хочу сюда!
 

Твоє Сонце

45 лет, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 41-57 лет

Заметки с меткой «великдень»

Христос Воскрес ! Воскресне Україна !


Боже, послухай благання,
Нищить недоля наш край,
В Єдности сила Народу,
Боже, нам Єдність подай. 
Боже, здійми з нас кайдани,
Не дай загинуть у ярмі,
Волю зішли Україні,
Щастя і Долю дай Їй.


Великдень у Львові




ВАРРАВА

А як жилось тому Варраві,
Коли навдогоду юрбі
У невситимій злобі
Христа розп’яли у ганьбі,
А потім воскрес Він у славі?
Варраво, як жилось тобі?

Тобі всі злочини простили,
Його ж за правду розп’яли
Високовченії осли,
Шакали суддями були,
І низько роги опустили
Многотерплячії воли.

То ж як жилось тобі, Варраво?
Ти смачно їв? Спокійно спав?
Чи попелом ти посипав
Волосся, коли день згасав,
Як і вставав, — усе криваво?
А, може, спогади писав?

Мовляв, Христос моїм був другом,
Отак усе було і так.
Йому казав я: – Ти дивак!
Даремно не дражни собак!
Життя прожить – не перти плугом.
От і загинув, неборак!

А, може, мав ти знак з небес, –
Той здогад в серце моє проситься, –
Раніш, ніж Діва-мироносиця?
Ось ангел в темряві проноситься
І в двері стукає: – Воскрес!
Варраво, чуєш? Він воскрес!
І прощення тобі приноситься!
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!


автор Галина Гордасевич



Вітання з Канади українців з Великоднем

Листи з вітаннями завжди приємно отримувати, особливо від людей, яких дуже і дуже поважаєш. І знаєш про їх значний вплив у своїй спільноті. Не буду аж так однозначно стверджувати, що всі мої матеріали, які я публікую тут у блозі, а потім надсилаю до Канади нашій давній знайомій пані Лесі Щур (донці знаменитого Євгена Храпливого!), - що ці мої матеріали справляють значний вплив на українську канадійську діаспору і потому на їх владу, але мене тішить вже те, що і моя частка є в тому, як активно і однозначно  виступає та діє Уряд Канади проти агресії Російської Федерації щодо України. З усіх світових держав саме Канада найперша виступила проти і однозначно засудила підступне захоплення та подальшу злочинну анексію РФ українського Криму і припинила всю співпрацю з рефами, не зважаючи на власні економічні збитки. Дуже важливий і вагомий приклад іншим світовим державам, які тільки імітують санкції проти РФ, а насправді намагаються зберегти економічні прибутки від торгівлі з рефами, бо пукінська кліка щедра на підкупи і подачки, нещадно грабуючи задля цього населення федерації. Світова історія не раз, а багато раз доводила хибність такого ставлення до міжнародних злочинів і злочинців: хто почав агресію завоювань - той ніколи сам не зупиниться. Агресію Гітлера зупинила світова антигітлерівська коаліція, агресію Сталіна зупинила атомна бомба, а сваволю Пукіна може зупинити тільки глобальна обструкція всього цивілізованого світу. Всього світу! В тому числі і в самій Російській Федерації. Але найперше потрібна спільна одностайна економічна ізоляція РФ від світової економічної співпраці доти, доки не будуть відновлені кордони всіх держав, які постраждали дотепер: Молдові має бути повернуто Придністров'я, Грузії - Абхазія та Північна Осетія, а Україні - Крим. Тільки так! Рефівські війська мають бути виведені всі і без жодних винятків з усіх окупованих та анексованих територій, за потребою введені тимчасово миротворці з інших європейських держав, а тоді разом з світовою спільнотою кожна з країни визначиться щодо внутрішнього управління приналежних виключно їй територій.
Світові санкції проти РФ потрібні не тільки задля порятунку України, але всіх країн, що вже стали жертвою агресора або можуть стати! Питання стоїть руба: або Третя Світова Війна, або упокорення завчасно агресора Пукіна! Не можна тішитись власним благополуччям у своєму домі, коли поряд палають домівки сусідів!

