Я абсолютно щаслива. Тобто, абсолютно ніяка вже. Нічого мене не гнітить, нічого не радує, знову немає в мене ні національності, ні імені, ні коханого, ні коханця. Я поза всім. Це майже як бути Богом, бо він в усьому. Моя ж картинка  світу — то лише всеосяжне чиєсь полотно запаху. Скінчився мій гострий місяць  життя, тепер знову почався сезон блаженної смерті…

брак живого спілкування штовхає нас на безкінечні віртуальні витрати реального часу життя...