хочу сюди!
 

Людмила

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-57 років

Замітки з міткою «бандера»

Володимир В'ятрович- актуальне інтерв'ю. РадіоВоля

Наступним учасником спільного проекту УВО-Новин та Радіо Воля "Актуальне інтерв'ю" став український науковець-історик, публіцист, дослідник історії визвольного руху, кандидат історичних наук, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху (Львів), член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», екс-директор Архіву Служби безпеки України (2008—2010), редактор наукового збірника «Український визвольний рух» (2003—2008) Володимир В'ятрович.

 

Ефір передачі за участю Володимира В'ятровича  відбудеться в неділю 01 січня  на Радіо Воля(http://radio.volya.cv.ua/ ) о 20.00, а тому вмикайте наше радіо і дізнаєтесь, що непокоїть творчих людей сьогодні.

 

Повтори ефірів  для тих, хто   1-го січня буде святкувати, відбудуться в понеділок 02 січня та середу 04 січня о 21.00 також на нашому радіо.

 

Трохи згодом в любий час ви зможете прослухати запис ефіру на YOU-Tube.

 

А тепер анонсуємо інтерв'ю з паном Олександром мовою цитат:

  Теперішня опозиція себе скомпрометувала, вона не реалізувала надані їм можливості. На заміну ним ( опозиції) прийшли нелюди,  жорсткі, прагматичні, часто цинічні, які прикриваються іноді демократичними гаслами, і розглядають державний ресурс  для самозбагачення, тому Україна робить героїчні ривки назад у світле минуле.

 Влада, яка є антиукраїнською, не може  відзначити, не може вважати героєм того, який є символом боротьби України за незалежність.

Степан Бандера є народним героєм.

 Сучасна влада не є українською, а тому є тимчасовою.

 Вирок 9-ти хлопцям (  ідеться про  винних у  знищенні пам’ятника Сталіну) – це вирок владі, бо пам’ятника не повинно було бути і за це повинна була відповідати влада.

Підручник з історії за 2011 рік схуднув на 100 сторінок за рахунок матеріалів з історії Українського визвольного  руху та УПА.

 Розколу в ОУН не могло не бути ( ідеться мова про мельниківців та бандерівців).  Розкол стався внаслідок багатьох причин, - ОУН складалось з різних людей та поколінь.

 Попри трагічність розколу, попри те, що він послабив визвольний рух, він мав позитивні риси, з’явилось нове крило на чолі з Бандерою.

Локальність боротьби  Українського визвольного руху в роки  другої світової війни – це міф. Похідні групи були створені обома крилами і бандерівцями і мельниківцями і діяли вони в роки війни і в  Києві і в Харкові, де були створені структури.

 Сьогоднішню опозицію не можна порівнювати з людьми, які боролись в 40-кові роки, теперішні  представники показали свою абсолютну неготовність реалізувати ті засади, що вони виголошують.

 Також пан Володимир надав інформацію про роботу Центру Визвольного руху в 2012 році. Зокрема, передбачено випуск книги історика  Івана Петруляка «Перемога або смерть. Український визвольний рух 1939-1960 роки», яка присвячена  70-тій річниці УПА. Також буде видаватись спеціалізований збірник Українського визвольного руху, буде проходити інформаційно-просвітницька робота, - передбачено експонування фото і документальної виставки про провідників  українського визвольного руху.

Якщо хочете дізнатись більше, то вмикайте 01 січня наше радіо (http://radio.volya.cv.ua/ ) або в понеділок чи середу на наступному тижні.

 

Також шукайте запис ефіру в мережі на сайті YOU-Tube трохи згодом.

 

Якщо у вас є ідея радіопередачі і ми можете взятись за її реалізацію, то Український Віртуальний Опір розгляне будь-які пропозиції та надасть вам радіоефір.

1 січня - 103-тя річниця Степана Бандери

В мене вже традиція 1 січня бути на урочистих заходах з нагоди дня народження Степана Бандери коло його пам'ятника у Львові, який цього року мають відкрити у всій красі разом з стелою. Дехто каже, що є пропорційна невідповідність стели і пам'ятника, а я відповідаю, що якраз все правильно: маленька людина вершить великі справи - це і відтворює пам'ятник.
Далі я наводжу промову Степана Бандери над могилою свого провідника і взірця Євгена Коновальця, тому що тут найчіткіше висловлено Бандерою його особистий символ віри, всі його програмні і світоглядні позиції.
Хто хоче прочитати більше, то є відповідне посилання, а я вітаю всіх з святами і запрошую 1 січня згадати про день народження героїчного провідника ОУН Степана Бандеру. Водночас прошу не піднімати за нього чарок з алкоголем - Степан Бандера був суворим противником вживання алкоголю та тютюну. Тому я не розумію націоналістичних заходів українських патріотів з чаркуванням і палінням.