КРАЇНИ  СВІТУ,  БЕРІТЬ  ПРИКЛАД  З  КАНАДИ !   ВСІ  НА  БОРОТЬБУ  З  АГРЕСОРОМ ПУТІНИМ !

Богдан Гордасевич
м. Львів



87%, 20 голосов

0%, 0 голосов

13%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

пасха картинки

пасха картинки,пасха картинки +для детей,картинки +на тему пасха,пасха картинки нарисованные,праздник пасха картинки,пасха фото картинки,пасха скачать картинки,пасха картинки рисунки ,пасха бесплатные картинки,пасха +в англии картинки,пасха +в германии картинки,картинки +с пасхой красивые,картинка празднование пасхи,картинки раскраски +на пасху,пасха +на руси картинки    ,пасха открытки картинки,картинки пасхи +и яиц,символы пасхи картинки,картинки пасхи +в россии,картинки пасха христианская,пасха картинки +на рабочий стол,поздравления +с пасхой +в картинках,пасха христова картинки
СКАЧАТЬ КАРТИНКИ



























Смотреть далее



Дзвонять дзвони…

        …Івась уже ледве переставляв ноги. Ніч застала його серед поля. Було темно, як у мішку. Хлопчик навіть не здогадувався, що це не тільки від швидких сутінків, а й від  голоду. Йому ще й удень інколи темніло в очах, а тепер і поготів. А ще ішла обертом голова. Та найдужче допікав  різкий біль у животі.  Кишки уже не просто грали марш. Їх зводило від голоду.  Та  якби не той біль, знеможений Івась уже давно впав би у  дорожню пилюку чи скотився у канаву, а так мусив іти. Попри  дорогу затемніли якісь кущі. Тут хлопчик не витримав і звернув  убік. Насилу доплентавшись, звалився на якийсь горбик під ними. Його тіло вмить огорнула така втома, що він уже, здавалося, не відчував  ні сухості в роті, ні болю – нічого.  Івась  з останніх сил скинув із себе стару полатану свитку, кинув її під ноги, на суху торішню траву. Одразу ж і сам упав зверху на неї. Засинав, притулився до  затишного горбика і  підклавши  під голову пусту полотняну торбу…

    Хлопчик спав   і –  чи то від нічного холоду, чи то від болю – раз по раз здригався уві  сні.  Дні і ночі він то їхав, чим міг, а то йшов зі сходу на захід. У пошуках хліба  нелегка доля занесла його сюди, на другий кінець України. Там, на його батьківщині, уже напевне всі очі вигляділи за ним і за тим окрайцем хліба, який міг продовжити життя його рідні. Удома на нього чекають голодні сестрички і хвора мама. А він, геть знесилений, замурзаний і обдертий, звалився під якимось кущем і заснув. Заснув, бо не міг далі йти. Та чи стане сил йому підвестися? Івась  зараз спить. Та хто може сказати, що він прокинеться? Ті кілька крихт, що дали йому у далеку дорогу, давно закінчилися, а до першого-ліпшого села він так і не дістався. А чи дістанеться?..

   Світало. На землю випала роса. Та, виснажений від довгого недоїдання, хлопчик  нічого не відчував. Він і досі перебував у якомусь  запаморочливому сні…

    Раптом  крізь сон почали пробиватись якісь звуки. Вони то затихали, то знову з’являлися. Івась прокинувся. Все ще не усвідомлюючи, де він і що з ним, спробував підвестися. Та де там.  Нічого з того не вийшло. Він ледве  ворушив руками й ногами. Сил, щоб встати, не було.

    Хлопчик беззвучно заплакав. Його замурзане личко перекривилося, вкрилося зморшками, як у старої людини.

