишь талант. Не купишь любовь. Не купишь друзей.  Да, собутыльников купить можно. Да и блядей купить тоже  можно! Да запросто! Они даже дешевле, чем любимая женщина. Это вам любой мужчина расскажет. И жену – тоже можно купить! Верную, преданную… преданную до тех пор, пока у тебя есть деньги. Кто спорит? 

         Не купишь покой в душе. Никак не купишь умиротворённость. Например.

        Да, можно купить самую крутую в мире тачку, но как и где купить Радость поездки на машине?         

        Вообще-то не об этом я хотела написать. А совершенно о другом. 

        Вот Крик написал статью: http://blog.i.ua/user/134649/508415/?p=0#comments

Да, он прав. Была его статья, под названием "Комната на втором этаже". Я сразу её узнала, эту комнату. Я не могла её не узнать. Почему? - да потому что! Слишком много было у меня с нею связано. Я узнала её даже не по описанию, а по той ауре, что осталась во мне. В моём сердце, в моей душе...  Хотите подробностей? Вот они: http://blog.i.ua/user/863952/134913/

       …Это случилось так: вечером прозвучал звонок, и мой друг-приятель Валера-Крик спросил что-то вроде: «Натаха?..» Дальше дословно я не помню, потому что у меня в ушах зашумело. У меня всегда шумит в ушах, когда я волнуюсь, причём шумит так, что я слов не слышу. А барышня я нервная, поэтому не сразу поняла, об чём речь идёт. А когда поняла, что там какой-то вздор, и глупые непонятки, совершенно нелепые, то сначала я возбудилась не по-децки, а потом тут же написала админам гневное письмо: http://photo.i.ua/user/863952/193979/5175142/

       А потом как-то грустно мне стало.

       Пожалуй, воспроизведу-ка я наш с Криком  диалог. Потому что не все читают каммы, поэтому не все могли проследить последовательность. 

      Westalkа (87)

      "Андреевский Смак"?

       krik Гранит  (92)

       ах ты блядюша моя

       Westalka  (130)

       С "блядюшей" согласна. "Твоя" - это даже не обсуждаеццо.         Гитару видели с автографами тех, кто на ней по пьяне лабал? Или её стали прятать? От таких, как вы? 

 krik Гранит (134)

          я ждал, что кто-то опознает эту комнату, но не думал о тебе

Westalka

         Я странная девочка. У меня много тайн и загадок. И воспоминаний.           И мне грустно...           Если бы я была художницей, я бы написала картину: комната изнутри, в сторону окна, сентябрьский день, женщина закутанная в простыню сидит на диванчике, ноги на стол, хлещет мартини, на кровати навзничь спит мужчина... любимый... но ему нельзя об этом говорить, иначе испугается и уйдёт... остаётся только смотреть на реку, на верхушку молодого тополя, которую треплет ветер, и на часы. Потому что мужчину надо разбудить через час. Ему потом надо одеться, одеть на себя маску и пойти изображать из себя крутого демона...

       

      Тут я немного каммов пропущу, потому как чтож... Кому охота, сами читайте, если не лень.

 Далее:

        Westalka  (камм №167)

        Я знаю, что ты щас умираешь от зависти, поэтому пытаешься язвить.

        Да ладно... это действительно мой любимый мужчина. И я много чего посвятила ему в своём блоге... http://blog.i.ua/user/863952/313783/

        Ах, да... Я в торопях не успела сказать тебе Главное деньрожденственческое Пожелание! Так вот: дай тебе Бог, чтоб тебя тоже так любили, как я - его.

 Как вы думаете, после слов «дай тебе Бог, чтоб тебя тоже так любили, как я - его» я могла застучать на своего друга? Блять, да после ТАКОГО диалога, какая тварь ваще смогла бы настучать модерам на слово «блядюша»?!!! Это вообще у кого-то в голове укладывается? 

         Одно могу сказать. Тварючка, верни тебе Бог твои деяния сторицей.  

Що таке поняття "честь" в наш час?
З одного баку честь є суто соціальної категорією, бо є характеристикою особи в певній соціальній групі: людина чесна є притиставлення людині безчесній.
З іншого боку честь є суто індивідуальним поняттям, тому що тільки сама людина може давати собі точні визначення своїх вчинків.
Не стану обзивати наш сучасний стан аморальним тільки тому, що люди в значній мірі перестали залежати від суспільної думки про їх конкретну особу. Так, зараз індивід може начхати на оточення і на всі негації щодо нього: роботу роблю добре, закон не порушую - чого ще від мене треба? Як хочу - так і живу.
Тобто я веду до того, що якщо зараз й існує поняття честі, то фактично виключно в індивідуальному плані перед самим собою. На сучастний час кожна окрема людина у власній душі і думці вирішує, що таке є честь і чи буде вона її дотримуватись.

Коли я обдумував ідеї "Фронту Справедливості" та співтовариства "Свобода і справедливість", то чітко визначив, що: без свободи не буває справедливості, а без справедливості - стає непотрібна свобода.
Що таке свобода для людини? Як на мене - це право розпоряджатись собою. Коли людина самостійно вирішує свої дії і свідомо відповідає за їх наслідки.
Якщо вчинки людини обумовлені обставинами, а не її власним бажанням, то навіть якщо вона згодна робити ці вчинки - це всеодно вже є несвобода, а примус, тобто рабство. А раб - це вже не людина, а річ! Саме тому у Древньому Римі та Давній Греції за провини раба відповідав виключно його  власник, бо з речей, як і з худоби, не можна було питати і щось вимагати, бо річ винною бути не може - вона просто річ.
Моральні категорії - властивість вільної людини! Вони можуть бути наявні тільки в стані особистої свободи. Отож честь, справедливість, совість або ж вина тощо для свого існування потребують одного найголовнішого - свободи.

