хочу сюди!
 

Лара

45 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років

Замітки з міткою «рф»

Когда и как возник перелом в восприятии Украины американцами?

Год полномасштабной войны. Год! Кто бы мог представить. От «возьмем Киев за 3 дня» и «что там той Украины» до «как-то очень тревожно» и «будут московиты, уральцы и другие»...

Трансформация налицо. «Вторая» армия мира чуть ли не «первой» страны мира (по версии Кремля) плавно превратилась в то, чем она и была на самом деле – унылое, нелепое, убогое, изнасилованное историей и вознесенное безумием недоразумение. Унизительно проигрывать особенно тогда, когда в уши десятилетиями заливали басни о некой исключительности РФ и ее «чудо-войск».

Много чего за год произошло. Цивилизованные страны мира окончательно изменили свой взгляд на Украину, ВСУ, украинский народ. Как происходило такое изменение отношения к Украине в среде американцев – наибольших союзников в этой войне с РФ? На каком именно этапе в США поняли, что Украина не проиграет эту войну минимум потому, что она просто не может ее проиграть (ибо для украинцев проиграть – не просто потерпеть поражение, а исчезнуть как народ)?

Отношение к Украине за этот год поменялось радикально. Украина удивила весь мир. До 2022-го года – расширения войны – отношение было скорее негативное. Да, Украину воспринимали нужной для США страной. Но, она не привлекала ни туризмом, ни какими другими атрибутами. Были только скандалы, связанные с коррупцией и различной помощью, которую мы давали, но не до конца понимали куда именно и зачем. Помощь была больше политической, связанной с какими-то тонкими интересами. Это нами скорее воспринималось как нужное, чтобы удержать зло и сделать что-то, что важно конкретно для интересов США. Вот такие были чисто стратегические подходы. Всегда Украина у нас раньше воспринималась в каком-то колючем виде.

Потом стала происходить просто радикальная трансформация. Сначала у нас думали, что вторжения РФ не будет. Потом наши службы четко понимали, что оно точно произойдет. Дальше у нас были уверены, что в течение 3 – 5 дней Украина сдастся. Не думали, что у нее настолько сильное чувство национальности, суверенности, свободы. Ибо многими в США Украина воспринималась каким-то неполноценным осколком Советского союза, как просто какая-то не до конца понятная территория.

В результате все оказалось наоборот. Сейчас у нас Украина – пример храбрости и борьбы за свободу. Все атрибуты воинов из греческой мифологии – храбрость, сила, желание защищать свою землю, дух победы – все это уже ассоциируется с украинскими воинами.

У нас люди очень уважают Зеленского и весь украинский народ. Сегодня для обычного американца, который не всегда покажет Украину на карте, эта страна – символ борьбы за свободу. Люди в США, которые раньше даже не слышали об Украине, сегодня носят украинские значки, часто в их одежде есть цвета украинского флага. Это о многом говорит. Я это видел сам много раз – в аэропортах, на улицах, на разных мероприятиях. Думаю, что в какой-то степени и в Европе аналогичная ситуация.

Украинцев сейчас считают очень достойным народом. Естественно, это все не стоит той цены, которую Украина платит своими гражданами. Если и есть какая-то критика властей, их отдельных шагов, то такой критики в США очень небольшой процент. Даже те, кто у нас критикует Украину, все равно поддерживает ее в борьбе со злом.

Когда именно произошел перелом во взглядах американцев на Украину? На каком этапе в США стало ощущаться, что Украина – совсем другая, чем о ней раньше думали и говорили?

Думаю, что такой перелом в восприятии Украины в США произошел месяца через 2 – 3 после того, как началась полномасштабная война. Однозначный перелом произошел тогда, когда ВСУ стали выталкивать русских со своей территории, освобождая область за областью. Где-то с апреля месяца 2022-го года, когда ВСУ выгнали русских с Киевской области – вот тогда и начался этот перелом в восприятии американцами Украины. Это было в комбинации с тем, что имела место тупая и грязная агрессия со стороны русских и были на лицо успехи украинской армии по освобождению своих территорий. Такой перелом произошел довольно быстро. В США увидели и поняли, что это – не война армии с армией, а тупое уничтожение со стороны РФ жилой инфраструктуры, убийства гражданских лиц и так далее. Это не война в классическом понимании, а попытка полностью уничтожить народ Украины.

