хочу сюда!
 

Vassa

39 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 30-60 лет

Заметки с меткой «ато»

Загинув снайпер 72-ї бригади Василь Васильович



..З величезним сумом повідомляю:
На фронтах Національно-Визвольної Війни загинув снайпер 72-ї бригади Василь Васильович, з позивним "Дід".
Василь Васильович, 16.02.2018 відзначив свій як виявилося останній День Народження - 68 (!!!) років! Він був 1950-го року народження, і таким чином став найстаршим загиблим Воїном нашої Війни.
Всі хто воював поруч з Василем Васильовичем - вважали його ментором, авторитетом, батьком та дідом не по військовій справі, а по життю.
Радились з ним, приходили поговорити по душам...
Вдумайтесь в "розліт" років загиблих Героїв за чотири роки: 1950-ий і 5 Хлопців 1998-го... Дід та онуки. Це справді - Національно Визвольна Війна всього нашого Народу. Спочивай з миром, Василь Васильович! Наш найстарший Герой!
Вічна Слава Тобі!...
www.vistochka.com.ua/2018/02/Snayper-Did-vidletiv-na-Nebo.html

Убивство дівчини-медика на Донбасі розізлило військових і США

Світлина від Збройні Сили України - Українські Воїни.
Світлина від Збройні Сили України - Українські Воїни.

Сабіну Галицьку називають дуже відповідальною і людяною.

Протитанкова ракета "Фагот" цього тижня вбила на Донбасі дівчину-медика Сабіну Галицьку, яка їхала рятувати місцевих мешканців від застуд, ревматизмів і тиску. На таке цинічне вбивство зреагували навіть у Білому домі, де вимагають провести розслідування, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Сабіну Галицьку поховали у селі Бастова Рудня Житомирської області. Дівчину поховали не у весільній сукні, а в українському військовому однострої. Її молодший брат Павло теж одягнув військову форму. Незабаром хлопець їде на фронт. Він не пробачить. "Ці виродки пожалкують, що вони ступили на цю землю", - сказав брат Сабіни Павло Галицький.

Більше читайте тут: http://tsn.ua/ato/ci-virodki-pozhalkuyut-ubivstvo-divchini-medika-na-donbasi-rozizlilo-viyskovih-i-ssha-1115187.html

Ось як насправді діди воювали

Душевні фото. Діди воювали в АТО

На Донбасі воює не лише молодь. Незгірше за молодих в зоні АТО виконують свій обов'язок ті, кого цілком можна називати дідами.

Старий козак, справжній українець Микола Шваб. Цьому воїну з «Айдару» – 64 роки. Микола Шваб найстаріший воюючий боєць не тільки батальйону, але, мабуть, й серед всіх інших українських військових частин.

Один з найстаріших учасників російсько-української війни, десантник дядя Ваня (Іван Маслиган, позивний "Дід"). Доброволець родом з Чугуївського району Харківщини. А на південному фронті Іван - самий віковий серед рядового складу. Йому - 62 роки, у нього вже 4 онука і навіть один правнук. Обороняв Маріуполь, Широкино, Гранітне та Бердянське.

"Дід" - людина сталева, міцний духом і фізично, ще тієї, старої закалки. До цих пір дає фору молодим, всі нормативи з фізпідготовки здає на відмінно, щоранку бігає 4-5 кілометрів, працює на турніку, взагалі не п'є, грає у футбол з молоддю. І, звичайно, передає свій безцінний досвід молодим.

Іван водить "динозавр" БТР-70 і в його умілих руках техніка завжди поводиться дуже надійно. Свою бойову машину десантник назвав "Захарка" на честь рідного діда, українця, який захищав свою землю ще в ту війну.

А це баба Катя (Катерина Білик), бойова пенсіонерка з Львівської області.

Їй 68 років, вдова, живе з дочкою Надею і онуком Володею в селі Млиніська Жидачівського району Львівської області та досі викладає математику в сільській школі.

Про те, як стала учасницею військового вишколу, в якій, за задумом організаторів, повинні були брати участь місцеві жителі від 18 до 40 років, згадує зі сміхом: «Внук мій прочитав в Інтернеті про ці курси і мені розповів. А я кажу: «молодець, навчитися Батьківщину захищати це ж така справа хороша! І я піду».

І пішла. «Мене спочатку засмутили, сказали, що автомат не дадуть. Але я їм сказала: «А що ж я буду робити, якщо таке ж, як у Донецьку та Луганську почнеться, що я з сепаратистами робити буду?». І мені дали автомат, навчили стріляти».

Дід Василь Васильович. Снайпер, який може дати фори багатьом молодим теж служіть в АТО.

"Зі своєю сивою бородою, автоматом Калашникова і в камуфляжній формі Ашер Йосеф Черкаський має вигляд східноєвропейської версії Фіделя Кастро".

