хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «рф»

Что ждет Донбасс осенью: мнения экспертов


Осень Донбасса: чего ждать охваченному войной региону? Где и какие могут быть позитивы, где – негативы (как в переговорном процессе, так и на законодательном и военном уровне)? Эксперты поделились прогнозами с интернет-газетой «Жизнь».

Политтехнолог, эксперт Центра противодействия информационным агрессиям "AM&PM" Александр Курбан отмечает, что планы Кремля по Донбассу на начало осени этого года, просты и понятны.




«В районе 17-19 сентября, будет реализовываться геополитическое шоу под названием «выборы в госдуму РФ в ОРДЛО». По предварительным расчетам, к моменту начала голосования в на оккупированных районах, около 750 тыс местных жителей будут иметь российские паспорта и 70-75% из них примут участие в «голосовании». Общая численность нелегитимно проголосовавших, на аннексированных РФ украинских территориях может составить около 3 млн человек (2,5 млн в Крыму и около 500 тыс в ОРДЛО). По факту, такое количество голосов может дать до десяти депутатов в Госдуму РФ. И это явно не тот эффект ради которого ещё в апреле 2019 стоило вводить упрощенную систему получения российских паспортов на Донбассе», – подчеркивает эксперт.

Он также отмечает, что логистически и, соответственно, финансово, такое голосование будет представлять для РФ большие затраты. Как минимум, треть все охваченных российским гражданством жителей Донбасса нужно будет вывезти в Ростовскую и прилегающие области для посещения избирательных участков, а для остальных 2/3 обеспечить надежный интернет-трафик для онлайн голосования (регистрация и доступ до системы «Дистанционное электронное голосование»). Опять же проследить за явкой, проконтролировать правильность голосования.

«Труды предстоят не малые. Это явно не для получения десятка провластных депутатов. И это только в том случае, если Кремль хочет соблюсти хотя бы видимость приличий. Устраивать избирательные участки на оккупированном Донбассе, означает автоматически, даже по российскому законодательству признать выборы не действительными», – поясняет Александр Курбан.

По его мнению, «свободное волеизъявление» новооформленных российских граждан во второй половине сентября будет сопровождаться псевдо терактами, устраиваемыми «украинскими диверсантами». А также якобы обстрелами украинской артиллерией мирных населенных пунктов «молодых республик».

«Само собой, «народная милиция ЛНР и армия ДНР» будут осуществлять ответные удары по позициям ВСУ и подконтрольной Украине территории. Собственно, репетиция таких действий уже имела место 28 августа, когда со стороны «ДНР» запрещёнными минскими соглашениями большими калибрами, была обстреляна Авдеевка, – напоминает эксперт. – Возможно, будут иметь место ситуативный попытки силами так называемых 1-го и 2-го Армейских корпусов вооруженных сил ОРДЛО перехода в наступления на отдельных участках, в серой зоне на линии соприкосновения. Одним словом, в сентябре на Донбассе может быть много шума и стрельбы. И, к сожалению, много жертв».

Возникает логичный вопрос, для чего это Кремлю? Выгода, в плане получения десятка депутатских мандатов, не вариант. И на самой территории РФ обеспечить убедительную победу провластной «Единой России» не составляет труда, подчеркивает Александр Курбан.

«Ответ на такой вопрос прост и логичен, – считает он. – Всё это необходимо для продолжения гибридной войны, поддержания градуса накала российско-украинского противостояния. Будет красивая картинка для российской теле- и интернет-аудитории. Закинут в информационное поле западных стран несколько антиукраинских наративов. Отвлекут внимание украинской и мировой общественности от «Крымской платформы». Поднимут ставки в переговорах Москвы с Брюсселем и Вашингтоном. Повысят уровень международного субъектного статуса РФ и понизят субъектность Украины. В принципе, выгоды для Кремля можно ещё долго перечислять».

Что будет дальше, после сентябрьских событий, предугадать сложнее, считает Александр Курбан.

«Следуя излюбленной кремлевской тактике бифуркации (поворотные точки в процессах), реакция Киева, Брюсселя и Вашингтона подскажет Москве варианты развития дальнейших событий. Если Запад поведётся на российский шантаж, ситуация может успокоиться. Если реакция Запада будет негативная, то может быть дальнейшее обострение ситуации, – прогнозирует эксперт. – Многое зависит и от того, с какими установками вернётся из США президент Украины и какие планы он озвучит на ближайшую перспективу. Если Зеленский получит от Байдена, скажем так, рекомендации на некоторую нормализацию отношений с РФ, то осень и начало зимы у нас пройдут вполне спокойно. Впрочем, на это не стоит рассчитывать, т.к. уже озвучена информация о том, что Украине выделяют дополнительные ресурсы ($60 млн) на военные нужды – для сдерживания активности РФ в Донбассе. А это очень сильный раздражитель для Путина. И ответка обязательно будет. Делать долговременные прогнозы по ситуации на Донбассе в нынешних раскладах – занятие бесперспективное. Россия придерживается тактики ситуативных решений и образа непредсказуемого оппонента. Так что – следим за конкретными шагами. И как всегда – надеемся на лучшее, но готовимся к худшему».

По словам эксперта Украинского института политики Евы Антоненко, эта осень для Украины отличительна тем, что на Донбассе пошли в школу дети, которые не видели мира.

«А результаты встреч Зеленского с Меркель и Байденом указывают, что политика по отношению к Донбассу пока не изменится: Германия и РФ как участники мирных переговоров продолжат декларативно подталкивать Украину к выполнению «Минска», а США и далее будут использовать кейс Донбасса для политического давления на РФ. При этом Штаты присоединяться к Нормандскому формату не планируют, а украинская власть продолжает неофициально отказываться от выполнения «Минска» как невыгодного для себя договора», – подчеркивает Ева Антоненко.

