хочу сюда!
 

Ирина

32 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 31-48 лет

Заметки с меткой «стихи»

Вечер вышел на простор...



Вечер вышел на простор,
Посмотрелся в речку,
Чуб развесил между гор,
Оседлал крылечко.
Объявился месяц вслед,
Звёздочки развесил,
В травы спрятался рассвет
Хворый и невесел.
Ветер юркнул бодрячком,
Целовал берёзку,
Потягался с ивнячком,
Растрепал причёску.
Подошла неспешно ночь,
В шапочке-ушанке,
Стала звёздочки толочь,
Золотить полянки. 

Автор: Виктор Шамонин-Версенев
Читает: Анатолий Шмыдко
https://yadi.sk/d/KIN6ggyo3YESTz

Рано утром встанет зорька...



Рано утром встанет зорька,
Краски бросит на луга,
Разольётся по пригоркам,
Заискрятся облака,
Расцветит лесные  дали,
Перекаты  и ручьи,
Погуляет в  краснотале,
В серебре речной струи.
Заиграют цветом росы
У заветного ручья,
Разольются по откосам,
Трели чудо-соловья,
По траве и рощам  нега,
Благолепие  и цвет,
Зорька с радостью у брега,
Встретит заспанный рассвет.

Автор: Виктор Шамонин-Версенев
Читает: Анатолий Шмыдко
https://yadi.sk/d/teFaZXod3ZK7M7

Вікно у ніч вдивляється самотнє

Вікно у ніч вдивляється самотнє,

Підсвічуючи трохи сяйвом кволим,

А там – весна, але чомусь холодна,

На осінь схожа тугою та болем.

І щось шукають ледь солоні очі,

Яким сумними бути не пасує,

Але знаходять те, чого не хочуть,

Та інше календар не пропонує.

Сховав пелюстки сплять чарівні квіти

І вулицю не топчуть перехожі,

І що з того, що скоро буде літо,

Воно, як та весна, на осінь схоже.


16.05.2016

Говорят, что мужчина

Говорят, что мужчина, это что-то

Обезьяноподобное,

Пышущее тестостероном,

Волосатое, в меру злобное

И, желательно, с миллионом

Разноцветных фантиков

В пухлом бумажнике,

И чтоб никакой романтики

В дальнем душевном загашнике.

Ну, ладно, пусть не миллион, а менее,

Но чтоб пах дорогим виски,

Автомобилем, самомнением

И моды последним писком.

Ну, хорошо, не каждый такой модный,

Но хотя бы порохом и потом,

И чтоб до женщин был голодный

И радовался прочим приятным охотам.

Короче, всё в рамках. Стандартами

Очерчены грани настоящего.

Странно. А я пахну мелом, бумагой, партами

И словами, такими кричащими.


05.05.2016

На нашей улице – туман

На нашей улице – туман,

Завеса призрачных мистерий,

Молочно-белый океан

Скрывает контуры материй.

Где явь, где блажь, где ряд теней –

Неясно, всё смешалось очень,

И пятна жёлтые огней

Как маяки в пучинах ночи.

Протянешь руку – тает взгляд,

По кругу рыскает впустую,

Лишь чьи-то каблуки твердят

О том, что кто-то существует.


14.05.2016

Втома

Втома – і день має зміст,

Вартість помітна на ціннику,

Й новий написаний лист

У нескінченнім щоденнику.

Втома – і терпне душа,

Хочеться снів, та з картинками,

І заростає межа

Поміж думками та вчинками.

Все, що відбулось колись,

Стало тепер аксіомою,

Сили тихенько вляглись

І називаються втомою.


12.05.2016

Мышке от Миши

О Свет Абхазии светлее солнца
Ты красивей плянящих юбок с фатины в лучах заката
Бальзам в мою ты душу пролила
Боюсь взглянуть в твои глаза
Не увидеть в них свое одображенье.
03.09.18.
Посвящается Мышке от Прыдурка-без-Прыдури

Свіжий вітер з України змете вату в море


Хижа і лиха потвора з далекого краю
Сидить в башті над рікою, на світ поглядає.
А в занедбаному краї населення з вати,
Будувати щось не вміють, тільки грабувати.
Грабувати та вбивати, усе руйнувати,
За жінок і діточок вояків сховати.

А потвора та глузує - сильний значить правий
І лишає слід страшний, страшний та кривавий.
Та нема вже тої сили й колишньої слави,
Безіменні є могили, каліки, шакали.
У чужій землі без ліку, як сміття зарите,
Прокльонами всіх народів, ганьбою покрите.

Але вірю, час настане і здригнуться гори,
Свіжий вітер з України змете вату в море
І розкриються могили всіх, хто прийняв муки
І простягнуть до потвори мерці свої руки
І потягнуть вниз щоб вічно рвати на частини,
Хай це буде страшна помста за долю Вкраїни.

Юра Брайтон




Цар з рабів




Цар з рабів, державу держить, хоч вона набридла,
Бо заліз по головах покірного бидла.
Він не може і на мить відійти від трону,
Бо опиниться в тюрмі до самого скону.

І в державі всі раби - з плебсу до еліти,
Стадо і що хоч роби - стригти чи доїти,
Шкіру здерти, грабувати, а можна стріляти,
Все одно його рабі будуть прославляти.

Бо не хочуть ці раби жодного закону,
Хочуть лиш своїх рабів і собі корону.
Без законів, щоб рабів з сусідів робити,
Грабувати і знущатись, бо сутність - бандити. 

Або навіть не бандити, а просто шакали,
Мародери, що до нитки усіх очищали,
І вбивали безпомічних, стріляли у спину,
Хто нарешті вже пристрелить цю скажену псину?

Цар бесчесний і плюгавий так бажає слави,
Що за неї втопить всіх у лайно криваве.
Трон поставлять на гроби і ніхто не проти, 
Вірні до кінця раби, віддані холопи.


Юра Брайтон