хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «ато»

Хунта схвалює!

При благоденствии праведников веселится город, 
и при погибели нечестивых бывает торжество (Притч 11:10)


.... я просто відкрила ноут podmig





Одного разу, лагідним лютневим ранком, промінчики добра, любові і всепробачення, відправлені у Всесвіт добрими українцями, наче джмілик на квітоньку, влетіли і віконечко макеївського офісу ...





...многие сели в лифт и уехали (Б. Філатов)



Світлина від Yuriy Petko.

Світлина від Баба і кіт.

Retweeted ЗСУ - НАША ГОРДІСТЬ! (@UaForces):

Захараст обіцяє взяти Київ до весни! Тепер головне підібрати зручніший кабінет, без ліфту, без вікон та ходити пішки, бо з джипами біда...



Retweeted George (@yupivo):

Не будь как Мото, будь как Гиви!



Retweeted МинПанд (@crimeapanda):

Ало, это радио ДНР? Поставьте, пожалуйста, "Полет шмеля"!


Retweeted Один Спамс (@odinspam):

Гиви убили, чтоб нанести урон экономике Украины. Миллионы украинцев отложили работу и начали писать смешные комментарии.


Retweeted Х**вый Кременчуг (@kremen_x):

Просьба к тому, кто еб@шит высокопоставленых новоросов. Кто б ты ни был, ты можешь это делать в пятницу вечером?


Світлина від Dmytro Bogush.



Світлина від Едуарда Омельченка.

Є новини

Галинка Намистинка
11 год.
Нарешті, хороші новини!
Росіяни, атакуючи Авдіївку, не бачили таке навіть у страшному сні: ЗСУ вийшли до передмістя Донецька.
«Зараз ЗСУ вийшли на передові позиції ворога і, фактично, вже в районі Спартака, який є передмістям Донецька. Інші підрозділи ЗСУ зайняли панівні позиції, які дають можливість контролювати трасу Донецьк – Горлівка, в районі «Царського села». Таким чином, в результаті атаки окупаційних військ наші військовослужбовці фактично були змушені контратакувати, адже саме з житлового району Спартака і з Ясинуватої працюють ворожі «Гради» і ствольна артилерія», – пише експерт.
Він також уточнює, що, за повідомленнями з місця подій, українські військові завдали ворогові великих втрат у живій силі. «Цифри просто несумірні з нашими втратами. З боку бойовиків дані про загиблих коливаються від 80 до 100. Це дуже серйозні втрати. Військове керівництво бойовиків змушене визнати, що наші війська працюють дуже точно. Наша артилерія почала працювати дуже точно і чітко. Це вже не 2014 рік, і ворог може на собі відчути всю силу української армії», – вважає Снєгирьов.
За його словами, інформація про масову евакуацію мирних жителів з Авдіївки не відповідає дійсності. Такі чутки покликані посіяти панічні настрої в українському суспільстві. Не відповідає дійсності інформація про те, що російські окупаційні війська, перейшовши в контрнаступ, зайняли позиції, які контролюються ЗСУ. В даний час 72-я механізована бригада зайняла позиції так званого 1-го армійського корпусу «ДНР». Навіть сумно відомий терорист Гіркин змушений визнати цей факт і зазначає, що українська армія повністю змінила тактику і стратегію.

Помощь выезжающим из Авдеевки


ПРОСЬБА СДЕЛАТЬ РЕПОСТ

И КТО-НИБУДЬ, ЗАБРОСЬТЕ В ЛЕНТУ ПОЖАЛУЙСТА

Для жителів Авдіївки волонтери створили пункти прийому допомоги по всій Україні:

Київ
• вул.Будівельників, 6 (збір буде проходити 31 січня і 1 лютого);
• "Козацький дім" на Майдані Незалежності. Координатор - Віра (тел. 063 652 23 23)
• волонтерський цех "Рудий кіт", Дарниця. Координатор - Андрій (тел. 093 601 63 35)
• бульвар Верховної Ради, 21Б (двері з фольгою) з 11.00 до 18.00 093-585-84-64 - Ніна
• Головний Військовий госпіталь, Печерськ, заїзд з Лабораторного провулка, допомога приймається з 10.00 до 18.00. Тел: 063-879-34-13; 067-11-33-294 
• Гаряча лінія допомоги: +380 (95) 510 01 01