Она также отмечает, что возможность проведения референдума по Донбассу осталась на уровне майских разговоров, поскольку сама его идея была негативно воспринята частью общества. И осенью референдума, скорее всего, не будет. Если же он состоится позже, на него с высокой вероятностью вынесут максимально нейтральный вопрос – аналогичный вопросам Зеленского во время местных выборов в прошлом году.

«На мирных переговорах больше не говорят о необходимости перестать стрелять, о разведении вооружения, необходимости снятия экономической блокады и т.д. Переговоры в таких условиях и далее продолжат использоваться для обвинения сторон, давления, повышения ставок, однако конкретные результаты вряд ли будут достигнуты», – прогнозирует эксперт.

По ее мнению, крайне важными могут оказаться результаты посещения выборов в Госдуму, на которых смогут голосовать получившие российские паспорта жители ОРДЛО.

«Уровень интереса жителей неподконтрольной части Донбасса к этим выборам станет маркером лояльности наших людей как к РФ, так и к Украине. А также укажет на реальные перспективы реинтеграции. Особенно учитывая, что в Украине у команды власти пока отсутствует обсуждение программ по реинтеграции, которые не воспринимались бы жителями ОРДЛО как репрессивные», – акцентирует Ева Антоненко.

Она также подчеркивает, что в настоящее время наблюдается повышение вероятности официального отказа Украины от «Минска».

«Во-первых, на это указывает проведение Крымской платформы, ведь ранее представители власти заявляли о возможности объединения вопросов Крыма и ОРДЛО. А во-вторых, к этому может привести принятие законопроекта №5844 об основах реинтеграции, который противоречит тексту «Минска-2». Принятие такого законопроекта может даже привести к военному обострению на линии разграничения, – предупреждает Ева Антоненко. – Также увеличение количества обстрелов можно ожидать ближе к выборам в РФ».

Политолог-международник Георгий Кухалейшвили не думает, что будут какие-то кардинальные изменения.

«Нет предпосылок для того, чтобы Россия меняла свою тактику. А президент США Джо Байден явно не готов ужесточать давление в виде санкций. Предложения же Украины подключить США к нормандскому или минскому переговорному процессу выглядят нерационально», – отмечает Георгий Кухалейшвили.

Он акцентирует, что при Байдене роль представителя интересов США в европейских делах, в том числе по украинскому вопросу, взяла на себя Германия, которая и так участвует в нормандском формате.

Владимир Серов
https://lifedon.com.ua/home/72299-chto-zhdet-donbass-osenyu-mneniya-ekspertov.html

Балто-Чорноморський союз. Не панацея але альтернатива.


Прискіплива хвороблива увага, яку приділили прокремлівські ЗМІ проведенню 23 серпня у м. Київ міжнародного саміту «Кримська платформа» говорить сама за себе. Кремль не чекав такої єдності та одностайності від країн-учасників заходу, який Сергій Лавров, глава МЗС РФ, назвав раніше «шабашем», на якому «Захід буде продовжувати пестити неонацистські, расистські настрої сучасної української влади». Кремль сподівався на те, що «Кримську платформу» проігнорують представники країн-лідерів Західного Світу. Але не так склалося, як бажалося та гадалося…

На установче засідання «Платформи» приїхали урядові делегації США, всіх членів Євросоюзу, Австралії, Великобританії, Грузії, Ісландії, Канади, Молдови, Нової Зеландії, Норвегії, Північної Македонії, Туреччини, Чорногорії, Швеції, і Японії - дев'ять президентів, чотири прем'єри, чотирнадцять глав МЗС і посли відповідних країн в Україні, плюс делегації НАТО, Ради Європи та ГУАМ. Всі вони поставили свої підписи під Декларацією, де, зокрема, зазначено: «Будь-яка зміна статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя як суверенної території України не визнається і не буде визнаватися».

Учасники «Кримської платформи» підтвердили в документі, що засуджують «систематичні необґрунтовані порушення прав людини і основних свобод, з якими стикаються жителі Криму, такі як: право на мирні зібрання, право на свободу вираження поглядів і переконань, релігійних свобод, обмеження можливості знаходити, отримувати і поширювати інформацію, а також втручання і залякування, з якими стикаються журналісти, правозахисники та адвокати в своїй роботі, тривалу мілітаризацію Криму, яка підриває безпеку і стабільність в регіоні Чорного моря, <...> продовження зміни демографічної структури на окупованому півострові шляхом переселення громадян Росії до Криму».

«Крим – не Росія, Крим – Україна»! Саме ці прості слова можуть узагальнити настрій учасників саміту. Західні країни розуміють, що окупація Криму та війна на Донбасі перетворила Україну на «передній край» протистояння світової демократії та імперських намірів Росії. «Зараз Крим - порохова бочка, Росія в три рази збільшила там свою військову присутність, і український курорт перетворився у військову базу», - сказав Президент України Зеленський. Така концентрація військ загарбника на території суверенної країни наводить на роздуми про подальші плани Путіна. Зростає напруга у Чорноморському регіоні, який вже перетворився на територію протистояння двох світоглядів, двох напрямків розвитку світової цивілізації – мирного шляху демократії та загальнолюдських цінностей і шляху імперіалістично-диктаторського, який веде цивілізацію у прірву збройних конфліктів та кривавих війн.

Своїми агресивними діями сучасна влада Росії протиставила себе практично всьому світу. Міжнародний вигнанець, який інформаційними маніпуляціями та відвертою брехнею намагається приховати власну «вовчу» сутність, Кремль постійно бреше всім і вся про якусь уявну загрозу для Росії збоку інших країн. Але такі виверти вже не сприймаються навіть тими країнами, які офіційна Росія вважає своїми стратегічними партнерами.

Наприклад, так званий Віце-прем'єр окупаційного кримського уряду, постійний представник Криму при президенті Росії Георгій Мурадов назвав «неблагородною» позицію Анкари, яка підтримує «американо-київську провокацію» проти територіальної цілісності Росії. «Неблагородна» позиція Туреччини, на думку прокремлівських спікерів, полягає в тому, що остання завжди визнавала виключно українську приналежність Криму. На саміті 23 серпня Глава МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу наголосив на цьому ще раз. У своїй промові він сказав наступне: «Залишається єдиний спосіб: йти дипломатичним шляхом, але йти потужно. Я вважаю, саміт відкриває сторінку пошуку мирного тривалого повернення Криму до України, тому що Крим - це Україна».

