хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «економіка»

Крепкие хозяйственники



Дмитрий:
Адристович по достоинству оценил мутный нарит.
Валерій Прозапас:
Давайте згадаємо єдиний період в нашій історії, коли Нафтогаз був прибутковим.
Це були страшні часи "топ-корупції", "мародерів" і "бариг", коли різні прекрасні люди типу колективного Коломойського втратили свій вплив на держпідприємства, а Нафтогаз став найбільшим платником в бюджет.
Але попри війну та козні кремля чомусь вдалося навести лад в енергетичниій сфері, аж поки не прийшли новиє ліца і не впровадили рішення імені Ґєруса-Оржеля під наглядом Бєні, в результаті чого повернулась співпраця з рф в енергетичній сфері, а разом з нею і теперішня фаза війни та крах Нафтогазу.
Здєлалі вмєстє.
Борислав Береза:
Вчера многие удивились, когда "Нафтогаз" Украины объявил о дефолте. Кабмин Шмыгаля не разрешил компании выполнить обязательства перед держателями еврооблигаций. Как так произошло? Талантливый менеджмент. Но началось все тогда, когда руководитель "Нафтогаза" Юрий Витренко фактически отдал два миллиарда долларов компании, которые были предназначены для покупки газа, на "Велике крадівництво".
Вот с этого момента участь "Нафтогаза" была предопределена. Талантливое руководство государства поставило не менее талантливого Витренко и этим убило реформу корпоративного управления вместе с самим "Нафтогазом". А теперь представьте, что происходит со всей остальной экономикой Украины под контролем талантливых руководителей с Банковой и Грушевского. Теперь вы знаете, что будет дальше.
Главной темой в соцсетях является фотосессия. И это в стране, где каждый час на фронте воины теряют жизнь и здоровье. Общество все так же инфантильно и не сильно хочет взрослеть. Что происходит? Может война уже закончилась? Может мы уже знаем на какие деньги будем восстанавливать Украину? Может правительство запустило программу по восстановлению экономики и начало реализовывать план по возвращению беженцев в Украине? Ведь на все эти вопросы один ответ - нет! Война продолжается и никто не знает когда она закончится. Всё ещё нет механизмов по конфискации арестованных российских активов и нет фонда по восстановлению Украины. Программы по оживлению экономики и правительства нет, а сборы на уровне 15-20%. И никто из власти даже не думает создавать предпосылки или хотя бы написать план по созданию базовых условий по возвращению беженцев в Украину.
И главной темой в кулуарных разговорах является "кого назначат новым премьер-министром вместо Шмыгаля - Кубракова или Чернышова? Или ещё кого-то? И чьи лоббисты лучше смогут протолкнуть своего кандидата. Из-за этого часть чиновников уже на чемоданах и не сильно напрягаются по работе. Они уже мысленно пилят бюджет. И это в воюющей стране. Так чего требовать от общества, если сами политические элиты настолько инфантильны и меркантильны. Пусть и дальше люди обсуждают фотосессию для Vogue.
А на фоне этого куратором нового монополиста по закупкам оружия в Украине стал Денис Шарапов. Это официальный бизнес-партнер Главы Офиса президента Андрея Ермака. Они являлись бенефициарами ООО «Медийная группа европейского партнерства». Кстатм, вместе с ними бенефициром этой компании был россиянин Эммануилов с шпионским бекграундом. Но какая разница, если все обсуждают фотосессию. А в это время на фронте ЗСУ делают все возможное и невозможное чтобы остановить наступление рашистов и даже контратакуют врага. Все это напоминает какой-то театр абсурда совмещённый с провинциальной ярмаркой тщеславия.
Воистину, чудны дела твои, Господи!

У липні попит на обігрівачі в Україні зріс у 20 разів – Rozetka
Значить є люди які думають

Hawthorn Healing:
Одна з найефективніших реформ часів ПП, яка була проведена за безпосередньої участі США. Дотичні американці навіть пишались що компанія із збиткової стала бюджетоутворюючою.
За три роки гвалтування всього що зроблено, включно із незалежною спостережною радою - банкрут…
"Оскільки невиконання зобов'язань за єврооблігаціями практично позбавило "Нафтогаз" доступу до міжнародного ринку капіталу, КМУ своєю забороною на їх виплату фактично взяв на себе повну відповідальність за залучення коштів, необхідних для імпорту природного газу для проходження опалювального сезону 2022/2023", - стверджують у НАК.
Роман Шрайк:
Не буду тут особо комментировать. Скажу только - лЮбите ломать реформу корпоративного управления, любИте и дефолты.
Мурзік Васильович:
Вітаю, панове зеб#ли! Постачальник "останньої надії" погріб по розкішниці веслами. Головне, що не "барига"!
До речі, скільки нині буржуйка коштує?
Helgi Sharp:
У кабміна Шмигаля утворилася дірка на 22% ВВП, або близько $50 млрд. Країни та міжнародні організації обіцяли Україні близько $38 млрд, але поки що виділили лише $12,7 млрд.
Можливості уряду дуже обмежені, вважає Віктор Сабо, директор з інвестицій британської Abrdn: "Якщо вони витратить свої резерви, їм доведеться вирішувати, кому платити – солдатам чи медсестрам. Будуть проблеми із утриманням шкіл та лікарень. Це майже катастрофа."
Може дійсно Бориса Джонсона прем`єром призначити?






