хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «школа»

Вот по каким учебникам будут учиться крымские дети

http://subscribe.ru/group/mir-iskusstva-tvorchestva-i-krasotyi/6384670/
Вот по каким учебникам скоро  будут учиться крымские дети...vkaskestenabazartears

Не все хотят вступать в группу, чтобы почитать эти перлы, привожу несколько для примера, но там еще много всякогоbazar






Ну вот как-то так.....stena

Підручники майбутнього.

Оскільки стає модним давати прогнози наперед, я теж спробував зробити невеличкий внесок у цю справу.

З підручників 2015 року

Математика.

Задача 1. Дрібний підприємець заробляє у місяць 10 000 грн. З них 40% піде на “дах”, 40% - на відкати, решта 40% - на податки. Скільки підприємець залишиться винним державі, якщо він має сплачувати податки на півроку вперед?

Задача 2. Народний обранець протягом року приймає подарунків за правильне голосування в середньому на 2 млн. американських доларів. Запитання: навіщо йому зарплатня?

Право.

Задача 1. Ігорка ув’язнили на 2,5 р, а Петька – на 3 роки. Скільки років потрібно відсидіти кожному з них для того, щоб отримати право балотуватись у президенти, якщо відомо, що у Ігорка це вже друга ходка?

Задача 2. Верховною Радою України було довічно продовжено повноваження депутатів, причому відомо, що у голосуванні брало участь 5 депутатів та 295 депутатських карток. Запитання: коли, нарешті, замовкнуть куплені недолугою опозицією правозахисні організації?

Історія України.

Як було зазначено на квітневому пленумі Партії одного регіону, довгі роки Україна не знала, що робити із своєю незалежністю. Особливо погіршилась ситуація під час узурпації влади шолудивим котом Леопольдом (Віктор Чивокуня. Нагальні завдання пролетаріату, який годує всю країну // повне зібрання творів, т. ІІ, сторінка – середня) та іншими козлами, які заважали нам жити (Віктор Чивокуня. Дитяча хвороба демократії в політиці // повне зібрання творів, т.ІІІ, сторінка – остання). І лише після Великого Лютневого переходу влади до рук Вождя світового лохторату, Великого товариша усіх, хто не в змозі опанувати хохляцьку мову, і просто канкретного пацана Віктора Чивокуні, країна, яка балансувала на краю прірви, впевнено зробила крок уперед.

Українська мова.

Пиши правильно!
Неправильно

Правильно

1. Кровососи1. Кровосісі
2. Косово2. Чорногорія
3. Виборці3. Лохи
4. Генофонд4. Геноцид
5. Державне5. Моє
6. На 100%6. Вдвічі
Література

Зоя Воскресенська. Оповідання про Гаранта.

Гарант і товариш

Почув одного разу Гарант, що його ліпший кореш, якого він призначив на високу посаду, зловживає своєю владою: підприємців обдирає, відкати вимагає. Та найжахливіше було те, що він з Гарантом не ділився. Покликав до себе Гарант товариша та спитав його: Чи правда це, мій друже? Нічого не відповів товариш, лише очі додолу опустив. Тоді обійняв його Гарант, поцілував, та запросив на полювання у заповідник. Ось який він був справедливий, Гарант-то. 

Алкоголики, тунеядцы. Или о нас самих

Алкоголики, бандиты, воры. В особо тяжёлых случаях были ещё и грабители. Были ещё и Дебилы. Но за это уже натурально давали в голову.
Так вот я тут совсем не о криминальной обстановке в стране, а о том какие были прозвища у классов.
Эх школа, время золотое и беззаботное. Ну разве можно считать трудностями выучить стих на страницу или посчитать уравнения?
Пшик.



А в каком классе вы учились?

4%, 4 голоси

15%, 15 голосів

6%, 6 голосів

2%, 2 голоси

4%, 4 голоси

1%, 1 голос

1%, 1 голос

11%, 11 голосів

39%, 39 голосів

16%, 16 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

С окончанием каникул вас, ребята!


В нашем классе все ребята
Любят отличиться:
Кто рисует, кто поет-
Лишь бы не учиться!

Если взять кусок бумаги,
Ручку, ножницы и клей,
И еще чуть-чуть отваги,
Можно сделать 100 рублей.
umnik
P.S. Для учащихся - повторять то что тут написано не советую. 

