хочу сюда!
 

Anna

48 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 45-60 лет

Заметки с меткой «думки вголос»

Прогнози і побажання щодо виборів до ВРУ




Звичайно є таємниця голосування, але я заради цікавості люблю наперед оприлюднити свій вибір, щоб потім порівняти точність своїх прогнозів.

Отже я однозначно голосую за Блок Петра Порошенка та мажоритарника по нашому 116-му округу Володимира Маліновського

Також мені б хотілось, щоб до Верховної Ради України пройшли чим більше від партій "Народний фронт", ВО "Свобода" та "Самопоміч", у тому числі і мажоритарники. На жаль, є досить мажоритарних кандидатів, які начебто йдуть від Блоку Порошенка, але яких не дуже бажано, як на мене, бачити у ВРУ. Зокрема я досить критично ставлюсь до кандидатур Дмирта Добродомова та Тараса Возняка від Львівщини. Чому? Дуже просто: ці люди з давен-давен ошиваються при владних структурах, а це випадковим не буває. Загалом вибір є і критично поганих в ньому немає, тому я більш-менш спокійний, що хто пройде - той і заслужив на те. Найголовніше - чесність підрахунків. Ми маємо звикнути, що вибори є чесними і від нас справді залежить їх результат.
Я особисто підтримую думку, що треба голосувати за того, кого насправді вважаєш вартим за власним уподобанням не приглядаючись на тему "прохідний" чи "не прохідний". Якщо хтось однозначно "прохідний", то обійдеться і без вашого голосу, а ось якщо ви віддасте свій голос тому, хто вам дійсно подобається, то це дасть стимул на майбутнє балотуватись цьому кандидату. Тому раджу: обирайте власним інтересом і голосуйте за найкращого за вашим особистим визначенням.
Ще мені дуже хочеться, щоб Ляшко повторив долю Королевської, щоб Тимошенко та інші опозиціонери не пройшли до ВРУ і не робили там зайвого безладу, бо ота "боротьба за знедолених" чомусь обертається завжди проти тих же знедолених, а не на суспільну користь. То є справді погана демократія, коли опозиція йде до влади через принцип "чим гірше - тим краще". Давайте говорити серйозно: якщо опозиція добилась від правлячої влади зробити щось корисне, то всі плюси йдуть владі, тому опозиція резонно зацікавлена вимагати від влади такого, чого вона не може жодним чином виконати, бо інакше настане руйнація економіки чи інша криза і опозиціонери стануть кричати, що ось бачите, яка нездала ця влада - обирайте нас! А не буде робити на їх вимоги - тим більше галасу включно до бійок вчинять опозіціонери. Що в тому доброго? Нічого.
Моя особиста думка, що правдива опозиція є контролером і резервом для правлячої влади, десь як футболісти на лавці запасних: ніхто з них не зацікавлений, щоб їх команда програла, а водночас вони хочуть, щоб гра стала кращою, якщо б їх випустили на поле. Оце, як на мене, є зміст опозиційних сил. Не обгаджувати владу і не творити їй капостей, а значить і людям-виборцям, щоб набрати собі балів яко "білі і пухнасті", а якраз працювати в діловій конкуренції: жорстко контролювати і критикувати помилки влади, як і допомагати у випадку кризових ситуацій. Якщо так буде, то опозиція, коли прийде до влади, буде продовжувати напрацювання попередників, а не руйнувати геть чисто конкурентів і все починати заново по-своєму. Типу: одні приватизували, інші - реприватизували, а ще наступні - націоналізували тощо. Тоді нам грозить перебувати вічно за китайським прокляттям: "Щоб ти жив у часи перемін"
Щодо загроз узурпації влади, то я даю особисту гарантію неможливості цього в Україні - відтепер Майдан жевріє в серці кожного правдивого громадянина України. Ніхто ніколи не зможе узурпувати владу в Україні! Януковичем і його кодлом клянусь! Вже неіснуючим і ще зовсім недавно всемогутнім "Беркутом" клянусь! Народ є влада в Україні! Найвища і незнищенна! Крапка.
Також мені подобається Арсеній Яценюк на посаді прем'єр-міністра Україні, бо він цілком спокійно на рівних співпрацює з Президентом України Петром Порошенком, а не ворогує за повноваження, як це робили інші. Водночас він не є слухняною маріонеткою, якою був його "попєрєднік". Гарний тандем двох особистостей, який варто зберегти і я за це та закликаю інших підтримати подібний позитивний стан речей.
Далі дещо з рівня неймовірного, але я б хотів, щоб головою Верховної Ради України став Олег Тягнибок, а його першим заступником - Андрій Садовий, як головний опозиціонер. Так, я волів би побачити "Самопоміч" у майбутній ВРУ в якості опозиції, тому що новичкам і не годиться одразу до влади попадати, а треба досвіду парламентаризму набратись, як знову ж звернусь до аналогій з футболу: команди з першої ліги не один рік обживаються у прем'єр-лізі, а чемпіонами взагалі за роки стають, якщо стають.
Що з того, про що я вище виклав, стане реальністю - покаже час. Мені подобається, що відтепер вибори в Україні є справді ВИБОРИ ! Тобто ніхто не знає наперед результату і це дуже гарно.
Всі на вибори! Голосуй! Голосуй! Бюлетені в урни суй! Голосуй!