Президент України Володимир Зеленський за підсумками заходів 23 серпня дав оптимістичну оцінку «Кримської платформі»: «Ми провели саміт, на якому була створена потужна міжнародна коаліція для звільнення українського Криму з-під окупації Російської Федерації. Це доказ того, що в нелегкій боротьбі за відновлення територіальної цілісності нашої держави наша Україна має міцну підтримку міжнародної спільноти».

У підсумковому документі - Декларації «Кримської платформи» - країнами –учасниками зафіксовано невизнання приєднання Криму до Російської Федерації та зобов'язання при необхідності розглянути додаткові політичні, дипломатичні, обмежувальні санкції щодо Росії. Країни-учасниці «Кримської платформи» висловили готовність об'єднатися заради безпеки і стабільності в Чорноморському регіоні. Така міжнародна позиція може стати своєрідним місточком до створення Балто-Чорноморського союзу, ідея якого в умовах девальвації Будапештського меморандуму, невиразних прогнозів щодо членства України в ЄС і агресивних дій і намірів Кремля, може знайти друге дихання у міжнародному демократичному суспільстві.
https://m.censor.net/ru/blogs/3285193/baltochornomorskiyi_soyuz_ne_panatseya_ale_alternativa?fbclid=IwAR07rCgCslHAfuztdIIzV3SQpSe_iqZqx9CFd04Qppt2vc0KlOLivcYNg9A

Безглузді атаки кібервійськ РФ проти"Кримської платформи"


12:48 21 серпень Київ, Україна
Проведення Президентом України Володимиром Зеленським саміту «Кримської платформи» очевидно дуже сильно зачепило кремлівські влади.
Рівень нервозності видно неозброєним поглядом: від істеричних сюжетів на російському телебаченні, до смикання брифінгів Міністра закордонних справ РФ Лаврова.
По всій видимості, підняли на вуха і ФСБ з її «кібервійськ». Ті, в свою чергу, швидко створили сайт-клон українського ресурсу «Кримської платформи» і розміщують там антиукраїнські статті, попутно рекламуючи Ялтинський форум окупантів.

Така поведінка Кремля в загальному не новина, дивно інше - кричуще низька якість роботи: сайт зроблений з рук геть погано, постійно гальмує, завантажується через раз. Також відразу кидається в очі його розміщення в доменній зоні «ru» і хвалебні статті про Аксьонова.
З сайтом справжньою «Кримської платформи» російський клон пов'язує лише вкрадений логотип. Що теж не погано, адже симпатичний україномовний логотип «Кримської платформи» відмінно відтіняє той шлюб, який на швидку руку створили «специ з Луб'янки».
А так виглядає справжній сайт-

crimea-platform.org
https://myc.news/ua/politika/nelepye_ataki_kremlevskih_kibervojsk_protiv_krymskoj_platformy?fbclid=IwAR221B_i6EyC5QInRVEYEAJ9vI9w0-jinH7542N9bRcP7azKcJJu60g-a4Y

Россия наращивает в Крыму военный потенциал

С 9 августа по 15 сентября РФ проводит масштабные военные ученияна 20 полигонах, расположенных, в частности, в оккупированном Крыму, Астраханской и Ростовской областях, на Ставрополье и Кубани, в Адыгее, Дагестане, Северной Осетии, Чечне, на российских военных базах в Армении, Абхазии и Южной Осетии.

По заявлениям МО РФ, к учениям планируется привлечь специалистов всех родов войск, корабли Черноморского и Каспийского флота, более 80 самолетов и вертолетов.

Необходимо напомнить, что на сентябрь также запланированы совместные российско-белорусские военные учения «Запад-2021».

Таким образом, вопреки всем международным законам РФ продолжает наращивать военный потенциал в оккупированном Крыму: по предварительным планам МО РФ к 2025 году общая численность российских оккупационных войск на полуострове должна превысить 42 тыс. человек (согласно разведданным за 2020 год она уже составляла 32,5 тыс. человек).

Кроме того, количественно изменился состав российской военной техники: по данным за 2020 год – 200 бронемашин, 31 танк, 100 артиллерийских систем, 34 вертолетов, 63 самолетов и 684 единиц прочей как военной, так и гражданской техники, используемой оккупационными войсками.

Фактически, подобное увеличение численности российских оккупационных войск, военной техники, построение военных частей и баз в непредусмотренных для этого местах с нарушением строительных, технических, а также экологических норм и требований, истощает водные ресурсы Крыма, предназначенные в первую очередь для гражданского населения.

Важно понимать, что неконтролируемая милитаризация несет серьезную угрозу не только для Украины, но и для всего мира… Похоже, только консолидация всего международного сообщества сможет воздействовать на геополитические амбиции главы страны-агрессора.
https://www.0642.ua/news/3175714/rossia-narasivaet-v-krymu-voennyj-potencial?fbclid=IwAR2MPBC-QkZ4tKIIyndpa5VWZhj8OxYTQ0i51qF060z7dU8MX4JepJcoRUo

Крым: вода Шрёдингера


Не будет предисловий.

В принципе невозможно впечатлить читателя чем-то новым по поводу катастрофы с питьевой водой в оккупированном Россией Крыму: тема за годы оккупации изучена-исчерчена вдоль и поперек и оккупационными, и украинскими экспертами. Наличие проблемы признано всеми независимо от того, кто и какие выводы делает, причины называет и пути решения предлагает.

Пост не об этом.

Пост о том, что крымчан, абсолютно вне зависимости от отношения к событиям 2014 года, местные "власти" и демонстративно водят за нос дурят и буквально ставят на колени перед фактом: отныне вы никто и ничто, и звать вас никак.

И касается это в первую очередь бытового водоснабжения.