Пам*яті школи №136 м. Донецька

Новинна про закриття школи №136 м. Донецька мене зацікавила просто з тої причини, що я у ній вчився. Недовго - всього один рік, тому що ця школа була дуже-дуже перевантажена і навчання проводили щось аж в 4 зміни: молодші класи починали вчитись десь о піввосьмої ранку, а старші класи завершували навчання о дев*ятій вечора.
Школа вже тоді була не нова, тому я не дивуюсь, що за незалежності її дозволили перепрофілювати на українськомовну - не шкода було освітянському начальству Донецька, як зрозуміло, чому з неї починають "оптимізацію" мережі шкіл - не шкода, а звітувати треба. Також варто врахувати вигідне розташування школи для її бізнесового перепрофілювання включно з підлеглими земельними ресурсами.
Цікаво було мені дізнатись, що в цій школі вчився і теперішній багатолітній лідер комуністів України Петро Симоненко. Чомусь приємно усвідомлювати, що наші початкові шляхи пересікались - двох лідерів: один, як успішний гробівник ідей комунізму в Україні, і другий - зачинатель зародження-відроження українського руху анархістів...
З свого шкільного буття пригадую мало що цікавого і приємного, як і про всю свою науку в радянській системі освіти. Зараз вже розумію причину свого несприйняття тієї системи освіти - це була наука для рабів. І коли мені хтось починає вихваляти "який високий рівень" мала радянська освіта, то я тільки усміхаюсь з того, бо результати кажуть протилежне: і тоді, і зараз влада різних рівнів, депутати і всі інші не дуже шанують вчителів і школи своєю увагою, пошаною і продовжують погано фінансувати освіту, але всі вони до єдиного пройшли цю школу. Хіба це не показовий результат нікчемності радянської освіти? Що вже вказувати на розвал СРСР і сучасну суспільно-економічну деградацію - теж результати "прогресивної радянської системи освіти"...
З усього минулого хіба що пригадую, як з початком навчання 1971/1972навчального  року раптом виявилось, що в наших четвертих класах було в кожному до 40 чоловік і ми просто фізично не могли розташуватись в кабінетах через нестачу місця для всіх і тоді під час навчального року була проведена реорганізація і створено ще один четвертий клас "Ж", куди з інших класів перевели зайвих учнів. Ясно, що класні керівники позбавлялись найбільш проблемних дітей, тому неважко уявити, який був наш 4-"Ж" клас: суцільні малолітні головорізи! І я серед них був далеко не першим, хоча і не останнім. Бо пригадую ситуацію з певним національним колоритом: російську мову і літературу нам призначили викладати молоду вчительку, яка чомусь мене не те щоб незлюбила, а мала просто алергічну реакцію, через що після багатьох скандалів включно з викликом до школи мами, було прийнято унікальне вирішення конфлікту: коли в нас був урок з російської мови чи літератури, то з початком уроку вчителька заходила в клас, а я з нього виходиd і весь урок стояв в коридорі навпроти дверей коло вікна. Тільки зараз я розумію всю пікантнісь цієї ситуації, особливо якщо врахувати, що поряд з нашим класом знаходилась вчительська і майже кожен раз мені доводилось бути учасником сцени, коли вільні від занять вчителі або зауч проходили повз мене і запитували, чого я не в класі під час уроку, на що я поважно відповідав: "А у нас росіська мова" (або ж література), тоді вчителя розуміючи кивали головою і шли далі по своїх справах...
Щоправда в предметах української мови та літератури я також був далекий від успішності і ледве-ледве витягував на слабеньку трієчку (по 5-тибальній системі). А в старших класах почав отримувати дуже високі оцінки з російської літератури за твори...
Яке моє ставлення до закриття української школи в Донецьку? Звичайно, що мене це не тішить. Звичайно, що процес українізації втрачає в східних регіонах всяку динаміку за теперішньої влади, хоча і попередня влада мало що доброго зробила для цього. Вчителі-україністи і за часи незалежної України і далі знаходяться в принизливих умовах, як і українська мова загалом... І що найприкріше, так визнавати причину цього регресу українізації не так у спротиві різних там москаликів та російськомовних бусурманів з українців родом, як у тому, що найбільша вада процесу українізації у її провідниках, що є абсолютно "безпровідними"...
Провідні-непровідні наукові сили з україністики не спромоглись за всі ці роки провести навіть конче необхідну державну правописну кодифікацію української мови, що вказує на повну наукову недолугість як профільних установ Академії наук України, так і убогість кафедр української мови і літератури у наших незліченних вузах. Про якийсь науковий підйом в українському мовзнавстві взагалі не варто згадувати - він відсутній повністю. Жахливий стан демонструє і провідний прошарок в процесі українізації - наше письменництво України. Тут так само деградація відбулась повна і новинка літературного процесу у вигляді "Записок українського самашедшего" за авторством Ліни Костенко - яскраве тому свідчення нашої темряви.
Тему політичної діяльності наших науковців-україністів та письменників обговорювати зайве, тому що всі вони включно з Толочко, Яворівським, Мовчаном, Павличком і Драчем є просто повним сміттям, яке треба викинути на звалище і не згнадувати... По справах і пошана, а закриття українських шкіл і перед тим - українського ліцею в Донецьку є яскраве свідчення політично-патріотичного доробку наших "провладних писяк". Огидно! І сумно...
Особисто я не бачу виходу з ситуації інакше як просто руйнувати централізовану освітянську систему України через її деструктивність, аморальність і антиукраїнську спрямованість. Я проти того, щоб одна людина мала право калічити долі мільйонів українських дітей просто тому, що вона обмежена інтелектом і українофобіями...
Згідно моїй докрині анархізму, всі структури в державі мають формуватись, утримуватись та контролюватись виключно знизу до гори, а не як зараз, коли розум і можливості впливу людини визначає посада, яку вона обіймає, а не фактичні інтелектуальні здібності й соціальний та моральний авторитет особи. Геть "слуг народу", що зневажають свого пана, тобто - український народ!
Будемо сподіватись, що українську школу №136 в місті Донецьку буде збережено опінією громадськості України, але ясно також, що це не є вирішенням питання повної українізації цілої України. Тут потрібно багато розуму і послідовності дії, а з цим у нас і є проблема з проблем. Проте дорогу подолає тільки той, хто йде...

