[Приєднана картинка]Хай буде легко. Дотиком пера.Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.Цей білий світ — березова кора,по чорних днях побілена десь звідтам.Сьогодні сніг іти вже поривавсь.Сьогодні осінь похлинулась димом.Хай буде гірко. Спогадом про Вас.Хай буде світло, спогадом предивним.Хай не розбудить смутку телефон.Нехай печаль не зрушиться листами.Хай буде легко. Це був тільки сон,що ледь торкнувся пам'яті вустами.Ліна Костенко[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]

Не дай моїй любові спопеліти, Спаплюжити цинізмом сенс кохання, Зневірі й лицемірству - панування, А співчуттю та милосердю - відболіти. Не дай душі від ницості сп'яніти, Таланту захопитись хизуванням, Нехай мій злет не стане плазуванням. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ Не дай ще&nbsp...

Читати далі...

диптих Право сили та нахабства, Верховенство гаманця, Ницість, розбрат, духу рабство… Шлях в безодню. До кінця. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ Круча Дніпрова і вітер блакитний, Сонце у хвилях, прибій, моря подих, Космопоезія, зоряні сходи. Літ двоєдиний. І дух непохитний. 13.12.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112140723

Предивний спокій, о!.. Такий Врочистий!.. Предавніх днів мовчазний свідок ти. Як острів в океані суєти, Кремезний, сивочолий, чистий Архістратига Михаїла храм. Тепло долонь безвісних будівничих, &nbsp...

Читати далі...

Осанна!.. За щастя материнства невимовне,Сердечний щем, окриленість, кохання–Вразливе, владне і невиліковне; Безмежний світ, прекрасний і величний, Гармонію найвищу та єднання -Осанна тобі, Господи Предвічний! 27.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Неодночасно, в самості безмежній Межу тонку останню перетнувши, Позатілесний вимір-світ бентежний НеВідчуттям неТіла враз відчувши, Ми впізнаватимемо тих, кого любили, Споріднених нам серцем і душею? Чи усвідомлення та пам’ять загубили За життєрозділом – останньою межею?... 17.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Мовчання красномовним бути вміє – Він та Вона в Коханні, і не сміє Ані словечко сполохнути мрію. Лише торкання, погляд очі в очі, Тремтлива, найсолодша тиша і пророча. Таким промовистим бува мовчання – Вона та Він в передчутті прощання, Слова безсилі, бо нема Кохання. Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі, Тремтлива тиша наполохана, пророча. 16.11.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

згадка про вересневий вечір на Володимирській гірці Пригадую... Вечірній древній Київ Князь Володимир у задумі споглядав. Зітхав Дніпро... Про що він мріяв? Неголосно що князеві розповідав? ПраЮний, Вічний, Дід Старезний - Час Над містом сиві крила розпростав. Дніпро, і гірку Володимирську, і нас Двох м'яко присмерк вересневий огортав. Незламний, в бронзі князь на постаменті, Як хоронитель Києва, з хрестом стояв. Світ поза часом, простором, в моменті Завмер...

Читати далі...

ВЧЕНА НЕВІСТКА. [Приєднана картинка] Пам я"таємо і не забудемо ніколи. ВЧЕНА НЕВІСТКА. ‘Ось Вася наш,не будь-хто,-бачиш кого взяв собі за жінку-вчительку.Як би був,якийсь не такий,то,чи пішла така вчена дівчина за нього’-хвалилися мені мама під час одного з гостювань на Батьківщині,в селі. Познайомився,з приємною щирою гуцулкою /в селі всі горяни- гуцули/ Оксаною.І чомусь відразу ж вона мені припала до душі,такою...

Читати далі...