Зеленський підписав закон про розвиток цифрової економіки


Президент Володимир Зеленський підписав Закон «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 1667-ІХ.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба Президента.

Закон покликаний створити сприятливі умови для ведення інноваційного бізнесу в Україні, розбудови цифрової інфраструктури, залучення інвестицій і талановитих фахівців.

Для стимулювання розвитку цифрової економіки документ запроваджує правовий режим «Дія Сіті» та визначає організаційні, правові й фінансові засади його функціонування. Цей правовий режим передбачає спеціальні умови оподаткування, які будуть визначені Податковим кодексом України. Відповідний законопроєкт наразі опрацьовується у Верховній Раді на виконання завдань, визначених в Указі Президента № 371 «Про заходи щодо створення сприятливих умов для розвитку IT-індустрії в Україні».

Спеціальні умови оподаткування застосовуватимуться до компаній – резидентів «Дія Сіті». Стати таким резидентом може юридична особа, зареєстрована на території України, яка відповідає низці вимог, вказаних у документі. Статус резидента «Дія Сіті» надає уповноважений центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки. Закон визначає питання, пов’язані з набуттям та втратою цього статусу.

Інформація про компанії, що мають або перебували у статусі резидента «Дія Сіті», міститься в електронному реєстрі «Дія Сіті», який є відкритим та оприлюднюється в мережі Інтернет.

Правовий режим «Дія Сіті» встановлюється на строк не менш ніж 25 років з дня внесення до реєстру запису про її першого резидента.

Також закон містить норми, пов’язані з тимчасовою непрацездатністю та соціальними гарантіями для гіг-спеціалістів, їхнім загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, а також правом інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням гіг-контракту.

Закон набирає чинності на наступний день після опублікування, крім пункту 9 частини четвертої статті 5 (віднесення діяльності постачальника послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів, до видів діяльності, здійснення яких стимулюється шляхом створення правового режиму «Дія Сіті»). Цей пункт набирає чинності через шість місяців з дня набрання чинності законом, що визначає особливості правовідносин у сфері обігу віртуальних активів.

Як повідомляв Укрінформ, Верховна Рада ухвалила Закон "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” 15 липня.

22 липня закон підписав голова ВР Дмитро Разумков.

https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3296091-zelenskij-pidpisav-zakon-pro-rozvitok-cifrovoi-ekonomiki.html?fbclid=IwAR3ReGpM5SBDDr8UdloOHNoPN0CsKSoi6JjfEZC0VqiTWXvXHR9A7UOs9_o

Україна - не Польша і не буде

За відсутності реформ через декілька років переважна більшість працездатного населення України працюватиме в Польщі. І ось чому.

Податкова повістка: погляд на майбутнє

Напередодні тридцятого Дня Незалежності України у звичний стиль життя мимоволі вплітаються узагальнюючі ретроспективні нотки. У далекому 1991 році ми прокинулися в незалежній державі, економічний потенціал якої був паритетним із Португалією, Ізраїлем і Польщею. Через три десятиліття зазначені країни пішли далеко вперед (розмір їхніх економік перевищує нашу в 1,5 - 4 рази), а "затоптаним" рефреном в українських політиків і економістів стало: Україна наздожене Польщу через скількись років (за бажанням підставляємо цифри 40, 50 або навіть 75).

Порівняння з нашим найближчим сусідом є ще більш контрастним на тлі таких цифр:

  • Польща в 2019-2020 роках - найбільш швидкозростаюча економіка серед 36 країн-членів ОЕСР;
  • Україна шостий рік поспіль найбільш економічно невільна країна Європи, а минулий рік продемонстрував антирекорд залучення прямих іноземних інвестицій в країну (за даними НБУ мінус 0,87 млн дол., до цього найгіршим був 2015 рік - мінус 0,37 млн);
  • у 2020 році економіка Польщі впала лише на 2,7% ВВП, тоді як в Україні мінус 4% ВВП (і це при вливанні до 1,5% ВВП у "Велике будівництво" президента Зеленського).