-         Пробачте, мої рідні, що я так вас підвів! –  шепотіли потріскані уста.    Я так старався! Та не зумів!

   Під запалими повіками зблиснула сльоза.

-         Боженьку! Зглянься на нашу біду! Мені би хоч крихточку хліба, і я би встав! Дійшов до села, –   уже й не шепотів, а марив Івась.

Раптом:

-         Ба-а-м-м!!! Ба-а-м-м-м!!! Дзень-дзелень! Ба-а-м-м!!! Дзень-дзелень!!! –   долетіло до його затуманеної свідомості.

«Дзвони!? Дзвонять дзвони! Церковні дзвони! Село! Поблизу село! – від їх звуку, аж трохи  прояснилось у хлопчиковій голові. Одразу  ж  зажевріла іскорка надії. Проте, коли Івась знову спробував піднятись, вона почала вгасати. – Ні! Нічого не вийде! Не можу! Не піднімусь! Не дійду до села…»

   Івась знову заплакав.

   Аж тут знову:

-         Ба-а-м-м!!! Ба-а-м-м-м!!! Дзень-дзелень! Ба-а-м-м!!! Дзень-дзелень!!!  

«Ні! Не можна здаватись! Адже на мене так чекають удома, так чекають… Боженьку, змилуйся! Підніми мене!» –  волало все у його душі.

   Хлопчик  щосили  вхопився руками за горбик,  що його прихистив, й  уперся ногами в землю. Йому здалося  на мить, що все у нього вийде. Та це тільки здалося. Сили знову залишили його. Івась упав,  загрібаючи скорченими пальцями стару суху траву.

  -  Як прикро! Я дістався під самісіньке село. Та дійти не можу! Все пропало! –   від безсилля застогнав хлопчик.

   Раптом під пальцями він відчув щось кругле і  холодне. Стиснувши невідому  річ, Івась подумав:

    «Мабуть камінь!»

    Він розімкнув пальці...

-         Ба-а-м-м!!! Ба-а-м-м-м!!! Дзень-дзелень! Ба-а-м-м!!! Дзень-дзелень!!! – не  вгавав  у селі дзвін.

-         Але що це? –   хлопчик не повірив власним очам. Він швидко  закліпав  очима, намагаючись розгледіти  свою знахідку. – Не може  бути! Пасхальна крашанка!? Звідкіля вона тут узялася?

  Проте далі Івась вже не думав.

-         Їжа! Це ж їжа! – разом зі дзвонами  у нього всередині  все заспівало.

   Хлопчик жадібно накинувся на таку довгоочікувану їжу. Він не мав ні сили, ні часу щоб обтеребити її. Спльовуючи, гриз крашанку разом з шкарлупою. Івась відчував, як з кожним шматочком святочного яйця до нього повертається сила. В очах поволі розвиднялося. І тут він нарешті роздивився місце,  де  заночував. Це було стареньке кладовище. А милий горбик  був нічим іншим, як чиєюсь могилкою, яка так заросла бузковим кущем, що з-поміж гілля ледве виднівся похилений почорнілий хрест. Там, під хрестом, лежало ще кілька крашанок.

-         Я спав на кладовищі, –   зовсім не бентежачись подумав хлопчик.

За останній  час  він стільки набачився страхіть, що зараз, сільський цвинтар  його анітрохи  не лякав.

  Івась простягнув руку  і взяв іще одну крашанку. Тепер їв насолоджуючись, неквапом, і без шкарлупи.

  «Ну все! Досить! Після такого голодування більше не можна, а то знову живіт скрутить. Тепер уже від переїдання», – розсудливо подумав малий подорожній.

   Підкріпившись, хлопчик уже зміг сісти на краєчок могилки. Знову кинув поглядом навкруг. По один бік  на сусідній могилці він побачив кілька крашанок і невеличку пасочку. На цих крашанках щось було написано.  Навіть не читаючи, він здогадався що саме:

  «Христос воскрес!»

