хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «традиції»

Зi святом! Свято Валентина українцям не чуже ...

    У житті українців святкування Дня Валентина з’явилось у 90-х роках минулого століття. Воно міцно вкорінюється, набуває статус традиції, відзначається, дискутується. І це – невипадково. 
    День закоханих надолужує те, чого часто бракує людині у повсякденній реальності, а саме: чуйності до іншого, уваги, доброго ставлення, якоїсь спільності, навіть – спільнотності, ще раз зауважує на тому, що людина – істота одухотворена.
     Мабуть тому й згадують принагідно "святого" Валентина, святість якого, за легендою, полягала лише у допомозі закоханим поєднати свої серця, долі, душі.
     День святого Валентина не є церковним святом. Більше того, клірики майже одноголосно твердять про його світське походження, відсутність зв’язку з канонічними святими.
     Однак в українського народу існує давнє повір’я, що цього дня птахи починають літати парами. Людина завжди потребувала традиції – того, що передається із покоління у покоління, єдності особистісних прагнень, якi повиннi бути вищiми за будь-яку комерціалізацію, меркантильність, спробу наживи, тощо. Саме таким стає для пересічного українця Свято закоханих – День святого Валентина.
(Ганна Кулагiна-Стадниченко)

Рецепти на Великдень: паски

Підбірка рецептів смачних пасок, які прикрасять святковий стіл на Великдень.

В журналі The Guardian з'явилися фото буковинської Маланки

Престижна британська газета The Guardian опублікувала 15 фотографій зі святкування Маланки в Сторожинецькому районі Чернівецькій області.


Христина Соловій виконала незвичайну колядку

Христина Соловій виконала одну з найбільш незвичайних і поетичних авторських колядок на слова Богдана-Ігоря Антонича.

Келих цноти...

599812_1307396

Келих цноти

Старосвітський гуцульський звичай, який зламав не одне життя молодої жінки, описує письменниця Марія Матіос.

Наступного дня після першої шлюбної ночі у присутності всіх гостей молодий виголошував тост-подяку батькові молодої. Батько підходив до столу, за яким сидять молоді. Молодий правою рукою брав дерев’яний келишок, вказівним пальцем закриваючи дно, говорив тост “П’ю до вас, тату” і випав, не відпускаючи пальця від дна.

[ Читать дальше ]

Шокуючі сексуальні традиції....

10 шокирующих сексуальных традиций народов мира.
 
P5UbgQND-JI

Для современного человека секс – дело интимное и сугубо личное. Однако далеко не во всех регионах о нем формировалось одинаковое представление. В каждой культуре к этому процессу относились совершенно по-разному. Некоторые племена или даже целые народы успели придумать себе невообразимые ритуалы и за столь долгое время существования продолжают чтить свои сексуальные традиции.

[ Читать дальше ]


Потім не кажіть, що не знали!


www.denvyshyvanky.org

 День вишиванки – свято національної єдності, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу та об'єднати українців. Основна мета заходу – збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення держави загалом. Вишиванка – символ, який єднає українців незалежно від мови, якою вони спілкуються, віросповідання чи політичиних поглядів.

 Цьогоріч випадає на 21 травня. Чому саме ця дата?  З кількох причин. Головна – аби свято відбувалося в будень, як і зародилося в будень. Адже воно проводиться не заради параду чи вихідного, не свято заради свята, а акція, яка доводить, що вишиванка – органічна частина повсякденного життя українців, і її можна одягати на роботу, пари чи до школи. Окрім того, на третій четвер травня вже не може припасти Великодній піст (час умиротворення і відмови від веселощів) і звісно, сам Великдень. Крім того, на цей день не випадають ніколи вихідні 1,2,8,9 травня, і вже встановлюється тепла весняна погода, коли вишиванку можна носити без верхнього одягу.

Київ

Акція ­«Масове групове фото у вишиванках­»­ o 18.30 збір на Майдані Незалежності (позаду стели). Очікується кількасот учасників акції. Потім роздруковані фотопанно передадуть до музею історії Києва і до Національного центру народної культури музею Івана Гончара. За деталями звертатися за телефоном 095 607 47 20 (Олександр Ткачук)

21 травня усі кондуктори підприємства КП "Київпастранс" прийдуть на роботу у вишиванках. Проводитиметься розіграш проїзних. Аби взяти участь треба також одягнути вишиванку і 21 травня сфотографуватися з убраним у вишиванку кондуктором у трамваї, тролейбусі чи автобусі.

Відроджуємо кращі традиції













Каруковані писанки –

унікальне явище в українському писанкарстві

 

Традиційні буковинські і гуцульські писанки відзначаються яскравим різнокольоровим орнаментом геометричного та флористичного характеру. Таке розмаїття кольорів характерно також для карукованих писанок, які вражають яскравістю барв, хоча орнаментика ще не є такою складною, а отже, набагато давніша.