Я в то время часто общался с Питером Тилем, известным миллиардером, соучредителем PayPal, одним из первых инвесторов Facebook. Он очень ценит украинских программистов. Он мне тогда говорил, как человеку, который родился в Киеве и лучше чувствует ситуацию даже на расстоянии, что все для Украины закончится через 3 дня... Я ему тогда отвечал, что не будет все так быстро и так просто. Потом он мне с удивлением отмечал, мол, «смотри, прошла неделя, две, три, месяц, а Украина не пала, она борется, не сдается»... Я хорошо запомнил эту с ним беседу. Потому, что ни он, ни много кто в Америке не ожидали такого героического сопротивления агрессору со стороны украинского народа и ВСУ.

Я увидел, что украинский народ сплотился еще больше перед лицом грязи, тупости и мерзости. Если бы русские заходили не войсками, а, например, деньгами, влиянием, использовали бы еще какие-то хитрости, то, возможно, люди бы запутались и не сразу сплотились таким путем. А то, как оно произошло, и создало картину, о которой сейчас все говорят. Это все создало украинскую нацию. Не просто людей, живущих на какой-то определенной территории. А нацию, народ, страну!

ЮРИЙ ВАНЕТИК, адвокат, член Совета директоров международного правозащитного агентства WEST SUPPORT (США)

Ну и дела, как дальше жить? Тут быть скандалу непременно…

Еще никто не мог «служить» двум господам одновременно. Ибо, это не Лондон, не ОАЭ. И уж точно не Бергамо. А они – однозначно не Труффальдино...

Помнится, чуть больше года назад разведки США и Великобритании обозначили 16 февраля 2022-го года наиболее вероятным днем возможного масштабного наступления России на Украину. В итоге, все началось через 8 дней – 24 февраля.

Но, уже начиная с 13 февраля прошлого года ряд наиболее прытких украинских нардепов, бизнесменов и олигархов бежали из Украины полным ходом. За 10 дней до реального начала полномасштабной войны из Киева только в одно ближайшее к прогнозируемой дате воскресенье вылетело около 20 чартеров и частных самолетов. Тогда СМИ отмечали, что подобного массового отлета не наблюдалось последние лет 6.

Примечательно, но некоторые из тех, кто сейчас спокойно пережидает «невзгоды» за границей – в странах Европы или США – были лояльно настроены к агрессору. Некоторые создавали необходимый фон для нужной картинки, а некоторые даже косвенно или прямо помогали Кремлю, обещая, что «как только Россия вторгнется в определенные ключевые города на востоке Украины, украинцы не будут сопротивляться» и побегут с короваями к «освободителям». За это, мол, россияне согласились не наносить удары по различным объектам инфраструктуры, находящихся в собственности коллаборационистов...

Но, все пошло не так. И сейчас уже, через год войны, отдельные донедавна пророссийские элементы изменили тактику. Некоторые из них быстренько превратились в «ура-патриотов», старающихся умалчивать о том, что сбежали из Украины, опасаясь народного гнева и уличения их в сотрудничестве с российскими спецслужбами и военщиной.

Кроме того, как отмечают авторитетные американские СМИ, отдельные из делков даже строят планы возвращения в Украину после войны, пиарятся на помощи ВСУ и все громче заявляют о желании принять участие в восстановлении страны, которую они же сами годами бесцеремонно обворовывали, будучи при власти или около нее. Они и не догадываются, что уже стали в Украине токсичными, как бы ни старались понравиться или перебить чем-то свой прошлый коррупционно-криминальный modus operandi.

Что думают в США о таких людях? Насколько они на виду, на слуху и может ли война списать их бывшие «заслуги» перед страной, которую они нещадно доили, а год назад тупо кинули?

О таких людях знают и в Европе, и в США.

Многие бывшие украинские политики тихо пересиживают ситуацию в контексте безопасности своей семьи и себя. Я не думаю, что они комфортны Европе. Многим из таких, которые едут в США и находятся здесь по причинам, которые мне не совсем понятны, на сегодня в Америке более комфортно. Европа стала менее удобна для них, как мне кажется. Особенно для тех, кто имеет «русский хвост». Что они делают здесь? Мало чего они делают, это из того, что я знаю. Они просто пересиживают экстремальную ситуацию в части Европы, где сегодня идет война.

Реакция на них и их прошлую «деятельность» – это только вопрос времени. Все равно придет время, когда их будут выводить «на чистую воду». Это и санкционный фактор, потому, что сейчас просто куда-то уехать и пропасть с поля зрения той же прессы или общественности – невозможно. Думаю, сейчас на них происходит, я бы так сказал, «системный наезд». Так еще и потому, что их подходы, их культура ведения дел не только не соответствует культуре западной, она не соответствует реальности войны в их стране (или уже бывшей стране). Их стиль ведения дел, их риторика... Для 90-х годов, возможно, она была и естественной, но сейчас все поменялось и привычный для них стиль поведения для цивилизованного мира уже просто неприемлем.

