Нагадую, що завтра день пам*яті жертвам голодомору.
 Тож не забудьте запалити свічки о 16:00, як тепер ми робимо кожного року.

Для ваших щоденників свічечку можете взяти тут: http://photo.i.ua/channel/834/1823602/



П.С.

~~~~~~~~~
перед тим,  як написати це пост, я завернулася до адмінів нашого сайту з проханням додати до складу наших смайлів свічечку, щоб люди могли виразити свої співчування в коментах.
на всяк випадок відіслала свої варіанти свічок, які і Вам запропоновувала.
Ось , отримала відповідь:




Звісно, в реалі це буде зроблено, але  слова що я виділила червоним.. просто вражать.... далі без коментарів...


 

Ніхто не може вирішити за українців, як вони вирішують говорити і писати, окрім самих українців. Але як вони можуть вирішувати для себе без знання таких слів, які були заборонені (див. на «Більшовик України», 1933, № 7, де знаходяться цілі списки заборонених слів від 20-х років). Я хочу, щоб хтось колись сів, як я, з вбитими та розстріляними з Інститутів живої і наукової мови. Коли ж будуть оприлюднені результати їх відважної праці, щоб з’явилась можливість використовувати у своєму інтелектуальному поступі напрацьовані варіанти отим втраченим поколінням і почати будувати найелементарніші цеглини думок свого народу? Але перш за все, українці не можуть стати повноцінним народом, повноцінними членами європейської цивілізації без передавання сил від держави до людей, які вміють орґанізувати себе так, що можуть примусити владу зробити те, що вигідно саме для них. Це суть частого нерозуміння поняття «громадянське суспільство». Це не ідеальна система і, може, не зовсім демократична, але ліпшої поки що не знайдено. Ніяка держава ніколи не зможе зробити Україну українською. Тільки самоорганізовані українці поза державними структурами зможуть це зробити. І я твердо переконаний, що це таки буде! Джеймс Мейс (*18 лютого 1952 — †3 травня 2004)

На місто падає імла.
Звичайний день.Осіння сутінь.
І вогник тягнеться до скла –
Минулим, нинішнім, майбутнім.

І вже на відстані руки
Незримі тіні проростають.
І прокидаються свічки
Очима тих, кого не стало.

І ці маленькі пломінці 
Стають тихенько перед кожним,
Щоб на окраєць у руці
Дивитись строго і побожно.

Щоб милосердя – мов закон.
Щоб жити – й хвильки не прогаять…
І наша пам’ять ланцюжком
Між цих свічок перебігає.

З 11 по 20 листопада 2008 року у Києві проводитиметься виставка «Ми звинувачуємо! Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу».

Виставка експонуватиметься у двох місцях: у Музеї видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького (вул. Саксаганського, 97) – з 11 по 20 листопада, а також в Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (вул. Івана Мазепи, 29) – з 11 по 15 листопада 2008 року.

    Коли все важливе стирається,народна свідомість думає не про ідеологію,а про набивання  шлунку,правляче коло так стисло обліпило бідне населення тяжкими податками і нотатками,де Нація під поштовхом ворожих сил перетворюється у сукупну масу,одного незадоволення.
   То як зрозуміти,що відбувається із волелюбних і  вічно прагнучих до ідеалів народом,шо його гноблять, так свідомість стирають,і він мовчить,чи спить він,і час.? Висновок програма деформації проводиться успішно і знищення проводиться так уміло.Потрібно розібратися,що зараз являється Українець і новий вид.
    Українець прагне Волі, веде боротьбу за неї дозагину,у минулому боротьба велася на полі бою, на сучасному етапі,просто йде винищення-нові технології-стиснути і не давати людям жити,у них одне виникає бажання вити-від умов,шо так уміло зробили ті,шо поставленні верховодити Народ!
   Спочатку ціни на все необхідне-зробити такими,шо бідний Українець,не має коштів,у нього одне питяння,де знайти гроші,шоб зробити життя стабільним.
   Чому прагнення до накопичення таке важливе-у підсвідомості Українця-залишається вічний спомин про Голодомор,шо все забрали,тепер мати своє вирощенне руками,важливе у будь-якому віці.Навіть,якшо людина вже вийшла з праце-продуктивного віку,тремтячими руками йде на свій городик і то більше має він земельного угіддя, і там проводить ритуали до якого звик,і так вимагає Пам"ять про минуле часи-говоре травма,котра у Нестійкі часи виходить і можливо виручає Українця. Своїми руками вирощенне то вже великий внесок,шоб перебути зиму,говоре Пам»ять.
    Українець він добряк,і щира душа,тому так багато часу витратив народ,шоб сформувати у собі сили до нав"язливого сусіда,і скинути його з своєї шиї.
Велична пам"ять народу,котрий має Спадщину Історичну і шанує,своє він Любить,і не дозволить,шоб інший чужорідний поливав брудом його історичні джерела…
  Тепер подивимся на новий вид: він мешкає всюди,говорит на мові окупанта- вороже ставиться до щирого Українця,квітчить,ти Бандерівець,сам це новий вид,любить москву,чи не любить ту сусідську державу,основне він сидить у Державі,жере хліб,не шанує традиції,глибоко і далеко йому історична Пам"ять народу,а мова українська йому немила,дивина із дивин,цей Нововид,важає себе Українцем!!!!!!!Який це українець?Якшо він все чуже ставить на перше місце,а основний ідентифікатор-мова він зневажає,йому тільки набити свій живіт,і репетувати «Я УКРАИНЕЦЬ»так і хочеться послати таких українців…у  бібліотеку!!!!!
