З Новим Роком, моЯ Україно!

Я молитву за Тебе до Бога приношу.

У намисті країн Ти духовна перлина,

Терпеливості й віри для Тебе я прошу.

 

Хто не любить Тебе й зневажає –

І за тих хочу я помолитись.

Бо вони ж в примітивності свОїй не знають,

Що у власній  ненАвисті зможуть втопитись.

 

Я тобі, Україно, сьогодні  бажаю

І надалі в серцях наших сонцем світити.

І нехай ворогів Твоїх лють роздирає,

А ми будем Тебе іще більше любити!

 

І нехай Хтось нам силу свою демонструє,

На жаль, розуму в нього немає.

Та серцями він нашими не покерує

Й не напустить нам в очі туману.

 

Бо духовність і єдність – то наша основа.

І ніщо без них зовнішня сила.

Той не вистоїть довго, хто йде проти Бога,

Упаде, наче птаство безкриле.

 

Посміхнися крізь сльози, моЯ Україно!

І не треба у відчай впадати.

Бо одна в нас мета! У нас віра єдина!

І наш дух неможливо зламати.

 

Є в нас паростки Віри, Надії й Любові,

Вони будуть міцніти й зростати.

З Новим Роком і з світлим Христовим Різдвом

Щирим серцем я хочу вас всіх привітати!

       Ти повернувся для чого? Не треба                Зорі з небес мені більше... Від тебе!        ПАлких зізнань і розмов про кохання...                Щирою бути! Єдине бажання.        Знаєш, минулось... Душею я вільна!                Ні не забула - це ж спогади спільні...        Дивно тобі, що отак відпустила?                Я не жалкую за тим, бо любила...        Мріялось, вірила... Тільки з тобою!                Цілі в житті розуміли обоє...        Мало було? Не твоє мабуть - спокій...                Волі спокуса... які наші роки!?        Бачила, знала, пробачить хотіла,                Та не проси, щоб тепер зрозуміла.        Вже не твоя... Цінуватиму лише                Тільки того, хто саму не залишить.

Де ти живеш, Любов? Де твоє серце б’ється?

Чи є ти взагалі? Чи це тільки здається?

Ти наче осені облудливий туман,

В якому крок за кроком лиш один обман.

 

Що у очах твоїх, беззахисна Любове?

Чи вільний вітер, а чи вірності основа?

Твоя краса – спокуслива отрута,

У глибині якої легко потонути.

 

Що на устах твоїх? Солодке слово,

А в ньому присмак полинУ гіркого.

В руках у тебе квіти кольорові,

Що зранять душу як гіллЯ тернове.

 

Чи той щасливий, хто тебе впізнає?

Чи, може, той, хто взагалі тебе не знає?

Чи ти зціляєш, чи вбиваєш – неважливо,

Тільки забути тебе просто неможливо.

Кохання в мережі - примара.

Тут душ єднання - не секрет,

Та враз розвіюються чари,

Як вимикаєш інтернет.

Вмикаєш - знову ніжність й ласка,

Романтика немов в кіно.

Та все ж не справжня вся ця казка,

А ми їй вірим все одно...

… Я ж не хочу Тобі зла, … я ж не та,
Я в очах Твоїх шукала лиш тепла,
А устам Твоїм бажала лиш добра,
Ти пробач за все, я не хочу тобі зла.

Я не хочу Тобі болю, … - зрозумій,
Я не хочу, щоб за мене Ти страждав,
В очах моїх погасло стільки мрій,
Знаю, Ти б життя за мене віддав.

Будь щасливим ! Я ж не хочу тобі зла,
Я не гідна навіть краплі твоїх сліз,
Я піду від Тебе так, … як і прийшла,
Вихром розлечусь, розчинюся скрізь

… Сміхом розлетілася й пішла,
А на Душі не лише туга і журба,
У сердці хуртовина все змела,
А навколо вирує весна … . (Julia_20*)

Я кохаю твої ясно-сині очі,

Я у них закохуюсь щомиті.

У глибИни їх занурююсь щоночі,

Бо нема таких ні в кого більше в світі.

 

Твоє серце - ніжності скарбниця,

Більше неба й сонця гарячіше.

Біля нього так приємно мені грітись,

Бо воно у цілім світі наймиліше.

 

Богом душі наші з’єднані навічно,

Їх ніхто не зможе роз’єднати.

Я кохаю тебе пристрасно і ніжно

І завжди лише тебе буду кохати.

В місті сірому, наскрізь промоклому
Ти стояв скам’янілим ангелом.
У дощі, від жасмину солодкому,
Так безжально вона вже танула.

«Не чекай, – лиш крізь дощ усміхалася, –
Не приходь більше в сни примарами», –
Й просто зникла, а в серці зосталася
Тим дощем з грозовими хмарами…

Ти не був випадковим коханцем їй,
А володарем мрій, що снилися,
То чому ж тоді так в зливі глянцевій
З рук твоїх вона вільно вирвалась?

Ти так хочеш, щоб краплі пророчили,
Що не стане ця мить розлукою,
Ти чекаєш на неї ще ночами,
Та у серце лиш дощ знов стукає…

                   Я просто сни твої… ти тільки уяви –
                   Між безлічі світів та лагідної ночі
                   Мережива зірок,
                   Серед казкової молочної імли
                   Вогнів танок –
                   Народжуюсь,  коли заплющиш очі…

                   Я просто думка, що малює світ…
                   В твоїй яскравій та сумній палітрі
                   Так мало віри…
                   Та надихну на неможливості політ –
                   Нехай без міри!
                   А ти не бійся та лови свій вітер.

                   Я просто є … у погляді весни –
                   Вечірній подих гір і трав духмяних,
                   У здійсненні надій...
                   Торкнуся променем до гілочки сосни,
                   Повірити зумій.
                   І ти побачиш – світ ще кращим стане.



Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Барвінком  стелиться  на  цвинтарі  печаль,  травою  поросли  занедбані  могили,  завмерли  в  вічності  в  них  радощі  та  жаль, забули  їх  чи  може  пам'ятати  не  хотіли.  Легким  туманом  вкриється  земля  ховаючи  уламки  втрачених  ілюзій,  поламані  хрести  мов  докоряють   нам  -   шануйте  пам'ять,  бо  помрете  в  тузі.  Блакитним  цвітом  стелиться  журба,  чомусь  на  цвинтарі  завжди  його  багато,  мов  килимом  вкриває  землю  там  де  пам'ять  залишилась  лиш  у  датах.   15.04.2011 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256995

Золотою свічею Любові

Хай Господь серця ваші засвітить.

Хай предвічне живе Його Слово

Шлях до щастя вам зможе відкрити.

 

Простягніть один Одному руки,

Помоліться за тих, хто поруч.

Хай не буде між вами розлуки,

Ні непрИязні, ані роздору.

 

Хай в серцях ваших мир запанує,

В сім’ях – злагода і розуміння.

Хай Господь ваші просьби почує,

Віри й сил вам додасть у терпіннях.

 

Та у клопотах передсвяткових

Непотрібно про те забувати,

Що Господь – це життя основа,

І найперше для Нього це свято.

 

Чого ж більшого можна бажати

На життєвих тернистих дорогах?

Чого ж вищого можна чекати,

Ніж відвідин самого Бога?

 

Ясним світлом Різдвяних ялинок

Світло Істини радо стрічайте.

І Божественній милій Дитині

Своє серце в опіку віддайте.

 

Усі Ангели в небі радіють,

Йому славу во Вишніх співають.

Він добро нам несЕ і надію -

Усім тим, хто Любов Його щиро приймає.