_-_-_-_-_-_-_-_---_-_---_-_-_-_-_-_-_-_
Світ складений із прожитих життів.
І ті, що є.., колись ми також будем...
У повісті, серед століть часів...
Поміж забутих снів колишніх буднів
---
Не вирвати із долі сивини...
Переписати також нам не вийде.
Залишимось сюжетом давнини,
А Сонце, як завжди, на сході зійде...
---
...
Два маленьких лискучих каштанчики…
Трохи спідлоба, лукавими своїми оченятами доня подивилась на мене і задзвеніла сміхом.
О, цей сміх! Як я люблю його!!! Він – струмочок чистий, що дзюрчить, співає лагідно; срібні ноти переливаються , ніжно бринять і наздоганяють одна одну. Перлинка коштовна, люба доня, сміється, і моє серце радіє, і пролітає думка: «Яке щастя - чути цей сміх!»
Губенята, пелюсточки рожеві, розтуляються, щічки, персики кругленькі, стають ще круглішими – доня посміхається, зазирає мені просто в очі і промовляє так щиро, з такою пристрастю: «Мамо, я тебе люблю! Ти – моя радість!»
- Я люблю тебе, моє сонечко! Ти - мій найдорожчий скарб! - кажу я у відповідь…
22.10.2009
ці думки спнтанно виникли щойно
після перегляду окартинки Земної кулі
Для того, щоб побачити, якою є наша Земля, людині довелося злетіти у космос.
Для того, щоб осягнути Бога, нам необхідно піднятися над ним. АЛЕ ЦЕ НЕМОЖЛИВО.
Саме тому ми нерідко не помічаємо його присутності.
06.11.2009
Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved
згадка про вересневий вечір на Володимирській гірці
Пригадую... Вечірній древній Київ
Князь Володимир у задумі споглядав.
Зітхав Дніпро... Про що він мріяв?
Неголосно що князеві розповідав?
ПраЮний, Вічний, Дід Старезний - Час
Над містом сиві крила розпростав.
Дніпро, і гірку Володимирську, і нас
Двох м'яко присмерк вересневий огортав.
Незламний, в бронзі князь на постаменті,
Як хоронитель Києва, з хрестом стояв.
Світ поза часом, простором, в моменті
Завмер в молитві... Бога прославляв!
29.09.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Коханий спить щасливим сном…
Співають зорі за вікном,
Мрійливо грають цвіркуни,
По всій землі чаклують сни …
В садку геть сонний вітер впав,
Струмок шепоче поміж трав,
Безжурним сном коханий спить…
…………………………………………
Життя - Кохання – Вічність – Мить….
16.07.2009
Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені
P.S.Прошу вибачити за те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.
Мовчання красномовним бути вміє –
Він та Вона в Коханні, і не сміє
Ані словечко сполохнути мрію.
Лише торкання, погляд очі в очі,
Тремтлива, найсолодша тиша і пророча.
Таким промовистим бува мовчання –
Вона та Він в передчутті прощання,
Слова безсилі, бо нема Кохання.
Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі,
Тремтлива тиша наполохана, пророча.
16.11.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Неодночасно, в самості безмежній
Межу тонку останню перетнувши,
Позатілесний вимір-світ бентежний
НеВідчуттям неТіла враз відчувши,
Ми впізнаватимемо тих, кого любили,
Споріднених нам серцем і душею?
Чи усвідомлення та пам’ять загубили
За життєрозділом – останньою межею?...
17.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