Потому что факты никуда не делись. А они говорят о том, что по состоянию на 2013 год из всей пресной воды, которая добывалась в самом Крыму, а также той, которая поступала на полуостров по каналу, на бытовые нужды населения использовалось лишь 10, от силы 15 процентов.

Остальная вода предназначалась в основном для нужд промышленности и сельского хозяйства.

И всем воды хватало с избытком.

Таким образом даже перекрытие Северокрымского канала Украиной практически ничего в домах крымчан изменить не должно было.

Но почему-то изменило.

Уже несколько лет весь Крым, практически за исключением лишь одного Севастополя, круглый год живет по графику водоснабжения. И не просто графика, а 2 часа в сутки грязной зловонной воды "на всё про всё".

Но весь ли Крым так живёт? Все ли в одинаковой мере делят бытовые неудобства?

И вот тут начинается самое интересное.

Крымчане внезапно обнаружили выросшие заборы с колючей проволокой, преградившие привычный доступ к морю и излюбленным зонам отдыха, обозначившие появление на полуострове новых хозяев жизни. Под ковш экскаватора пускают реликтовые леса и заповедные зоны, варварски уничтожается и перекраивается естественная береговая линия в интересах новых собственников, у самих крымчан по беспределу отбирается частная собственность.

Так вот там, за этими заборами, пресная вода есть. Да-да, оказывается, что она там в таком изобилии, что хватает не только на водоснабжение дворцов, но и на фонтаны и пятидесятиметровые бассейны с трамплинами, горками и частным аквапарками, и на КРУГЛОСУТОЧНОЕ обновление воды, потому что хозяева очень любят чистоту.

И даже на аквариумы с крокодилами.

К этим участкам тянутся новейшие инженерные сети водо- и электроснабжения, в то время как в Ленинском районе Крыма вследствие изношенности системы водоснабжения в грунт уходит до 80% всей перекачиваемой воды.

Той воды, что для обычных крымчан подается по графику, по два часа в сутки. Воды, которая хуже качеством той, которой новые хозяева жизни смывают в своих дворцах, построенных на отнятой у крымчан земле, свои унитазы в отделанных мрамором туалетах.

За примерами далеко ходить не надо. Просто погуглите фото крымского дворца кума Путина Виктора Медведчука или усадьбы одного из самых омерзительных пропагандистов Путина Дмитрия Киселева: их полным-полно в сети, как и усадеб остальных "особо приближенных к императору", которыми они кичатся друг перед другом в российских гламурных медиа.

Это еще не говоря о гостиницах и жилых комплексах, которые строятся за деньги окружения Путина, и на содержание которых не жалеют ни средств, ни крымских ресурсов. Это не учитывая прорвы той же воды, экспроприированной у крымчан на проживание/пропитание гигантского военного контингента, которым Россия нафаршировала полуостров чтобы "грозить НАТО", и 300 тысяч новоприбывших в Крым обитателей всевозможных дыр континентальной России.

И когда в очередной раз снова по трубам в квартирах крымчан зашипит и забулькает желто-бурая, остро пахнущая сероводородом жижа, с помощью которой предлагается и помыться, и приготовить еду, это и есть то, что тоненькой золотистой струйкой на их головы льется из-за высоких заборов с колючей проволокой.

Хотя и до сих пор кто-то считает это "божьей росой".
https://m.censor.net/ru/blogs/3281388/krym_voda_shrdingera?fbclid=IwAR1UtyoNPp05GE_xTnBkLuILSysj-xXIbj160_yZCxgeEivoBEKLY_L7GhA

"СОЛНЦЕПЁК" | Официальный трейлер (2021) | HD

Май 2014 года... Луганск. Цветущий край. Та весна выдалась особенно жаркой... Очередная сказка Путлера, который уничтожил этот цветущий край и забрал десятки тысяч невинных жизней..



https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=KxG6fFAFxDY&feature=youtu.be

Гюндузу Мамедову грозит отставка?..

Шептун
⚡️⚡️⚡️ "инсайд"
Наши источники из ОП передали содержание «писем СБУ», из-за которых заместителя генерального прокурора Гюндуза Мамедова лишили доступа к гостайне и теперь ему грозит отставка.
Один из эпизодов связан со сливом информации российским спецслужбам об операции по задержанию батальона ЧВК Вагнера. Мамедов входил в группу прокуроров, которая участвовала в расследовании уголовного дела, открытого ГСУ СБУ, № 42014000000000457 от 31.05.2014 г. В рамках этого дела было установлено, что с 29.07.2020 г. вагнеровцы находятся в Беларуси. И уже 30.07.2020 Мамедов сообщил представителям РФ об уголовном преследовании Украиной наемников, что в дальнейшем повлияло на рассмотрение белорусскими правоохранителями ходатайств о выдаче подозреваемых. Таким образом, замгенпрокурора передал секретную информацию иностранному государству, что привело к избежанию виновными лицами ответственности за совершенные преступления и ослаблению авторитета Украины как государства.
Второй эпизод касается вмешательства в выборы президента США в 2020 году, а также разглашения секретных сведений, что нанесло ущерб национальной и информационной безопасности Украины. Как говорят в СБУ, Мамедов и экс-генпрокурор Юрий Луценко проводили в 2019 году тайные встречи в США и Польше с адвокатом Трампа Рудольфом Джулиани.
Мамедов, находясь на должности прокурора Крыма в 2018 году, передал Луценко информацию о возможности организации встречи с Джулиани. Это предложение ему передали клиенты Джулиани – Лев Парнас и Игорь Фруман, с которыми Мамедова во время его работы в органах прокуратуры Одесской области познакомил бизнесмен Владимир Галантерник.
На серии встреч между Луценко, Мамедовым и Джулиани, которые состоялись 12 и 1З февраля 2019 года в Варшаве, были переданы материалы, которые якобы подтверждали причастность Джо и Хантера Байденов к коррупционным схемам в Украине. При этом официально Луценко и Мамедов находились в отпусках.
Следующие встречи состоялись 23 и 24 марта 2019. Мамедов, Луценко и Джулиани обсуждали вопросы, предстоящих выборов Президента Украины-2019.
На встречах Мамедов и Луценко выбивали для себя поддержку от администрации Трампа, а также передавали информацию, которая касалась Джо Байдена и другие сведения, которые могли повлиять на ход избирательной гонки и имидж Украины как надежного партнера.

https://ext-5420430.livejournal.com/186893.html 

Росія, Україна, літаки. Українські помічники Пригожина


09:17 16 травень Київ, Україна



Цього року ми відсвяткували День Перемоги публікацією розслідування про те, хто і як підставив Україну під звинувачення у незаконній торгівлі зброєю у Лівії, а українських пілотів під ракети турецьких «Байрактарів».