Богдан Гордасевич
14:51 23.10.2014
м. Львів, 116-й виборчий округ




Маліновський Володимир Степанович, народився 28 сiчня 1967 року в місті Львові, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, президент, громадське телебачення Львівщини «Разом ТВ», член політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка», проживає в місті Львові, судимість відсутня, самовисування.
http://nbnews.com.ua/ua/rada2014/candidat/6646/


30%, 3 голоса

30%, 3 голоса

40%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

У чому багатство країни




Багатство сучасного суспільства визначається не наявністю величезних природних ресурсів .. 

Наприклад, в Японії, окрім морепродуктів, їх практично немає. 

А кваліфікацією робочої сили, ефективністю виробництва


Наявність великих запасів природних ресурсів позбавляє країну 

стимулів до розвитку високотехнологічних галузей виробництва. 

Навіщо його розвивати, коли можна жити за рахунок пограбування природних ресурсів. 

Країни з такою сировинною економікою, як росія, якраз найбідніші.





Омана сучасних відносин

         
          Дивлюсь інколи на фотографії. І ловлю себе на бажанні зателефонувати тій чи іншій людині. Сказати, що любиш її чи його. Сказати, щось хороше, тепле, ніжне… А потім як згадаєш до чого це зазвичай призводить… І затикаєшся всередині себе. Адже практично немає таких людей, які б сприймали подібне так, як це бачу я. Сучасність мовить зовсім інші правила більшості, й подібні пориви, фрази, слова абсолютно здешевілі… ними можна жбурляти, їх можна топтати, й нічого тобі за це не буде, адже все, що могло би покарати – це внутрішнє відчуття високої цінності себе, що майже нікому не властиве більше. Модно бути простими, й чинити «з плеча» без докорів сумління.


думки вголос

измена рушит то самое чистое непорочное , хрупкое, тонкое, нежное  … но несущие так много тепла, радости, гармонии, силы, это  чувство которое невозможно описать, - и все это разрушается  той изменой, которой придались всего на миг … миг пришёл и что осталось ?   Осталось все то но уже совсем не то … все такое но уже не такое, а иное … оно не похоже и даже не стоит рядом на той ступени , что было до … но миг пришёл … время не вернуть …И как же хочется вернуть ту радость, теплоту, то хрупкое, то нежное …