Даже в стране, где они жили – Украине – к ним уже все меньше и меньше толерантности, как я знаю. Сейчас невозможно нигде спрятаться. Сначала их будут узнавать в каком-то небольшом городе, потом в целой стране, потом в Европе о них будут знать, потом в Америке.

Я думаю, что это просто вопрос времени. Думаю, что в течение года некоторые люди станут изгоями в той стране, где они сейчас находятся. Им потом придется уезжать из Европы. Они могут поехать в ОАЭ, в Турцию, еще куда-то. Но, я думаю, те же Эмираты рано или поздно им тоже «закроют дыхание». Как Швейцария, Эмираты тоже будут заинтересованы себя постепенно очищать, чтобы не стать какой-то беспредельной оффшорной зоной, закрывающей для страны и банковские отношения, и деловую активность, и репутацию.

Пока для таких людей находятся временные убежища. Но, их будет все меньше и меньше в виду того, что такие люди будут становиться все более и более токсичными для Европы и других стран. Поэтому, для них выходов не много. Может, в итоге для них пристанищем станут разве что какие-то страны Латинской Америки или Африки.

Я не большой специалист в украинской политике, но из того, что я слышу и читаю, подобным людям будет все тяжелее найти возможность возвратиться в украинскую политику и в Украину, как таковую, какой бы она не стала после этой войны.

Я часто слышу вопросы: а откуда, как думаете, у этих людей такие огромные деньги, что в довольно молодом возрасте некоторые из них имеют миллионы или миллиарды долларов состояния?

Я понимаю, если человек изобрел, например, WhatsApp, сделал какое-то открытие, получил какое-то наследство или вывел компанию на биржу, то, логично, тогда можно объяснить его огромное состояние. Но, когда без внятного происхождения ресурсов политики обладают огромными средствами, еще и в такой далеко не самой богатой стране, как Украина – это выглядит крайне подозрительно для цивилизованных стран мира. За это у нас много и критикуют Украину – за коррупцию и олигархов, которые имеют отношение к политике и, посредством этого, запускают руку в бюджет страны.

Но, я думаю, что так в любой стране происходит, которая развивается. Я уверен, что у Украины будет все хорошо. А то, о чем я говорил выше – просто проблемы роста и очищения.

ЮРИЙ ВАНЕТИК, адвокат, политический стратег, члена Совета директоров международного правозащитного агентства WEST SUPPORT (США)

СЕРГЕЙ ДОЙКО, радио- и телеведущий, медиаэксперт, политический обозреватель (Украина)


Кома, крапка чи просто поговорити?



Чи справді і для Мордора відкривається та скринька Пандори? Чи справді наближається та мить радості мільйонів, що бажають важкої смерті тирану?



Чи мить жалю тих небагатьох, що бажають його бачити на трибуналі у смиренній позі рабів і військових злочинців?



Чи може, враховуючи, що воно вже раніше "помирало", то й ця кома не закінчиться крапкою, а буде взята у лапки? І буде новий абзац в історії фейкових хвороб ввХ? Але безумовно, за цим цікаво прослідкувати далі.



Просто криють зрадофіли...

angry
Починається з ниття "коликінчитьсявійна".
Не буде відповіді - 100 % будуть "хвилюватися", закидають кавалками, уронивши нижче плінтуса свій морально-психологічний дух.
Кажуть їм: дочекайтеся натівської зброї на фронтах у товарних кількостях, переломний момент - у серпні, закінчення активних дій у грудні. Закидали гівном. Цей раз - генерала Буданова:
"раніше нам обіцяли до кінця літа, чому щоразу переноситься"
"коли припините годувати народ байками - зрада!"
"війна стала вигідна владі"
"навіщо давати нові прогнози, якщо вони не збуваються"

І ця маячня несеться від спеціалістів диванної аналітики, які щодень, як нічого не бувало, цікавляться прогнозом погоди, складають бухгалтерські прогнози доходів своїх офісів (хоча в кінці року цифєркі ніколи не збігаються), грають на фінансових біржах, гадають на картах, читають гороскопи omg і то не заради розваги...

