І степ, і ніч, і ночі хміль, Непосидючий мліє розум, Чумацький Віз розсипав сіль - Зламалось колесо у воза. Куди не глянь - все дивина, І в дивині усе поснуло, Де вічна баба кам'яна Безсмертним тішиться минулим.[Приєднана картинка]

Червоний вечір пилом пах, Дива ходили світом, У жовтооких гарбузах Лягло спочити літо. Стояли тіні край ріки, Тремкі і нетутешні, І спали втомлені думки Та бачили прийдешнє.[Приєднана картинка]

Вночі сьогодні пахло сіном, І небо зорями текло, І все було таким невинним, Таким замріяним було. Про океан шуміла річка, Про кораблі і про китів, А в полі зайчик хрумкав гичку, Та од сміливості тремтів.[Приєднана картинка]

Я Вас люблю. Пробачте мою душу, І слабкість не засуджуйте мою, Допоки небо очі тихо мружить, Допоки на землі іще стою, Допоки я в життєвій павутині – Терпіть мене і слів моїх полин, А там як є, не Ваша то провина, Що я у Вашім світі не один.[Приєднана картинка]

Мовчи і думай. За світи Зібралось сонце яснолике, Ідуть у ніч тумани дикі, І місяць пробує цвісти. Мовчи і мрій. В твоїм віку Якась неповторима милість: У слові слово народилось І вже агукає в рядку.[Приєднана картинка]

За сонцем – сон, за місяцем – тумани, Та я не сплю – без Вас які тут сни? Ви – береги печалі-океану, Ви – перший блиск моєї сивини. Піду у ніч – там зорі Вами світять, Піду у степ – там Вами все цвіте, І я не я, і літо вже не літо, І в серці щось ворушиться святе.[Приєднана картинка]

Предивний люд – живе у несвободі, І несвободі тій поклони б’є, І хоч у нього швидше сонце сходить, В серцях пустих світліше не стає. Там всі раби – пани і посполиті, У них не дух – у них покори смрад, Їх сенс життя – в болоті вічнім жити, Їх божество – самодержавний кат.[Приєднана картинка]

Зверни мене на добрий люд, На добрий дім, на пам’ять чисту, У світі болю і облуд, Шляхів пекельних і тернистих. На цій трипроклятій війні, В годину чорну і буремну, Воскресни вірою в мені У те, що я тут недаремно.[Приєднана картинка]

У непам'ять не йди, Там немає нікого, Там не квітнуть сади, Там самотньо і вбого, Розум губить сліди, І любові немає. Не іди. Не іди У непам'ять, Благаю.[Приєднана картинка]

Ізнов привиділось мені, Як степ стоїть в солодких росах, А понад степом скачуть грози На чорнохмарному коні. І благодать, якої мало, Така пречиста благодать, Отам, де з неба сонце впало Гарячу землю цілувать. І я сказав: зажди, не згинь, Такого треба як ніколи, Нехай твоя пребуде воля, І чорнохмарний скаче кінь.[Приєднана картинка]