25 квітня в місті Вінниця стартував новий сезон Найбільшого Фонтану у Європі.
В цьому році Фонтан тримався виключно Української тематики.

Borys Filatov

Рассуждения человека, который со 2-го марта живет в аду.
Короче.
С момента моего назначения на должность заместителя председателя ОДА, я отвечал за: активистов, митинги, партии, общественность и городских сумасшедших.
Я не знаю, кто в Виннице губернатор. Кто руководит облсоветом. Какие проблемы у людей. В чем политический расклад.
Я вообще был в Виннице два раза в жизни и только проездом.
Но я знаю одно. Чтобы народ пошел драться с милицией - его надо до@ебать. В прямом смысле слова.
И чтобы не рассказывали нам власти устами моего товарища Антон Геращенко , с людьми надо работать.
Иного быть не может. Говорю я. Человек, который умудрился угомонить даже сепаратистов.
Простите за наглость. Но дешевые оправдания власти уж совершенно смешны. Возбудить людей на штурм уж совсем тяжело.
Винницкие, НИЗАЧОТ.

...1650 рік був роком тривожного миру між козацькою Україною та Річчю Посполитою. Богдан Хмельницький провів успішні дипломатичні перемовини і досяг угоди з однією з наймогутніших держав світу того часу - турецький султан дав згоду взяти Україну як Велике Князівство Руське під *крила і протекцію неосяжної Порти*. Таким чином закладалась основа для відновлення на теренах України власної державності як прямої спадкоємиці Київської Русі. Гетьман досяг також угод з рівними вже собі васальними до Туреччини державами - Трансільванією, Валахією, Венецією, Молдовою. З донькою господаря Молдови Розандою він одружив свого сина Тимоша. Це започатковувало нову правлячу європейську династію, а можливо, і подальше об'єднання в одну державу під владою чоловіка - сина українського гетьмана та Великого князя Руського. Як колись шлюб правителів звів Польщу та Литву.
   На додаток Хмельницький за допомогою султана знову змусив стати власним союзником кримського хана.  Але дипломатичні успіхи гетьмана Богдана Хмельницького і його активність у розбудові потужної армії нарощували стурбованість в Польщі і консолідували її еліту. На сеймі у грудні 1650 р. польський король закликав до збройної боротьби проти Б.Хмельницького. Сейм прийняв рішення про створення 50-тисячної регулярної армії та про скликання посполитого рушення. Районом зосередження польського війська було обрано район біля Старокостянтинова, а згодом містечко Сокаль. У відповідь на ці заходи Б.Хмельницький оголосив збір війська до Білої Церкви.
    Прологом до війни стали бої загонів брацлавського полковника Данила Нечая і польного гетьмана М.Калиновського у прикордонній смузі за містечка Красне і Мурафу.
   Нечай з 3-тисячним військом перебував у Красному, з кожним днем збільшував його. Він виставив передовий строжовий пост у Ворошилівці підкерівництвом сотника Шпаченка, який в разі небезпеки зобов'язаний був повідомити Нечая. Польське військостояло у Станіславові. Гетьман Мартин Калиновський знаючи, що Шпаченко знаходиться у Ворошилівці з малим загоном, з військом у 14 - 15тисяч швидко напав на нього і знищив весь загін,, що навіть не залишилось ні одного козака, який би повідомив у Красне Нечаю про небезпеку. Тому напад Калиновського вночі на Красне був несподіваним.
   Козаки біля брами не очікували нападу, бо вважали, що то повертається сотня Шпаченка, тож драгуни майже безперешкодно увірвались на сонні вулиці — напередодні козаки святкували Масницю і тепер спали безпробудним сном. Сам Нечай був впевнений, що ворог далеко, і що Шпаченко в разі небезпеки повідомить його. Тому він
безпечно гуляв, поки вороги обступили місто і почали штурм. Нечай героїчно бився, отримав безліч поранень і нарешті ворожа куля полегшила його муки і відправила на той світ. Учасник тих подій, польський жовнір Станіслав Освєнцім так писав в своєму щоденнику: «Нечай,полковник брацлавський, один з найголовніших серед повстанців
бунтівник, якому самі козаки надавали перше місце після Хмельницького, скочив на коня і робив сам те, що належало робити доброму юнакові, і козаків спонукав пірначем до оборони. Але, не маючи можливості організувати належний опір, мужньо обороняючись поліг.»
   28 лютого 1651 року польські війська на чолі з М. Калиновським і С. Лянцкоронським підступили до Вінниці, взяли її в облогу і зробили спробу захопити. Вінницький полковник Іван Богун зумів організувати всі сили та засоби міста: “і міщани, і шляхта, і все населення міста стало під знамена свого полковника…”.
   У перший день бою, Богун залишивши частину козаків свого полку у місті, провів феноменальну маневрову кінну контратаку в напрямку лівого флангу польських військ. Козацька кіннота змогла потіснити знамениту та непереможну в Європі елітну ударну силу Речі Посполитої. Але під натиском значно важчих гусарів козаки, прорвавши ліве крило, почали поспішно відходити, щоб перейти Буг по кризі і вийти до монастиря, що був на протилежному березі. Поляки, побачивши *панічну втечу*, кинулись навперейми. Але відступ Богуна був маневром, військовою хитрістю. Він заманив їх на ту частину річки, де козаки навмисно прорубали ополонки у льоду і притрусили їх снігом і сіном (такі ж воєнні трюки маневрувань Богун повторював і під Пилявцями тільки із загостреними частоколами). Налетівши на ці "проруби", значна частина польської кінноти пішла під кригу. Додав ворогу втрат і вогонь із засідок обіч річки. Кілька сот знатних кіннотників Речі Посполитої пішло під воду. Серед загиблих під Вінницею був наприклад брат київського воєводи Адама Киселя, черкаський підстароста. Сам командир польської кінноти, знатний шляхтич Лянцкоронський, ледь вибрався з води. ( *Льодяна купіль Богуна* дуже вразила цього безумовно хороброго воїна. Так,що вже згодом, під Берестечком, він навіть не виконав наказ в передостанній день битви завадити козакам налагодити переправу через болото для запланованого організованого відступу з оточення. Лише дізнавшись про підхід *козаків Богуна*, Лянцкоронський поспішно відступив, маючи приблизно рівні сили. А козаки спокійно продовжили налагодження переправи.)
   Після підходу додаткових сил Калиновського військо Богуна разом з міщанами мужньо витримали двотижневу облогу. Під час якої в одній нічній розвідці Богуна ледь не схопили поляки, впізнавши його по сталевому обладунку. що зблиснув під місячним світлом. Але полковник на чолі свого кінного загону вирвався з оточення та вдало повернувся до табору. А вже коли до Вінниці рушили два прислані Хмельницьким полки, то Богун провів вдалу *інформаційну атаку*, навівши паніку на ворога запущеними чутками про *великі сили козаків*. Після чого поляки спішно рушили до Кам'янця, переслідувані Богуном з підкріпленням.
   "Вінницьке льодове побоїще" 28 лютого 1651 року безперечно входить до числа однієї з найбільш блискучих і оригінальних тактичних перемог в історії українського війська...