-         Воістину воскрес! – відповів хлопчик,  і очі його знову заблищали. – Дякую тобі,  Боже! Тепер я не помру. Зможу дійти до села. Зможу здобути хліба моїм рідним. Який  це справді Великий День!

  Тут до Івасевих вух знову долетіло веселе бамкання церковних дзвонів:

-         Ба-а-м-м!!! Ба-а-м-м-м!!! Дзень-дзелень! Ба-а-м-м!!! Дзень-дзелень!!! 

  Вони  не вгавали, сповіщаючи всьому світові радісну новину:

 «Життя перемогло! Смерть відступила! Прийшло спасіння!»

    Івасеве серце співало разом із дзвонами. Вони наче манили його, наче кликали відвідати їхнє село, їхню церкву. Вони наче промовляли до нього:

  «Христос воскрес!!! Христос воскрес!!! Христос воскрес!!!»

-         Воістину воскрес!!! – вдячно шепотів маленький замурзаний хлопчик, і дві великі сльози, стікаючи по його брудному личку,  лишали чистий зворушливий слід…

   Івасик знав, що тепер буде жити всупереч усім жахіттям, всупереч смерті, не зважаючи  навіть на те, що на дворі стояла голодна весна...  весна 1933-го  року…

         07.09.09.                                                                                            


Такий Великий День

    Село тонуло в яблуневому цвіті. Здавалося на нього знову налетіла біла снігова віхола, але під сонячним промінням, вона набула рожевих відтінків.     Люта зима, з хуртовинами та морозами, стиралася з пам’яті – чого не можна було сказати про страшну війну, яка грозою прокотилася через село – спочатку на схід, потім на захід. Десь там, за небокраєм,  вона пропала, вірилось – назавжди. І хоч уже пройшов рік, як закінчилася війна, хтось  ще й досі лив гіркі сльози по загиблих, хтось ще й досі чекав на своїх рідних. Та, в старенькій хатинці, на краю села, вже нікого не чекали.

    Похоронка на третього сина, в останні дні війни, забрала останню, крихітну надію в діда Грицька й баби Параски.  Танула ця надія і в їхньої невістки – Марії. І лише два її синочки, ніяк не могли змиритися з думкою проте, що в них уже немає тата, а найбільше меншенький – Миколка. Він і досі вірив у диво.  

 

   Надходив Великдень…

   Для Миколки це особливий день, бо цього року, він  власноруч несе кошичок з пасочкою (раніше цю честь надавали Сашкові).

   І ось це величне свято на порозі.

   Миколка сьогодні лягає скоріше. Хлопчика клонить на сон. Вже засинаючи він просить Бога: «Боженьку мій любий, завтра такий Великий День, а я й не пам’ятаю коли мама, та дідусь з бабусею, радісно сміялися, а якщо й усміхнуться, то так сумно, що  аж плакати хочеться. Я й плачу, тайком, аби вони не бачили. Хоча мені здається, вони теж ховають, від нас з Сашком, сльози.

   Господи, Ти воскресив Ісуса на третій день – воскресити нашого татка. Я знаю, пройшло багато часу. Але хіба для Тебе це перепона? Яка для Тебе різниця три дні, чи рік? – Ти все можеш, аби захотів. Захочи, Боженьку, я Тебе благаю – сотвори ще одно диво. Не буду брехати, що прошу Тебе лише заради рідних. Прошу й за себе – я навіть не знаю, як це триматися за татову руку – а так би хотілось...  так би хоті…»

   … Миколка заснув…

   На село опустилася ніч – на село опустилася тиша. Ще де-не-де у вікнах маленьких хатинок тремтіли вогники. Та ось погасли й вони. На темне небо викотився місяць – за ним і зорі не забарилися.  Село погрузилося в сон…

    Цієї ночі, Миколці снився тато, тато якого він знав тільки з старої світлини – молодий, усміхнений – з розпростертими обіймами він йшов до нього.