Дідько, "мирний" планктон, та заваліть вже свої хліборізки! Хто знає, коли вона клята кінчиться!!! Тим більше, що воювати доводиться не з пересічним ворогом, а з воскреслою з анабіозу ордою, для якої життя свого людського індивіда - ніщо. І для якої саме ранні офіційні прогнози, виходячи з кількості втрат, що нібито засмутять хана і змусять його припинити війну, - саме такі прогнози виявилися по-дитячому наївними.
Хан на засіданні наказав військовій свиті берегти ТЕХНІКУ. Про рядових ординців він не казав нічого. 30000? Та там народ видресируваний так, що прийме і 100000. Сибір великий, палок для дєдов на парад всім вистачить.

Війна триватиме поки ординське стадо не закінчиться
крапка



А что думает Дума?

      Понятно что де-факто в РФ  диктатура, а де-юре парламент - сиречь Дума - все же  есть. Почти как у нас.  Но  Дума  та токмо  благостно взирает на  безобразия  диктатора.  А могла бы  отстранить его от власти. 
    Не худо бы напомнить депутатам оной, что такое бездействие наказуемо. И могло бы принять форму конфискации их западных активов в пользу пострадавшей Украины.  Тем более, что те  нажиты далеко не праведным путем.          

   
Они же голосовали "за",  они же орали "одобрямс"!

Напомнить о новых санкциях западу вроде есть кому... 

Сложите 1+1... Украина 2013-2014: даты и заголовки (часть 6)

Two_bears_UAH-$-RUB_01.jpg
2013.12.02 Банковую штурмовали на ЗАКАЗ? (подробнее ЗДЕСЬ)
2013.12.02 Парламент КРЫМА призвал Януковича вводить чрезвычайное положение

Сложите 1+1...

1p1_pic6_Strelok_900x200.jpg

Далее подборка заголовков (далеко не полная).
Ссылки указаны, в основном, для справки.


(зарезервировано...)

Предыдущие части: http://blog.i.ua/user/147524/2364435/

20-ть днів війни: велика військова агресія РФ на Україну

Вже 20-й день війни України з Російською Федерацією, яка дотепер не визнає ні нападу як такого, ні що це є війна, а твердить про якусь "військову операцію", тобто вкотре бреше і використовує лінгвістичну казуїстику для цього. З нашого боку влада так само з проголошення війни проти РФ ще офіційно не визначилась, але водночас робить дивовижні заяви та ставить вимоги до інших країн світу типу "Закрити небо над Україною" провокуючи тим самим на глобалізацію воєнного протистояння, або прикриваючи бажання капітуляції під різними варіантами замирення, бо ніхто не помагає, а нам самим не вистояти. Не будемо наївними і розуміємо, що коли в сусіда палає хата, то кожен найперше дбає, щоб вогонь не перекинувся на його дім і саме з такого розрахунку допомагає сусіду в боротьбі з вогнем, а  не інакше: горить в сусіда - гори і моє. Такого не буде однозначно. Ніхто сам нариватися на війну не буде і не хоче, а ось помагати втриматись Україні буде і поможе, якщо схоче і в тому велика інтелектуальна робота української влади та дипломатичного корпусу: щоб хотіли Україні помагати чим більше країн Світу. А для РФ - максимальна блокада! 
Безперечно, що 20- день - то є великим дивовижним подвигом нашої Української Армії!  Вона вистояла та зупинила цю ворожу навалу і не дала захопити нашу столицю Київ, незламні міста-фортеці: Харків, Маріуполь, Миколаїв і ще багато чого в Україні, а тепер героїчно стримує і контратакує ворожі сили. З нашого боку за основу спротиву є героїзм та фаховість військових проти величезної військової потуги з боку РФ, де перевага в рази і рази більша від наших ЗСУ. Наголошую, що вся ця військова сила готувалася воювати і перемагати увесь блок НАТО, а спіткнулася об Україну абсолютно одну і без союзників по зброї. Жодна країна Світу з нами поряд не воює! Друзів багато є - союзників у боротьбі жодного. Мусимо самотужки розбити оце військо окупаційне і розіб'ємо! Тут немає фальшивого патріотизму, а як сказав один військовий експерт: війна - це в першу чергу математика, отже в кого більша армія - в того і більші витрати на неї. Кожен день війни обходиться РФ у 1% усіх їх загальних ресурсів (багатства країни). За 20-ть днів війни РФ збідніла вже на 1/5 вцілому і без надій якось поповнити усі ці втрати. Світова блокада країни агресора набула надзвичайних масштабів, яких ще не було ніколи. Причому як влучно було зауважено: дуже важко вводити санкції, але значно важче їх знімати. Простіше кажучи: руйнувати - не будувати! (ломать - не строить). Відновити роботу кожної складової виробництва дуже і дуже важкий і тривалий процес в часі суто логістично, тоді як закриття і припинення відбувається одномоментно.
З того всього визначаємо головне: час працює на Україну! Звичайно, якщо всі ми працюємо на перемогу України, а не вичікуємо на перемогу, як ману небесну. Бог допомагає тим, хто вірить і робить згідно віри вчинки до порятунку на землі, щоб мати також його і на Небі. Дія кожного порятує нас всіх разом!
20-й день війни вже є перемогою України, бо він є! Ворог марив захопити нас за 8 днів, але український народ розвіяв його марення дрючком по голові. Як і нам самим не потрібно впадати у марення, що будуть якість там репарації від РФ, чи споконвічне - "Захід нам поможе". Повоєнну знищену наніц Німеччину відбудували німці, повоєнну знищенну Японію відбудували японці, повоєнну Південну Корею відбудували корейці і повоєнну Україну відбудують українці! 
Все буде Україна! 
Слава Україні Героям слава!