  Вони злі,морал низька,і тормозять рух до світлого Майбутнього,їхні думки нововиду живуть у часи совізму, пам"ять наскільки профілактична перемита чужим впливом.
Не забути що у формуванні деяких міст,грали  і вихідці іншого етносу,котрий був завезений на вимерлі села і міста,звісно про Голодомор звідки їм це знати,хтозна через шо вони перейшли,можливо у ті часи 1932-33 р.р. лижали всюда тіла,і шоб забути про страхіття поширювався алкоголізм.
   Алкоголізм вимиває все людське,він стає допінгом і стимулятором до агресій і втеч віл реальності.
А чого дивуватися,а хоча і треба,але просто коли комунізм своїми бридовими ідеями нахлинув брудною хвилею і такою,як не одне цунамі,шо зараз потрошать землю,у свій час совізм потрошив Граніт сімейного християнського устрою,до чого завжди прагнув Українець. Плями червоноти знищували церкви,інтелігенцію,у більшості у тих місцях де зараз процвітає нововид,котрий слабий по своїй моральності,смардючо від нього тхне-чужою поведінкою-агресора,котрий щупальцями нахабства чіпляється до Чистого Сприйняття Українця.
  Як з тим бути,такі різні,це боротьбі Добра і зла.У свій час,коли комунізм був тільки у зародку,єдина сила,шо вела боротьбу протів потім вже  всесвітового зла- стала Одна Україна з Українцями,котрі Своїми Синами і Дочками зупиняла цю ідею хвору і трохи замахами дибилізму. Все таки комунізм був,але сама основна сила знищення була кинута на Націю,котра вже давно існувала .І далі є та зверхність,навіть у тих нововиду,а Вічне прагнення до зверхності-це прояви слабкої особи,котра своїм сичанням хоче перекричати трепотіння свого тіла від страху.
   Майбунтє за,ким?????????Ой Доле,не знаю,бо всі перемішалися,у більшості варіації,є одна деформації у деградацію. Коли Народ,шо Українці не перемекне ОДНУ передачу Деградації у своїй голові,шо там десь у тілі,чи то  у Києві,а якшо це частина(людина) шкодить,то потрібно його вирвати,і послати…..у бібліотеку суртувати книжки. Потрібно згуртувати сили,бо нововиди,перемішаються і буде не життя,а одна «малина».
То кого більше на Нашій Богом Даній Землі?

...На 70 - ому році життя помер воротар легендарної команди середини 1970-их Динамо Київ Євген Рудаков.
Він не був настільки надійним як Олег Макаров чи Михайло Михайлов. Настільки стрибучим як Віктор Банников чи Віктор Чанов. Не був і таким майстром з відбиття пенальті як Віктор Юрковський та Олександр Шовковський.
   Але він був Воротарем Найбільших Перемог найуспішнішої команди в історії України. Ввірвавшись до складу Динамо наприкінці 1960-их, він до закінчення футбольної кар'єри вже нікому не віддав пост № 1. Вболівальники зі стажем згадають, як частенько Євген міг *спіймати мишу* - пропустити нескладний м'яч під руками або поміж ніг. Проте ще краще згадають, як на відміну від сучасних воротарів Рудаков сміливо кидався в ноги нападникам суперників, ризикуючи отримати важку травму. І кидався не вперед ногами, як сучасні, а корпусом і руками. Таким чином значно краще перекриваючи ворота. Ще згадають його фірмові виходи на верхові навіси - громовий крик * Май ! (так у нього виходило)* вкупі з рішучістю та чималими габаритами налякали не одну світову зірку футболу.
   Безперечно, його зіркові миті - це матч -відповідь у жовтні 1971р в Іспанії проти збірної цієї сильної країни. Тоді для потрапляння на Чемпіонат Європи-72 іспанцям в Севільї потрібна була лише перемога. Вони весь матч несамовито атакували, били з різних позицій, виходили віч-на-віч. Але на останньому рубежі просто фантастично зіграв київський динамівець Євген Рудаков. 0 : 0 - це була його перемога. Що за рік дозволило взяти срібло на ЧЄ в Німеччині. А той матч настільки вразив футбольних фахівців, що його було визнано кращим гравцем року.
   А вже в 1974-75 на європейських футбольних грандів *наїхала* київська Динамо-машина. У складі Айнтрахту грало кілька тогорічних чемпіонів світу зі збірної Німеччини. Відповідно у голандському ПСВ Ейндховені -  віце- чемпіонів. Але як і представники слабших чемпіонатів, клуби лідерів європейського футболу не змогли зупинити киян на шляху до фіналу. А там з промовистим рахунком 3 : 0 був битий сильний тоді угорський Ференцварош.
   А осінь - 75 подарувала нам найбільший успіх - результат двох поєдинків проти діючих дворазових володарів Кубку європейських чемпіонів - мюнхенської Баварії - неймовірний з огляду на статус суперника - ті ж таки 3 : 0.
Тобто у трьох фінальних матчах за єврокубки кияни не пропустили ЖОДНОГО разу.
   Подивіться відео про цього видатного українського футболіста. Особливо легендарний матч Баварія - Динамо Київ у Мюнхені. І зверніть увагу на кольори форми Євгена Рудакова. Це була осінь 1975...Перший український футболіст, що в радянські часи виступав у сьогодні звичному для нас поєднанні. Просто співпало..?
http://video.i.ua/user/3871267/58904/334864/      http://video.i.ua/user/3871267/58904/334862/