Краматорськ
• Молодіжна платформа "Вільна Хата" - вул. Двірцева, 28;
• Кімната підлітків "Мир" - вул. В. Стуса (Соціалістична), 62;
• Кімната підлітків "Факел" - вул. Паркова, 99;
• Кімната підлітків "Прометей" - вул. Н. Курченко, 29;
• ДЮСШ — вул. Центральна, 5;
• ДЮСШ — бул. Краматорський, 1;
• Школа мистецв №1 — вул. Ювілейна, 44;
• Школа мистецтв №2 — вул. П. Гайдамаки (Пролетарська), 6;
• Школа мистецтв №3 — вул. Бєляєва, 121-А;
• Художня школа — вул. Марата, 15;
• МПК "Будівельник" - вул. Маяковського, 9;
• Центральна міська бібліотека — вул. М. Приймаченко 16. Часи роботи: з 07:00 до 19:00;
• Дитяча центральна бібліотека ім. Пушкіна — вул. Паркова, 14. Часи роботи: з 07:00 до 18:00;
• Клуб "Надія" - вул. Молодіжна, 1 (селище Новоселівка);
• Клуб "Заря" - вул. Рилєєва, 16 (селище Ясногірка);
• МПК ім. Л. Бикова — вул. Шкільна, 9;
• Донбаська державна машинобудівна академія — вул. Академічна, 72 (профком ДДМА, аудиторія 1222).

Покровськ
• пл. Шибанкова, 11 (Покровський міська рада, 1-й поверх, актовий зал);
• вул. Європейська, 22 (приймальня народного депутата Євгена Геллера);
• вул. Таманова, ЗОШ № 4;
• м-н "Лазурний", навчально-виховний комплекс №1;
• м-н "Лазурний", д. 61, під'їзд 1, поверх 1, Комітет самоорганізації населення;
• м-н "Південний", 1/75, "Банк речей".

Лиман  
• вул. Незалежностi 15 (колишня Фрунзе) за ЦКД Горького з 12:00 до 20:00 в Альтанці

Маріуполь
• проспект Миру, 87

Торецьк
• вул. Руднична (Фрунзе), 35 (Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді).

Родинське
• ЗОШ №8;
• ЗОШ №35

Рівне
• вул. Бічна, 22

Дніпро
• проспект Поля, 2 в холі Дніпропетровської обласної ради

У разі, якщо хтось із мешканців Краматорська має змогу прийняти та розмістити у себе родини з дітьми з Авдіївки, необхідно звернутися за номером: (095) 637 86 48

Слава нашим Героям!!!

Semen Kabakaev

Мы заняли новые позиции на Авдеевском направлении. Когда происходят такие атаки, противник думает о последствия, но всегда в положительном ключе о себе, а получается всегда в негативном. Продвигаясь шаг за шагом в перед, мы забираем свои по праву территории. 
Потерпевши поражение, противник получил огромные потери, наши источники сообщают, что на протяжении дня в больницы и морги Донецка поступает огромное количество 200х и 300х, цифры уже в десятках.

Путевые заметки из зоны АТО

Почти три года назад в нашу жизнь вошла эта жуткая аббревиатура АТО. И с тех пор настолько стала привычной, что ее жуть царапает сердце, в основном, тех, чьи мужья и сыновья до сих пор там, где это называется совсем по-другому: война. Даже нам, уехавшим оттуда, удается жить, в общем-то, обычной мирной жизнью.

