Світлими зорями небо розсіяне,

Тихо. Ні вітру нема, ні дождя.

Разом у двох сидимо ми на лавці,

І ведемо діалог «за життя».

Ти розказала, як хочеш ти жити,

Що поробляти, куди хош піти.

З кім переспати, кого полюбити.

Як чоловіка свого розвести.

Про інтереси, життєві проблеми,

Скриті бажання і красочні сни…

Ти ніфіга не скривала від мене,

Щось посовєтувать треба тобі.

Знаємо ми один одного довго,

Поруч ми виросли, рядом живем.

Часто гуляємо разом. Багато

Для спілкування знаходимо тем.

Легко і просто нам вдвох розмовляти,

Можу я бути таким як я є.

Мачо безстрашного чи акробата,

Корчить не треба. Ти любиш мене.

Бувало в розмові до ранку гуляєм,

Кажеш що легко й приємно тобі,

Тільки живеш ти з другім самураєм,

А ось думки твої - тільки мені.

Скільки разів я заходився думкою,

Як же таке розуміти мені?

Душами схожі, приємно побачитись,

Лишень в житті у нас різні шляхи.

Я хотів би тобі дарувати,

Кожен ранок промені сонця.

Щоб прокинувшись ти відчувала

Поцілунки тепла крізь віконце.

Гомін лісу і буйні дубрави,

Тобі мила моя подарую.

Увійдеш в тихий шелест й одразу,

Ніжну пісню птахів ти почуєш.

Лиш для тебе я річку бурхливу,

Перетворю в струмки гомінливі.

І тобі подарую, кохана,

Кришталево - прозорі їх хвилі.

А духмяних квіток пелюстками,

Простелю лиш для тебе дороги.

І шляхи подарую безмежні,

Теплий вітер, веселку і гори.

Світ увесь, усі барви планети,

Лиш єдиній тобі подарую.

Що бажатимеш, буде у тебе.

Лиш для тебе життя проживу я.

© Ветер Города

Я тебе вже довго знаю

Зустрічаємось щодня.

Назначав тобі свідання,

Відхиляла ти міня.

Ось нарешті получилось,

Ти погодилась піти.

Ми в кіно с тобой сходили

Потім в парк, до темноти.

Сіли на красиву лавку,

Розмовляли довго вдвох.

Раптом якось ти змінилась,

Я злякався і замовк.

Намагався розгадати

Різні рухи твоїх рук.

Блиск очей, дихання мавки,

Я відчув любові дух.

Твої очі так світились,

Тихо манили міня,

А дихання й рухи тіла,

Швидко зводили з ума.

Я дивився в твої очі

Не в спромозі відірватись…

Просто пісять ти схотіла,

А я думав цілуватись...

Мея хлебом не корми,

Только дай мне посмеяться.

Не над разными людьми.

Просто так, поулыбаться.

Встретить новую зарю,

С уголками губок к верху.

Лёгким прищуром взглянуть

На смешную белку.

Рассмеяться от души

Над приколом друга.

И тебе я улыбнусь,

Милая подруга.

Встречным людям улыбаюсь.

Но не корчу дурака!

Только многие пугаясь,

Крутят пальцем у виска.

Смехом вздёрну тишину

Буйной рощи, леса.

Эхо в горы запущу

Громогласным смехом.

Под водою улыбнусь

Рыбке одинокой.

На твоё кривое слово

Ты услышишь хохот.

Хватит хмуриться друзья,

Радостью светитесь.

Может жизнь то и горька,

Вы ей улыбнитесь.

Пиво пенное в кружке литровой,

И огромный поднос красных раков.

Отмечаем с друзьями субботу,

У бассейна, на вилле в Монако.

Холодком повевают бокалы,

Раки крупные. Специи пахнут.

Мы сидим в офигенных шезлонгах,

И хотим по сто граммов бабахнуть.

Солнце жарит нещадно нам головы,

А нам пофиг, оденем сомбреро.

Ящик пива холодного в погребе,

И девчонки нас ждут на Ривьере.

Мы неспешно ведём разговоры,

Дофига у нас денежных знаков.

Нас вообще ничего не волнует,

Кроме пива и красненьких раков.

Всё нормально течет своим руслом,

Капиталы растут, как заведено.

Влага вкусная льётся по горлышку,

И щас раками будет заедена.

Еще кружечек парочку влупим,

Поныряем в бассейн. Стало жарко.

В вертолёт. И вперёд на Ривьеру,

Надоело томиться в Монако.