 
 
Степан Бандера

НАД МОГИЛОЮ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ

Промова виголошена 25 травня 1958 року над могилою сл. пам. полк. Євгена Коновальця в Роттердамі, Голляндія.


Степан Бандера промовляє біля могили полк. Євгена Коновальця

Двадцять років - це звичайно невеликий відтинок часу в житті народів. Звичайно - але не це двадцятиріччя, яке лягло між теперішністю і трагічним травнем 1938 року. До нього не можна прикладати звичайної міри часу. Воно виповнене такими подіями історичного значення, що своєю вагою може рівнятися з цілими сторіччями інших епох. І всесвітня історія запише цей період назрівання, ходу і наслідків Другої світової війни, як один з важливіших. А вже в історії українського народу й української землі це двадцятиріччя закарбувалося такими подіями і процесами, далекосяглими перемінами і трагічними потрясеннями, що їх було б досить на долю багатьох поколінь.
Цей власний багатий і важкий зміст того порівняно недовгого часу творить неначе призму, через яку можемо бачити події і постаті у далекій перспективі, не в сучасних, а історичних пропорціях. Чимало справ і проблем, які двадцять років тому полонили увагу народів, сьогодні виглядають дрібними і маловажними. Скільки відійшло у безслідне забуття постатей, що в той час стояли в центрі публічної уваги? Але ця перспектива часу, багата на великі події і зміни, не тільки зменшує і нівелює картини. Вона теж відслонює і ставить на ввесь зріст такі постаті і справи, які здобули собі тривале значення і вплив у житті народів.
І ось стоїмо над могилою такого небуденного мужа, полковника Євгена Коновальця. Двадцять літ проминуло, як у цій чужинній землі, далеко від батьківщини, поховано тіло одного з найбільших синів України. Та всі бурхливі події, що бурунами котилися через Землі України і не лишили незаторкненого навіть цієї, здавалося б затишної голляндської країни, не змогли затопити, ні присипати пилом забуття пам'яті про Євгена Коновальця. Вони немов підняли її на височінь, неначе очистили довкола неї виднокруг, так що вона виступає ще монументальнішою, ще світлішою на тлі нашої епохи.
Коли замислимося над питанням: чому це так, чому той час не прислонив тінню цієї постаті, приходимо до переконання, що це діється завдяки величі і вартості життєвого чину полковника Коновальця, завершеного Його смертю борця.
Євген Коновалець, комендант Корпусу Січових Стрільців — це одна з найбільших, найсвітліших постатей у період будування і збройної оборони Української Держави 1917-20 років. Після знищення Української Держави і захоплення Земель України ворожою військовою навалою. Він стає основоположником, організатором і провідником націоналістичного, визвольного руху, оформленого найперше в Українській Військовій Організації, а згодом в Організації Українських Націоналістів, що продовжує Національно-визвольну боротьбу за державну самостійність України революційними методами.
Змістом усього життя славної пам'яті Євгена Коновальця було повне самопосвяти і послідовне змагання за волю свого народу, за здійснення на українській землі, в українській державі християнських засад, загальнолюдських і національних ідеалів - волі, правди і справедливости. Невмирущість великої ідеї увіковічнює й опромінює пам'ять покійного Полковника, бо Він зробив дуже багато для закріплення і перемоги цієї ідеї.
Організація Українських Націоналістів і ввесь національно-визвольний рух встоялися в боротьбі з большевицькою Москвою й іншими наїзниками на Україну, закріпили й поширили свої впливи в українському народі через те, що вірно й послідовно йдуть шляхом Євгена Коновальця.