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
14 лютого 2011 р.

95%, 52 голоси

2%, 1 голос

4%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

АнЕкДоТиК

-Папа, сегодня учительница объясняла нам формулу динамита!
-Хорошо. А что вы завтра будете делать в школе?
-В какой школе, папа?devil

Дитинство.

1. Була в мене подружка, баба Соня. Чи не єдина доросла, котру я взагалі дорослою не сприймала. Це найближча сусідка. Іноді мене з нею лишали, ми нігті фарбували на руках, ногах. Багато говорили про життя. Я не дуже розуміла, нащо мені та школа і чи хочу взагалі туди, тож вона пообіцяла, що піде зі мною до першого класу і сидітиме за однією партою. І не пішла. Я їй влаштувала розбірки увечері 1 вересня і навіть обізвала брехухою, змушена була вибачатися, бо батько то все почув.

2. Блатні пісеньки. Мій дід у свої 12 років за сталінських часів був судимий та ув'язнений. Іноді (коли вип'є), співав блатняк. Мені завжди в таких випадках говорили дорослі "іди, не слухай оце". Ну я-то все одно слухала. І співала потім однокласницям, коли разом зі школи теліпалися. Саме так, бо ми не йшли, а спинялися через кожні 2-3 кроки, щоб порахувати ґав тощо. Дорога зі школи додому відстанню кілометр могла займати годину. 

3. Музичний талант. Мене не прийняли до музичної школи. І досі якщо треба, щоб гості пішли, мене просять заспівати. Іноді це моє безталання є предметом шантажу)

4. Взагалі була спокійною дитиною. Бабуся казала, що "Таню можна посадити на стільчик, і вона там годинами сидітиме". А дід казав, що "Таня гірша від хлопця". Обидвоє були праві, бо хорошою дівчинкою я була наодинці. Або з дорослими. А в колективі однолітків мозковим центром. Це з моєї, відмінницької, подачі у третьому класі увесь клас влаштував бойкот вчителю. Бо він публічно побив учня, ні за що. Тоді не було заведено скаржитися батькам, ми все вирішували самі.