Ашер-Йосеф Черкаський кримчанин, але поїхав звідти в 1993 році в Дніпропетровськ.

"Я повернувся до Криму в 2012 році - там залишалася моя мати, у якої зіпсувалося здоров'я. Залишили старших дітей у Дніпропетровську, де вони навчалися в релігійній єврейській школі - в Криму такої можливості не було. А коли сталася анексія і ми були в очікуванні початку повномасштабної війни, мати змусила нас виїхати рятувати дітей”.

“Знаєте, на момент розпаду Радянського Союзу я вже відслужив в армії і був свідком трагічних подій в Карабасі, Оші, Придністров'ї, Чечні, де жили наші родичі, так як моя мати з Кавказу, і я знав, чого можна очікувати в Криму і в Україні».

“Ми розуміли, що російські війська нашої єврейській громаді не пробачать і треба рятувати дітей. Ні, були думки і про Ізраїль, але коли з'явилася можливість виконати свій обов'язок чоловіка перед сім'єю і країною, я відразу їм і скористався.

У мене обидва діди пройшли Велику Вітчизняну війну. Один закінчив її в Болгарії, другий брав участь у захопленні Рейхстагу. Я син військового, сам служив у Радянській армії. Для мене вибір був такий: "На що я здатний як чоловік?"

Житель села Тарасівка (Київська область) 56-річний Ігор Дудін. Не дочекавшись повістки з військкомату, зібрав рюкзак, взяв велосипед і поїхав до Донецька, щоб записатися в добровольці. На ровері він проїхав більше 800 км.

"Дідом мене називають законно, мені 56 років - є вже внучка, якій 7 років. Дружина, дочка і внучка живуть в Росії, списуємося в соцмережах. Вони не знають правди про те, що відбувається в Україні ... Як зомбі, їм пояснювати марно. А в АТО поїхав тому, що не зміг щодня чути, як гинуть молоді хлопці. Ходив двічі у військкомат. Але мені сказали, якщо знадоблюсь, надішлють повістку. Я чекав два місяці. А в серпні не витримав, в кафе, де працював різноробочим, попрощався з адміністратором Олею, перехрестився, сів на свій велосипед і рушив у дорогу. Я - колишній прапорщик, сім років прослужив на Кавказі, так що військовий досвід є ".

У бою під Луганськом загинув розвідник батальйону "Айдар" Ілля Василаш "Дід". Серед інших ветеранів- "афганців" він у грудні 2013 року вийшов на столичний Майдан, а потім добровольцем відправився в зону АТО на Донбас. До свого 55-річчя Ілля Василаш не дожив 5 днів.

Дід-бандеропасічнік біля бандеровулика з бандеробджолами, що носять бандеромед!



23 лютого - рік з дня загибелі павлоградця Михайла Добролєти



Загинув, захищаючи спокій та мир в Україні.
...минув рік, як Михайла нема поруч з рідними, з побратимами...але в це просто не віриться... Здається, що ось-ось з"явиться завжди усміхнене обличчя - і на серці всім стане веселіше...
Але світити буде сонце, і вітерець повіватиме...а скоро і зазеленіє земля... Лиш Михайло приходитиме тільки у спогадах та в снах...
Спи спокійно , брате , ми тебе будемо пам'ятати завжди !...

Не зраджувати пам'ять загиблих добровольців

14.06.2016

В ніч на 12 червня в результаті артобстрілу ворога і обвалення шахти Бутівка загинуло 4 бійця Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор", 2 бійців "Айдара", ще близько 20 добровольців ДУК, "Айдара" і військових ЗСУ отримали поранення.

12 червня зранку командир батальйону Київ-1 Євген Дейдей і начмедслужби Правого сектора Яна Зінкевич повідомили про це у соцмережі. Інформацію підтвердили волонтери і військові журналісти.



http://www.ar25.org/article/ne-zradzhuvaty-pamyat-zagyblyh-dobrovolciv-oznachaye-daty-zhyvym-mozhlyvist-pomstytys-za-nyh

Поховали героя АТО - медика Сабіну Галицьку

Герої не вмирають!



Прикра і сповна сакральна жертва для України в загибелі молодої дівчини на передовій в АТО, що припала саме на 20 лютого - день вшанування трагічного розстрілу "Небесної сотні" 4-и роки тому на Євромайдані в Києві 2014-го.  З такою самою підлою підступністю з боку ворога, що розстріляв медичну машину під час домовленого режиму тиші, як тоді снайпери розстрілювали беззбройних майданівців. Не пригадую випадків, коли в АТО на "передку" гинули жінки, бо їх оберігали і не допускали туди, де було дуже  небезпечно, а Сабіну Галицьку не вберегли... Відтепер, допоки Україна не переможе в цій ненависній війні, для кожного українського воїна після кожного вдалого пострілу по ворогах буде звучати тверде: - Це вам, гади, за Україну, за побратимів і за Сабіну. 