Пропаганда не росте на порожньому місці

Як виявилося, знищені в Лівії літаки Іл-76, які «грушні» блоги та телеграм-канали називали «українськими», насправді, з високою долею ймовірності, належали бізнесмену індійського походження Джайдіпу Мірчандані (Jaideep Mirchandani), який був включений (а потім виключений) до санкційних списків США за надання допомоги сирійському режиму Башара Асада, а потім став фігурантом розслідувань поставок зброї до Лівії.Однак Мірчандані організовував роботу не сам. Для створення схеми, яка дала можливість постачати зброю підрозділам фельдмаршала лівійських повстанців Халіфи Хафтара, якого офіційно підтримує Кремль, в Україні було створено низку компаній. Ці компанії були офіційними орендарями та операторами літаків, які через офшорні компанії-прокладки, ймовірно, належали Мірчандані та виконували вантажні рейси для «вагнерівців» до Лівії та країн Африки.Російська пропаганда доклала багато зусиль, щоб переконати всіх у тому, що українська влада знала й активно підтримувала діяльність авіакомпаній, пов’язаних із Мірчандані, в тому, що стосується поставок зброї армії Халіфи Хафтара.

Однак трохи складнішим завданням для російських пропагандистів стала необхідність пояснити, як ті самі компанії та літаки перевозять зброю та техніку для «офіційних» російських військових інструкторів до Центрально-Африканської Республіки (ЦАР).Разом із тим, російській пропаганді є на що спиратися! Це Державіаслужба України надала авіакомпаніям-операторам та їхнім літакам ліцензії та дозволи здійснювати перельоти до Лівії та інших гарячих точок. Це українські громадяни числяться засновниками компаній, які зверталися по дозволи до Державіаслужби.Це українські спецслужби та правоохоронні органи ніяк не реагують на прямі зв’язки між українським бізнесом та російським ГРУ і Євгеном Пригожиним. Давайте розбиратися, хто кому тут Мірчандані.

Хіба я сторож літакам моїм?
У день, коли стало відомо про знищення в аеропорту Ель-Джуфри двох Іл-76, більшість російських та українських медіа написали, що це були українські літаки. Ними оперувала українська компанія «Європа Ейр» (ЄДРПОУ 38941487, заснована 18.10.2013), якою володіла українка — Катерина Павлівна Нефедова, 1953 року народження.Як стало відомо у процесі розслідування, загалом компанія Нефедової «Європа Ейр» взяла в оренду та оперувала одночасно сімома літаками. Вони належали офшорній компанії Infinite Seal Inc., ймовірно, пов’язаній із Джайдіпом Мірчандані:

UR-CRP (1013409303);

UR-CMC (1013407230);

UR-EAB (1003403075);

UR-CRN (1023412399);

UR-BXS (1023411368);

UR-EAA (0033446350);

UR-COE (0093498974).
Ось вам справжні хитросплетіння логістичних схем. Вони використовуються для поставок зброї у місця, куди поставляти такі товари й не можна (хоч бажаючих і вистачає). Щоб розібратися, необхідно уважно вивчити історію кожного з цих бортів.Однак спочатку ми підемо простішим шляхом та дізнаємося, як українка родом з Яготина стала оперувати повітряним флотом, який возить російську зброю? На даний момент усе, що можна дізнатися про Катерину Павлівну з відкритих джерел — це те, що вона перебуває у стані розірвання шлюбу. Про це йдеться на одному з сайтів-агрегаторів судових рішень. Втім, співчувати ніколи.Там само написано, що пов’язаною особою у справі про встановлення факту розірвання шлюбу є чоловік на ім’я ЕЛЬ-ЮНЕС ХАСАН МОХАМЕД ХАСАН АБЕД. Відповідна ухвала Дарницького районного суду міста Києва у справі №753/19944/20 говорить про те, що Хасан Мохамед Ель-Юнес є громадянином (підданим) Хашимітського Королівства Йорданії.Прізвище «Нефедова» є досить поширеним в Україні. Втім, якщо додати по-батькові «Хасанович» чи «Хасанівна», пошук стає ефективнішим. Саме тому досить легко вдалося знайти особу на ім’я Руслана Хасанівна Нефедова. Вона виявилася помічницею (на платній основі) депутата Верховної Ради України четвертого скликання Льовіна Анатолія Івановича.Пан Льовін відомий тим, що неодноразово ставав фігурантом пропагандистських пасквілів грушного блогу «diana mihailova». Хоча, як ми зрозуміли з попередніх серій цього розслідування, таким чином російське ГРУ прикриває свої оборудки. Заодно відводячи від себе підозру та звинувачуючи Україну.Крім того, сама Руслана Нефедова засвітилася разом із Джайдіпом Мірчандані, коли 8 листопада 2016 року вони відвідували КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв». Там вони з’явились як закордонні інвестори від імені компанії, що офіційно належить Мірчандані — «Sky One FZE». В офіційному листі було вказано:Руслана Нефедова є персональною помічницею Мірчандані.


