хочу сюда!
 

Ирина

31 год, телец, познакомится с парнем в возрасте 31-45 лет

Заметки с меткой «стихи»

На пальцах труб

На пальцах труб, едва клубясь,

Дымы стояли в стойке,

Блестела белой речки мазь,

В лесу кричали сойки.

Скрипел в морозной синеве

Вяз, старый и сутулый,

Всё остальное – в тишине

Безветренной тонуло.


06.01.2016

Я бачив день...

Я бачив день. Він блиснув за горою

Та кинув в небо свій сліпучий жар,

І люди нескінченною юрбою

Текли у ньому під покровом хмар.

А він дражнив, він кликав потаємне,

Що кожен мав, але ховав в собі,

Що мало сенс чи плакало, даремне,

В безсилій проти долі боротьбі.

Когось вперед заманювала слава,

А хтось хотів сполохати журбу,

І день палав натхненно, бо цікаво

Чи спинить щось, нарешті, ту юрбу.

Він шаленів, йому все було мало

І посмішок, і скривлених гримас,

Та за його спиною ніч стояла

І мовчки свій очікувала час.


06.01.2016

Мені сказали

Мені сказали, що Бог – це любов,

А я-то думав, нащо це почуття

Якщо від нього так боляче?

Нащо воно, якщо вже не хочеш бачити,

Як розцвітає світанок?

І, якщо мені не набрехали,

То, кохаючи, я наближаюсь до Нього.

Якщо Він, звісно, є.

Вибач за те, що обрав тебе

Поводирем у Його світ.

Я не знаю, чому саме так склалось

І вже не шукаю відповіді.

Я просто йду. І шкода, якщо це тебе дратує.

Хочеш, я Йому розповім про тебе?

Треба ж тобі хоч якось віддячити за терпець.


05.01.2016

Что-ли стих. Добрый - значит идиот.


Что-ли стих. Добрый - значит идиот.

Вечер, потно.Душ и йод.
Добрый - значит идиот.
Кожу б снять живьем. Горит.
Аллергия. Жар. Гастрит.
Неевклидовые язвы.
Пощадите. Не заразный.
Площадь тела - аксиома. 
Я нигде уже не дома.
Пустота внутри. Болит. 
Аллергия. Жар. Гастрит.
Никого. Темно вокруг.
Дурно пахнет. Нет. Не друг.
Память. Кадры, как в кино.
Шашки, карты, домино.
Много встреч, случайных, лиц.
Вот и эндшпиль. 
Эндшпиль-блиц. 

© Copyright: Александр Узишкин, 2017
Свидетельство о публикации №217081701909 
Map

Зимняя зарисовка

Короткой нитью тополя,

Колышет туч корявых шторку,

И бесконечные поля

Сбегают в небо по пригоркам.

А вдалеке на белый стол

Поставил лес своё лукошко,

И зимний длится произвол,

Хоть он и опоздал немножко.

 

05.01.2016

Слова

Слова, слова, слова і знов слова
З моєї видираються в'язниці,
Під снігом вже сховалася трава
І сонця не палає колісниця.
Вже майже рік, що холодом морив,
В календарі боявся зазирнути,
Я розлітаюсь тисячами слів,
А користі... Та краще вже заснути.
Та краще б вже не бачити цей світ,
Добра у ньому - волосина більше,
Закон неперехрещених орбіт
Продовжує вичавлювати вірші.
Душа моя - напнута тятива,
Ще рух - і пальці кров'ю розфарбує...
І знов слова, слова, слова, слова
Угору пнуться. Довго. Тяжко. Всує.

05.01.2016

Команды ждёт пластмасса красной ручки

Команды ждёт пластмасса красной ручки,

Буравит небо лунный сердолик,

Вонзает тишина свои колючки,

Я к ней уже практически привык.

Окно. Обрыв. Холодный двор. Безлюдно.

Лишь вдалеке горят огни дорог,

Хотел бы насладиться, только трудно

Довольным быть свидетелем эпох.

А летописцам жить ещё труднее,

Оценит ли хоть кто-то? Может быть.

И я смотрю, пишу и пламенею,

И продолжаю вечности служить.


04.01.2016

По улице пустынной ночь бежала

По улице пустынной ночь бежала,
Метались тени веток по земле,
И звёздный зверь натыкал в небе жала,
И в льдистом отражался хрустале.
Спешила одинокая фигура.
Куда? Зачем? Наверное, домой.
Мороз сбивал на нет температуру
И хулиганство прикрывал зимой.

04.01.2016

Стихи и природа.

Все сущности вместив в себе природы,
Я был ее устами и умом;
Я в ней читал все символы, все буквы,
И за нее я с Богом говорил...
Она, немая, чувствовала только,
А я один владел двумя дарами:
В устах носил алмаз живого слова,
А в голове луч вечный истин, мысль!..
Я постигал непостижимость время
И проникал все сущности вещей,
И обнимал сознанием пространство...
Я утопал в гармонии вселенной
И отражал вселенную в себе.

Мій світлий сон, що ярить мою кров

Мій світлий сон, що ярить мою кров,

Прототип неповторний Галатеї,

Не хочеш говорити про любов?

Давай я помовчу тобі про неї.

О, мріє недоторкана моя!

Невиліковна смута потаємна!

Послухай тишу, в ній сховаю я

Усе, що говорити вже даремно.

Усе, що я тобі недосказав,

Недобринів під небом неозорим,

Не розілляв росою поміж трав,

І не довірив зорям яснозорим.

Це – глибше таємниць забутих мов,

Це – край душі та межа апогею.

Не хочеш говорити про любов?

Давай я помовчу тобі про неї.


03.01.2016

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
1010
предыдущая
следующая