На Житомирщині поховали загиблу на Донбасі дівчину медика Сабіну Галицьку



На Житомирщині попрощалися з 23-річною медсестрою, яка загинула в АТО





АТО на Донбасі змінить ООС, – Муженко

Начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко
повідомив, що триває зміна формату антитерористичної операції (АТО) на  операцію Об’єднаних сил, яку очолить військове керівництво, передає Радіо Свобода.

Кінець АТО

Петро Порошенко підписав Закон про реінтеграцію Донбасу

Гибридный закон гибридной войны

Сдача Донбасса теперь будет происходить под новым названием — закон о реинтеграции.


Подписанный президентом Закон «Об особенностях государственной политики по обеспечению государственного суверенитета Украины на временно оккупированных территориях Донецкой и Луганской областей» полностью идёт в фарватере Минских соглашений. И это хорошо. Плохо, что в законе нет ничего нового.


Что должна была бы делать власть, согласно Минским соглашениям? Предоставить Донбассу особый статус, легализовать местные выборы и самоуправление, принять все необходимые изменения в Конституцию, провести через парламент законы… То есть делать всё то, что вызовет яростный протест у большинства граждан Украины.


Соблюсти Минские соглашения, значит, сделать себе политическое харакири. Поэтому власть «петляет» между Западом, который ждёт выполнения соглашений, и народом, который ждёт восстановления государственного суверенитета.


Возникает вопрос, зачем власть подписала Минские соглашения, если их выполнение настолько невыгодно, если политическая элита не хочет реинтеграции Донбасса? Возможно, это было сделано от страха. Руководство Украины, безумно напуганное боями за донецкий аэропорт, кровопролитными столкновениями в районе Дебальцево и Иловайска, и в других горячих точках, согласилось подписать Минские соглашения. А возможно, власть юридически сдала Донбасс по «договорняку» с Кремлём. Так или иначе, сейчас уже не так важно, по каким причинам Донбасс был сдан и кому именно — местному населению или Кремлю. Важно, что рано или поздно президенту Украины придётся признать, что «Донбасс больше не наш». И этот день всё ближе и ближе. Задача пиарщиков Порошенко и его штаба — максимально отсрочить этот день. Так в их воспалённом мозгу и родилась идея написать закон, в котором тупо переназвать все названия.


И АТО — не АТО, а «мероприятия по обеспечению национальной безопасности и обороны, отпора и сдерживания вооружённой агрессии РФ». И руководство боевыми действиями теперь гордо называется «Объединённый оперативный штаб». И боевые действия стали «мерами по обеспечению национальной безопасности, отпору и сдерживанию вооружённой агрессии РФ». Одно осталось неизменным: Россия — государство-агрессор. Пункты Минских соглашений, сдача Донбасса были замаскированы в этом законе пафосными патриотическими формулировками.


Конечно же, закон о реинтеграции никаких изменений не принесёт, но он позволит Порошенко спокойно провести избирательную кампанию в президенты и переизбраться в 2019-м году. Кроме того, закон расширяет полномочия президента по использованию Вооружённых Сил, что тоже очень важно накануне выборов. «Победить на выборах, а дальше, как получится» — под этим девизом Пётр Порошенко проведёт весь 2018-й и начало 2019-го года. Война на Донбассе или её имитация будут продолжаться ещё и потому, что это источник наживы политической элиты Украины, которая по локоть вымазалась в деньгах госконцерна «Укроборонпром».


Закон о реинтеграции Донбасса принят ради политического выживания Порошенко, и его главная цель — замаскировать поражения и уступки, никчёмное руководство и отсутствие денег. Это прекрасно понимают и Евросоюз, и США. Но также они понимают, что сейчас нельзя убрать эту правящую элиту, потому что альтернативы попросту нет. Если в Украине начнутся заварушки по смене власти, всё затрещит по швам. На данный момент для Запада важнее политическая стабильность в Украине, чем качество её политической элиты.


ЕС и США пытаются «выжать» из нынешней политической клики создание Антикоррупционного суда, приватизации государственных предприятий, открытие рынка земли (снятие моратория на продажу земель сельхоз назначения). Но это чрезвычайно сложно, потому что политики типа Порошенко не принимают жёстких, стратегических решений и не действуют по плану. Это политик, который действует по обстоятельствам, сиюминутно, согласно возникающим возможностям. Поэтому в Украине никто не может чётко сказать, куда нас ведёт Порошенко и какую страну он строит. Для народа главное, что президент куда-то идёт, а там само собой рассосётся…



Balashov.com.ua