5. Вперше покурила у 6 років. Сиділи ми на лавці гуляли: я, мій брат з Одеси, ще троє сусідських хлопців. Всі малі ( років 5-6), а я - найстарша, семилітня, за місяць до школи. Говорили про цигарки і що ніхто ще не спробував. Аж тут проїздить машина, з неї викинули димлячий бичок. Я, недовго думаючи, забираю його й докурюю на очах у шпани. Кашляла й смерділа ще довго, але респектом в їхніх очах користуюсь досі))

6. Безстрашні були: однокласниця жила у багатоповерхівці, ми тоді вже у 5 класі були, навчалися у другу зміну. Я завжди зранку приходила до неї, і, поки батьки на роботі, ми лазили на дах. Щось кричали, виходили на самий краєчок щоб похизуватися безстрашністю. Кидали сирі яйця з даху: на людей, машини і так просто. Колись поцілили дільничному на фуражку, втекли непоміченими, він нас, двох зразкових дівчаток, ні в чому не міг запідозрити, ходив по хлопчачих сім'ях з розборками.

7. Хотіла бути дитячим лікарем, але гралася чомусь у школу. В мене було багато ляльок (12 штук), всі вони сиділи за табуреточками на маленьких стільчиках. Кому не вистачало місця - були покарані й вигнані з класу. 

8. Любила новий рік і зиму. Батько приносив величезну ялину, аж під стелю, триметрову, вона займала половину великої кімнати, ми всі разом прикрашали. Я любила вимкнути світло, увімкнути підсвітку й лежати, фантазувати. Мандаринки,  апельсинки, навіть сирки в шоколаді аж із Києва якось були. А ще робили листівки з тих ялинкових іграшок, що розбилися ненароком. Треба було їх на пилючку подрібнити, вирізати листівку, помазати клеєм та посипати отим пилком. Краса! 

9. На всі свята я підписувала листи усім родичам та друзям, це був мій обов'язок. Я писала список, кого вітатиму, мама виділяла бюджет, я купляла листівочки по списку + 2 запасних. І підписувала. Обов'язково гарно і без помилочок. Родичі досі згадують.

10. Колись полізла рукою у воду, що грілася у відрі кип'ятильником. Мама прала й сказала піти перевірити, чи не нагрілася бува там вода. Ну я рукою й перевірила. Більше так не роблю.

11. Тортури ікрою. Мій дядько нам на подарунки (теж десь під нов.рік) привозив трилітрову банку червоної ікри. І я мала з'їсти хоча би одненьку столову ложку на день. Не любила, відмовлялася, ховала за заварником у кухні, щоб не їсти))

12. Поміняла три школи. Це три різні колективи. Зрозуміла, що для авторитету треба гарно навчатися та нічого не боятися. Особливо з того, що бояться однолітки.

Дякую батькам. Мама мотивувала до навчання, а батько - до сміливості.




Проект "душа назовні", 
гроші можете перевести волонтерам, 
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=524590134723440&id=100015173746469 ;)

Жду продолжения жизни

Я родилась девочкой. Когда я это осознала? В классе 7-ом. Было тяжело...
Первый раз посмотрела в зеркало: неужели это я? Такая страшная! Трудно было привыкнуть к себе, ведь всю свою жизнь я не знала, что я такая... .т.е не обращала на это внимания. А тут начала изучать себя и о! ужас! понятно почему со мной никто не общается и мои подружки прячутся от меня на переменках в туалет.
Потихоньку привыкаю...
Душ раз в неделю - это было для меня нормой раньше. Теперь часто  - понравилось :)
Девятый класс - я на каблуках: весь класс в шоке!
Десятый класс - влюбилась! ... и у меня появилась тушь для ресничек!
Одинадцатый класс - не такая я уже и страшная, даже с мальчиком уже поцеловалась, а значит не всё потеряно!
Не пришла на последний звонок - стишком стесняюсь, чтоб на меня все пялились и критиковали.
Выпуск - меня хотели, не дала. Гм, хотя я только недавно поняла, что это было именно "хотели", а не просто зажими.
Первый курс - влюбилась до беспамятства. Меня бросили. Я для него сильно красивая. Много ревела и психовала.
Второй курс - влюбилась опять, научила\-сь целоваться, заниматься любовью
3,4,5 курс - ненавижу институт, поглощена любимым.
... жизнь у каждого своя. Мне моя понравилась. Жду продолжения!