Є два диаметрально протилежні соціальні схеми ставлення до людині, як окремої живої істоти:
перша схема є ставленням до людини, як вродженого злого егоїста, якого тільки силові соціальні закони та умови подібно огорожі для худоби, може утримати в рамках соціальної норми і порядності;
друга схема полягає у вродженій порядності і позитивності характеру більшості людей, а це несправедливі соціальні вимоги виживання і конкуренції роблять людей поганими, жорстокими і злими.

Я особисто дотримуюсь другої думки, а тому не шукаю поліпшення життя у зміні соціальних умов як панацею для всезагального щастя. Моя позиція така: кожна людина народжується вільною з правом на своє особисте щастя, яке ніхто не має права програмувати наперед. Але свобода індивіда можлива тільки за умов певного соціального мінімуму умов життя. Людина голодна, гола і без прихистку не є вільною, тому що поставлена в умови елементарного фізичного виживання - тут не до моралі, а тільки б вижити.
Сучасне життя не можна назвати благополучним, але що значна кількість людей в Україні не є нужденними бомжами - то факт. Також над нами не тяжіє всевладдя тоталітарної системи з всемогутнім репресивним апаратом. В загальному я б охаректиризував сучасне соціальне середовище в Україні, як таке, що на 98% складають люди вільні, з особистою свободою волі. А значить моральні категорії стають одними з найголовніших для нашого подальшого існування як сукупності вільних людей у вільній державі, або ні.
Не буду деталізувати оте "ні", бо досить переглянути приклади з історії, а щодо майбутнього - подумати варто.

Для мене, як людини вільної особисто, а також що бажає жити серед вільних людей, що цінують свою свободу, є важливим, щоб люди почали усвідомлювати особисту свободу як будівничі власного життя, власної долі, відповідно вони і є кожен поокремо носіями, визначальними суддями і творцями морального середовища сраведливості і честі. І безпосередніми творцями вільної світової держави в цілому.

Тепер спробую перейти від теорії до практики, Бо як кажуть: теорія без практики - мертва, а практика без теорії - дурна.
Як відомо: свободі не можна навчити - свободу можна тільки відчути. І я щиро вдячний тим людям України, які відстояли нашу і власну свободу у буремні події Помаранчової революції. Звичайно, що у мене, як і в багатьох інших були великі надії на прогресивні реформи команди Ющенка і Тимошенко, але... Далі ви все знаєте. Єдине, що раптово стало головним від цього періоду: люди реально відчули, що таке є свобода як дійсність. Причому це відчула найголовніша верства - молодь! І тепер, як на мою думку, все тільки починається.

Коли зараз дуже багато наголошують на активних реформах в Грузії їх президента Саакашвілі, то я сприймаю їх позитивно, проте хто може дати гарантії, що через 10 років їх міліція-поліція не повернеться до стану 2000 року? Ніхто цього не гарантує, якщо суспільство залишиться тим самим в загальних рисах. До того Україна, хоч і не Росія, але і не Грузія, і не Польша, і не Прибалтика - це дуже значна країна, тому так важко щось в ній зробити простими реформами "з гори".
Особисто я не те, щоб проти будь-яких позитивних реформ зверху - вони мусять бути, а різниця тільки в їх розумності, з чим у нас явні проблеми. Просто однозначна надія на весь суспільний позитив виключно від влади, як було за Ющенка, ясно показує на хибність цього курсу. А головне: такий напрямок реформування України знову перетворить вільних громадян у стадо баранів, яких женуть, куди захочуть. А ми - не бидло і ми - не козли, ми України доньки і сини! І я за свою свободу буду боротись! І інших до того закликаю!
Нам не потрібна "тверда рука хазяїна", а нам потрібно, щоб влада дослухалась до волі народу і робила відповідні вчинки. І коли нам кажуть про якісь "непопулярні реформи" - то це однозначна брехня! Непопулярними можуть бути тільки реформи, які скеровані проти народу на користь виключно влади та олігархів, що її опанували. Потрібні країні реформи завжди будуть популярними і знайдуть розуміння у людей. Вільних людей!
Також я дуже і дуже мало вірю, що в теперішньому керівницітві країни є "ЛЮДИ СВОБОДИ", а значить вони не мають жодного поняття, що таке совість, честь, справедливість і тому подібне - це раби, просто раби, що набули влади в силу власної корпоративної дисципліни, але ці люди ніколи не зрозуміють краси і цінності свободи як душевної якості, вони ніколи не зрозуміють, як керувати вільними людьми. Для них все по-рабськи однозначно: батогом і пряником.
А людина свободи не проміняє честь власної недоторканості батогом за жодний пряник - бо вона має це почуття - власної гідності! І честі, що вона має гідність! І воліє залишатись вільною людиною, а не ставати негідником-рабом.
Тому я вважаю майбутнє України справою людей свободи - їх СПРАВОЮ ЧЕСТІ.

А ХТО НЕ ЦІНУЄ СВОБОДИ  - ЇЇ НЕ ВАРТИЙ.


Богдан Гордасевич
 Львів-Рясне
  
   

Каждой русской семье - по знаку "скорость сорок километров"! В.Пелевин