Він навчив нас, як треба служити великій ідеї цілим життям. Визнаючи свої національні ідеали, згідні з вічними Божими законами, та відкидаючи все незгідне з ними, що накидає нам ворог, зокрема протихристиянський большевизм, український народ мусить вести за це боротьбу за всяких обставин, а не тільки у пригожій ситуації. Змагання за волю і правду, за Бога і за Батьківщину мусить бути головним змістом життя поневоленого народу, а не тільки засобом, дорогою до кращого життя в майбутньому, оскільки є вигляди на недалеке осягнення цієї мети. Україна, з уваги на своє геополітичне розташування, може тільки власними силами, власним змаганням здобути й втримати свою незалежність. При цьому вона виконуватиме важливу місію ширшого значення і для інших народів, здійснюючи та захищаючи універсальне гасло: «воля народам, воля людині!»
Большевицька Москва добре оцінила незаступимість полковника Коновальця, як Провідника українських національно-визвольних змагань, українського націоналістичного руху. Вбиваючи Провідника, ворог сподівався не тільки обезголовити цей рух, але цілком його знищити. Та знищити Організацію Українських Націоналістів, спинити її боротьбу не вдалося большевикам навіть убивством її Вождя. Джерело її живучости і сили лежить у всьому народі і з нього приходить постійне відновлення і скріплення національно-визвольної боротьби та її дійових чинників.
Та передусім самому покійному Провідникові завдячуємо тим, що навіть після Його трагічного загину ОУН не збилася зі свого шляху і віднайшла свою самостійницьку пробоєвість у дальшому важливому і важкому періоді своєї діяльности. Полковник Коновалець, як керманич революційної боротьби проти окупантів Українських Земель, зокрема проти большевицької Москви, був так само висунений на ворожі знищувальні дії, як борці підпілля, і завжди це враховував у своїй праці. Особисто неустрашимий, він турбувався найбільше долею визвольного руху, якщо б Його не стало в живих. Для того Він намагався якнайбільше своїх ідей, напрямних і засад визвольної дії прищепити цілій Організації, всім її кадрам.
Майбутнього розвитку світових подій і в зв'язку з ними умовин дальшої визвольної боротьби не можна з певністю передбачити на далеку мету і через те годі визначити відповідні конкретні пляни дії. Але те, що лише в тому напрямі можна було зробити, те полковник Коновалець зробив, щоб приготовити ОУН до правильної дії і боротьби в різних можливих ситуаціях.
Коли в 1941 році розгорілася між двома загарбницькими, тоталітарними імперіялізмами війна на українській землі та за її посідання, тоді ОУН, пам'ятаючи висновки Євгена Коновальця з ходу подій в 1917-1918 рр., дала почин і дійові рамки для активного виступу української нації на історичній арені. Проголошенням віднови Української Держави в червні 1941 року та будівництвом самостійного державного життя засвідчено, що український народ в жадній ситуації не зрікається своїх прав господаря на власній землі і тільки пошанування цих суверенних прав України іншими народами і державами може бути платформою приязні з ними.
Коли гітлеризм недвозначно виявив свої загарбницькі пляни і колоніальні методи супроти України, тоді ОУН, не зважаючи на трагічність двофронтової боротьби, перейшла до широких збройних діл, організуючи Українську Повстанську Армію.
Широка збройно-політична боротьба проти гітлерівського знищування України та проти поновленої большевицької займанщини, яку розгорнула ОУН-УПА в Другій світовій війні та в перші повоєнні роки, становить найвище піднесення українських визвольних змагань після 1917-20 років. Організаційно-політичні основи і напрямні для того дав Організатор і Провідник націоналістичного руху полк. Коновалець.
Найбільш непригожі зовнішні обставини не дали змоги підняти повстання проти большевизму і здобути державну незалежність України. Міжнародне становище допомогло Москві кинути змобілізовані у війні армії на придушення визвольної боротьби України та інших народів уярмлених большевизмом. Та ОУН-УПА не склала зброї і не припинила продовжувати боротьбу, йдучи слідами славної пам'яті полковника Коновальця. Як Він і інші провідники самостійницьких змагань з Головним Отаманом Симоном Петлюрою у проводі, після заливу України ворожими окупаціями розпочали боротьбу революційно-підпільними методами, так знову ОУН-УПА під проводом Романа Шухевича-Чупринки перейшла з повстанської тактики на підпільну.