Богдан Гордасевич
Львів
15 березня 2022 р.






Путін і Білорусь: історія чергової анексії


17 вересня Білорусь вперше відзначала нове свято - День народної єдності. Він сягає корінням до подій 17 вересня 1939 року, коли в результаті «визвольного» походу Червоної армії були возз'єднані Західна Білорусія і БРСР, розділені в 1921-му за підсумками Ризького мирного договору. Таке «возз’єднання» було обговорено в серпні 1939 року в таємному протоколі так званого пакту Молотова-Ріббентропа, укладеного між СРСР та нацистською Німеччиною.
Минуло трохи більше двох тижнів після нападу Гітлера на Польщу і початку Другої світової війни. У вторгненні брали участь понад 4 тисяч радянських танків і понад 600 тисяч чоловік. Причому Радянський Союз почав вторгнення без оголошення війни, попри підписаний з Польщею Пакт про ненапад. Опір було незначним, тому що значна частина польських солдатів в цей час була задіяла в боях з вермахтом. Тим більше, що Верховний головнокомандувач польської армії Едвард Ридз-Смігли заявив: «З більшовиками не битися».
82 роки минуло з того часу, коли остання надія Польщі уникнути окупації була втрачена. Натомість, білоруси отримали надію жити у власній, нарешті возз’єднаній державі. Вільній та незалежній. Якщо життя у складі СРСР можна назвати незалежністю та свободою…
Після розвалу СРСР, 27 липня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет Білорусі, а вже 25 вересня 1991 на картах з’явилася нова незалежна країна - Республіка Білорусь.
Та чи потрібна Білорусь незалежна правонаступнику кривавого СРСР – Росії? Звісно, що ні. Кремль розглядає таку «братню» за постійними заявами керівництва Росії країну виключно як «прикордонний бастіон», що буде стояти «на захисті» Росії від Європейської цивілізації та демократичних цінностей. Або як військовий плацдарм для реалізації новоімперських мрій про світове панування. За останні роки самопроголошений «президент» Лукашенко під патронатом Путіна вже провів достатню підготовчу роботу, перетворивши вільну Білорусь на політичну в’язницю незгодних з диктаторською прокремлівською владою. Та Кремлю цього замало.
Напередодні завершилися тижневі масштабні військові навчання «Захід 2021» за участі більш ніж 200 000 вояків з Росії та Білорусі, які Кремль проводив під легендою міфічної «західної загрози» та можливого «захисту дружньої країни Білорусі». При цьому офіційні особи різних рівнів як в Москві, так і в Мінську дружно повторювали: маневри носять виключно оборонний характер і ні проти кого не спрямовані. У переважної більшості експертів виникає питання, навіщо тоді такий масштаб маневрів: в них були задіяні близько 200 тисяч осіб, понад 80 літаків і вертольотів, до 760 одиниць бойової техніки, в тому числі понад 290 танків, понад 240 знарядь, реактивних систем залпового вогню і мінометів, близько 15 кораблів? Тим більше, що частина цьогорічних навчань була присвячена відпрацюванню таємного розгортання військ. А це передбачає наступальні операції. Крім того на цих навчаннях велика увага приділялася повітряно-десантним військ і штурмовим підрозділами, які використовуються практично виключно для наступальних операцій. Для оборони вони не придатні, їх завдання полягає в тому, щоб захопити плацдарм в неглибокому тилу противника і утримувати його до підходу основних частин.
Це все свідчить про те, що в ході навчань відпрацьовувалися наступальні операції, а не операції по захисту від незрозумілої «західної загрози».
Тому, очевидно, Кремль відводить Білорусі роль наступального плацдарму на західному напрямку. Чи готова Білорусь до «чужої» війни на власні території? Звісно, що прості білоруси будуть категорично проти такого розвитку подій. Але думка власного народу абсолютно не цікава диктатору Лукашенко, який вже повністю проявив себе тотальним насильницьким придушенням волі народу після так званих «вільних та чесних виборів» 2020 року. Тим більше, що можливість посилення народного невдоволення диктаторською владою та можливе притягнення до відповідальності за злочини проти власного населення – це не якась то міфічна «західна загроза», а цілком можливий розвиток подія для «картопляного диктатора».
Єдине спасіння від «народного гніву» Лукашенко вбачає у повній капітуляції перед Кремлем та перетворенні країни на буферну зону Росії з повноцінним розміщенням російських військ на території Білорусі для придушення будь яких проявів народного незадоволення. Путін отримує плацдарм, режим Лукашенка – вояків-опричників. Всі задоволені… Крім самих білорусів...
«Синьоока» Білорусь поступово перетворюється на військовий табір окупаційних військ Путіна та тюрму для білорусів.
І це – проти природньо та недопустимо! Тому зараз необхідно максимально привернути увагу демократичного суспільства до «поглинання» вільної країни Білорусь Путінською Росією та спільними зусиллями зупинити агресивні наміри Кремля по перетворенню незалежної Республіки Білорусь на «зону» бойових дій та насильства!
https://censor.net/ru/blogs/3289161/putn_blorus_storya_chergovo_aneks