-         Тату?! – кинувся йому назустріч хлопчик. – Ти, як Ісус, воскрес?!

-         Синочку! Сталася жахлива помилка – я не вмирав! – відповів тато. – Я йду до вас!

-         Синочку, пора вставати, – раптом почувся шепіт над вухом й дивний сон відлетів, розвіявся.

Миколка прокинувся…

     У вікна ще заглядав місяць, як село прокинулось від сну, ожило – вулиці заполонили люди –  вони струмочками стікалися до Божого храму, аби освятити паску. В одному з них, разом з мамою та бабусею, були й Миколка з Сашком. Дідусь залишився вдома.

    Спотикаючись у пітьмі, що розлазилась навсібіч, Миколка все намагався пригадати деталі сну. Та вони втікали від нього, залишаючи в пам’яті лише  останні слова «Я йду до вас!»

  Ось, на горі, прорізаючи хрестами темряву, до неба тягнуться бані місцевого храму. До нього, довгим ланцюжком, крутою стежиною підіймаються  люди.

   Ось вони минають стареньку дзвіницю, розтікаються довкруж церковної споруди.

- Хлопці, стійте! Наше місце тут, – Марія зупиняє дітей.

   Вона ставить великий кошик з паскою на землю. Поряд, Миколка примощує свій, маленький. У ньому, посередині вмостилася пасочка, обабіч кільце ковбаски, шматочок сала, грудочка масла й сиру, корінчик хрону, сіль і звісно ж крашанки та свічечка. Хлопчик оглядається на боки – і праворуч, і ліворуч них цілий ряд кошиків односельчан. Правда, якби не слабеньке світло з  церковних вікон та білі рушнички, якими прикрита паска в кошиках, то серед пітьми й не розгледів би.

    Починається служба Божа – всі хрестяться, моляться, співають  разом з церковним хором.

    Світає…

    Ось лунає «Христос Воскрес!» – у церкві враз спалахують всі, які тільки є лампочки. З вікон вириваються снопи світла – темінь відступає.  Миколка розпізнає радісні обличчя односельчан. Мама здіймає з кошиків рушнички. Закріплює на пасочках по свічечці. Запалює їх. Ось, з церковного храму виходить процесія з хоругвами. Її очолює священик.  Він урочисто розмахує кадилом. До Миколки доноситься п’янкий запах ладану. Не встигає він розвіятися, як у руках священика, опиняється кропило.

-         Христос Воскрес! – ділиться з громадою  радісною вісткою.

-         Воістину Воскрес! – роздається у відповідь.

   Ось священик зупиняється навпроти Миколки й на нього летять бризки води:

-         Христос Воскрес!

   Хлопчик зойкає, сміється, стріпуючись від водяних крапель і щасливо відказує:

-         Воістину Воскрес!

   Священик йде далі.   Всі  навколо христяться, а з ними й Миколка. Його очі блищать від зворушення…

   Непомітно плине час – служба закінчується. Усі поспішають по домівках. Повертається додому і їхня сім’я – Миколка з кошичком у руці, попереду. Та раптом він зупиняється:

-         Бери за ручку, з другого боку! – пропонує він Сашкові.

-         Тобі важко? – турботливо перепитує братик.

-         Зовсім ні! Але давай удвох – це ж наше спільне свято!

-         Он ти про що! – усміхається Сашко. – Коли так, то я мамі допоможу! А для тебе це вперше! Так що вперед!

-         До речі, –  обзивається бабуся, – кажуть «хто першим на вулиці принесе паску, у того нива рясно вродить».

    Ці слова, окриляють малого і він вже не йде, а летить додому – і пасочка у його руці, мов пір’їнка, і старі черевички на його ногах  такі ладні, і так хороше у нього на душі, аж співати хочеться.

    Бабуся, торкається рукою невістки:

-         Викапаний твій Петро, маленьким! – ронить сльозу, киваючи головою на Миколку, який гордо дріботить вулицею.