Чому я пішла зі школи. Ч 1. Оля, або Де той кордон?

Мій віртуальний друг Странник  спонукав мене написати замітку.
Чомусь, глибоко  не занурюючись у роботу шкільного вчителя та досконально не знаючи
 специфіки  його роботи, кожен може плюнути в сторону  педагога.. У нас  же тепер демократія.
Якщо я хоча б частково розвію міфи про вчителів-корупціонерів, то буду дуже цьому рада.


     Іду місцевим базаром. Зима, градусів під 30. На розі ринку торгує пиріжечками Ольга -  мама мого учня Олега. У коротенькій шкірянці, такій же короткій плетеній червоній спідничці, напівпрозорих тоненьких колготах. Ноги сині. Жінка притупує на місці, але модельні чобітки її не спасають. "Кому потрібні такі понти?" - певно, сказав би сучасний молодий чоловік. "Ех, валянці б сюди!" - подумалося.
     Час від часу, щоб не закоцюрбнути  на холоді,  жінка підігріває себе спиртним. Тому скоро доходить до кондиції.  Ось уже її відвели в сторону. Рве. Добре, що мене не бачила.
     Через декілька днів говоримо по душам. Про жіночий алкоголізм, про те, що потрібно тепло одягатися і не застужувати органи малого тазу...
     - А у мене їх уже  немає. Органів... Викинули..
     Мовчу...
     - Так нирки, печінка іще залишилися, Олю. А у вас син, чоловік, ви така молода...
     - Молода, - плаче, - мені ще 34... Народила Олега у 17... А знаєте що, Ларисо Василівно, спасибі вам...
     - За що?
     - За те, що поговорили.. Зі мною уже давно ніхто так по душам не говорив... Побалакайте ще із Вадимом (чоловіком - а.)У мене ж батьків немає.  У нього теж.  Хай не п'є...
     І знову плаче...
     Подруга (другого дня):
     - Мати Терезо! Тобі за що платять: за виховання дітей чи їхніх батьків?
     Я не знаю, де той кордон, за що мені платять, а за що ні. Просто не можу пройти повз людське горе...


Как нас в первый класс принимали))

В этом году брат идет в первый класс. Ходила с ним мама как-то на собеседование. Перед этим вспоминали как мне собеседование завуч проводила. Как мама говорит, я была спокойная девочка angel . Но немного таки отличилась. Когда меня спросили: "Какие деревья растут в лесу", Яна ответила: "Не знаю smutili ". На что завуч и говорит маме: "Вы чего ребенка в лес не водили?")))

Ну то таке)) Интереснее как малый проходил собеседование. На этот раз заседала целая комиссия. Ну они дали ему почитать, и т.д. А потом как пошли приколы за приколами. Его спрашивают:

- Ярик, а кем ты хочешь стать когда вырастешь?

- Погонщиком слонов!

- А почему именно погонщиком?hypnosis

- Потому что они их на вертолетах перевозят!chih

(логика железная, чисто мужскаяlol )....... Главное, что он знал где эти слоны находятся))))

- А ты хочешь в школу?

- Хочу.

- Почему?

- Потому что там изучают физику, химию, геометрию, географию, природоведенье, биологию...

- shock Спасибо, достаточно.

........................................................................................

- Ярик, а какие ты сказки знаешь?

- ВСЕ!

После этой фразы, учитывая то, как он убедительно и с каким серъезным лицом это все говорит, у комиссии больше не было вопросов.lol  По окончанию ему говорят:

- Хорошо, молодец Ярик.

- Да меня можно сразу в восьмой класс брать!chih

Выпали все!)))) Потом директриса спрашивала маму:

- Ну как там ваш восьмиклассник поживает?

- Хорошо, - отвечает мама.

- В девятый класс готовится?lol

Вот такой у нас кадрист подростает. Чувствую учится будем весело))

ЗЫ: А еще наш маленький гений будет с девочкой нести первый звонок! Увесь в меня. Ток на первый звонок несли меня, а я звонила (правда еле-еле, уж больно тяжелый он был smutili )

http://chmag.ru/

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
43
попередня
наступна