Буферна зона


Лукашенко за вказівками та під наглядом Путіна стрімко перетворює Білорусь на буферну зону між Росією та країнами Заходу. На потужний військовий плацдарм Росії, з якого вона (Росія) зможе більш активно погрожувати Заходу у відповідь на намагання Західної демократії приборкати практично неприкриту Російську міжнародну агресію.
9 вересня на бойове чергування вже заступили російські комплекси С-400 в Гродно і Су-30СМ в Барановичах. В цей же день Лукашенко і Путін схвалили програму щодо подальшої інтеграції в рамках двосторонньої угоди. Під час зустрічі, як повідомив Путін, вони обговорили формування «єдиного оборонного простору двох країн і питання забезпечення безпеки».
Розміщення С-400 - це крок, спрямований саме на блок НАТО, на західну аудиторію, на США. Він явно дає зрозуміти готовність «дуету» Союзних країн до будь-яких поворотів у взаєминах із Заходом. Росія, природно, цю позицію підтримує.
Ще у червні місяці цього року Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг застеріг президента Росії Володимира Путіна та самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка від дестабілізації ситуації на східному фланзі Альянсу. Він заявив, що НАТО готове захистити «будь-якого союзника від будь-якого виду загроз, що виходять з Мінська і Москви». Про це він сказав в інтерв'ю Welt. Генеральний секретар НАТО підкреслив, що чинна угода про партнерство НАТО з Білоруссю нещодавно була значно скорочена і буде переглядатися далі.
Та диктатори Росії та Білорусі ніяк не вгамуються. Масштабні військові навчання «Захід 2021», які Росія та Білорусь розпочала 9 вересня цього року на власних територіях, є ще одним проявом агресивних планів Кремля та його сателіта. Проти кого ж збираються воювати Союзні держави?
На будь яких навчаннях збройних сил завжди дають умовні найменування сторонам умовного конфлікту. Дуже часто не особливо складно зрозуміти, які країни маються на увазі. На картах навчань «Захід 2021» назви умовних противників досить прозоро натякають, кого Кремль та Мінськ вважають своїми ворогами. Поки що – умовними. Нярис, мабуть, - це Литва, Помор'я - Польща.
Полярна Республіка - найменування сил, здатних діяти на півночі. У той же час, незважаючи на те, що війська Північного флоту МО РФ не були у списку задіяних підрозділів, його морпіхи в рамках навчань висадилися в Калінінградській області. Тому термін «полярний» може означати не тільки місцевість, але і політичні орієнтири.
Хоча Україна й позначена на цих картах як «Нейтральні», з Україною все давно зрозуміло - це головний ворог східноєвропейських автократів. Але до недавнього часу Польща і Литва були скоріше другорядними політичними противниками Москви і Мінська.
За останній рік Варшава і Вільнюс, проявивши твердість у відносинах з Білоруссю та Росією в 2020 році, також стали їхніми ворогами. Одним із свідчень цього є інцидент з близькосхідними нелегалами, яких влада Білорусі провокує до незаконного перетину кордонів Білорусі з Європейськими країнами. По-перше, очевидно, що рішення про проведення операції Лукашенко прийняв не самостійно. Без схвалення «проекту» з боку Кремля білоруський диктатор не стане ворушитися. По-друге, Лукашенко де-факто оголосив Заходу війну, тому нелегали стали своєрідною зброєю в його руках, а сама операція є гібридною агресією.
Росія явно промацує Захід в надії зрозуміти, де знаходиться заповітна «Червона лінія». Тому підтвердження - постійні порушення кордонів країн Заходу російськими військовими літаками, або відносно недавній інцидент з британським кораблем в Чорному морі та по реакції Путіна, який думає, що, «потопивши корабель Великобританії, війни б не було».
Більшість західних військових експертів вважають, що цьогорічні навчання «Захід 2021» це демонстрація готовності Росії до військового конфлікту проти західних країн. Більш того, вони передбачають, що частина російських сил і техніки, по-перше, залишаться біля їхніх кордонів після завершення навчань, а по-друге, залишаться на території Білорусі. Це було б цілком логічним продовженням «розчинення суб'єктності лукашенківської Білорусі в путінській Росії». Війська РФ на білоруській території вигідні Лукашенко, який сьогодні фактично знаходиться в ролі губернатора Путіна, адже він отримав би додатковий захист в разі інтенсифікації протестів.
Поки що, Лукашенко активно спростовує думку про наміри розміщення ЗС РФ на території Білорусі на постійній основі. У своїх публічних заявах він вказує: «Буде якась настороженість, будемо ми бачити активізацію в НАТО, аж до військового конфлікту, протягом доби (бази у нас, аеродроми та інше визначені) російські підрозділи і війська будуть перекинуті в Білорусь».
За його словами, це буде зроблено лише в разі загострення «військової обстановки». «Ніяких обговорень в плані перекидання збройних сил Росії на постійній основі, створення якихось баз - про це навіть мови не йшло. І це нам не потрібно», - підкреслює Лукашенко.
Але таким заявам Лукашенко протирічить інформація, яка розміщена на сайті Федерального казначейства в РФ, де Міністерством оборони проводиться тендер «по організації і проведенню комплексного обслуговування казармено-житлового фонду військових містечок Міністерства оборони Російської Федерації, розташованих на території Республіки Білорусь». Спільні навчання «Захід 2021» офіційно проходитимуть по 16 вересня. Однак в інформації на зазначеному ресурсі 16 числом закінчується тільки дата подачі заявок на тендер, а отже повернення військових сил РФ з території Білорусі не планується.
Тому, скоріше за все, «повного та тотального» виведення військ РФ з території Білорусі після завершення навчань «Захід 2021» очікувати не слід. Скоріше за все, найближчим часом білорусам доведеться повністю залишити будь яку надію на «вільну Білорусь» на догоду агресивним імперським планам пристаркуватого диктатора та його багаторічного «посіпаки».
https://censor.net/ru/blogs/3288798/buferna_zona