Визвольна боротьба триває далі. Її незламність - це найповніша запорука прийдешньої перемоги. Тепер цілий український народ захоплений націоналістичною ідеологією самостійности України та послідовної боротьби з без-божницьким і протинароднім большевизмом. Націоналістичний рух став всенароднім визвольним рухом. А в парі з закоріненням його ідей в народі живе і все більше поширюється пам'ять про його великого Провідника й Основоположника Євгена Коновальця. Даремні всі большевицькі намагання осквернити й вирвати з душі народу цю велику славу, так само, як не вдається ворогові знищити віри в Бога та інших національних святощів.
Сьогодні, як і раніше, можемо ствердити, що ворогові Бога, України і всього свободолюбного людства не вдалося знищити ОУН і українського визвольного руху вбивством його Основника й Провідника. Але одночасно усвідомлюємо собі, що це величезна незаступима втрата, якої впродовж двадцяти літ понині не можемо переболіти. Розвиток і боротьба ОУН були б пішли ще багато краще і дальше, якщо б її далі очолював і нею кермував полковник Коновалець. Ворожа бомба вирвала Його з визвольного змагання якраз напередодні того^періоду, в якому самостійницький фронт найбільше потребував Його, досвідченого й незаступимого політичного і військового керманича. Його героїчна смерть борця на найвищій і найважливішій стійці скріпила ще більше діючу силу націоналістичної ідеї, віру і завзяття українських націоналістів. Але втрати Його ніщо не вирівняє.
Коли стоїмо над могилою Того, хто був у нашому спільному змаганні Перший, Найбільший, Єдиний, - то жаль і біль проймають наші серця з такою ж невтишною гостротою, як тоді, двадцять років тому, коли вперше, в різних обставинах і не одночасно, але з однаковою грозою поразила нас страшна вістка про загин Полковника. І час, який проминув від тієї пори ті проніс понад нами стільки великих і важких, героїчних і трагічних подій, — не в силі заглушити цього жалю.
А проте і цей жаль-біль не переходить у нас в одчай. Бс кріпить нас наша віра. Невичерпне джерело сили наших душ -християнська віра в Бога, в Його справедливість і безмежна доброту, віра в безсмертність людської душі - дає нам певність що наш невіджалуваний Провідник приймає участь у новому вищому й незнищимому житті. З цієї самої віри черпаєм переконання про нерозривний зв'язок Його й інших полягли борців за волю з нашими дальшими визвольними змаганнями. Цей зв'язок полягає не тільки на їхньому вкладі у визвольну справу за життя, але продовжується далі в інший, містичний спосіб. Розділені кордоном смерти, але з'єднані зв'язком віри, ідеї і любови - живі та померлі можуть собі взаємно помагати перед Богом і через Бога.
У двадцяті роковини смерти Євгена Коновальця прибули до міста Його загину сотні синів і дочок українського народу, щоб на могилі цього Великого Українського Патріота, Борця і Провідника скласти вінки та вшанувати Його світлу пам'ять. Прибулі — це немов делегація від цілої нації, яка зберігає пам'ять про свого Великого Сина в найбільшій пошані. Наші поминки, молитви і вінки висловлюють найщиріші почуття всіх вірних дітей України, а зокрема всіх активних борців і страдників за цю ідею, для якої жив і за яку поліг полковник Коновалець. Хоч тільки мала частина українських патріотів має змогу спільно вшанувати двадцяту річницю Його смерти, а багато навіть не знає цієї дати, одначе всі віддають найкращий поклін Його пам'яті вірністю Його ідеї. І кожний з нас добре завершить вшанування Його пам'яті, коли до молитви за вічне щастя Його душі додасть обітницю над Його могилою: іти Його слідами, все життя працювати щиро для добра України і боротися до загину за її волю. Щоб перемога великої ідеї і правди навіки закріпи а пам'ять і славу їх Великого Борця-Подвижника Євгена Коновальця.