На прозаїчне питання "чому так вийшло?" простої відповіді не існує. Однак часткове розуміння процесів, що відбуваються, дає банальне порівняння податкових повісток двох країн за останні п'ять років (див. таблицю).


Навіть поверховий огляд говорить про те, що українська і польська податкові політики демонструють протилежні тренди: з одного боку – системні зміни, спрямовані на поступове зниження податкового і регуляторного навантаження на бізнес, з іншого – держава послідовно проповідує на догоду макрофінансовій стабільності і під тиском зовнішніх кредиторів проводить недружню швидко змінювану політику надзвичайно агресивного збору податків на тлі точкових позитивних змін, які мало на що впливають. Така конфігурація закріплює на найближчі роки для України еру високих податків, викликану експансією зростання збору податків для фінансування високих і незрідка неефективних витрат бюджету. Країна буде продовжувати йти назад як з точки зору нашої конкурентоспроможності в питаннях оподаткування, так і ступеня державного контролю і втручання в економіку.

Висновок напрошується нехитрий і однозначний - економічне зростання, а в ширшому сенсі й економічна свобода, не були і не є пріоритетом для української влади. Держава виявилася голою з точки зору перспектив розвитку. Ще кілька років і вже не мільйон-півтора українців працюватимуть у польській економіці, а переважна більшість працездатного населення. Тому що зрозуміліше, зручніше, вигідніше і безпечніше.

Втім, ще не пізно одуматися. Україна поки має можливість провести роботу над помилками і відмовитися від тупикового шляху антиррозвитку, почавши проведення радикальних реформ, однією з яких стане і податкова реформа, заснована на домінанті економічної свободи. Характеристиками податкової системи стануть:

  • проста податкова система, яка забирає мінімум часу платника податків. Потрібно завершити процес, розпочатий в 2010 році, коли діяло 42 податки та збори, і скоротити кількість податків до мінімальних 7-8;
  • справедлива податкова система - реалізація принципу доброї збираності при помірних ставках податків унаслідок скасування більшості наявних податкових пільг, преференцій і знижених ставок, досягнення нейтрального податкового ландшафту без спотворень конкуренції та дискримінації;
  • стабільна податкова система - дворічний мораторій (з 2022 року) на зміну податкового законодавства підвищить стабільність і передбачуваність для інвесторів і платників податків податкової системи.

