29.05.2015, 16:07 • 

Перший заступник голови Верховної Ради, в минулому – секретар Ради національної безпеки і оборони України Андрій Парубій згадує про українського героя Сергія Кульчицького. Через рік по загибелі генерала воякові відкрили пам'ятник у Львові

Він загинув, щоби ми жили.

Рік тому, 29 травня пішов у Небесну гвардію генерал-майор Національної гвардії України, Герой України Сергій Петрович Кульчицький. Загинув, як справжній бойовий генерал, як воїн, у збитому терористами гелікоптері неподалік гори Карачун біля Слов'янська.

Коли мені вдалося добитися формування перших добровольчих батальйонів і бійці Самооборони Майдану пішли в Національну гвардію, саме генерал Кульчицький взяв їх під свою опіку і пройшов із ними весь бойовий шлях – від Нових Петрівців до Павлограда та Слов'янська. І загинув він, коли їхав до своїх бійців. Я бачився з ним і в Павлограді, і в Слов'янську незадовго до смерті. Бачив, із яким захопленням мої хлопці дивились на генерала. Для них він став своїм. Гвардійцям він був справжнім батьком. Так вони його і називали – «Батя».

Працювали над відродженням Національної гвардії України як однодумці і соратники, разом і дуже щільно. Кожен у своєму напрямі – військовому і політичному. І в тому, що сьогодні Україну захищає високопрофесійна, бойова, сучасна Національна гвардія, величезна заслуга генерала Кульчицького. Тому майданівський батальйон Національної гвардії взяв почесне ім'я генерала.

Схиляюся перед рідними Сергія Кульчицького. Нема тих слів, які би втамували ваш біль. Але знаю – ім'я і пам'ять про найріднішу вам людину житиме вічно, поки буде Україна і українці.

І хоч генерал не тут, він і зараз продовжує працювати для України. На його прикладі вже виховуються і будуть виростати покоління молодих українців.

Український офіцер. Бойовий генерал. Герой України Сергій Петрович Кульчицький.

Герої не вмирають.

Слава Україні! Героям слава!

30.05.2014, 00:05 • 3207 • 0

Коментар БГ: Не перекладаю, бо документ епохи - написано міністром МВСУ наступного дня після загибелі. Загадковий був генерал Сергій Кульчицький, тому що наскільки я знаю - він відмовився складати військову присягу на вірність Україні, бо мотивував, що вже присягав один раз на вірність народу ще за СРСР. Але служив і вислужився, зокрема за Януковича.  Також зовсім невідомо про його дії під час Євромайдану, хоча ясно, що за посадою він мусів бути в силах МВСУ, що атакували майданівців... І вже не будемо докопуватись, бо чесно загинув за Україну в бою, а перед цим у самий важкий момент кризи одразу визначився з ким він і за кого, став на захист України, за тим і вічная пам’ять та шана.
читайте також тут: http://blog.i.ua/community/662/1425704/

В тот день Кульчицкий был смущен. В боевом лагере АТО он выстроил бойцов перед встречей с Арсениеем Яценюком.

 Подошел к Арсению строевым шагом и начал доклад:

- Товарищ вице-премьер... – запнулся – премьер...- личный состав сил АТО построен. Без происшествий.

Арсений тогда улыбнулся, тепло поздоровался. Типа не заметил.

Сергей Петрович отошел, расстроенный оговоркой. Раздосадованный, обратился ко мне:

- Извините, никогда премьеру не рапортовал. Сбился...

- Да разве ж это важно. Воспитанники ваши тут за вас скажут – я тогда кивнул на первый батальон Нацгвардии – на ребят, которых Кульчицкий готовил от учебного полигона...

Воспитанники не подвели. Как и сам генерал. От пуль не прятался. Передовой не чурался. Как и тяжелой черновой работы.

Работал не броско, по-военному четко и честно.

А сегодня погиб. Погиб вместе со своими товарищами от рук террористов...

Я гоню от себя гнев и комок в горле... Вспоминаю сегодня то утреннее недоразумение и еще нашу встречу в пасхальное воскресенье...

В учебном городке в Павлограде мы тогда сели в курилке с ребятами из первого резервного батальона Нацгвардии – разбирали проблемы – что не так в деле, которое мы тогда только начинали... Говорили откровенно и, следовательно, не слишком комплементарно... И тут в конце встречи, встал хлопчик и выдал:

- А еще просим отметить нашего генерала! Он классный! – и начали хлопать. А ребята искренне подхватили... Я тогда просто обомлел и порадовался...

Майдановцы хлопали генералу МВД!

Помните, ребята, тот день? Под первой весенней листвой мы все хлопали генералу Кульчицкому Сергею Петровичу, настоящему офицеру!

Вы не ошибались. Слава героям!

Арсен АВАКОВ

генерал-майор Сергій Петрович Кульчицький