http://lib.oun-upa.org.ua/bandera/

Про ЛЬвовский облсовет (прикольно)


19%, 3 голоси

0%, 0 голосів

38%, 6 голосів

6%, 1 голос

13%, 2 голоси

19%, 3 голоси

6%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

О личном

FEMEN, в принципе, не отличается от многих других партий (общественных организаций,движений, тусовок - нужное подчеркнуть)Украины... Кто-то трясет сиськами, кто-то - Бандерой или Тимошенко, только Партии регионов уже нечем, и поэтому она молча загребает.


                           



  Mike911 Рейтинг блогов

Клетка. Янукович vs. клерк Мининфраструктуры

"Донбасс порожняк не гонит..." - известная фраза, вылетевшая из уст нашего Президента и понравившаяся, я уверен, многим проголосовавшим за Януковича людям, сегодня звучит по-иному. Ведь с каждым днем политику, забравшемуся на вершину выстроенной им же вертикали власти, все сложнее спихивать невыполненные обещания на "козлов, которые вечно мешают жить".

Привычка обещать народу все подряд - это плохо для имиджа "реформатора", тем более с учетом того, что с каждым днем лозунги "почую кожного", "покращення вже сьогодні" приобретают оттенок издевательства над поверившими в них людьми (а проголосовало за Януковича немало, это надо признать)

"Наглость, граничащая с идиотизмом" - вот какая мысль появляется у меня чуть ли не после каждого выступления наших высших чиновников...

Новый пример:

Не так давно, приехав во Львов открыть пустой стадион, "послідовний" Янукович в обычном для него духе полного непонимания о чем идет речь и тупыми понтами в стиле "дарю шубу с барского плеча" заявил, что вопрос о том, как назвать аэропорт, должна решать местная власть.
"Решение будет принимать местная власть. По украинским законам, как решит, так и будет", - сказал Президент.

И опять выводы неутешительные: или гарант Конституции не разбирается в вопросах, о которых говорит, или врет.

Ему отвечает неизвестный клерк из пресс-службы Министерства инфраструктуры, который, по сообщению Интерфакса, объяснил:
"Решение о присвоении государственному предприятию "Международный аэропорт "Львов" чьего-либо имени принимается на уровне правительства... Городской совет выходит с инициативой на Министерство инфраструктуры. В свою очередь, мы выходим с данной инициативой на Кабинет министров. Поскольку Львовский аэропорт - государственный объект, решение принимается распоряжением правительства"

Вот так. Местная власть по украинским законам решить не может.

                                                       А к какому выводу склоняетесь вы?


                           



© Mike911 Рейтинг блогов

42%, 10 голосів

25%, 6 голосів

33%, 8 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

В Райливе улица "Нахтигаля", а в Киеве точка в геройстве...


В селе Райлив Стрыйского района Львовской области появилась улица Воинов батальона «Нахтигаль». Ранее она именовалась улицей Мира. Решение о переименовании принял Нежухивский сельсовет (которому административно подчинено село Райлив). Инициатором переименования выступил депутат районного совета от «Свободы» Марьян Берездецкий, позже заявивший, что «депутаты сделали это с целью почтения памяти всех воинских формирований, которые были причастны к борьбе за независимость Украины».

Теперь Генпрокуратура Украины займется улицей «Нахтигаля».

А тем временем 12 октября Высший административный суд Украины поставил «окончательную процессуальную точку» в резонансных делах по признанию незаконными Указов Президента Украины Виктора Ющенко о присвоении звания Герой Украины Роману Шухевичу (1907-1950) - главнокомандующему Украинской повстанческой армией (УПА) и Степану Бандере (1909-1959) – лидеру Организации украинских националистов.

Об этом корреспонденту «ОстроВа» сообщил донецкий адвокат Владимир Оленцевич.

По словам адвоката, 12 октября ему в ходе судебного заседания в Высшем административном суде Украины было официально сообщено, что коллегия судей Высшего административного суда Украины своими определениями отказала в допуске к производству Верховного Суда Украины заявлений (среди авторов заявлений был и экс-президент Украины В. Ющенко) о пересмотре двух определений Высшего админстративного суда Украины от 2 августа 2011 г., которыми были оставлены без изменений постановление Донецкого апелляционного административного суда от 21 апреля 2010 г., постановление Донецкого окружного административного суда от 2 апреля 2010 г. и определение Донецкого апелляционного административного суда от 23 июня 2010 г., касающиеся «героизации» Р. Шухевича и С. Бандеры.

«Теперь можно смело говорить о полном отсутствии каких–либо процессуальных возможностей в законодательстве Украины для отмены судебных решений о незаконности Указов Президента Украины Виктора Ющенко о присвоении звания Герой Украины Роману Щухевичу и Степану Бандере», - прокомментировал решение Высшего админсуда адвокат В. Оленцевич.

С этого места подробнее

Слава Україні! Героям Слава! Їм - наша пошана і честь!