В'ячеслав Черкашин

Ізоляція

14:51 04 червень Київ, Україна



В сучасній Росії сформувалися коаліції інтересів, яким не вигідний будь-який розвиток російської економіки та суспільства, будь-які реформи. За останні роки правління Путіна формувався стагнаційний статус-кво, який повністю задовольняє потреби Кремля. В умовах закритості економічний розвиток неможливий. Така економічна модель в довгостроковій перспективі загрожує для країни великими проблемами.
Російське керівництво свідомо проводить курс на все більшу закритість економіки з орієнтацією на внутрішній ринок і внутрішні джерела інвестицій. Але витрачати ресурси на повторення на території країни того, що вже створено в світі, та ще й менш ефективним способом (через проблеми з міжнародною кооперацією), нераціонально. Результатом стає відгородження Росії від світу і уповільнення трансферу нових технологій. Тим часом в умовах зростаючого дефіциту робочої сили технологічний розвиток стає ще більш необхідним.
Монополізація економіки, яку успішно проводить Кремль , особливо небезпечна у поєднанні з її закритістю. Домінантне положення великих, пов'язаних з державою, компаній, унеможливлює як зовнішню, так і внутрішню конкуренцію. Це позбавляє економіку джерел розвитку, але вигідно економічним елітам, пов'язаним з бенефіціарами обмеження конкуренції.
Ці еліти, з їхнім потужним політичним впливом, цілком влаштовує привілейований доступ до державних ресурсів і влади в цілому. У них постійно відкриваються нові ніші діяльності. Їхній прибуток зростає.
Вийти з технологічної та інвестиційної ізоляції, залишаючись при цьому в ізоляції політичній, неможливо. Теоретично близькість до Європи, великий людський капітал та великий розмір внутрішнього ринку роблять Росію привабливою для провідних світових компаній.
А їхня присутність забезпечує обмін технологіями і ноу-хау, поліпшення корпоративного середовища і бізнес-стандартів - російські компанії вбудовуються в технологічні ланцюжки доданої вартості. Цей процес дуже інтенсивно проходив в 2000-х роках, але в останні роки російська зовнішня політика фактично наклала на це заборону.
Припинилося і витіснення більш конкурентоспроможними приватними компаніями держкомпаній з внутрішнього ринку.
Зовнішня закритість економіки, викликана політичною конфронтацією із Заходом, одержавлення економіки, низька конкурентність внутрішніх ринків і преференції для наближених компаній, незахищеність прав власності - це найгірше поєднання для економічного розвитку. Але це цілком усвідомлений вибір, що дозволяє елітам захистити свої джерела ренти і максимізувати її величину.
Головна мета сучасного Кремля – збереження влади. У будь-який спосіб. Тому будь-яке зростання показників економіки чи життя країни взагалі відходить на другий, може й на третій план. Реформи стають дуже небезпечними, оскільки знижують ймовірність збереження елітами контролю над політикою і економікою країни.По суті, політична система перешкоджає розкриттю підприємницького потенціалу нації. Збільшує її закритість, гальмуючи таким чином її розвиток. Без вільного перетікання ідей, талантів, фінансів, технологій через кордон розвиток сучасної економіки неможливий.
Але нічого більше ворожого обраному російською елітою напрямку руху, ніж така свобода, не існує. Це може пролонгувати «новий застій» на десятиліття - так само як це сталося з «застоєм» у радянські часи. Чим довше триватиме стагнація, тим більш ймовірна дестабілізація в її кінці - так само як це сталося з СРСР.
Адже до кінця цього тривалого періоду конкурентоспроможність Росії серйозно ослабне. Найменше така система вигідна молоді, кваліфікованим фахівцям.
Але вони не можуть впливати на прийняті владою рішення. Цілком закономірно, що саме в цьому середовищі вище за все невдоволення політичним курсом, тому проти неї в першу чергу і спрямовані репресії влади. Згубна для країни політика вигідна її правлячим групам.
Коло бенефіціарів такого стану речей вузьке, коло постраждалих від такої політики – населення Росії. Але поки ніякої можливості вплинути на владу з тим, щоб цей курс скорегувати, не проглядається.
https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/izolyaciya

Демсокира рубить, а щепа не летить і ФОП скоро - оп!