   З-за плотів зиркають на нього старенькі односельчани, ті що не змогли піти до церкви.

-         Христос Воскрес! – вітається до них Миколка. Йому так і хочеться добавити «соньки!». Та він лише щасливо усміхається.

-         Воістину Воскрес! – відповідають ті.

   « А чи це не Парасиного Петра козарлюга?! А й справді викапаний Петро!» – гомонять між собою.

   Ці слова поновлюють Миколчині сили й він не чує землі під ногами – летить разом з величним звуком  церковних дзвонів – він бачить себе не маленьким хлопчиком – а Посланцем Божим, який несе світові радісну вістку про Воскресіння Хрестове!

 

   Ось уже і їхній двір. На воротях – «у червоних чоботях», – чомусь майнуло в голові малого, стоїть дідусь. Виглядає.

   «Викапаний тато, але сивий», – пригадує татову світлину Миколка і в кутиках його очей бринять сльози. – От якби він мене зараз бачив».

- Христос Воскрес, дідусю!

  «Викапаний  Петро, у дитинстві», – змахуючи непрохану сльозу, згадує сина старенький:

-         Воістину Воскрес, онучку!

  Він відриває малого від землі. Пригортає до грудей. Цілує в чоло. Опускає на землю.

-         Багатими будемо! – звертається до жіноцтва, що підходить. – Наш Миколка, перший на кутку, приніс паску.

   Жінки усміхаються. До нього підбігає Сашко:

-         Христос Воскрес, дідусю!

-         Воістину Воскрес, онучку! – той пригортає й цілує його. – Тебе вже й не підніму – великий, – виправдовується.

-         Христос Воскрес! – вітаються  з дідусем мама й бабуся.

-         Воістину Воскрес, мої любі! –  відповідає дідусь, цілуючись з ними. – Сьогодні Великий День! – додає загадково, та вони цього не помічають.

  Усі заходять до хати – Миколка попереду – у руках кошичок з його першою Пасхою. Він відкриває сінешні двері, двері у світлицю – за столом сидить солдат…

-         Тато!? – у малого випадає з рук кошичок – крашанки котяться по долівці.

    Схвильований солдат підводиться – простягає назустріч руки. Губи його тремтять, а очі вкриває підозріла волога…

-         Тато!? – за спиною, в Миколки, чується Сашків вигук. За ним мамин зойк: «Петре!» і бабусине: «сину-у!».

   Зі словами  «Христос Воскрес!» – всі кидаються до нього в обійми.

       Воістину Воскрес! – відказує солдат і голос його тоне серед поцілунків...

       Воістину Великий  День! – схлипує бабуся й всі дружно розмазують радісні сльози…

А за вікном, виспівували дзвони… а за вікном, біло-рожевим квітом буяла весна…

 21.01.2013                                                                                                        

 

 

Христос Воскрес!


Котилася писаночка з гори на долину,
Прикотилась прямісінько до нас у гостину,
А за нею йде Великдень, несе білу паску,
Дзвонить в дзвони, всім дарує радощі і ласку.
Відчиняймо воротонька, гостоньків вітаймо,
Христос воскрес! Усі разом мерщій заспіваймо!

Серця розквітлі
чисті,невагомі
Христа вітають
в радості й любові.
нехай в оселі Вашій
миро і лад панують,
хай ангели небесні
щастя Вам дарують!
Христос Воскрес!
Дорогі мої друзі, вітаю всіх з Великоднем! heart


Пасха: кулич и крашенки — символ мужских половых органов

Традиционные пасхальные кулич с глазурью и крашенки позаимствованы из примитивной развратной культуры древних тенгриан. Атрибуты языческой пасхи, так знакомые нам, являются на самом деле наглядными символами культа плодородия.


В Библии обряд Пасхи был прописан до мелочей. В Ветхом завете на Пасху запекали ягненка, символизирующего грядущего Мессию, Который должен был искупить человечество. Во время праздника Пасхи в доме на протяжении семи дней не было продуктов, поддавшихся процессу брожения. 