Сірі роти дона Реби


Російсько-Білоруські військові навчання "Захід-2021" розпочалися 9 вересня. Протягом тижня на полігонах двох країн в них візьмуть участь до 200 тисяч військових з 10 країн. У Білорусі їх проведуть на чотирьох полігонах, в Росії - на дев'яти, а саме: 230-й загальновійськовий полігон "Обуз-Лесновський", 174-й навчальний полігон ВПС і військ ППО "Доманівський", 210-й авіаційний полігон "Ружанський", а також полігони "Брестський", "Кирилівський", "Струги Червоні", "Муліно", "Погоново", "Хмелівка", "Правдинський", "Добровольський", "Дорогобуж", "Вольський".
Головна особливість нинішніх навчань - в безпрецедентності їх розмаху. На ці маневри МО РФ збирає близько 200 тис. чоловік особового складу, 80 одиниць авіації, 760 - бойової техніки, 15 кораблів. Варто очікувати залучення сил не тільки Західного військового округу РФ, але і інших округів.
Під назвою "Захід" аналогічні навчання до сих пір проходили раз в два роки в Білорусі і РФ, і їх поєднували з маневрами Колективних сил оперативного реагування (КСОР) країн-учасниць ОДКБ. В цьогорічних навчаннях буде задіяно значно більше військ, а програма їх набагато різноманітніша, ніж у аналогічних навчаннях минулих років. До другої їх частини - на території Росії - приєднаються військові з восьми держав - Вірменії, Казахстану, Таджикистану, Індії, Киргизстану, Монголії, Сербії та Шрі-Ланки. А збройні сили Китаю, В'єтнаму, М'янми, Пакистану та Узбекистану делегують військових спостерігачів.
Цілком зрозуміло, що такі масові військові ігрища є ні чим іншим, ніж спробою Кремля в черговий раз вразити та залякати світові спільноту. Якщо не виходить вразити інших інтелектуальними чи промисловими досягненнями, єдине, що залишається – побряцати зброєю. Хоча, на думку експертів, Росія навряд чи може вразити реальною військовою міццю або новітньою зброєю.
Хіба що черговим «літакопадом»…
Як би там не було, проведення такого масштабного військового дійства потребує виділення значних коштів. На тлі швидкого зубожіння простих росіян, такі «ігрища» виглядають в очах населення країни, як бенкет під час чуми. Зважаючи на стрімке падіння рейтингів правлячої партії напередодні виборів до Держдуми РФ, Кремль, для зменшення негативних емоцій збоку людей, вигадав чергову примітивну казочку про зовнішню загрозу для Росії…
Міноборони Білорусі заявляє, що військові російсько-білоруські навчання "Захід-2021" будуть носити суто оборонний характер. Під час навчань відпрацюють сценарій міфічного «загострення міжнародних протиріч, який призводить до розв'язування агресії проти Союзної держави». Росія і Білорусь будуть протистояти «діяльності незаконних збройних формувань, сепаратистських і міжнародних терористичних організацій, що мають зовнішню підтримку».
