хочу сюда!
 

Marina

37 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «стихи»

Не бійся нервів канонади...

Не бійся нервів канонади

І вгору дертися щосили.

У болю є свої принади –

Він є відвертості мірилом.

Нехай він б’є та скаженіє,

Дере на клаптики безбожно,

Хто біль в собі тримати вміє,

Той вміє все, що тільки можна.


07.12.2015

Не сужены, не хожены...

Не сужены, не хожены

Дороги в поднебесье,

Но в прошлое отложены

Попытки и бесчестье.

Отложены, унижены

Сплошным непониманьем

Из сердца напрочь выжжены,

Не пробивным молчаньем.

Залила тьма кромешная

Слова и песнопенья,

Но только чувства нежные

Живучи, к сожаленью


07.12.2015

Слово моє – не зброя

Слово моє – не зброя,

Слово моє – не ліки,

Схоже на тінь каліки,

Й сам я не знаю – хто я.

Нібито не ледащо,

Кожного дня – у милі,

Та без мети та цілі,

Й слово не знає – нащо.

Може, колись, із часом,

Все зрозуміле стане,

Відповідь не обмане,

Мене та слово разом.


07.12.2015

Слова

Мовчить природа й небо оніміло,

Пірнувши з головою в забуття,

Та є слова і слів магічна сила,

Що здатна повертати до життя.

Нехай у тім житті я необачний

Й тікає спокій, скільки не лови,

Слова, слова, я вам безмежно вдячний,

За те, що, часом, згадуєте ви

Про те, що я існую…


06.12.2015

Музыкой навеяло (с)

Услышишь, бывает, 2-3 ноты, или слова, или звук в природе... и вот уж самозародился образ, тема, настроение. Порою, даже мысль. Хотя бы уровня "Иттить-колотить! Хорошо-то как..." или, допустим, "Да пофиг вьюга, нам - своё творить!".
Это радует: живой, стало быть, к тому же - могёшь. И тяготеешь, ясен-красен, к местам, где эта "креативная капель" случается - местам и людям.
[ Читать дальше ]

Жила душа

Жила душа, дитяча, чиста,

Об тіла билась товсті грати,

Вік спокушав скляним намистом

Та вимагав себе продати.

А на додачу – стукіт серця

Й любов сховати під землею,

Але душа – не продається,

Інакше не була б душею.


06.12.2015

І знову ти для мене нереальна

І знову ти для мене нереальна,

Загублена у пахощах ночей,

І дивляться на мене тріумфально

Із неба сотні зоряних очей.

Хоч почуття мої іще не згасли,

Та головне уже я зрозумів:

Як щось робити – то роби це вчасно,

Інакше труд не вартий мозолів.

Інакше все, що створено запізно,

Не обгорне надії у дива,

Не допоможуть намагання слізні,

І щирі, подаровані слова.

Нехай оті слова – монументальні,

Та я для тебе навіть не трофей…

Для мене ти, як завжди, нереальна,

Загублена у пахощах ночей.


06.12.2015

Когда душа устанет быть душой..

 

Когда душа устанет быть душой, 
Став безразличной к горести чужой. 
И майский лес — 
С его теплом и сыростью — 
Уже не поразит 
Своей неповторимостью, 
Когда к тому же вас покинет юмор, 
А стыд и гордость 
Стерпят чью-то ложь, — 
То это будет значить, 
Что ты умер, 
Хотя и будешь думать, 
Что живешь.


Андрей Дементьев

Як дивно все переплелося...

Як дивно все переплелося,

Печаль із радістю – в гармонії,

Життя спіймало за волосся

Та рвучко топить у іронії.

Від вдачі просто шаленіє

Та ділить втіху з веремією,

Але всередині щось мліє,

Що називається надією.


05.12.2015

Зтирає кави чорна гумка

Зтирає кави чорна гумка

З паперу дня малюнки снів,

І наливає нову думку

Із сподівань та почуттів.

Вікно фарбоване світанням,

Пора іти у світ проблем

Шукати в людях хвилювання

І дарувати навзаєм.


05.12.2015