Судячи з усього, Кабмін таки вирішив оголосити війну виплатам зарплат через ФОПи. Це випливає з погодження законопроєкту з довгою назвою «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності» №5054 від 09.02.2021 Короткий зміст попередніх серій цього серіалу. У проєкті Трудового кодексу, який благополучно провалили приблизно рік тому, одним із ключових моментів було якраз визначення певним чином трудових відносин. Сім ознак, трьох із яких досить для визнання відносин трудовими. У тому проєкті був навіть, на мій подив, ряд прогресивних і розумних моментів. Але, мені здається, провалили його не через ті розумні моменти, як можна було б припустити. І тим паче, не через загальну сракорукість авторів, що виразилася в абсолютно сюрреалістичних формулюваннях. А перш за все, саме через визначення трудової діяльності та трудових правовідносин. Невелике пояснення. У нас зараз немає ніякого притомного правового визначення трудових відносин. Єдине визначення є в КЗпП (Кодекс законів про працю) 1971-го року видання. Ясно, що в ті роки ніякої необхідності законодавчо розділяти трудову та підприємницьку діяльність не було, тому що підприємницька описувалася виключно Кримінальним кодексом. І тому це лайно мамонта неможливо застосовувати для визначення, яка діяльність є трудовою, а яка господарською. Користуючись цим фактом, безліч підприємств дійсно, замість укладання трудових договорів із працівниками, оформлює їх як ФОП на 3-й групі спрощенки і виплачує їм зарплату у якості винагороди за господарсько-правовим контрактом. Тим самим, підприємство кратно знижує податкове навантаження на фонд оплати праці. В IT-індустрії та й в інших сферах за десятиліття ця схема роботи стала стандартом галузі. Позиція «Демократичної Сокири» щодо цього проєкту та й щодо будь-яких інших, схожих за духом та цілями, абсолютно однозначна. Ми категорично проти й зараз поясню чому… Так, такий спосіб виплати зарплат і оптимізації податків є напівзаконною оптимізацією податків. Так, трудові відносини за будь-якими притомними ознаками заради зниження податкового навантаження оформлюються як господарсько-правові. І загалом спрощена система оподаткування дуже сумнівна конструкція при роботі з покупцями-юрособами. АЛЕ ВСЕ ОДНО ЧІПАТИ ЦЮ СИСТЕМУ НЕ МОЖНА! Спрощена система оподаткування виникла не просто так. Вона виникла як можливість хоч якось ввести в правове поле людей і мікробізнес, не готових до бою в рукопашну з нашою системою адміністрування податків на загальній системі. І не готових платити гігантські для країни з перехідною економікою нарахування на зарплати. За два з гаком десятиліття існування спрощенки, вона стала стандартом не просто для окремих бізнесів, а й цілих галузей. До речі, у цілому ці галузі почуваються значно краще, ніж економіка загалом, не паразитують на залишках радянської спадщини, платять зарплати вище середніх і не псують довкілля. ІТ найбільш відома й показова така галузь, але не єдина. І ми повністю згодні з тезою, що в перспективі необхідно вирівнювати податкове навантаження для різних галузей, організаційно-правових форм і податкових режимів. Але починати з цього неприпустимо. Проілюструю відомим анекдотом про прийом у психолога: «— Давайте приберемо з вашого життя цю херню! — Не чіпайте, лікарю! Це несуча конструкція.» Для того, щоб можна було заводити хоча б мову про боротьбу зі спрощеною системою в будь-яких формах, спочатку необхідно виконати, як мінімум, три умови. Нічого нового в них немає. Про них багато говорять уже давно, а у нас вони розписані в економічному блоці програми. 1) Система адміністрування податків для загальної системи має бути значно спрощена, а податкова з карального за своїми методами органу, має перетворитися на сервісний орган при взаємодії з переважною більшістю платників. Поки цього не станеться, як мінімум малий і середній бізнес буде ухилятися усіма силами не так навіть від податків, скільки від взаємодії з податковою. Не хочу тут розписувати докладно весь перелік необхідних дій, він добре відомий усім фахівцям у фіскальній політиці. Скажу лише, що перший за багато років проєкт, який міг значимо зрушити в цьому напрямку ситуацію, був найжорстокішим чином зарубаний при корені, незважаючи на масову публічну кампанію по його адвокації. Я говорю про перехід від податку на прибуток до податку на виведений капітал. 2) Зниження податкового навантаження на ФОП. Критичним тут є не прибутковий податок. Його ставка помітно вище ставки для спрощенця третьої групи, але проблема не в ньому. Проблема в тому, що на сьогодні ЄСВ є по суті квазіподатком. І шлях вирішення проблеми в заміні ЄСВ на пенсійні відрахування, у яких насамперед буде зацікавлений сам працівник і які буде вважати повноцінною частиною своєї заробітної плати, що відкладається йому на старість. Зараз же працівник «не бачить» цих грошей і прямого зв’язку між сплаченим за нього ЄСВ і його майбутньою пенсією не існує. 3) Проведення повноцінної пенсійної реформи, яка включає в себе поділ на солідарний і накопичувальний компоненти. Солідарний компонент забезпечує мінімальну загальну пенсію по старості від держави, яка виплачується за рахунок бюджету. А накопичувальний компонент формується за рахунок пенсійних відрахувань працівниками зі своїх зарплат, ними керується й повністю йде на виплату їм пенсій. І, ні — викидень когнітивних процесів пана Шмигаля під це визначення пенсійної реформи не підходить відразу за кількома параметрами. Найближчим часом ми зробимо детальний розбір того проєкту й пояснимо чому. Тільки після повноцінного виконання усіх цих умов можна всерйоз заводити розмову про обмеження використання або часткове скасування спрощеної системи оподаткування! Поетапно. Передбачуваним для бізнесу та працівників способом. Все одно без особливого ентузіазму з боку платників (ніхто не любить податки), але з розумінням ними необхідності цього кроку. До виконання ж цих умов будь-які спроби згортання спрощенки є по суті шкідництвом в особливо великих розмірах. Спробою ціною розвитку економіки знайти одномоментне виконання завдання наповнення бюджету. І ще дуже важливий момент. Усе вищеописане справедливе для будь-якого часу, поки не будуть виконані ці умови. Але у нас зараз не «будь-який час». Якщо Кабмін цього не помітив, то у нас взагалі-то зараз пандемія, криза та карантинні обмеження. Бізнес не стільки розвивається, скільки з великими труднощами виживає. Деякий закрився, набагато більша кількість впритул підійшли до межі закриття. У всьому світі, і не тільки в успішних і розвинених країнах «золотого мільярда» уряди йдуть на безпрецедентні заходи підтримки бізнесу і фіскального стимулювання. У нас же ми бачимо проєкт, спрямований на посилення адміністрування податків. І якщо я такі дії в інший момент часу готовий назвати шкідництвом, то у сьогоднішній ситуації підібрати для них цензурних визначень я не зміг взагалі. Микита Соловйов, спікер Демократичної Сокири з питань фінансів та економіки Богдан Гордасевич Дякую: розумно і по-ділу. Єдине, щоб мати гроші в бюджеті, найперше потрібно обмежити всі зайві витрати з нього, бо скільки діряву бочку води не наливай, наповнити її не вдасться. Починати потрібно звідси в стилі пана Звягільського на посаді в.о.прем'єра України: "Денег нет" - і в Україні з'явилася стабільна грошова одинця гривня взамін емісійного купоно-карбованця.