Карукованими писанки називаються тому, що в процесі їх виготовлення застосовується карук – кістковий клей. Звичайний восковий  розпис при цьому не практикується взагалі. Підготовлена певним чином фарба накладається бичком на оброблене каруком яйце і видувається по всій площі. При малюванні карукованого яйця здається, що воно само себе   розмальовує. Майстриня лише дає смужечку фарби і дмухає на неї, а та смужечка розтікається, утворюючи різноманітні візерунки, які не намалюєш. Поєднання кольорів здійснюється за визначеними  правилами, а сам процес каруковання вимагає копіткої праці.

Характерними для карукованих писанок є не складні геометричні фігури чи малюнки, а прадавні символи – „завитки” – знаки рослинності, „баранячі ріжки” та „качачі шийки”, пов’язані з ідеєю щорічного відродження рослинного світу та „сварга” (свастика) – позначення чотирьох сторін світу або символ Сонця. Свастика є також одним з найдавніших знаків добра.

    На відміну від традиційних буковинських та гуцульських писанок, де переважає геометрична орнаментація, для карукованих характерною є  рослинна орнаментика, що зумовлено також особливостями технології їх виготовлення. А зоологічні мотиви, що займають важливе місце на гуцульських писанках, на  карукованих відсутні.

    Переплітаються кольори, утворюються нові – і яйце отримує свою, дуже красиву і унікальну розмальовку. На відміну від звичайних, не буває двох однакових карукованих писанок, на кожній утворюється неповторний узор, який навіть при бажанні не можливо повторити.

    Найстаріші узори, які ще  зрідка зустрічаються на звичайних писанках, в повній мірі  представлені на карукованих. А розмаїття примітивних узорів, переважно рослинного характеру, та знаків різних ритуалів вказує на давніше походження карукованих писанок. Саме завдяки своїй простоті на таких писанках збережено первісне значення древніх релігійних символів, не переінакшено їх на християнський лад.

    Про прадавність карукованих писанок свідчить також схожість їхніх узорів з орнаментами, які зустрічаються на посудинах, знайдених при археологічних розкопках. З огляду на давність походження, каруковані писанки можуть вважатись джерелом орнаментних форм для воскового розпису. Ці писанки певною мірою є проміжним елементом між простими крашанками та набагато досконалішими витворами, переходом від простого фарбування яєць до складних малюнків та орнаментів.

    Традиція карукованого писанкарства була широко розповсюдженою на межі Північної та Південної Буковини, про що добре пам’ятають старожили. Однак згодом, десь від середини шістдесятих років минулого століття, традиція занепадає і досить швидко зникає з побуту. Пов’язано це, очевидно, з появою штучних барвників, які не зовсім відповідають стародавній технології нанесення малюнку.

        Цікаво, що жінки старшого віку пам’ятають традицію каруковання як в українських, так і в румунських селах і в Північній Буковині в Україні, і в Південній Буковині в Румунії. І традиція ця була практично тотожною у обох народів. Проте ареал поширення є досить вузьким і обмежується десятком сіл південної частини Глибоччини та північної частини Сучавського повіту Румунії. Навіть в сусідніх районах та за межами Сучавського повіту каруковані писанки не виявлено.

    У Глибоцькому районі  Чернівецької області традиція каруковання була досить поширена в багатьох селах, зокрема в Кам’янці, Синівцях, Сучевенах. І після тривалого періоду забуття відроджується зараз народною майстринею Євдокією Візнюк, яка ще дівчиною бачила процес виготовлення таких  писанок і яку цьому ремеслу за стародавньою технологією навчала її бабуся.

Фарби для писанки застосовуються лише з природних барвників, тобто здебільшого з рослин. Збирали їх заздалегідь і перед Великоднем мали завжди напоготові. Зелену фарбу отримували з пролісків, насіння соняшника, зелені жита, осикових сережок та вербових  котиків, барвінкового листя; червону - з цибулиння та звіробою, рідше частіше купували фарби рослинного походження з червоного або сандалового дерева; блакитну – з синьої мальви, пролісків, сон-трави, тополі; жовту - з гілочок чи кори дикої яблуні або дріку красильного, молочаю, квітів бузини, ромашки; коричневу -з бруньок вільхи, ліщини, кори дуба, листя кінського каштана.

Як каже старе повір’я, „Старі люди говорять: як в народі перестануть писати писанки, тоді й кінець світу настане”. Отже, світ був, є, і вічно буде!

 

ВАДИМ РУДИЙ   

 

            Глибока

            Чернівецької області