Доверяющие Библии христиане принимают участие в новозаветней Пасхе. Во время Тайной Вечери Иисус Христос с учениками совершил Пасху Нового Завета, которая состояла из обряда ногоомовения и принятия символов безгрешной плоти и крови Господа — пресного хлеба и безалкогольного вина.

Кулич с глазурью не может быть символом плоти Иисуса Христа, потому что он не пресный. О крашенках вообще не упоминается в Священном Писании. Все истории с упоминанием девы Марии и цезаря являются баснями. У язычников существует легенда о том, что яйцо упало в реку Евфрат и из него вылупилась богиня Астарта. 

Астарта упоминается в Библии в негативном образе — этой вымышленной языческой богине поклонялись, пекли пирожки с ее изображением и блудодействовали в публичных домах, посвященных ей. Как связать поклонение Астарте с поклонением Христу? Практически это невозможно.

Есть важный момент на который нужно христианам обратить внимание в эти дни. Если предложат попробовать языческие символы мужского полового члена с яичками, аргументируя тем, что они освящены в храме, то кушать их, зная о том, что это идольские жертвы, не имеющие ничего общего с христианством, будет грешно.

Апостол Павел по этому поводу так сказал: "Но если кто скажет вам: это идоложертвенное, — то не ешьте ради того, кто объявил вам, и ради совести" (1 Кор. 10:28). Он советует христианам беречь себя от осквернения идоложертвенным, чем фактически является пасхальный кулич и крашенки.


Христианский взгляд

Великоднє :)

Христос Воскрес!


Ну що, друзі мої слов'яни, ВИ ВЖЕ ПОСВЯТИЛИ ПАСКУ?

Тоді ВОЗРАДУЙТЕСЬ – ібо ви з допомогою Слуг Божих
провели у церкві БогоМерзкий Язичниський Обряд...prey   

Бо ось так СВІДОМІ церковники, які ЗНАЛИ та ЗБЕРІГАЛИ ОБРЯДИ 
(а зовсім не тії, що зараз вінчають "сім'ї"  ГОМОСЕКІВ та ЛЕСБІ – тим
все одно, аби ГРОШІ давали!) – так відгукуються про прадавні
традиції наших предків, і їх зв’язок з церквою:

"Ані КУЛИЧ, ані крашене ЯЙЦЕ – до Воскресіння Христового
НЕ МАЮТЬ АБСОЛЮТНО НІЯКОГО ВІДНОШЕННЯ!

Тому освячення пасок на свято Світлого Христового Воскресіння –
це є ІСТОРИЧНА ПОМИЛКА, це є Повна Релігійна Безграмотність,
це є безглузде злиття державної церкви, і Давніх Язичницьких Обрядів.
Немає жодних церковних приписів щодо такої ДУРНІ, коли, де, і кому
їсти паску і яйце фарбоване!".

\Глава синодального відділу ПЦ, протоієрей Димитрій Смирнов\

Паски, Крашанки, Писанки... – це є ЯЗИЧНИЦТВО і МЕРЗОТА пред Господом!
І освячувати їх у церкві – ВЕЛИКИЙ ГРІХ!"

\Іван Вишенський, проповідник і апологет православ'я 17 століття\

=====================

А ОСЬ ЩО МИ СВЯТКУЄМО НАСПРАВДІ!

Прадавня назва того свята – ВЕЛИКДЕНЬ! І вже з назви можна зрозуміти,
що мається на увазі ЗБІЛЬШЕННЯ ДНЯ (і зменшення Ночі), і проводилось
це свято завжди в Один Астрономічний Час
= коли тривалість сонячного
дня після зими починала РОСТИ – і це почиталось, як Народження Сонця.
Червоне Яйце = суть народження Нового Сонця, Нового Життя!

