[Приєднана картинка]Разрывает острый глаз миражи,Не желая образ твой отдавать,Разбивает вера в хлам витражи,Кто же будет их теперь собирать,В гаражи все свои страхи сложи,За собой запри проклятую дверь,Расскажи мне о любви, не дрожи,Не укусит мой задумчивый зверь.Не хочу играть в твои в муляжи,Подменяя совесть каждую ночь,Разболтались все мои крепежи,Стало легче себя в бездну волочь,Одолжи немного правильной лжи,Три десятка серебристых монет,Я хочу вновь ощущать виражи,Словно венами бежит...

Читати далі...

І ніч мовчить, і ліс, і птиці Згубили ноти золоті, Мовчать тумани блідолиці В пустопорожній темноті. Навшпиньки вітер ходить лугом, У травах сплять минулі дні, І ти поспи. Немає туги, Є тільки тиша в тишині.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Ночь бесстыже крадёт мои розы,Ночь срезает их тихо во тьме,Пьет росу словно, горькие слёзы,Чтобы я не хлебнул их во сне.Чтобы море, где тонут надежды,Душу волнами вновь теребя,Сквозь броню и слои из одежды,Мне напомнило снова тебя.© William van Warg

Гроза проходить над садами, Б’є блискавиці жовтий нерв, І небо вогкими губами Цілує маківки дерев. Спекотний день звалився в Лету, Сплітає дощ прозору сіть, Тікає гуска в очерети, Вода за гускою кипить.[Приєднана картинка]

Ще світ не спить, і сонцю ще далеко, На овиді танцюють міражі, Тримає степ в долонях сизу спеку Та марить про тумани і дощі. З торбами за плечима ходять міфи – Безсмертні свідки згублених століть, Потомлені лежать в могилах скіфи І ковила нерушена стоїть.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Тихий шепот раскалившихся ламп,Нарушает мой притворный покой,Пьяный танец меж ступеней и рамп.Пусть теперь им управляет другой.Будто всё это чужой страшный сон,Где все напрочь позабыли про суть,Я с душой хотел прожить в унисон,Но теперь, мне никогда не заснуть.Не отпустит в мир заявленных грёз,Твой далёкий запах сладких духов,Я считал, что грусть даётся для слёз,Но, по-видимому, вновь для стихов…© William van Warg

Труївся будень пилом автострад, Дивилось літо поглядом вишневим, Та марився душі далекий сад, Де тишина ховалась за дерева. Долоні лип голосували «за»: За тишину, за свіжість, за вологу, А вдалині грозилася гроза Знайти сюди неходжену дорогу.[Приєднана картинка]

Дрімає тихо спека на асфальті. Дощами марять втомлені думки. Все звично так, а чується… Вівальді У глибині небесної ріки. Десь там, десь там, за синім краєм світу, Де блискавиці спокою не зна, Є інше літо, незбагненне літо, Та дивини таємні імена.[Приєднана картинка]

Чекало небо сонця поцілунку, Смалив туман невтомно цигарки, Стояло літо з торбою дарунків На березі молочної ріки. Ранковий світ виношував секрети, Але про що – того не відав сам, І варта незліченна очерету Вклонялася пташиним голосам.[Приєднана картинка]

Десь осінь є, де ходять жовті клени, Де річка з небесами – близнюки, Де за траву тримається зелене, Але не зворохоблює думки. Де кожен сон виблискує на грані, Нема питань «навіщо» і «чому», Там білий кінь ховається в тумані Та зоряницю слухає німу.[Приєднана картинка]