Делегацію «інвесторів» зустрічав екс-перший заступник голови обласної ради Михайло Соколов. Натомість губернатор Миколаївщини Олексій Савченко залишися необізнаним про те, хто і навіщо приїжджав. Місцева преса досить прискіпливо висвітлювала візит. Із Мірчандані спілкувалися представники приймаючої сторони: Костянтин Жело (екс-директор КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв») та чинний директор КП «МАМ» Андрій Семенов.


Спиною до фотографа на світлині, ймовірно, сидить саме Руслана Нефедова — дочка власниці ТОВ «Європа Ейр». Одразу після знищення літаків у Ель-Джуфрі про цей епізод згадав тільки одеський журналіст Олександр Коваленко.

Головне в розслідуваннях — не вийти на себе
Літаки, які могли возити зброю для «вагнерівців» до Лівії та ЦАР, належать Джайдіпу Мірчандані. А донька власниці компанії-оператора Руслана Нефедова є його особистою помічницею. Попри ці моменти, очевидним фактом є наступне: хтось безпосередньо в Україні приймав рішення та надавав свої ресурси для того, щоб отримувати всі необхідні державні документи. В тому числі й ті, що стосувалися ремонту літаків. Сюди ж додайте інші дрібні потреби — хоча б їх реєстрацію та ліцензування в Україні.Іншими словами, інформація про діяльність авіакомпаній-операторів не могла пройти повз Службу безпеки України. Це доводить і запис телефонної розмови між президентом корпорації «Титан» Анатолієм Льовіним, помічницею якого також була Руслана Нефедова, та трагічно загиблою у авіакатастрофі під Тегераном Оленою Малаховою — формальною власницею третього літака, спаленого «вагнерівцями» в аеропорту Місурата (Лівія).
Переносимось у серпень 2020 року. Минув рік після подій у Лівії та півроку від загибелі Олени Малахової. І от, громадська організація «Стоп Корупції» організувала для Анатолія Льовіна прес-конференцію. Там він оприлюднив запис телефонної розмови з Оленою Малаховою, в ході якої вона звинувачує співробітників Департаменту контррозвідувального захисту економіки СБУ в отриманні хабарів.Льовін стверджує: СБУ таким чином хотіло віджати підконтрольне йому підприємство ТОВ «УРАРП». Водночас сам Льовін (точніше, пов’язані з ним підприємства) були і є фігурантами низки кримінальних проваджень: №№ 22015101110000040, 12016100090000706, 12016100090014815, 42015000000000111.Роль самого Льовіна у схемах із постачанням вантажів у підембаргову Лівію встановити важко. Скоріше за все, саме на його підприємствах здійснювався ремонт двигунів для літаків, що використовувалися для повітряного мосту між Фуджейрою та Ель-Джуфрою. Однак його публічні свідчення є вкрай важливими, щоб відповісти на запитання — чому СБУ ніяк не реагувала на ситуацію з літаками в Лівії.До того ж, це чергове підтвердження того факту, що після реформи СБУ має втратити невластиві їй функції. Оскільки застосовуються ці можливості далеко не за призначенням.Так чи інакше, досить чітко видно — галузь послуг повітряного транспорту в Україні є досить вузькою. Тому залишити щось непоміченим тут дуже важко. Дочка власниці знищених Ілів Катерини Нефедової — Руслана — була помічницею Льовіна та Мірчандані. Льовін був бізнес-партнером Малахової, яка була власницею третього спаленого Іла.На жаль, поки що не вдається встановити роль та місце перебування чоловіка Катерини Нефедової — йорданця Хасана Ель Юнеса. Однак я припускаю, що він міг зіграти у створенні схеми з оренди вантажних літаків далеко не останню роль.

Спадщина Катерини Нефедової

Цикл розслідувань, чергову серію якого ви зараз читаєте, почався з короткого відео. На російському телебаченні вийшов сюжет, в якому пропагандист Рогаткін показав, як вантажний Іл-76 привіз до столиці ЦАР (точніше, аеропорту Бангі) російську військову техніку та зброю.Літак був ідентифікований як EX-76003 (серійний номер 1033418596). Згідно з даними відкритих джерел, він належав українській компанії ТОВ «Флай Скай Ейрланз».Ця українська компанія з’явилась 14 червня 2019 року. Батько-засновник — киянин на ім’я Кравченко Віктор Олексійович. Пізніше корпоративні права перейшли до Резніченка Олександра Сергійовича. Цікавим фактом є те, що людина на ім’я Кравченко Віктор Олексійович у 2004 році посідала посаду директора ТОВ «Флайт Сервіс ЛТД», який контролюється Анатолієм Льовіним через його концерн «Титан».Російський онлайн-сервіс «Russian planes» містить інформацію про п’ять літаків, якими оперує українська компанія Fly Sky Airlines:

EX-76003 (1033418596), вже згаданий у попередньому розслідуванні Іл-76, який привіз зброю для «вагнерівців» у ЦАР. До Fly Sky Airlines ним оперувала казахстанська компанія Azee Air, доки в неї не відібрали ліцензію за порушення ембарго в Лівії;

UR-FSD (1023411368), який так само був переданий від Azee Air та змінив бортовий номер з UP-I7660. До Azee Air ним оперувала «Європа Ейр» під бортовим номером UR-BXS;

UR-FSC (1023412399), літак, що був переданий від ТОВ «Європа Ейр», яка оперувала ним під бортовим номером UR-CRN;

UR-FSE (1003403075), так само переданий від «Європа Ейр» та змінив бортовий номер з UR-EAB;