02.08.2012


Просто

С чего все начинается какие то небыли отношения будь то в реале или в нете … наверное с интереса, дерзости, случайно столкнулись… или так получилось просто познакомили (сь), просто добавила контакт. А дальше дело времени. Просто раньше не приходилось так часто видится, просто не было с кем поговорить (все асечники спали), просто скучно было, просто в месте гнали... Вот так просто и завязалось и понеслось … Без всяких целей, просто ходили в месте на обед, просто общались. Не кто и не думал , что вот так и все просто получилось …

А когда же начинается "не все так просто" наверное тогда, когда один из них испытал ревностное чувство, в любых его проявлениях. Думаю, с того момента как испытали, вот тут как раз и начинается обдумывание все того "просто" и их возможность или не возможность развития, скажи м так "та это просто, заходит очень далеко или ..." Больше всего мне нравится, когда один начинает думать , что другой думает …

...так просто, а люди сами все усложняют ...  

24.05.2009

Цікава думка

Єдина причина, по
якій, можливо, хтось
ненавидить тебе - це тому, 
що він/вона просто хоче бути

на тебе схожим.



хм.... ;)


Несподівані миті щастя

Іноді щастя настає коли просто згадаєш якусь людину... і відчуєш, наскільки це чудово
На душі стає тепло і затишно, а серце сповнюється радістю та вдячністю Богу... за все

Симбіонти


Симбіонти, організми двох різних видів, що перебувають в тривалому тісному співжитті.
Wiki  