З Білоруссю все зрозуміло… Крісло під «картопляним диктатором» хитається все більше і більше. Тому Лукашенко спить і бачить, як його, «під білі рученьки» ведуть до Гааги у супроводі конвою з тих, над ким він вже багато років знущається та кого знищує, перетворивши Білорусь на диктаторський концентраційний табір. Ведуть, разом із Путіним, в якого він вчиться нелюдському відношенню до свободи та демократії, та якого навіть дещо «переплюнув». Що сниться Путіну – невідомо. Але «зовнішня загроза» використовується Кремлем як спроба замінити такі жадані «національні скрепи», постійний пошук яких завів Путіна та Ко у «глухий кут» міжнародної ізоляції.
Агітаційна машина Кремля напередодні навчань «Захід 2021» активно розповсюджує фейкові погрози для Росії та Білорусі з боку країн НАТО, США, України, Польщі, країн Балтії. З усіх напрямків вороги!
«5 вересня в Польщі почалася найбільша за останні роки операція з передислокації військ з заходу республіки на полігони на сході країни. Захід проводить 12-я Щецинська механізована дивізія. У навчанні беруть участь близько 4 тисяч військовослужбовців і майже 1 тисяча одиниць військової техніки. В двох польських районах, які межують з Білоруссю, вже введений режим надзвичайного стану під причиною напливу нелегальних мігрантів».
«З 30 серпня по 3 жовтня в Латвії проходять навчання Національних збройних сил «Namejs 2 021» за участю країн НАТО, де задіяно понад 9 тис. військових. Одне з офіційних завдань тренувань - реалізація тактичних операцій в гібридному і звичайному конфліктах».
«У Литві війська вже розгорнуті уздовж білоруського кордону».
«Українські військові навчання «Об'єднані зусилля - 2021» за участю військовослужбовців з 15 країн - членів НАТО і партнерів альянсу пройдуть на Україні в кінці вересня, з 20 вересня по 1 жовтня».
«Очікується, що після підписання інтеграційних дорожніх карт в рамках Союзної держави, узгодження яких президентами двох країн відбудеться в Москві 9 вересня, а їх затвердження заплановано на жовтень 2021 року, в Білорусії можуть знову спалахнути масові протести підігріті ззовні, кінцевою метою яких буде насильницьке усунення від влади президента Лукашенка».
«Можливо, що концентрація військ НАТО навколо Білорусії як раз і пов'язана саме з підтримкою спроби зміни влади в Білорусії і подальшої зміни зовнішньополітичного вектора країни».
Бла-бла-бла… Путін та Лукашенко завзято шукають «чорну кішку у темній кімнаті», достеменно розуміючи, що її там немає. Пусті безпідставні розмови про «загрозу» лише прикривають справжні наміри обох пристаркуватих диктаторів «Союзних країн».
А які можуть бути наміри у диктаторів – зрозуміло практично кожному. Сучасна путінська Росія – ось єдина справжня загроза, проти якої людству реально потрібне справжнє об’єднання зусиль для збереження стабільного розвитку, миру та спокою.
https://censor.net/ru/blogs/3288341/sr_roti_dona_rebi
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
21
попередня
наступна