Получилось так, что в июле прошедшего года впервые собрались проведать свой дом. И, несмотря на телефонные разговоры с оставшимися там знакомыми, зовущими возвращаться, было на сердце тревожно. С пропуском сейчас проблем нет: через интернет оформляется довольно просто и оперативно. Направление движения – пропускной пункт Марьинка. Одно это название вызывает внутреннюю дрожь. Выехали. В Курахово (перед самой Марьинкой)  немного заблудились. Узкая дорога, темень, потом какие-то огни. Подъехали, закрытые ворота. Навстречу двое военных с автоматами. Но знали, что еще свои должны быть. Ребята, видно, шутники попались. После выяснения наших измученных личностей сказали, что могут нам указать прямую дорогу на Марьинку, только там нужно быстро ехать километра три, чтобы не попасть под обстрел. Не бойтесь, мол, сегодня тихо, хотя все может быть.  Нам от этой шутливой обыденности не по себе стало. Думаем, до утра нечего и приближаться. Решили переночевать на заправке, не доезжая до блок-поста. Но часа через два заметили, что движение в том направлении и не уменьшается. Один водитель подсказал, что там очередь внушительная, но все решаемо. Двинулись и мы. Не знаю как муж, а я себя чувствовала напряженно. Подъезжаем, колонна авто, в конце встречают какие-то шустрые личности потертого вида: будем ждать или как? Каюсь, перспектива находиться несколько часов на пекучем солнце и в ожидании обстрела заставила пенсионеров дрогнуть: нас продвинули в первую тридцатку. Но к чести военных скажу, что они периодически проходят вдоль очереди, уплотняя ее, чтобы не было свободных «карманов», лишая пристроившихся дельцов заработка. С момента открытия движения за полтора часа мы прошли контроль. Все четко организовано, кроме бытовых нужд людей. Это кошмар. Но еще больший кошмар начался в нейтральной зоне: машины в три ряда и без ряда навстречу. Протиснуться невозможно. Мужики даже вручную раздвигали авто, чтобы хоть какое-то движение началось. А на обочины нельзя, опасно: мины (сон или петля времени в сороковые?).  Блок-пост на той стороне прошли быстро.  И вот уже Донецк.

Обычное утро, люди на остановках, только биг-борды о достижениях и целях молодой республики в борьбе за счастье народа. Да военные грузовики периодически. Вот что меня лично поразило, что будто и нет войны. То же ощущение и в городке, где мы жили: дети на велосипедах, люди с канистрами идут по воду (у нас это обычная история летом), у рынка машин вроде сегодня выходной, деревья обрезают, дорогу ремонтируют. Вот только сосед – рьяный защитник ДНР, в разговоре к нашему удивлению назвал эту территорию серой зоной. Что-то меняется в головах? Вряд ли у всех. Ведь ТВ только российское и «республиканское». Но в отличие от нашего,  новости в основном о достижениях и победах. Ни разу не услышали о хунте и бандеровцах. Видно, пропаганда поменяла вектор. Периодически будто раскаты грома: стрельбы на полигоне. А жители уже и не замечают. Вот как человек ко всему приспосабливается. В магазинах и на рынке украинского производителя долго искать не надо: несмотря на блокаду, кое-какие поставки все же есть. Всегда на войне кто-то страдает, кто-то богатеет и в окончании войны не заинтересован. Родной дом – унылое зрелище: от снарядов пострадал не сильно, а людям чье-то нажитое добро понадобилось. Но у нас давно уже произошла переоценка ценностей, только немного сердце защемило: здесь росли наши дети. Побыв в родном краю, утвердились в своем решении пока сюда не возвращаться.

Друг мужа как-то рассказывал о скорости расправы над уличенными или подозреваемыми в чем-либо. Достаточно звонка. И ему это нравится. А если ты оказался на месте случайно или попал под чью-то пьяную или мстящую руку? В истории ведь это уже было и называлось красным террором, сколько невинно пострадавших в те годы! Люди уже забыли или поумирали помнившие. Да, в Украине тоже законы не для всех одинаковы, но хочется надеяться, грядут перемены. А там вроде назад в прошлое. Жутко. Главное, все для народа. Работы и раньше было немного, сейчас выжить помогают только шахтные «дырки». До недавнего времени пенсионеры, сумевшие оформить выплаты и тут и в Украине, могли в зоне выживать. Сейчас выплаты блокируются. И, наверное, это правильно. Трудно представить выплаты пенсий в Отечественную на оккупированных территориях. НО как же сложно будет оставшимся старикам выжить! И, похоже, в лучшем случае, все растянется на долгие годы. О худшем не хочется думать.