Скільки грошей переводять в Україну

Скільки грошей переводять в Україну з-за кордону: Інфографіка
Автор: Корж Антон
 
27 січня, 14:31
Протягом 2014-2020 років постійно зростала кількість переказів в Україну

Про це повідомляє "Слово і діло".

Втім, не всі переклади надходять через заробітчан, є ще й приватні трансферти - в 2020 році їх загальна сума зросла на 2,6% (з 8,701 млрд до 8,928 млрд дол.). Трохи зросла перекладена з-за кордону оплата праці - з 6,493 до 6,516 млрд дол. Приватні трансферти становили в 2019 році 2,208, а в 2020-м - 2,412 млрд дол. (+ 9,2%).

Протягом 2014-2020 років постійно зростала кількість перекладів. Якщо в 2014-му надійшло 6,489 млрд дол, то за три квартали 2020 року в країну надійшло 8,928 млрд дол.

Найбільше грошей у 2020 році перевели з Польщі (як і в 2019 році) - 2,46 млрд дол. На другому місці за кількістю перекладів США - 870 млн дол., На третьому - Російська Федерація, звідки надійшло 764 млн дол.

Нагадаємо, що раніше глава ДПС Олексій Любченко відзначив серед резервів для нарощування податків ті 12 млрд доларів, які пересилають в Україну працюють за кордоном "заробітчани" . Він додав, що податкова обов'язково займеться цими грошима. В якості одного з перших кроків Податкова планує змусити українські банки скасувати поняття "банківської таємниці" .

Світова економіка, українці, та німецька полуниця.))

"...Благодаря короновирусу открылись всякие интересные вещи, про которые раньше рассказывали, мягко говоря, недостоверную информацию.

Например, роспатриотические блогеры не раз рассказывали, что ДНР совсем оторвалась от проклятой Украины и уже практически РФ, только что неофициально.

А тут бац, карантин, границы перекрыты и за украинской пенсией не проедешь. Результат? Магазины резко опустели, выручка упала.

Кстати, заодно исчезли все иностранные продукты вроде голландских сыров. Тут-то мы и узнали, откуда их возили контрабандой. Остались только пальмовые российские и белорусские.

Но это еще ладно. А вот когда обрушился миф о трудолюбивых немцах...

Оказывается, как только украинцы уехали из Германии, там сразу остановилось сельское хозяйство. Внезапно выяснилось, что оно только на батраках и держалось. Сами немцы что-то не спешат на клубничные грядки показать там свое трудолюбие, а срочно лоббировали открытие границ.

А до украинцев там, собственно, работали румыны и поляки. А до них турки-гастарбайтеры. А до турков снова украинцы и русские, только уже остарбайтеры.

Легко быть трудолюбивым, когда за тебя все время пашет кто- то другой...."



UTC

- Легко быть трудоголиком-японцем, когда пашешь по 12 часов в уютном офисе с диванами, кухней и часом на сон. Другое дело бездельники на "Запорожстали" - пришел, чего-то покрутился 6 часов у домны, тяп-ляп и домой.
Особенно смИщно когда трудолюбивые менеджеры МВА внедряют системы 5С на производствах.и в самом деле ебут этим мозги.

- В целом согласен. Но по поводу 12 часовой работы в офисе это может быть и не легче чем у домны. Смерти от переработки у японцев случаются. И мне кажется уровень самоубийств у офисных повыше.
Я с уважением отношусь к тем кто у домны. Просто хочу обратить внимание что внешне комфортная работа в офисах таит много опасностей - стрессы при низкой физической нагрузке знаете ли чреваты для организма.
В некотором смысле "доменным" проще. ) Хотя (и именно потому что) физически тяжелее.

===================


"...Короновирус вскрыл еще одну современную тему: разбалансированность современной российской экономики.

Началось все, как вы помните, с принудительного закрытия разных ресторанов и парикмахерских для собачек, и теперь понятно, что снова откроются не только лишь все, вернее мало в принципе кто.

Почему так?

Система капитализма простая. Затраты на рабочую силу - это именно затраты и поэтому любой капиталист старается их минимизировать.