UR-COE (0093498974), переданий від «Європа Ейр». Цього разу власники не стали заморочуватися зі зміною бортового номеру. Примітно, що до «Європа Ейр» літак належав вірменській авіакомпанії «Ветеран», про яку я писав у попередній серії(і, яка, ймовірно, також пов’язана з Джайдіпом Мірчандані).Чотирма з п’яти літаків, якими зараз оперує «Флай Скай Ейрлайнз», володіла компанія«Європа Ейр» Катерини Нефедової. Два з п’яти цих літаків були під контролем Azee Air, яку звинувачують у порушенні ембарго. І «Європа Ейр», і Azee Air, ймовірно, тісно пов’язані з Джайдіпом Мірчандані.Як бачимо, зареєстровані в Україні компанії обмінюються вантажними літаками як пиріжками. Ще й прямо під носом у правоохоронних органів. Можливо, у цьому процесі не було б на що й звертати увагу... Якби не перманентна російська істерика щодо того, що ці літаки здійснюють незаконні переміщення зброї. Можливо, і на російських пропагандистів не треба було б звертати увагу. Але маємо звіти Ради Безпеки ООН, які містять таку саму інформацію.Тож будемо уважно спостерігати за процесом прийняття нового законопроекту про СБУ. Скоріше за все, без докорінної реформи ситуація не зміниться.

https://myc.news/ua/rassledovaniya_/rosya_ukrana_ltaki_ukransk_pomchniki_prigozhina

Сумне... страшне... і політичне


Сучасна російська журналістика кожного журналіста примушує робити вибір. З однієї сторони – честь та переконання, з другої сторони – гроші. Вибір доволі жорсткий. Тим більше, що честь та переконання доповнюються страхом за себе та своїх близьких. Можливістю опинитися за гратами або навіть бути «поламаним» чи отруєним.

Російська журналістика вже проходила «часи вибору» у СРСР. Або ти працюєш у відділі пропаганди ЦК КПРС, або пишеш про рослини і комах. Або залишаєш улюблену обрану професію. Де хто зміг емігрувати. Але таких були одиниці. Сьогодні відділу пропаганди немає, але пропагандисти залишилися. Як і подібний болісний вибір.

Російська журналістика сьогодення - страшне і сумне видовище. Журналісти в більшості своїй не безталанні, але чітко слідують віянням і запитам епохи. Якщо треба, легко перепишуть історію, треба, відречуться від своїх слів. І найяскравіша закономірність - майже всі вони на початку кар'єри були лібералами. А потім з легкістю «перевзулися». Деякі навіть публічно покаялися.

Дмитро Кісельов, який невимушено і цікаво в кінці 90-х вів програму «Вікно в Європу», співпрацював з прогресивною телешколою «Інтерньюз», яка потім була розгромлена державою. Через відмову читати заздалегідь готовий текст про події у Вільнюсі був відсторонений від ведення інформаційних програм, після чого деякий час співпрацював з німецькими телеканалами ARD і RTL, а також японської телекомпанією NHK. Пояснював глядачам, що «журналіста не можна відокремити від етики», що «публіка, яка дивиться на екран, сама повинна зрозуміти, хто перед нею - журналіст або агітатор». Або ось ще: «Ми все-таки говоримо про професійну журналістику, а якщо говорити про «піпл хаває», він буде хавати будь-яке зниження планки, будь-яке зниження моралі і правил».

Через 20 років Дмитро, зайнявши посади Генерального директора Міжнародного інформаційного агентства «Росія сьогодні» та заступника генерального директора ВГТРК, розповість глядачеві про необхідність перетворити США в «радіоактивний попіл» і зажадає палити серця геїв.

Андрій Норкін, який у 90-х робив круті репортажі з Чечні, викликав сильне роздратування генералів, був в полоні, його заарештовували за наводкою ФСБ. Заявляв про те, що в 2000-і роки у нього стався ідеологічний розрив з ліберальними журналістами, політиками та громадськими діячами, яких він надалі звинувачував у відсутності патріотизму. 28 вересня 2016 року в ефірі програми «Місце зустрічі» на НТВ під час обговорення теми розслідування катастрофи MH17 Норкін вигнав зі студії запрошеного українського політолога Сергія Запорізького з вигуком: «... Всякий баран буде мене вчити ... Я 26 років в журналістиці працюю!». Через рік, в телеефірі 20 вересня 2017 року, у відповідь на репліку українського політолога Кирила Клімчука «Ми хочемо себе захистити від таких країн-гопників, як Російська Федерація. І це ми вже показали на Донбасі», Норкин в схожій формі вигнав запрошеного гостя зі студії, при цьому використовуючи вираз з нецензурним словом.

Нині працює на каналі Маргарити Сімоньян, де видозмінює прес-релізи МЗС про ситуацію в Україні, і на повному серйозі пише колонки про те, що «лібералізм веде до гомосексуалізму».

Прикладів дуже багато. Соловйов, Бабченко, Прилепин та інші... Навчалися, їм пояснювали, що є журналістика фактів, а є пропаганда. І вони це розуміли, розуміють і зараз. Але про ТІ часи говорять однаково. Як по писаному, так, як їх навчили «темники», що «просто носили рожеві окуляри». А тепер, ось, зняли.

Російська журналістика нині - отруйна професія. В країні ніби як демократія, журналістика ніби як четверта влада. Але Кремль робить все, щоб журналістська спільнота була «тварью дрожащей», що права не має. Право мають нехай офіційні піджаки. Вони відкрито заявляють про те, що засоби масової інформації повинні лягати під замовника, будь то держава або бізнес. У виступі на журфаку МГУ замміністра зв'язку Олексій Волін назвав журналістику бізнесом, який не має ніякої місії, крім як «пахати» на дядю. І плювала влада на 29 статтю Конституції, на закон про ЗМІ і міжнародні конвенції. Журналіст? Співай дифірамби про «неспинну турботу», втілюй в реальність хворобливі фантазії Путіна!

Нормальній порядній людині зараз не можна йти в журналістику. Просто тому, що за великим рахунком, йти нікуди. Немає зараз журналістики. У повному розумінні цього слова. Брехня і пропаганда замінили журналістику. Журналісти, в більшій своїй частині, стали холопами, обслуговуючими інтереси влади. І те, що ми бачимо в федеральних російських ЗМІ, до професії не має ніякого відношення. Професіонали з журналістики пішли.