   Минулого року друг розказував мені, як на зустрічі мера з жителями міста, де міський очільник відчитувався перед громадянами, в сторону його колеги, що задавав питання меру, якийсь з присутніх пенсіонерів кинув фразу «що ти там знаєш, сопляк!». Той на це просто не відреагував, а я подумав, що все ж дідок був правий. Він, з його колгоспним досвідом і десятиліттями рабського існування і холуйського тремтіння перед «хозяевами жизни», знає куди більше, ніж якийсь там 30-ти річний «сопляк», який очолює ГО, куди входить більше сотні таких же юнців, що займаються нікому не потрібним справами, на кшталт збору підписів щодо повернення задля студентів знятого з рейсу потягу, чи організацією Дня пам’яті Голодомору. 
   І «молодої генерації» політиків в цій країні в озорому майбутньому не буде (хіба що з тими самими прізвищами). Просто, перш ніж в розумінні пострадянського люмпену вони перестануть бути «сопляками», це покоління просто встигне покинути гетто, і освоїться на чужій землі, ставши частинкою суспільства, яке готове їх прийняти.
   Тоді і починаєш розуміти, що бидло знає свої стайні і худоба заслужила того, щоб називатись худобою. Бо важко знайти слова задля визначення тієї групи людей, які за шматок гнилої ковбаси, готові дозволити забрати майбутнє у своїх же дітей. 
   Чому акцент на пенсіонерів? Перегляньте статистику відносно середнього віку українського парламентарія, зайдіть на сесію міської ради, чи врешті-решт перегляньте обличчя і дати на передвиборчих агітках.
   В тому, що в 90-х, коли поляки і прибалти повертались у європейську колиску, Україна дрейфувала на своєму Титаніку в Азіопу, винне аж ніяк не моє покоління, якому тоді було 5-6 років. І зовсім не ті, хто зараз лише отримує свій перший паспорт.
   Правлячий клас тих, кому зараз за 60, не боїться втратити свої виплати, бо кожен новий «покращувач» обов’язково докине їм на корм. Тому знову і знову радянські полки йдуть на дільниці і ставлять галочки за тих, за кого звикли останні 20 років, або як вкажуть. За тих, без кого вже не уявляють свого життя, що дарують їм так важко вистраждану Стабільність. І лише одиниці розуміють, що стабільність – це смерть. Бо життя – це завжди рух. 
   І цей невеликий відсоток тих, хто спостерігає, розуміє і аналізує, здебільшого вже не мають ні можливостей щось змінити, ні часу щоб виправити допущені помилки. Життя вже позаду, а 5 років правління донецького клану більшість громадян такого віку просто не переживуть. Точніше, переживуть його здебільшого ті, кого регулярно підгодовують крупою і грошовими дотаціями на мітингах.
   Тотальна недовіра, заздрість і взаємне поборення – все це вже перейшло в розряд національної катастрофи. Толерування корупції, пристосуванство і безпринципність – в цьому корені проблеми. Банальну тупість переважної частини базового «лохторату» відкинемо – це швидко лікується ротацією поколінь і еліт.
   Та що робити, якщо сам пацієнт випльовує ліки, називаючи лікаря «сопляком» і шарлатаном? Риторичне питання. 
   І влада, і опозиція, і українське суспільство, якщо його взагалі можна називати суспільством, є симбіонтами, які тісно пов’язані між собою. Якщо замінити один з компонентів цієї тріади якісно іншим – ті, що залишились, вже ніколи не зможуть існувати в своєму звичному вигляді. І за десятки років цей союз став настільки тісним, що відрив одного організму від іншого, схожий на операцію з роз’єднання сіамських близнюків – результат може стати фатальним. Причому для цього немає потреби наводити якісь складні приклади. Як думаєте, якщо українських громадян замінити американцями чи німцями, довго проіснує режим Януковича?! Думаю, графік можна навести в годинах.
   А якщо на місце «апазіциї» замість недолугих, хворих на клептоманію і нарцисизм клоунів, прийдуть адекватні і чесні люди, які справді люблять свою країну? В цьому випадку падіння автократичного українофобного режиму теж стане питанням дуже короткого періоду часу. А Янукович з ду-у-уже великою вірогідністю став би Янушеску.
   Теза про те, що політика – «брудна справа», і є прерогативою лише для нечистих на руку людців - всього лиш міф. Інакше навколо були б одні лише Лукашенки/Берлусконі, а Вацлав Гавел чи Михаїл Саакашвілі не могли б з’явитись апріорі. І поширюється та підігрівається цей міф тією ж кастою, яка окупувала вищі ешелони. Задля чистоти рядів. Не хочеться розбавляти бочку дьогтю ложкою меду, бо якщо останнього стане забагато – дьоготь прийдеться відфільтрувати.
   Так само комічна «апазіция» на фоні адекватної і успішної влади виглядала б настільки убого, що неодмінно дуже швидко зійшла б на маргінес і втратила доступ «до корита». Щось схоже відбувалось в Грузії, де видатна «захисниця» демократичного устрою Ніно Бурджанадзе їздила на рахунок цього радитись з Путіним, щоб руками колись звільнених ментів і чиновників, відсторонити від влади кровожерний режим Саакашвілі, задля «всєобщєго» ж блага.
   Та й у випадку сильної влади з послідовним проєвропейським курсом, і не менш ефективної опозиції, яка не давала б цій владі захворіти на «зоряну хворобу», українському суспільству в його теперішньому образі прийшов би неминучий Армагедєц. Справжнє Чистилище, пекельні муки чекали б на кожного – пенсіонери залишилися б без гречки, студентам прийшлось би вчитись, а викладачам – перестати брати хабарі. Чиновники вимерли б з голоду як клас, разом з армією «любих друзів». Медсестри б мріяли про колишні «шоколадні» часи, а міліціонери до кінця боролись за своє право торгувати марихуаною і кришувати проституток. «Кровавиє бандєровци» точили б сокири у Верховній Раді, під несамовиті крики Табачника з підземних казематів. Кожен чесний пролетар міг би підвести під сумнів легітимність Богом даної влади, а гармонійні вибоїни на дорогах, через які проглядають благодатні чорноземи, навіки були б закриті бездушним шаром асфальту. Вулиці міст Русскаго Міра заполонили б натовпи європейців, а «загнівающій Запад» відкрив би свої кордони. Бідний, вбитий горем Кремль, здавав би на металолом рештки «вєлікаго і магучєго» Чорноморського флоту, а російські прикордонники щоранку прокидалися б під гул літаків НАТО, що проводять поруч військові навчання.
   Уявили собі цю апокаліптичну картину?!