Сто лет назад основной доход давали природные ресурсы, которые в принципе бесплатны. Нашел старатель в Сибири золотой слиток и в экономике появился новый ресурс на 100, допустим, рублей, под который напечатали бумажек на соответствующую сумму. И вся стоимость этого ресурса досталась старателю.

Но как только появляются наемные рабочие, система перестает быть сбалансированной. Капиталист в идеале хочет платить наемным рабочим ноль, а прибыль забирать себе.

Но если бо'льшую часть экономики составляют услуги - как сейчас - то и почти весь новый доход создается чужим трудом, не природными ресурсами.

И доход этот получается от продажи услуг другим людям - то есть, наемным работникам производителей других услуг.

Таким образом, класс капиталистов желает платить наемным рабочим ничего, но получать при этом приток доходов. Такой фокус может получиться у одного-двух-трех собственников, но в рамках всего класса это попытка изобрести нечто вроде вечного двигателя.

Разумеется, это не работает.

Экономика состоит из циклов и при простом воспроизводстве следующий цикл должен начаться  в тех же условиях, что и предыдущий.

Поэтому возможны только три варианта.

Или на каждом цикле рабочие будут получать меньше денег, чем присваивают капиталисты, и тогда, провернувшись на несколько оборотов, экономика в конце концов остановится. Это называется кризис перепроизводства и составляет в такой экономике обычное дело.

Или все будет вертеться, если будет иметься приток доходов откуда-то со стороны, из-за пределов описанной системы - например, от нефтяных доходов, продаваемых за границу.

Или капиталисты смогут продавать услуги исключительно друг другу, а остальные люди тогда будут выброшены за пределы этой денежной экономики - как в 90-е, когда вечер в кабаке стоил среднемесячную зарплату, а массы питались подножным кормом или челночили в Турцию. Или как в "России, которую мы потеряли", где 90% составляли крестьяне, занимавшиеся натуральным хозяйством и вообще не пересекавшиеся с промышленностью империи ни как наемные рабочие, ни как потребители товаров....."

На деле чаще всего, конечно, бывает микс из вариантов 1 и 3.

UTC
- Мой дядя до пенсии, в бытность каменщиком любил вопрошать - я что, другую кладку кладу по сравнению с немцем? Почему ему платят в пять-семь раз больше, чем мне, точно за ту же самую работу? Что, стена у меня вышла сильно хуже? Вот только он никуда не уезжал, а всегда работал только у себя дома. Так кто его ограбил и не заплатил в Беларуси столько же, сколько немецкий каменщик получает в Германии? 

Может, какие-то товары у Беларуси выманивают за бесценок? Да нет, вроде нефтепродукты до последнего время продавались совсем недешево, калий тоже, как и всякая мясомолочка, плюс халявные доходы от транзита, плюс олигархов в Беларуси не было и нет, один в задницу народный батька торчит уже 26 лет... покажите же, где та черная дыра неэквивалентного обмена для моего драгоценного дяди-каменщика? Я ему обязательно расскажу.

- Ваш дядя плохо разбирается в экономике. Он сидит в Белоруссии и мечтает, как он получит зарплату в Германии, а потратит ее у себя дома.

Здесь нет неэквивалентного обмена. Здесь, собственно, вообще никакого обмена нет. Имеется две малосвязанные экономики с собственными ценами, которые вообще не обязаны быть одинаковыми, потому что они отражают местные условия, а курс обмена валют - лишь эпизодическую торговлю.

В таких случаях разницу в уровне жизни можно лишь примерно оценить по ППС. Но тогда никаких 5-7 раз не будет. Сомневаюсь, что в Белоруссии буханка хлеба стоит 2 евро, килограмм черешни - 4 евро, однокомнатная квартира - миллион евро, а операция - несколько десятков тысяч.

Неэквивалентный обмен будет, если дядя попытается произвести реальный обмен своего труда на немецкие блага. Например, поедет в Германию гастарбайтером. Тогда за одинаковый труд он реально получит в 2-3 раза меньше, чем немец.

Или немцы откроют в Белоруссии завод и наймут местных. Будут они на нем платить немецкие зарплаты? Разумеется, нет.

И достигается это, в том числе, совершенно нерыночными мерами, которые вы записываете в раздел "каждая страна защищает своих".

Эквивалентный обмен будет лишь в случае свободного передвижения денег, товаров и услуг между Белоруссией и Германией - как в самом ЕС.

Тогда цены выравняются, в том числе и зарплаты. Разумеется, не на нынешнем немецком уровне, а ниже.

