Замітки мої вірші

Замітки з міткою «мої вірші»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Ще зовсім недалеко

Ще зовсім недалеко до весни,
а я замерзла. Чашечкою чаю
я хочу відігріти свої сни,
та солоду для них не вистачає.

Ще зовсім недалеко до дощів
привітних, теплих, а не льодовитих,
та тільки б не стопити почуттів,
отих, що заставляли взимку жити.

Ще зовсім недалеко до тепла,
а я навчилась дихати морозом,
а я згоріла полум'ям до тла
іще тоді, коли сушила сльози.

Коментарі: 22

Oliviya

Побудь зі мною

Заплаканими мокрими снігами
Постукав вітер у моє вікно.
Так жалібно спліталося сльозами
Небес вечірнє крижане панно.

Пронизливо скрипіли сонні клени,
Зітхала в сні обшарпана сосна
І снилось їм вбрання таке зелене,
Таке розкішне, свіже, як весна!

Хитався промінець очей ліхтарних,
Між мокрих снігових краплин тремтів,
А зорі десь в своїх світах примарних
Самотньо догоряли взаперті.

Побудь зі мною. Вкутай покривалом,
Поближче сядь, міцніше пригорни,
Щоб серце битись не переставало,
Щоб дочекати все таки весни.

Коментарі: 68

Silv@

Спогад)

З щирими усмішками

Тупотіли ніжками

Літніми дібровами

З росами медовими,

Травами духмяними

Ранками рум'яними...

Затишками житніми

З стежками привітними...

Стрункими берізками,

Голосами різними...

Ніжними, далекими

Білими лелеками...

Соснами ледачими,

Ягодами смачними,

Польовими квітами

Зустрічало літо!

* * *

Все дитинство у минуле

За хвилину промайнуло...

Коментарі: 18

Лесь Кавун

Ожиданье Рождественского Чуда

06.01.13, 17:14
мої вірші

Ещё немного ожиданья,

Еще чуть-чуть и Рождество !

И мои сокровенные желанья,

Превратятся в торжество.

Разделена зима на части,

До … и после 7-го января,

2013-тый пришёл к власти,

Меняя листки календаря.

Колядка, … и кутя, подарки - …

Озорную юность вспоминаю опять.

Свет гирлянд, вертеп и колядки,

Волшебство и их возвышенность хочу понять.

Бывают чудеса на белом свете,

Приходящие и уходящие от нас.

Счастливый тот, кто Рождество с колядкою встречает,

Для них счастливым, добрым будет целый год !

Свидетельство о публикации №112010409191

Коментарі: 31

black-victor

Белое слово

Снегопад – это та же молитва,

Только зренье, увы, не готово

Отделить безразличною бритвой

Облегченье несущее слово

Что несется сквозь точки-пунктиры

К крышам страждущим многообразно,

В темноте лихо пляшут сатиры

Мохнорыло и так копытасто,

Не понять легкий, велеричистый

Древний слог, для меня нечитаем

Не веди чрез майдан, снежно-чистый,

Поле не перейди, там где Каин,

Не срывай гроздья позднего гнева,

И не стань для кого-то обузой,

Не гляди в подсознанья химеры

Как в глаза у известной медузы,

Не… а, впрочем, откуда я знаю?

Все лишь домыслы-предположенья,

Нам ль сияют обещанным раем

Букв и звуков снежинок движенья?

Мы поутру напишем сонеты

И трагедии – ликом суровы,

Пробежав легким почерком следа

Во дворах белых молитвослова.

Коментарі: 4

dugme

Зорі дивляться в душу ласкаво

Зорі дивляться в душу ласкаво,

Візерунками бавляться сни.

Філіжанка духмяної кави.

І божественний присмак весни.

За вікном сяє місто вогнями.

Вітер темряву в небо жене.

Як приємно літати без тями,

Коли так ти кохаєш мене.

Зранку знову тебе я побачу,

Я цього так шалено хотів.

І все поруч закрутиться наче

Дзига нашіх казкових світів.

Коментарі: 15

HELENNNN

Поранена душа.

В В вечірніх сутінках моїх

на березі похмурої ріки,

де стежка між протоками води,

душа пливе струмком в віки.

Самотня,як береза в полі.

Немаючи тепла від болі.

Пливе душа така холодна,

і одинока і самотня.

Похмуре небо сльози ллє

І скоро вже зима прийде.

Покриє землю сніг лапатий.

Душа сховається і заплаче.

Коментарі: 10

HELENNNN

СОН.

Мені приснився сон,

що навкруги

так зелено,

цвітуть сади.

І квіти пахнуть якось дивно,

немов здійснилось якесь диво.

Ці пахощі бентежать так мене.

Здається це весна прийде.

Мене бентежить,будоражить.

Прокинутись я ненаважусь.

Я хочу залишитись в тім саду.

Я йду до тебе,йду.

Та відкриваю очі...

Це ж тільки сон.

І я шепочу:"Це ж тільки сон!"

І прокидатись я не хочу.

Коментарі: 9

Ron Вишиваний

У сонячний вечір

На краю стояло сонце
Виливало ясний цвіт
І промені остані
Кидало нам у слід.

По хвилях променів чарівних
Ми слухали мелодії дрібні
Бо сонечко всміхалось
Дарувало нам свій прівіт.