"ПАСКА" – як Символ Чоловічої Сили і Родючості (у слов'ян називається
"КОЛ" або "СТРИЖЕНЬ") – саме тому він має Витягнуту Форму і зверху
його поливають "сексуальним" БІЛИМ КРЕМОМ зі збитих яєчних білків.
А Круглий Сирний Пиріг (з отвором всередині) – "КОЛО" (який зараз
називають ПАСКОЮ) – це символ Жіночої Родючості та Привабливості.
*** Так воно все і зберіглося з незапам’ятних часів, і ніякі церковні догми
не змогли підмінити, чи заставити забути це свято!


Строй "СТРИЖНІВ" - символів Чоловічої Могутності!


Наповнене через край "КОЛО" - символ Жіночої Родючості та Привабливості

Єдине, що вдалось церковникам – підмінити ЧАС ПОДІЇ – бо з введенням
Нового Літосчислення та вводом юдейського "Місячного Культу" – слов'яни від того часу повинні проводити Дикунські Обчислення, щоб "прив'язати" НАШУ ТОЧНУ Астрономічну Соняшну Паску – до вічно "ПЛАВАЮЧОГО" Місячного Літочислення... 

Паска у виді ХЛІБА НЕ БУЛА ВІДОМА у Вєтхозавітні часи – бо тоді
Юдеї їли "Пасхального Агнця" (невинне ягнятко) з прісними коржами 
і гіркими травами...

Це цітати з "ІСХОД, глава 12"

ст.3 Скажіть всьому суспільству [синів] Ізраїлевих: ... нехай візьмуть собі 
кожен ... по ЯГНЯТІ на сім'ю.   
+++ Отакоє РАБСТВО Егіпетське було, що КОЖЕН МІГ купити ягня! +++lol
ст.5 Агнець повинен бути без вади, самець, однорічний – візьміть його від 
овець, або від кіз, 
ст.7 і нехай візьмуть від крові його і помажуть на обох одвірках ... дверей 
у будинках, що будуть їсти його
ст.11 Їжте ж його так: стегна ваші підперезані, взуття ваше – на ногах ваших, 
а палиця ваша – у руці вашій,
prey І ЇЖТЕ його поспішно – бо то є  ***ПАСХА ГОСПОДНЯ***.prey

Ну ТЕПЕР-то хоч ЗРОЗУМІЛИ? 
!!! ПАСХА = це заколоте та запечене ЯГНЯ !!!

А ви у церкву ЩО несете?!! – якісь противні Господу БУЛКИ,nini
та ще й спечені на ДРІЖДЖАХ (а не ПРЕСНІ!), що категорично нізззя! lol


Але то ще не всі біблейські "премудрості"...

ст..43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: ось тобі "Устав Пасхи":
Жоден чужинець не має права їсти її!
ст. 44 А кожен раб, куплений за срібло, КОЛИ ТИ ОБРІЖЕШ ЙОГО -
може їсти її!
ст.48 Якщо мешкає поряд з тобою приходько, і схоче справляти 
з тобою Пасху Господові – то ОБРІЖ В НЬОГО КОЖНОГО ЧОЛОВІЧОЇ 
СТАТІ – і тільки тоді нехай він приступить до поїдання паски.
А кожен НЕОБРІЗАНИЙ – НЕ МОЖЕ ЇСТИ ЇЇ!

*** А зізнайтесь-но, брати мої УКРАЇНЦІ, ХТО З ВАС Є ОБРІЗАНИЙ? – щоб МАТИ ПРАВО святкувати та їсти церковну Паску!!!  lol


ПОХОДЖЕННЯ ПАСКИ – ЧИСТО ВЕДИЧНИЦЬКЕ (ЯЗИЧНИЦЬКЕ)!

До речі, чим відрізняється ВЕДИЧЕСТВО від ЯЗИЧЕСТВА? + подробиці = С праздником ПАСХЕТЪ, славяне!!!http://blog.i.ua/user/295100/967542/



74%, 25 голосов

3%, 1 голос

12%, 4 голоса

12%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.