В обратную дорогу поехали в направлении Мариуполя. И если около Марьинки в темноте не видели разрушений, то уже на подъезде к блок-посту  вдоль дороги поваленные электроопоры, таблички «осторожно мины», многочасовая очередь. Дорога на открытой возвышенности. Ощущение как под прицелом. Смогли перевести дыхание, только увидев украинскую символику и украинских хлопцев!

Жизнь продолжается, разделенная на до и после. И только от нас самих зависит, как она будет складываться.  А точнее, от нашего отношения к произошедшему. «Разруха в голове». Но самое главное, пусть Бог хранит нашу Украину от «дружеских» объятий другого государства. Я родом из СССР, хорошо понимаю, насколько глубоко проросли корни взлелеянной пропагандой «дружбы братских народов» и что это такое: Грузия, Чечня, Приднестровье. Наша поездка – путешествие в прошлое. Пусть колесо истории не возвратится на уже пройденный жуткий виток с еще более непредсказуемыми зигзагами. 

Христина Панасюк та Сєня Присяжний записали пісню про АТО

«ПІСЛЯ ПРОСЛУХОВУВАННЯ НАШОЇ ДУЕТНОЇ ПІСНІ «Я НЕ ВТОМИВСЯ» ТИ ВЖЕ НЕ БУДЕШ ТАКИМ, ЯК БУВ ДО ЦЬОГО МОМЕНТУ», – КОМЕНТУЄ СВОЮ СПІЛЬНУ РОБОТУ З МОЛОДОЮ РІВНЕНСЬКОЮ СПІВАЧКОЮ ХРИСТИНОЮ ПАНАСЮК ЛІДЕР ВІДОМОГО УКРАЇНСЬКОГО ГУРТУ «МОТОР’РОЛЛА» СЄНЯ ПРИСЯЖНИЙ.

Сповідь кіборга з АТО

"Найстрашніше - коли чуєш стогін свого друга, який помирає":

 "Кіборг" розповів про пережите у ДАП два роки тому (відео)
четвер, 19 січень 2017, 23:01

Товариш Анатолія Свирида, в якого були перебиті ноги, просив друга добити його. Але побратим відчував, що не має права так вчинити і не втрачав надії про допомогу до останнього...



Анатолій Свирид, головний сержант 1-ї роти 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр Збройних сил України, прочитав свою розповідь із книги «АД 242» про загибель товариша Євгенія Яцини і про те, чому «воїнам треба знати, що про них пам’ятатимуть». Патріоти України пропонують і вам переглянути відео із його розповіддю.


Небоевые потери в зоне АТО

В прошлом году количество погибших не в боях превысило боевые потери

В ответ на запрос журналиста "Украинской правды" Алексея Братущака департамент информационно-
организационной работы Антитеррористической операции сообщил, что в 2016 г. небоевые потери ВСУ
в зоне АТО   составили 256 погибших и умерших. 

В боях погибли 211 военнослужащих, не в боях -- 256. Шокирует количество самоубийств (63) и количество умерших вследствие болезней (58), отметил журналист. 

Согласно данным, указанным в письме оборонного ведомства, смерть 39 военных наступила вследствие неосторожного обращения с оружием, 30 были убиты, 29 смертей квалифицированы как несчастные случаи; 18 человек погибли в ДТП; 10 человек смертельно отравились (алкоголем, наркотическими веществами и др.);  5 – другие случаи, 4 – нарушение мер безопасности.

http://112.ua/ato/v-zone-ato-v-2016-godu-pokonchili-zhizn-samoubiystvom-bolee-60-voennyh-364483.html

 

Ранее сообщалось, что в 2014--2015 гг. небоевые потери составили 597 военнослужащих. За этот же период был зафиксирован (на октябрь 2015 г.) 171 случай самоубийств военнослужащих.

 Как отмечал президент Украины Петр Порошенко, за время вооруженного конфликта в Донецкой и Луганской областях погибло около 10 тысяч человек, в том числе более 2, 7 тысячи военнослужащих Вооруженных сил Украины.

http://112.ua/obshchestvo/ukraina-ponesla-bolshie-boevye-i-neboevye-poteri-za-period-ato-matios-302910.html