В Росії немає традицій по-справжньому вільної преси. Не встигли сформуватися. І те, що ми спостерігаємо сьогодні - це випалене поле. І що спільного у всьому цьому сучасному «пропагандійстві» з професією журналіста? Нічого.
https://censor.net/ru/blogs/3265950/sumne_strashne_poltichne/sortby/tree/order/asc/page/1#comment_76243377
Источник: https://censor.net/ru/b3265950

Смерті і терор


Низка загадкових смертей лікарів Омської міської лікарні, куди Олексій Навальний був терміново госпіталізований 20 серпня після отруєння та де проходив «лікування» до відправки за кордон, наводить на певні роздуми.

Соратники Навального досі наполягають на тому, що адміністрація і персонал клініки знали справжні причини того, що сталося з опозиціонером, але за наказом ФСБ поставили йому помилковий діагноз і намагалися приховати сліди отруєння бойовою хімічною речовиною.

На початку цього року, 4 лютого, заступник головного лікаря по анестезіології і реанімації лікарні швидкої медичної допомоги №1 в Омську Сергій Максимішин помер у віці 55 років. Прес-секретар регіонального мінохоронздоров'я Галина Назарова повідомила, що причиною смерті став серцевий напад.

26 березня помер ще один лікар омської лікарні, в якій після отруєння лежав Олексій Навальний. На цей раз завідуючий відділенням травматології та ортопедії Рустам Агішев. Офіційна причина смерті 63-річного лікаря - інсульт.

Раніше ще один заступник головного лікаря, Анатолій Калініченко, з лікарні звільнився.

Лише Головний лікар цієї лікарні Олександр Мураховський був підвищений до посади глави міністерства охорони здоров'я Омської області. Як відомо, Мураховський запам'ятався громадськості тим, що заявляв про те, що у Навального напад гіпоглікемії, а потім не відпускав його для лікування за кордон.

7 травня Мураховський пропав, виїхавши в лісовий масив на квадроциклі з мисливської бази в селі Поспєлово Большеуковського району. Близько доби знайомі намагалися розшукати його самостійно, але 8 травня були змушені повідомити про те, що сталося в поліцію. У неділю пошуковці виявили в 6,5 км від мисливської бази квадроцикл міністра, однак самого його знайти не вдалося. У його пошуках задіяли близько сотні співробітників поліції, Росгвардіі і МНС, до них також приєдналися волонтери пошукових загонів "Ліза Алерт" і "Доброспас", охотінспектори і місцеві жителі. Але безрезультатно.

І ось, 10 травня, Міністр охорони здоров'я Омської області Олександр Мураховський знайдений живим, він сам прийшов у село Басла, яке знаходиться в 15 кілометрах від того місця, де він залишив квадроцикл.

За даними прес-служби уряду регіону, він знаходиться в нормальному стані і проходить обстеження в лікарні Большеуковського району.

Незрозумілого в історії зі зникненням Мураховського дуже багато. Кинутий міністром квадроцикл виявився майже чистим, хоча на стежках в лісі бруд. Квадроцикл ніби на рівному місці в лісі залишений, як ніби його туди поставили.

Плюс дерева рідкісні, і зверху все легко проглядається. Над такою невеликою територією вертоліт би його легко знайшов. Чому він нібито передав по рації, що піде пішки, але не використав рацію далі? Як взагалі настільки сильно відстав від друзів? Якщо він полював, то чому не стріляв з рушниці, щоб привернути увагу? Куди і навіщо їхав, якщо був один і без рушниці? Чому після трьох днів в лісі вийшов таким свіжим?

Відразу з’явилася версія про те, що лікар просто загуляв з коханкою, а потім заблукав в «трьох соснах» з п’яну. Розповідь Мураховського про своє перебування в лісі на думку місцевих - «це явно не те, що відбулося насправді, тому що всі дії нелогічні і несхожі на те, що він взагалі хотів знайтися».

Але відомий телеграм-канал «Генерал СВР» виклав свою думку стосовно того, де знаходився три дні Мураховський. За інформацією каналу, за кілька днів до зникнення Олександр Мураховський (будучи в украй «розігрітому» настрої) в телефонній розмові з колегою (жінкою), яка намагалася попередити його, про те, що він даремно хизується в компанії колег своєю участю в історії з отруєнням Олексія Навального і дає недвозначні натяки на те, наскільки чинна влада йому зобов'язана, відповів наступне: по тексту із роздруківки телефонної розмови: «Да мне по …уй кто и что, бл..ь, думает. Эти п…ры мне должны ноги мыть и воду пить. Я, б…дь, всей этой ё….ой х…не во главе с Путиным ..опу собой прикрыл. А попробуют тявкнуть, я им полный рот напихаю, так, что зае….утся сглатывать. Я им не Серёга (вероятно, имеется ввиду Сергей Максимишин), я перестраховался так, что они, б…дь, ох…еют разгребать если меня тронут.»

Роздруківка цієї розмови нібито швидко знайшла адресата в Раді безпеки Росії і від Патрушева надійшло розпорядження пояснити Мураховському всіма доступними способами, як себе треба вести і що можна говорити, а що не можна. Усувати команди не було. За даними «Генерала СВР» Мураховський був викрадений і деякий час після викрадення його утримували офіцери розвідки. А потім, імовірно, привели до свіжовикопаної ямі в лісі, біля якої погрозами та залякуванням отруєння довели лікаря до стану глибокого стресу. Потім йому дозволили вилізти з ями і сказали, що в цей раз «новачка» не було, що його простили, «але це востаннє».

Мураховський був дуже наляканий цим спектаклем і пообіцяв бути в подальшому не робити дурниць. Тоді йому вказали напрямок до найближчого села, біля якого він потім і вийшов з лісу.

Чи правдива історія «Генерала СВР» поки що незрозуміло. Підтверджень немає ніяких. Окрім факту численних нестиковок «офіційної» історії та вкрай пригніченого та заляканого вигляду самого Мураховського під час короткого інтерв’ю після повернення. Навряд чи доросла поважна людина, лікар, мала б такий вигляд після банального «загулу» з коханкою…
Источник: https://censor.net/ru/b3265628

https://censor.net/ru/blogs/3265628/smert_teror