14 жовтня я останні роки проводжу коло пам'ятника Степану Бандері у Львові, що збираюсь зробити і цього разу. Спершу приходив просто з державним прапором і стояв, розмовляв з тими, хто підходив і переконався, що варто тримати коло себе літературу про ОУН, УПА, лідерів руху націоналістів, а тому з того часу беру книжки.
Цього року в мене якраз вийшла гарна книга "Роман Шухевич: з минулого в сучасне", що є своєрідною фіксацією інтернет-дискусії щодо цієї видатної особи з нагоди ювілею 100-річчя від народження - отож зроблю на свято Покрови і УПА своєрідну презентацію.
Бажаю всім гарного святкового настрою і бути гордим, що ми нащадки таких героїв!




15 жовтня буде 52 роки від дня загибелі Провідника і Героя України Степана Бандери, прах якого ще на далекій чужині, але душею він завжди з нами

 
 

Вітаю ВАРТУ!!!



Сьогодні півроку нашому співтовариству!

Я вітаю Вас, шановні друзі. Це навіть не ДАТА. Але це вже той ВІК, коли у нас прорізаються ЗУБИ,
ми вже намагаємось підвестися самостійно на ноги. Ще пара-трійка місяців…… і НАС ВАЖКО БУДЕ
СТРИМАТИ!
ВДЯЧНА Вам за Вашу сталу ПАТРІОТИЧНУ ПОЗИЦІЮ! МИ, Українці, у своїй
рідній хаті НЕ МОЖЕМО І НЕ МАЄМО ПРАВА БУТИ В ОПОЗИЦІЇ! Це нинішня влада ПЕРЕБРІХУЄ
РЕАЛЬНИЙ СТАН РЕЧЕЙ! Це вони вважають, що продовжують нами керувати. Але
насправді нічого вони не вирішують! ВАРТО підійти до Верховної ради ГРОМАДІ, як
вони починають зривати з себе депутатські значки і тікати крізь задні виходи.

Вони ПЕРЕЛЯКАНІ! Вони відчувають свій кінець! Отже, ЩЕ НЕ ВМЕРЛА Україна!!! Героям СЛАВА!

Ще раз всіх вітаю і пропоную текст пісні групи «Мертвий півень».

А я гуляю по москві,
І бачу пам'ятник Бандері
Величний тризуб на Кремлі,
І синьо-жовтий стяг в оселі.
Величний пам'ятник Донцову,
Петрівка вже стоїть без грат,
Повсюди чути нашу мову,
І люблять всі мій автомат.
Повсюди гарні краєвиди,
На дротах москалі висять,
І я крокую без огиди,
У ГЕТО, де жиди кричать.
Нема вже в світі комуністів,
Нема ляхів і москалів,
Немає негрів шовіністів,
І всяких путінів -- козлів.
Нема вже в світі Мавзолею,
Оздоби вже на Соловках,
Спалили леніна, тварюку,
А кучма з'їв його весь прах.
Яскраво світить ясне сонце,
І машінгвер мій у руці,
Червоно-чорний у віконці,
І я щасливий у москві.

70-річниця проголошення Акту відновлення Української Держави

30 червня   Україна відзначає 70-десяту річницю  з дня, коли Українськими Національними Зборами  в окупованому Львові  було проголошено  Акт відновлення Української Держави. 100 представників зо всієї України  разом з представником УГКЦ Йосифом Сліпим дали зрозуміти  окупаційній владі  СРСР та  Німеччині, що    Україна – це незалежна та суверенна держава, що будь-яка окупаційна влада є ворогом для України. Звістка про відновлення української державності  пішла по всій території України, але лише через 50 років Україна  здобула незалежність і  стала суверенною країною. І хоча проголошений Акт на тлі масових  репресій українського населення, які прокотилися протягом останніх 10-ти років по всій території України , був лояльним для  Німеччини на той момент, відразу після його проголошення вже 5 липня 1941 року почалися розстріли  та арешти учасників зборів. Акт відновлення Української Держави   є для України віковічним документом, історичною квінтесенцією  української національної ідеї, -   відтворення вільної та незалежної України.   Українці навіть  в  тяжкі  часи подвійної окупації  не полишали думок  про  українську державність, а проголошений акт   дає розуміння  всіх історичних подій  доби окупації в Україні. Сьогодні  Україну не можна назвати до кінця незалежною та суверенною країною, враховуючи численні економічні, соціокультурні, геополітичні та зовнішні чинники.  Українець є наймитом в своїй державі, а Україна  поступово втрачає свою державність завдяки  своїм власним окупантам, а не московським і не гітлерівським.  Не тільки в цей день 30 червня, а і завжди ми повинні  здобувати  та плекати  державність України, перемагати свого внутрішнього раба, обставини і не забувати, що в Україні при владі перебуває  олігархічно-компрадорський режим, який   заслуговує тільки на шибеницю. Чи мають сьогодні українці  вільну, незалежну та суверенну українську державу?  Чи можемо ми пишатись своєю країною, так, як ми того хочемо? В 1941 році було зрозуміло, хто є ворогом, від кого потрібно боронити України.  В 2011 році  українці повинні боротись самі з собою,  бо  саме ми  дозволили занапастити свою державу, саме  наша байдужість  призвела до того, що нами кермують лихварі та заброди.  Український Віртуальний Опір закликає  відзначити цей день  30 червня народженням в собі справжнього українця вільного та небайдужого до своєї країни. Українцям  – славу і волю! Ворогам – знеславлення і вигнання! Слава Україні! Героям Слава!