Мудрі за співпрацю України з МВФ

Мудрі за співпрацю України з МВФ!
З серії «Мішанка 2020»



Тривалий час не хотілося нічого писати, бо як би і нічого, і нікому, і самому нудно, аж ось стало не нудно і я вирішив написати про МВФ (Міжнародний Валютний Фонд), а потім ще про продаж землі в Україні.
Для початку посилаю всіх на! Розумієте, куди? Так, на сторінку Вікіпедії, де йдеться про МВФ, а далі продовжую для тих, хто там побував і мало що зрозумів. Коли ви почуваєтеся зле, то викликаєте «швидку», або йдете до лікаря, хоча, звісно, можете того і не робити, а лікуватися самотужки і значно збільшуєте шанси погіршення свого стану. Можете і померти, аж тоді вам все одно надасть увагу медик – патологоанатом. Зрозуміли? Ще ні? Тоді пояснюю, що МВФ є міжнародна «швидка допомога» для країн, що опинилися в кризовому стані! Спеціалісти МВФ ставлять діагноз економічному стану і причин кризи в цій конкретно країні Світу та прописують рецепт для виздоровлення, а в разі згоди його дотримуватися – надають певну фінансову допомогу. Все! Можна не звертатися до МВФ? Звичайно! Так само можна і не дослухатися до порад МВФ, але тоді доздихуйте якось без чиєїсь щирої допомоги, недоумки. Що кому ще не зрозуміло?
Мене просто шокує фраза: «Вимоги МВФ», бо то як вимоги лікаря до хворого, щоб він став здоровим через дотримання режиму та лікування – жах! Що й казати, якщо хочеться збрехати. Ні, ну подумайте: ви самі звернулися до лікаря, який вам прописав рецепт ліків та процедури лікування, а ви то в наглу зовсім не виконуєте, вам стає гірше і гірше, отже знову приходите (чи вже привозять!) до лікаря і коли він дізнається, що його не слухають, то розводить руками і каже, що нічим допомогти не може, бо так не гоже! Хіба це є лікарський терор і злісний примус за умов, коли хворий має сам лікуватися – сам! Але не робить того і навіть каже, що лікар його тероризує… Точніше, не він особисто то каже, а всі його спадкоємці чи інші зацікавленні в здирництві особи.   
Придивіться уважно, хто в Україні виступає проти співпраці з МВФ і не помилитесь, якщо впізнаєте в них здирників, крадіїв, корупціонерів, злодіїв всіх мастей і рівнів, які особливо зосередились серед борців «за життя», зрозуміло своє – не чуже, бо вони злодії, а не дурні! Дурні ті, хто за них голосує і все далі бідує і бідує, а винні в тому «дермократы», «нацики», МВФ, «америкосы-барбосы»,  і ще всі, хто не з ними дуркує і за інших голосує. І якщо чесно – я тому навіть радію і нехай далі голосують за різні метастази «Совка» типу партії «За життя», або Мураєва і тому подібне лайно, бо тим швидше повиздихає оте здеградоване комуно-патроналістичне поспільство в Україні. 
Тепер основна частина: МВФ не є фінансова установа в розумінні заробітку – ні! Фінанси Міжнародного Валютного Фонду формуються з внесків держав Світу у різних співвідношеннях, у тому числі і з України. Це міжнародна організація в стилі «Кооперативної каси взаємодопомоги», тобто за надані кредити не беруть лихварські проценти, а тільки виключно за технічне обслуговування експертизи, надання і повернення кредиту. Все! Крапка! Нічого більше. Вся головна інтрига полягає зовсім в іншому: співпраця з МВФ є показником-індикатором для інших міжнародних фінансових гравців, що якраз і заробляють гроші на інвестиціях! Вони і є головні донори в економіки різних країн! І саме за ними ганяються уряди різних країн, щоб покращити власну економіку. Але всі і великі, і незначні інвестори в першу чергу дивляться на критерії оцінки в МВФ економіки тої чи іншої країни, а вже тоді вирішують чи розпочинати власну справу там. І саме цей контрольний момент від МВФ і викликає в багатьох злість і ненависть, а з того і оте брехливе дзявкання: «МВФ вимагає!»
Заключна частина коротка і проста: не вірте брехунам і злодіям, бо це одне й те саме: хто бреше – той і злодій, а злодій не може не брехати.
І не хотілося, щоб Україна довічно застигла в парадигмі приказки: «Чого бідний? Бо дурний? А чого дурний? Бо бідний!» Ось чому: мудрі за співпрацю України з МВФ. І за продаж землі, що є окрема тема!

Богдан Гордасевич
15 квітня 2020 р.
м. Львів-Рясне
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
18
попередня
наступна