хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «мої вірші»

Давно

А там ще й досі падають зірки
І виростають крила за плечима...

От тільки наші стоптані стежки

Позаростали тернами густими.


І хай зірки давно уже тремтять
У інших, не обпечених долонях.

Ти знаєш, все одно одна зоря

Лише твої щоночі пестить скроні.


Ти не зважай, що я вже не лечу,
Прийди. Порозганяй згустілі хмари.

І, може, ми нап’ємось досхочу

Хоча б ще раз забутого нектару.


І, може, ми хоч раз іще у вись,
Нехай з поламаним крилом, злітаєм.

Прийди. Посидь зі мною як колись.

Бо я твоя. Давно. І ти це знаєш…

Поради

Дідусь мене ще змалку людей учив любити:

Шахрай ачи нужденний, як просить, зглянься ти,

бо милостиню краще подати, ніж просити,

на те ми люди, доню, щоби добро нести.

 

Бабуся промовляла, цілуючи голівку:

Ти не дивись,що краще живе хтось, далебі,

дивись, кому ще гірше від тебе і довіку

ти знатимеш, як добре на світі цім тобі.

 

Навчав мене мій тато, коли збирав в дорогу:

Не владу і багатство, а розум поважай,

умій по честі жити, вклоняйся тільки Богу,

і бережи навіки у серці рідний край.

 

Не раз казала мама: як підеш поміж люди,

не смій дивитись навіть ти на чужий п'ятак,

Нема як грошей нині, то завтра їх здобудеш,

а совісті немає – ти з бідняків бідняк!

Мій вибір

Робота важка, зарплатня – копійчина.

А де ж справедливість? Немає...

Зневірившись, люди біжать на чужину,

стареньких батьків залишають.

А грошей то треба: на хату, на дачу,

на Греції миле осоння...

Нехай я тих Грецій повік не побачу,

зате є в батьків моїх доня!

 

В дитини навчання, квартиру їй треба –

спішать закордон мама й тато,

забувши, що вчитися треба для себе,

не все ж бо доречно купляти.

Не маю я шуб, діамантів, перстенів,

авто тільки сниться ночами...

Багато чого мені не по кишені,

зате в моїх діток є мама!

ЧЕСНО

Стріла подругу Маруся

на крутющій тачці.car

Вся як цяця, модні буси,

одяг від Versace.girlkiss

 

– Де знайшла таку роботу,

де така зарплата? omg

– Що ти, що ти! Це мій Котя,

він же в депутатах! smoke

 

– Мабуть гарно ти ґаздуєш, burumburum

от він догоджає;

приголубиш, нагодуєш, hug

діток доглядаєш...

 

– Які діти? А фігура?

Прибирання? Здрасті! bye

Не для того манікюри

в мене за сто баксів! drink

 

А на мужа я, Марусю,

маю компромати, whosthat

от він біситься, та мусить

мені догоджати. stena

 

Виживати треба всяко

вміти, що поробиш. kill

Ну а чесно ні на який

транспорт не заробиш... money

 

– Ну чому ж? Не може бути! –

Маруся скривилась – wakeup

Я так бачу на мітлу ти

чесно заробила!  devil

Вже березень до квітня повернув

Вже березень до квітня повернув,
А за вікном усе ще снігопади.
Чи то наврочив хто мою весну?
Чи то вона мені чомусь не рада?

Морозом сукню всіяла тонку,
Сніжинки замість квітів почепила,
Немов перевіряє, чи таку
Її любити вистачить нам сили.

А в календар листків не повернеш
І березень вже опускає руки...
Нехай! Ти сніжна, та весна усе ж!
От тільки в душу холодом не стукай.
..

Сни


В твоїх світанкових снах
                             я мавкою лісу була –
смарагдовий блиск в очах

                             і сукня з травою в тон…
І я до сих пір в ліси

                             шукати іду минуле,
збираючи щем роси

                             у чашу тремких долонь.


В твої вечорові сни

                             русалкою я являлась,

в очах вирувала синь,

                             у глиб течія несла…
Тепер лоскітлива ніч

                             у спогадах лиш зосталась,
сковзнувши в нікуди з пліч

                             вуаллю краплин тепла.



Я була у снах твоїх
                             веселки дівчам кирпатим,
в волоссі - стрічки доріг,

                             а очі із кришталю…
Тепер навіть в дивнім сні

                             нам більш не дано стрічатись.
Чому ж я, скажи мені,

                             по нині тобою сню?

Дозвольте себе любити

Дозвольте себе любити,
зумійте любов прийняти,

із тими цінуйте миті,

не треба кому брехати.


До щастя і кроку зрушить
не дасть егоїзм незрячий

Не смійте смітити в душу –

любов цього не пробачить.


Зречіться гордині, склавши
в єдине тепло і ніжність,

зчерствіє любов інакше

і втратить свою чарівність.


Дозвольте себе любити,
Дозвольте про себе дбати,

з любов’ю ж бо легше жити

так само, як помирати…



Двi закоханi дiвчини...


Цвiтуть дзвiночки на веснi
I сповiщають день
Про двох закоханих дiвчат
Їх поцiлував напевно Бог
Бiжiть душею i любiть
Носиками трiться собi
Я трави вам встелю
I сон ваш обережу)))!!!

Маленький клубочок великого щастя

Маленький клубочок великого щастя,

ясні оченята, мов радості цвіт.

Як гарно блищали сніжинки сріблясті,

коли появився на Божий ти світ.

 

Спокійно на серці і затишно в домі,

коли у колисочці в снах ти летиш,

коли ноженята "біжать" без утоми,

коли до сестрички всміхаєшся ти.

 

Моя ти потіха! Хвилиночку кожну

любов я душею і серденьком п'ю.

Спасибі за діток, святий милий Боже,

даруй їм здоров'я і ласку Свою!


Чекаю


За вікном плюс чотири. Сніжно.
Я так хочу думки зігріти,
пригорнутись до тебе ніжно
і сховатись від всього світу,
заварити міцної кави

і з ковточками оживати,

відчувати весни октави

у зимових піснях-сонатах.


За вікном плюс чотири. Сиро.
Я так хочу зігріти душу,

посміхнутись від щастя щиро

і забути про слово "мушу",

як ніхто на землі не сміє

закохатися до без тями,

заспокоїти сни і мрії

розтривожені холодами.


За вікном плюс чотири. Вітер.

Я так хочу зігрітись... Знаєш

із останніх сніжинок-літер

я тобі напишу "Чекаю..."