хочу сюда!
 

Marina

37 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «стихи»

Давай дружить не на словах

Давай дружить не на словах,

А крепко, искренне, открыто,

Не будем прятаться в делах

И по чужим летать орбитам.

Давай не знать обидных фраз,

Что холоднее чёрствой вьюги,

Отбросим гордость хоть на час

И будем помнить друг о друге.

И даже в дальних уголках,

Остатки лет утихомирив,

Давай дружить не на словах,

Их без того хватает в мире.


16.12.2015

Ніхто не скаже, як тебе знайти

Ніхто не скаже, як тебе знайти,

Єдиним рухом серця притулити,

В полях душі вже повно лободи,

Хоча ще вчора розцвітали квіти.

Багато слів. Не віриш ти словам.

Вони вже червоніють від напруги.

І з ними разом червонію сам,

Носій невиліковної недуги.


16.12.2015

Как тебе спится?

Как тебе спится, забытый давно

День, утомлённый делами?

Месяц стучится словами в окно,

Страсти баюкая пламя.

Как тебе можется, прошлого дым?

Сны помогают хоть как-то?

Ты перестал быть извечно гоним

В дебрях Молочного тракта?

Как тебе верится? Верится ли?

Пусть и немного, во что-то,

Видишь, как зарево тает вдали?

Это сгорают заботы.

Это искрится ошибок звено

В длинной цепочке поступков.

Как тебе спится, забытый давно

День, настроений скорлупка?


16.12.2015

Мені уже давно не все одно

Мені уже давно не все одно,
Чи є життя у світі потойбічнім,
Чи краще за життя земне воно, 
Чи просто сном є тихим, летаргічним.
Хоча уже не вірую в богів,
Отих дітей, всесильних та примхливих,
Але щось є, якійсь володар слів,
Довірливих, принадливих, чутливих.
Я хочу так потрапитись йому
На очі, зруйнувавши потаємність,
Та запитати, дивного, чому
Він дав мені слова, а не взаємність.

15.12.2015

А осінь ще була живою...

А осінь ще була живою,
Хоч і роздягнута давно,
Із неба падала росою
Та осідала на вікно.
І були зорі чисті-чисті - 
Прикраса осені чола,
Журба занурювалась в листя
І під деревами спала.
І все було відверто й просто,
І почуттів палав камін,
З душі зривалася короста
Та плив співочий, тихий дзвін.


15.12.2015

Сергей Жадан. Пластунка N

Так відступало твоє дитинство –
ставився голос, губились друзі,
високо в небі міцно і стисло
висло життя, мов сережка у вусі.

Так ми жили – голосні й недолугі,
вплетені в часу стрічку трофейну,
блудні поборники буґі-вуґі,
скурвлені діти міцного портвейну.

Ти одягала військові боти,
бігла до школи – пенал, олівчик.
Все ще попереду – перші аборти,
татові джинси, мамин ліфчик.

Ще підіймало звивисту хвилю.
Срібна розгромлена клавіатура
ще формувала основи стилю –
так починалася контркультура.

З теплими гільзами “Біломору”,
з ковдрами битих студентських акцій
так наполегливо рвався угору
змучений блюз твоїх менструацій.

Що нас єднало? Загоєні сварки
падали в ніч, як у воду весла.
Ми відкривались, творили шпарки.
Теплі вітри мимоволі занесли

смуток у душі, мов мед у соти.
Як ми трималися, Бога ради! –
попри усі божевільні гризоти,
попри задрочки радянської влади.

Цим і завершилось. Тлінь мажорна,
стишена хвиля, сутінь озерна.
Схиблений час розтинає, мов жорна,
спільного досвіду темні зерна.

Тільки я знаю – між гострого віття,
в перенасиченій біосфері
так лише варто вживати повітря,
так лише слід прочиняти двері.

Липне до уст почуття морфеми –
альтернативна прозора вода ця.
Те, що було, не розіб’єш на теми.
Так ми кохали. І нам – воздасться.

Я знаю, що мене не люблять...

Я знаю, що мене не люблять
Ні очі твої, ні вуста,
Чоло долоні не голублять
І до душі не пригорта.
Я знаю, сподіватись марно,
Яка є користь в маячні?
Вогонь був спалений бездарно
І, разом з ним, минулі дні.
Я знаю, навіть, що, напевне,
Хоч помилитися хотів,
Охоронятимеш ти ревно
Свій спокій від моїх чуттів.
Стовідсотково не затопить
Тебе до мене почуття,
Не знаю я лише, чи зробить
Цікавим це твоє життя.

15.12.2015

Схематичное порно в стихах (о пользе дневников)

Free Image Hosting at FunkyIMG.com


Сегодня опять смотрел фильмы, любил Чуху, ходил по магазинам и аптекам, жарил кабачковые оладушки, качал мускулатуру, мылся в душе с мылом и мочалкой.

А потом устал и сел листать в компьютере свои старые фотки картинок. Наткнулся на одну - вообще не помню, что это и зачем. Дата файла - 27 октября 2014. Что такого в этот день было? Поднял записи:  между 23 и 29 октября 2014-го есть только вот такой стишок без даты. Не думаю, что картинка имеет к нему отношение.

Все-таки, как здорово вести дневник. Нет более интересного и загадочного автора, чем ты сам несколько лет назад. И стих и картинка были для меня полной неожиданностью.

карандаш что-ли взять за горло
и чертить схематичное порно?,
или глины шматок замесить
и тактильное порно слепить?
или лучше кусок пластилина?
эротичнее все-же глина...
может спицы и пряжи клубочек
и связать порно-лажи кусочек?
или на ночь банально напиться,
и позволить порнухе присниться?
выбор на ночь совсем непростой -
весь на нервах сижу сам не свой:
Карандаш, пластилин или глина?
Лучше-ли шерстяная вагина?
Зуд в руках не уймется никак
и гипофиз вопит : "Дай Прозак!"
- Придаток, да ты охренел! Обломись!
Барбовалу выпей и отъе.. отвяжись!"

ЗЫ: набрался терпения и нашел в блоге заметку за 27.10.14 - http://blog.i.ua/user/712914/1547372/ - оказывается эта и картинка и этот стишок таки оттуда. Ну ни хера себе! Я этого вообще не помню. Паразиты мозга какие-то
Map



Полон чуттєвий. Каторга. Неволя

Полон чуттєвий. Каторга. Неволя.
Розводи райдужні у водоспаді слів.
На небі сьомому народжується доля,
А я до першого іще не долетів.
А я ще по землі, один, блукаю,
Один - це не синонім для свободи,
І забуття, і спокою не маю,
Оце і є моя від бога нагорода.

15.12.2015

Спливає час...

Спливає час потоком голубим,
Життя давно закінчилися жарти,
Твій п'єдестал не зайнятий ніким,
Його ніхто, повір мені, не вартий.
Нема на світі жодної душі,
Якій би я дозволив там побути,
Людей багато, та вони - чужі,
Моєї їм не подолати смути.
Мені допомогти їм не дано.
До цього звик. Іду уже за обрій.
І що зі мною буде - все одно,
Аби тобі було на світі добре.

14.12.2015