Бандера и Нюрнберг

В дискуссиях нередко можно услышать мнение, дескать, "УПА осуждена нюрнбергским трибуналом", а попытки ее героизации, дескать, являются "попыткой пересмотра итогов Второй Мировой". В ответ можно услышать, что "в решении нюрнбергского трибунала ОУН-УПА не упоминается".

На самом деле ситуация обстоит несколько иначе.

В материалах нюрнбергского процесса упоминания о Бандере имеются. В частности, это документ 014-USSR - секретный циркуляр по айнзацгруппе С-5, датированный 25 ноября 1941 года. В нем констатировалось как достоверно установленный факт, что "движение Бандеры" (ОУН(б)) готовит антинемецкое восстание на оккупированных территориях с целью создания
независимого украинского государства. В связи с этим айнзацгруппе gредписывалось всех выявленных бандеровцев после тщательного допроса расстреливать, а протоколы допросов немедленно отправлять начальству.

Это доказательство, представленное трибуналу советскими прокурорами, свидетельствует, что бандеровцы были жертвами еще одного преступления нацистов: внесудебных расправ по признаку принадлежности к политической организации.

Ноябрь 1941 года - тяжелейший период войны. После разгрома советских войск под Вязьмой немцы продолжают наступление на Москву, советское правительство эвакуируется в Куйбышев. В это время бойцы батальонов "Нахтигаль" и
"Роланд", узнавшие об аресте Бандеры и его соратников, отказываются выполнять приказы немецкого командования, а Главное управление имперской безопасности начинает смертельную борьбу против бандеровцев, которые несомненно готовят антинемецкое восстание.

Еще один документ - отчет СД о событиях в Украине, датированный 23 октября 1942 года. Немцы стоят на подступах к Сталинграду, нацистские флаги развеваются над обоими вершинами Эльбруса, а в Главное управление имперской безопасности поступает секретный доклад: "Организация Бандеры заняла явно враждебную позицию по отношению к Германии и предпринимает все меры, вплоть до вооруженной борьбы, к восстановлению независимости Украины".


Таким образом, обвинение Бандеры и бандеровской ОУН в коллаборации с нацистами - это самая что ни на есть попытка пересмотра результатов Нюрнбергского процесса.

Да, несомненно, перед войной украинские националисты имели контакты с Германией, в частности - с военной разведкой (Абвером). Несомненно, немцы планировали использовать ОУН в своих интересах. Точно также бандеровцы собирались
использовать немцев в своих - несколько других - целях, и добились в этом больших успехов. Сотрудничество с немцами прекратилось сразу после провозглашения Акта восстановления украинского государства 30 июня 1941 во Львове: уже в июле "агент Серый" (так значился Бандера в документах Абвера) оказался под домашним арестом, а затем - в лагере Заксенхаузен. Между Рейхом и воссозданным украинским государством фактически началась война, о которой и свидетельствуют документы Нюрнбергского процесса.

Нелишне отметить, что решением Нюрнбергского трибунала Абвер, в отличие от СД, не был признан преступной организацией, а Вильгельм Канарис, который лично вел переговоры с лидерами украинских националистов, за организацию покушения на Гитлера был повешен 9 апреля 1945 года - за месяц до Дня Победы.


http://dibrov-s.livejournal.com/167597.html


Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!