Що може бути кращим, ніж пройтися пішки погожого літнього чи зимового дня до психіатричної лікарні? Ні, серйозно, це дуже круто, якщо ви у Вінниці, а поруч Південний Буг. Просто спускаємось вулицею Скалецького від відомого у місті ринку «Урожай». Вулиця поступово стає все вужчою та глухішою, і з усе більшим спуском вниз. І ось, нарешті, – річка.

[ Читати і дивитись далі ]

В основному графіті у більшості своїй не представляють ніякої художньої цінності, являючи собою незрозумілі написи різного ступеню примітивності, але й серед них трапляються справжні шедеври чи просто оригінальні малюнки. На такі випадки я згоден поступитись у своїй нуднуватій заскорузлості і визнати, що вони дійсно прикрашають стіни, а не навпаки.

Тим більше, схоже, Вінниця не обділена талановитими вуличними художниками.

Тим більше, 4 роки тому тут проходив проект «Арт-інтервенція», деякі творіння якого дожили до наших днів.

Отже, що мені вдалось надибати, поки погода не сприяла більш продуктивним подорожам. Починаємо з найближчого району, Вишеньки, і прогулюючись нею, надибуємо ось такі під’їзди

[ Читати і дивитись далі ]

[Частина 1]

[Частина 2]

Час собі йде, а з ним назбиралась і нова порція вуличних творінь.

Почну з картин з багатьом відомими мультяшними персонажами в районі Хмельницького шосе.

 

[ Читати і дивитись далі ]

Продовжуємо гуляти Вінницею, розглядаючи місцеві наскальні малюнки. У самому центрі біля Макдоналдсу поселилось ціле підводне царство.

[ Читати і дивитись далі ]

Страшенний дубак, який утворився на вулиці, прозоро натякає на те, що сезон подорожей завершено. Прийшов час переосмислити побачене і заодно пройтись по тому, чим не було часу поділитись безпосередньо після відвідин.

І почну з того, з чим чи не найбільше асоціюється Вінниця десь так з 2011 року. Найбільший в Європі і єдиний в Україні фонтан на відкритій водоймі, який не просто світломузичний, а дозволяє побачити на собі повноцінні 3D відео. На зиму він просто ховається під воду, що і відбудеться вже 18 жовтня, тому хто хотів побачити його в дії, краще зробити це вже в новому сезоні.

А побачити його таки варто. Програма протягом сезону одна і та ж (а судячи з фото-відео минулих років, не дуже відрізняється від попередніх), але тим не менш набережна забивалась народом щовечора. До речі, на трибуні набережної на час програми вмикається підігрів, щоб глядачі нічого собі не відморозили. І люди реально їдуть у місто – просто заради фонтану. Ну і чарівно-спокійної нічної Вінниці, звичайно.

Насолоджуйтесь.

[ Дивитись далі ]